Рішення № 137506178, 18.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34491/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), у якому, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести, з урахуванням раніше виплачених сум, перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року із нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати суми недоотриманої пенсії, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-Ш від 19.10.2000, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 за період з 20.03.2024 року по дату виплати недоплаченої пенсії у повному розмірі.

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 року нарахованої пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром пенсії, із урахуванням здійснених виплат.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, особою з інвалідністю І групи від захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, призначеної згідно ст.. 54 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, як отримувач пенсії по інвалідності ІІ групи, яке пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)2024, яким визнано неконституційними норми на підставі яких мені обмежено максимальний розмір пенсії, позивач 02.09.2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою № 25694/Я-1500-25 про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 20.03.2024 року, проте листом від 25.09.2025 року № 27556-25694/Я-02/02/8-1500/25 ГУ ПФУ в Одеській області протиправно відмовило у виплаті пенсії без обмеження максимального розміру у зв`язку із відсутністю порядку для перерахунку пенсій та відповідного фінансування після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.03. 2024 року № 2- р(ІІ)2024. Крім того, позивач вважає, відповідачем під час перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2025 року протиправно застосовано понижуючи коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з обмеженням максимальним розміром, внаслідок чого виплата пенсії становить 25 256,34 грн., замість 27 135,59 грн. Вважаючи порушеними права на отримання пенсії в належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

05.11.2025 року ГУ ПФУ в Одеській області надано до суду відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що станом на момент проведення перерахунку пенсії положення Закону № 3668 та абзацу 3 статті 67 Закону №796 є чинними, неконституційними в установленому порядку не визнавалися, тому підлягали обов`язковому застосуванню органами ПФУ, тобто проведення виплати пенсії у межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Поряд з цим, станом на теперішній час порядок проведення перерахунків пенсій відповідно до Рішення Конституційного Суду від 20 березня 2024 №2- р(II)/2024 не затверджений, а отже підстави для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії відсутні. Крім того, статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік передбачено застосування у 2025 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (ПМ), установлених для осіб, які втратили працездатність (2 361), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (23 610 грн). З урахуванням положень Постанови № 1 розмір пенсії Позивача до виплати становить 24 878,58 грн. А відтак правомірним є обмеження розміру пенсії Позивача, оскільки вказане прямо передбачено пунктом постанови № 1 «Про визнання порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1), яка застосовується з 01.01.2025 та була прийнята на виконання статті 46 Закон України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік». З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову. Щодо строку звернення до суду, то відповідач зауважує, що з позовом позивач звернувся 13.10.2025, при цьому позовні вимоги стосуються зобов`язання Головне управління провести перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити йому пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення № 2- р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року, тобто з 20.03.2024, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України.

07.11.2025 судом зареєстровано від ГУ ПФУ лист, яким надано суду копії пенсійної справи позивача.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 22.10.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема, протокол про перерахунок пенсії позивача щодо спірного періоду, докази вчинення або невчинення оскаржуваних дій з їх нормативно-правовим обґрунтуванням.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 08.12.2008 року отримує пенсію, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується протокольним рішенням № 18613 від 16.02.2009 р.

02.09.2025 Позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою щодо виплати пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(11)2024, із розрахунку 80% від середньомісячного заробітку.

25.09.2025 року ГУ ПФУ листом № 27556-25694/Я-02/8-1500/25 повідомив Позивача, що з 01.03.2025 виплата пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчислених відповідно до Закону № 796, здійснюється без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації їх розміру. 03.01.2025 Урядом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 „ Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році в період воєнного стану (далі - Постанова № 1), якою, зокрема, встановлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії призначені за спеціальними законами, в тому числі відповідно до Закону № 796, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (23 610 грн), виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, та визначення розмірів таких коефіцієнтів. Тобто, виплата пенсій зазначеної категорії повинна проводитись з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, а саме із застосуванням коефіцієнтів пониження. Таким чином, розрахована з урахуванням Постанови № 1 до виплати з березня 2025 року пенсія складає 24 878,58 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії з обмеженням десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а також застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частинами 1, 2 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII, зокрема,

- цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. ( стаття 1 Закону №796-XII).

- пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. ( стаття 49 Закону №796-XII)

- пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. ( частина перша статті 54 Закону №796-XII)

- призначення та виплата пенсій, передбачених цим Законом, і щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи провадяться територіальними органами Пенсійного фонду України. ( частина 1 статті 60-1 Закону №796-XII)

- призначення пенсій провадиться відповідно до законодавства, чинного на час звернення особи за призначенням пенсії. Перерахунок пенсій проводиться відповідно до законодавства, чинного на час проведення перерахунку пенсії. Рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, може бути оскаржено в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або в судовому порядку. ( часини перша та друга статті 60-2 Закону №796-XII)

VI. Оцінка та висновок суду.

З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями щодо проведення перерахунку пенсій, призначених згідно Закону № №796-XII.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, одним із спірних питань у даній справі є правомірність обмеження позивачу під час виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону №796-XII у межах максимального розміру, встановленого статтею 67 цього Закону №796-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI зі змінами) після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024.

Вирішуючи дане спірне питання, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 67 Закону №796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Поряд з цим, першим реченням частини 3 статті 67 Закону №796-XII (в редакції в редакції Закону №3668-VI зі змінами) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ці приписи першого речення частини третьої статті 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року.

Також, передбачено, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд у своєму Рішенні №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року зауважив на тому, що приписами статті 67 Закону №796-XII, як випливає з її назви, урегульовано порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, визначених Законом №796-XII. Стаття 67 Закону №796-XII у первинній редакції, що запроваджена була Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 року №2001-XII не містила приписів щодо обмеження максимального розміру пенсії, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати. Таку вимогу містить і частина перша статті 67 Закону №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року №230/96-ВР, що є чинною на час розгляду цієї справи, а саме: конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищує Кабінет Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

З огляду на вказане, зберігши вимогу підвищення для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, законодавець приписами статті 2 Закону №3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII обмежив максимальний розмір державної пенсії цих осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У Рішенні від 7 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 Конституційний Суд України наголосив, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено (абзац двадцять перший підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини).

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, установленим Законом №3668-VI, не поширюють на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності Законом №3668-VI (абзац перший); якщо внаслідок ухвалення Закону №3668-VI розмір пенсії буде зменшено, пенсію виплачують у раніше встановленому розмірі (абзац четвертий). Водночас згідно з абзацом другим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI виплату пенсії пенсіонерам, яким її призначено до набрання чинності Законом №3668-VI і в яких розмір пенсії перевищує установлений Законом №3668-VI максимальний розмір пенсії, здійснюють без індексації, без застосування приписів частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших перерахунків, визначених законодавством, допоки розмір пенсії відповідатиме максимальному розмірові пенсії, установленому Законом №3668-VI, що свідчить про зупинення підвищення розміру пенсії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно частини третьої статті 22 Конституції України законодавцю не дозволено звужувати зміст та обсяг наявних прав і свобод під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів.

Досліджуючи питання відповідності оспорюваних приписів Закону № 3668-VI, Закону № 796-XII частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України керувався, зокрема, своєю юридичною позицією, викладеною в Рішенні від 22 травня 2018 року №5-р/2018, за якою зі змісту приписів частини третьої статті 22 Конституції України випливає заборона ухвалювати нові закони або вносити зміни до чинних законів, що звужують зміст та обсяг наявних конституційних прав і свобод людини, «якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності» (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку.

Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону №3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України.

Отже, приписи статті 2 Закону №3668-VI у частині вимог щодо обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на них поширюється дія Закону № 796-XII, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII суперечать вимогам частин першої, другої статті 8, частини першої статті 41 Конституції України.

Враховуючи викладене, керуючись висновками Рішення Конституційного Суду №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року, які застосовуються з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, суд дійшов висновку, що обмеження виплати пенсії, призначеної їй відповідно до закону № 796-XII відбулось неправомірно та з порушенням прав позивача на належний гарантований рівень соціального забезпечення.

Відтак, належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Щодо наступного спірного питання, яке за позицією позивача полягає у протиправності дії ГУ ПФУ щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності.

Як зазначалось вище, листом ГУ ПФУ від 25.09.2025 № 27556-25694/Я-02/8-1500/25Ц було повідомлено позивача, що з прийняттям 03.01.2025 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 виплата пенсій, у т.ч. призначених відповідно до Закону № 796-XII, проводитись з застосуванням коефіцієнтів пониження, а відтак розрахована з урахуванням вказаної Постанови до виплати з березня 2025 року пенсія Позивача складає 24878,58 грн. При цьому, з урахуванням рішення ГУ ПФУ від 25.09.2025, яким уточнено розмір пенсії з 01.03.2025 р, який склав 27135,59 грн., у т.ч. обмеження на індексації з 01.03.2025 -(-1659,73 грн).

