Ухвала суду № 137507052, 10.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/473/26

Провадження № 6/643/164/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретаря Пантак В.О.

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання,

в с т а н о в и в:

13.01.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, в якій просила поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі № 2-1954/2000, визнавши причини пропуску поважними; видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-1954/2000 за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2000 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 ; оформити дублікат виконавчого листа в електронній формі та надіслати до Електронного кабінету заявника. В обгрунтування заяви посилалася на ті обставини, що 21 квітня 2000 року Московським (Салтівським) районним судом м. Харкова ухвалене рішення у справі № 2-1954/2000 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Заявник є внутрішньо переміщеною особою. Внаслідок збройної агресії рф та втрати частини документів вона звернулася до Салтівського відділу ДВС у м. Харкові для відновлення виконавчих дій. Листом від 08.01.2026 Салтівський відділ ДВС повідомив, що виконавче провадження № 23519383 було завершено 13.12.2010, у зв`язку з повноліттям дитини. При цьому оригінал виконавчого листа та всі паперові матеріали справи були знищені виконавчою службою за закінченням терміну зберігання. Згідно з відповіддю ДВС оригінал виконавчого документа стягувачу не повертався, доказів його направлення на адресу заявника не збереглося. Фактично документ було втрачено (знищено) державним органом. При цьому боржник систематично ухилявся від сплати аліментів, внаслідок чого утворилась значна заборгованість. За усталеною практикою, заборгованість за аліментами, що виникла з вини боржника, не має строку позовної давності. Строк пропущений виключно з вини органу ДВС, який знищив виконавчий лист без повідомлення стягувачу, що позбавило можливості заявника пред`явити його повторно.

Ухвалою суду від 03.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

06.02.2026 через систему «Електронний суд» заявник ОСОБА_1 направила суду письмові пояснення, в яких зазначила, що виконавчий документ їй не повертався, а був знищений виконавчою службою за закінченням термінів зберігання. Крім того, боржник ОСОБА_3 з 2000 року систематично ухилявся від сплати аліментів. Після досягнення сином повноліття у 2010 році, він вступив до вищого навчального закладу та продовжував навчання. Боржник самоусунувся від участі в оплаті його навчання. Заявник самостійно забезпечувала сина та не мала ресурсу на відновлення документів на той час.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_6 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримала свою заяву в повному обсязі, посилаючись на вищенаведене, та просила заяву задовольнити. Також зазначила, що з позовними вимогами до батька дитини про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, не зверталася.

Заінтересована особа ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток, а також шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України. В судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, причини неявки не повідомив. Суд розглянув справу на підставі наявних доказів.

Суд, заслухавши пояснення заявника, перевіривши матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2000 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини задоволений. Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , зареєстрований 20.12.1991 року у Палаці одруження «Орджонікідзевський» м. Харкова по актовому запису № 1819 розірвано та стягнуто з відповідача 17 грн. в дохід держави, позивачку від витрат звільнено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітної плати до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.03.2000 року. Стягнуто з ОСОБА_3 державне мито в дохід держави в сумі 35 грн.

Також вбачається, що 2 виконавчі листи про стягнення аліментів направлені до Московського відділу державної виконавчої служби.

З повідомлення Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за даними Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.01.2026 вбачається, що на примусовому виконанні у Московському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № 23519383 з виконання виконавчого листа № 2-1954, виданого 21.04.2000 Московським районним судом м. Харкова про стягнення аліментів з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно. 05.06.2000 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржником за яким є ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

03.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом шостим частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (в редакції Закону на час вчинення виконавчої дії) у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Згідно з пунктом 9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 (далі Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3(три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1(один) рік.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.10 Порядку, виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились, підлягають знищенню. Таким чином, вказане виконавче провадження на теперішній час знищене за закінченням строку зберігання, у зв`язку з чим, надати копію постанови про закінчення виконавчого провадження та докази її направлення на адресу стягувача на теперішній час не виявляється можливим. В АСВП відомості про сплату/несплату аліментів на теперішній час відсутні. Згідно з даними АСВП, вказаний виконавчий лист повторно на виконання до Відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини 1 статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 6 статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина 1 статті 433 ЦПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Суд при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред`явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, видача дубліката виконавчого листа можлива лише у випадку, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, або такий строк був поновлений судом.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Матеріали справи свідчать про те, що на примусовому виконанні у Московському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № 23519383 з виконання виконавчого листа № 2-1954, виданого 21.04.2000 Московським районним судом м. Харкова про стягнення аліментів з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно. 05.06.2000 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржником за яким є ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

03.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом шостим частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (в редакції Закону на час вчинення виконавчої дії) у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Згідно з вимогами ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Статтею 195 СК України унормовано, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 78 ЦПК України унормовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що заявником ОСОБА_10 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2000 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітної плати до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.03.2000 року, та наявність заборгованості.

Також суд вважає, що заявником не надано належних доказів на поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та визнання їх поважними, оскільки з дня закінчення виконання виконавчого листа про стягнення аліментів минуло більше 10 років.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим в задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 212, 258-261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Повна ухвала суду буде складена до 15 червня 2026 року.

Суддя Харченко А.М.