Ухвала суду № 137506014, 18.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15384/26

У Х В А Л А

18 червня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши заяву представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 грн щомісяця за період з 24.02.2022 до 31.05.2022;

визнати протиправними дії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів) за період з 01.01.2020 до 28.02.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023;

зобов`язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 грн щомісяця за період з 24.02.2022 до 31.05.2022, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, а також компенсацією за весь період затримки відповідних виплат, передбаченою Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ;

зобов`язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основних та додаткових видів) за період з 01.01.2020 до 28.02.2023, допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби, премії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, а також компенсацією за весь період затримки відповідних виплат, передбаченою Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду за цієї позовною заявою подати звіт про виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою від 01.06.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, витребував у відповідача докази.

16 червня 2026 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в якій зазначено, що позивач подала позов до суду 25.05.2026, майже через 6 місяців після отримання відповіді на заяву, якою надано відомості про розміри складових грошового забезпечення позивача, тобто поза межами строку передбаченого ч.2 ст.233 КЗпП України.

Представник відповідача вказує, що згідно з відповіддю відповідача від 10.11.2025 за №316/К-313/10/КВ-25 та долучених до нього документів, позивачу достовірно відомо про усі розміри складових свого грошового забезпечення 10.11.2025.

Вирішуючи заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив таке.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач у спірний період проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, державній установі «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», яка вважається публічною службою згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 та текст статті 234 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

При цьому, силу приписів ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд звертає увагу на усталену практику Верховного Суду із спірного питання щодо застосування строків у аналогічних правовідносинах, відповідно до якої після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року в справі № 600/5050/23-а.

Водночас, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

В означеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Водночас, тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - ч. 2 ст.233 КЗпП України, є діючою нормою, оскільки Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) визнана неконституційною нормою саме ч.1 ст.233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу).

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 17.10.2025 звернулась до державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» із заявою, в якій просила надати, зокрема грошовий атестат та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії.

Листом державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» від 10.11.2025 №316/К-313/10/КВ-25 направлено позивачу грошовий атестат.

Суд зазначає, що в грошовому атестаті надісланому позивачу листом від 10.11.2025 №316/К-313/10/КВ-25 відсутні відомості щодо розмірі грошового забезпечення виплаченого у спірний період, а також відсутня інформація щодо того, з якого розміру прожиткового мінімуму нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення позивачу.

До того ж, Верховний Суд у постановах від 24.02.2026 у справі № 300/1236/25, від 29.01.2026 у справі № 380/17739/24, від 29.01.2026 у справі № 380/14780/24, від 29.12.2025 у справі № 580/9034/24, від 18.12.2025 у справі № 340/6466/24, від 12.12.2025 у справі №460/7194/24, від 04.12.2025 у справі № 380/25392/24 послідовно дотримується позиції, відповідно до якої для встановлення дат, з якими пов`язується початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за періоди з 19.07.2022, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що державною установою «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» не повідомлено позивача про суми, що належали позивачу при звільненні.

Додатково суд зазначає, що питання пропуску строку звернення до суду розглянуто та вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження від 01.06.2026 №420/15384/26.

Висновки суду наведені у вищезазначеній ухвалі заявою відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та доданими до неї доказами не спростовуються.

В статті 123 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема після відкриття провадження у справі.

Так, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду цього позову, оскільки суд не встановив підстав для залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 161, 171, 241-243, 248 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро БАБЕНКО