Рішення № 137505032, 16.06.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/562/26

Номер провадження №2/351/891/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Сегіна І.Р.

за участі секретаря - Бабшинська К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу у змішаній (паперовій, електронній) форміза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "ФК" Сіті Колект" звернулося в суд з позовом, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову посилається на те, що 10 січня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі Первісний кредитор) та Відповідачем ОСОБА_1 (надалі Позичальник або Боржник) було укладено Договір позики № 74797799.

Ознайомившись із запропонованими істотними умовами (зокрема, Паспортом споживчого кредиту), Відповідач висловив(ла) своє повне та беззаперечне волевиявлення на укладення Договору на суму 18 000,00 грн шляхом його акцептування через введення унікального електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що був згенерований системою, а саме: X0tFv0cg4a та направлений виключно на фінансовий номер телефону Відповідача - НОМЕР_1 .

Первісний кредитор діяв бездоганно: одразу після криптографічного підтвердження правочину грошові кошти в сумі 18 000,00 грн були перераховані на банківську картку Відповідача. Цей юридичний факт, який є тригером реальності договору позики, неспростовно підтверджується Довідкою фінансової компанії еквайєра та відповідною платіжною інструкцією.

02 листопада 2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 029-021122, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 12/12/22 від 12.12.2022 до Договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржника в сумі 32 757,84 грн., з яких: 18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 757,84 грн. - сума заборгованості за відсотками.

17 грудня 2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № 17/12/25-01, У відповідності до умов якого, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та надає за плату Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року, ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право грошової вимоги до боржника в сумі 32 757,84 грн., з яких: 18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 086,44 грн. - сума заборгованості за відсотками, 9 671,40 грн сума заборгованості за комісією.

Просило стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ " СІТІ КОЛЕКТ " суму заборгованості за Договір позики № 74797799 від 10.01.2022 в розмірі 32 757,84 грн., витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 15 000,00 грн та судовий збір.

Позивач у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву від відповідача не надійшло.

Оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до ч.9 ст. 14 ЦПК України та глави 7 інструкції діловодства загальних та місцевих судів, судом визначено змішаний (електронний, паперовий) формат ведення даної справи.

Ухвалою Снятинського районного суду від 08.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.9 ст. 14 ЦПК України та глави 7 інструкції діловодства загальних та місцевих судів, судом визначено змішаний (електронний, паперовий) формат ведення даної справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи у змішаній формів їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку до часткового задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ч. ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 10 січня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі Первісний кредитор) та Відповідачем ОСОБА_1 (надалі Позичальник або Боржник) було укладено Договір позики № 74797799.

Відповідно до умов договору, позичальнику надано Позику на наступних умовах: Дата надання/видачі позики 10.01.2022; Сума кредиту: 18 000,00 грн.; Строк, на який надається кредит - 15 днів з дати його надання; Дата повернення Позики 25.01.2022;Знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) 1,791%, Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) 2,7%, Пеня %/день (не застосовується в період карантину) 2,7%, Орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 32607,78 %, Орієнтовна загальна вартість позики, у грн 22835,70 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 10.01.2022 перерахував грошові кошти розмірі в сумі 18 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжною інструкцією № 80ffa80f-baa7-41b9-80d6-3dd400c3a769 та довідкою ТОВ «Фінекспрес» Вих. № № КД-000113488/ТНПП від 21.01.2026.

02 листопада 2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 029-021122, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 12/12/22 від 12.12.2022 до Договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржника в сумі 32 757,84 грн., з яких: 18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 757,84 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В подальшому 17 грудня 2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № 17/12/25-01, У відповідності до умов якого, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та надає за плату Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року, ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право грошової вимоги до боржника в сумі 32 757,84 грн., з яких: 18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 086,44 грн. - сума заборгованості за відсотками, 9 671,40 грн сума заборгованості за комісією.

Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін не повернув тіло кредиту, відсотки за його коритсування та комісію за обслуговування кредиту та неустойку.

Щодо вимог позивача про стягнення процентів, суд зазначає наступне.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору кредиту, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості складеного первісним кредитором відповідачу нараховані відсотки за період з 10.01.2022 по 13.12.2025.

Відповідно до п.2.2. договору Позики, строк кредитування становить 15 днів. Інші умови, щодо продовження строку договору Позики, відсутні.

Оскільки, строк договору Позики становить 15 днів, та спливає 25.01.2022 року, відсотки за понадстрокове користування кредитом нараховані первісним кредитором за межами строку користування, таке нарахування відсотків за користування, після прострочення є неправомірним, а умови договору є нікчемними, бо суперечать імперативній нормі ст.1048 ЦК України.

Відповідно, розмір заборгованості за відсотками по даному кредитному договору становить 2 804,71 грн ( 18 000,00 грн х 1,791 % х 15 днів 2 030,99 грн).

У зв`язку із тим, що судом прийнято умови кредитного договору у межах строку 15 днів з 10.01.2022 по 25.01.2022, у задоволенні стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитом, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, якібанк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».

А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена пунктами Договору кредиту № 74797799 від 10.01.2022 р. від початкової суми кредиту, є недоведеною.

Доказів, що засвідчують виконання умов договору, містять інформацію про суму комісії, дату та вид послуг, позивачем не надано.

Нарахована позивачем додаткова комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).

А тому, умови кредитного договору в частині стягнення з відповідача додаткової комісії у визначеному розмірі є нікчемними, та задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»)

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу ОСОБА_2 на підставі договору № ДО-20260202/001 про надання правової допомоги від 02.02.2026.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду заяву № 187 від 01.04.2026, витяг акту № 187 від 01.04.2026, до Договору ДО-20260202/001 від 02.02.2026.(детальний опис робіт).

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ "СІТІ КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 , позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № № 74797799 від 10.01.2022 в розмірі 20 804,71 грн. яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 000,00 грн, із заборгованості за відсотками в розмірі 2 804,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ТО«ѲҲ КОЛЕКТ» до відповідача.,задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі, 1 690,90 грн. Із розрахунку 20 804,71*2662,40/32757,84.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч.2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ КОЛЕКТ» 02154, м. Київ, Проспект Соборності,30-А, пр.321, код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість: за кредитним договором № 74797799 від 10.01.2022 в розмірі 20 804,71 грн. яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 000,00 грн, із заборгованості за відсотками в розмірі 2 804,71 грн.

В решті позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ КОЛЕКТ» 02154, м. Київ, Проспект Соборності,30-А, пр.321, код ЄДРПОУ 43950742) судовий збір в розмірі 1 690,90 грн та витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Ігор СЕГІН