Надаючи правову оцінку вказаним діям відповідача під час перерахунку пенсії позивача, суд враховує наступне.

Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно, зокрема до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",..... (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 46 Закон України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України 03.01.2025 прийнято постанову № 1 «Про визнання порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1), яка набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 01.01.2025.

Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що для тієї частини пенсійних виплат, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановлюються коефіцієнти до відповідних сум перевищення: від 10 до 11 прожиткових мінімумів - 0,5, від 11 до 13 прожиткових мінімумів - 0,4, від 13 до 17 прожиткових мінімумів - 0,3, від 17 до 21 прожиткових мінімумів 0,2. Для виплат, які перевищують 21 розмір прожиткового мінімуму, встановлено коефіцієнт 0,1.

Отже, з 01 березня 2025 року відповідач, керуючись статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", застосував до пенсії позивача понижуючі коефіцієнти, передбачені пунктом 1 постанови КМУ №1, що призвело до істотного зменшення розміру пенсії, виплачуваної позивачу з 01.01.2025 року.

Суд вважає такі дії відповідача неправомірними з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України установлено, що основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На виконання покладеного статтею 16 Конституції України на державу обов`язку Україна в особі законодавця ухвалила Закон №796-XII, у якому встановила загальний порядок реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створила єдиний порядок визначення, зокрема, соціального захисту потерпілих осіб.

Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначав, що:

- покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, а відтак - обумовлює посилений їх соціальний захист. Держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища (рішення від 07.04.2021 року № 1-р(II)/2021),

- обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку (рішення від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024),

- пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями (рішення від 03.04.2024 року № 4-р(I)/2024).

Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 вказав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Правовідносини, пов`язані з призначенням державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є предметом регулювання статті 54 Закону №796-XII. У ній установлено мінімальні розміри пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ця норма не передбачає обмеження максимального розміру таких пенсій або застосування до неї понижуючих коефіцієнтів.

За правилами статті 71 Закону №796-XII дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Положеннями статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", постанови КМУ №1 фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, яке встановлено Законом №796-XII, що є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Поширення дії Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанови КМУ №1 на пенсії, що призначені відповідно до статті 54 Закону №796-XII, є грубим порушенням норм Конституції України. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.

З огляду на вказане, на переконання суду до спірних правовідносин щодо виплати позивачу пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із Чорнобильською катастрофою, необхідно застосовувати положення спеціального Закону №796-XII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024), які не передбачають застосування понижуючих коефіцієнтів до таких пенсій та виплату таких пенсій в обмеженому (зменшеному/пониженому) розмірі.

З огляду на вказане, відповідач діяв всупереч вимогам верховенства права та при виплаті позивачу пенсії з 01.03.2025 року незаконно застосував до неї понижуючі коефіцієнти, передбачені пунктом 1 постанови КМУ № 1. Це призвело до недоотримання позивачем нарахованих йому щомісячних пенсійних виплат та до порушення його права на отримання пенсії у розмірі, встановленому законом.

З метою відновлення порушених прав позивача суд вважає , що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ виплатити нараховану з 01.03.2025 позивачу пенсію без застосування коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

При цьому, суд зауважує, що з наявного в матеріалах справи рішення ГУ ПФУ від 08.04.2025 р. № 155350004326 про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025, не вбачається застосування ГУ ПФУ до перерахованої пенсії обмеження її максимальним розміром, а відтак у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо застосування саме з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03.01.2025 № 1 при нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності, а відтак у цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

із нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати суми недоотриманої пенсії, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків іх виплати» № 2050-Ш від 19.10.2000, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 за період з 20.03.2024 року по дату виплати недоплаченої пенсії у повному розмірі.

Щодо вимоги позивача здійснити виплату його пенсії з 20.03.2024 року із нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати суми недоотриманої пенсії, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-Ш від 19.10.2000, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 за період з 20.03.2024 року по дату виплати недоплаченої пенсії у повному розмірі, суд вважає звернення до відповідача такої вимоги передчасною, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, то суд вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України "Про адміністративну процедуру". ( частина 4 статті 60-2 Закону №796-XII).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З огляду на те, що у спірних відносинах позивачу з 20.03.2024 року нарахована пенсія, однак частина пенсії не виплачена внаслідок обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, суд відхиляє зазначений довід відповідача.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з обмеженням десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.03.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.03.2025 року нарахованої пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" із урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А.Дубровна