Рішення № 137504767, 18.06.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1725/26

провадження 2/216/2683/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Маланюка О.Я.,

за участю секретаря Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривий Ріг цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, звернувся до суду про позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відносно їх неповнолітнього сина: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову представник позивача вказав наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у шлюбі, від шлюбу у них народився син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наказу служби у справах дітей виконкому районної у місті ради від 20.09.2011р. № 121-П ОСОБА_1 перебуває на обліку як такий, що опинився у складних життєвих обставинах.

Батьки неповнолітнього ОСОБА_1 злісно ухиляються від виконання батьківських обов`язків по утриманню, вихованню та навчанню сина, не здійснюють за ним належний контроль, не піклуються про його фізичний і духовний розвиток, не готують сина до самостійного життя.

Позивач вказує, що неповнолітній ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 безпритульні. У будинку АДРЕСА_1 , в якому вони проживали, сталася пожежа, житло не придатне до проживання, матір ОСОБА_1 зловживає алкоголем та веде аморальний спосіб життя, не працює. Батько неповнолітнього також немає житла а проживає у будці в якій приймає металобрухт, немає постійного місця проживання та реєстрації, зловживає алкогольними напоями.

Позивач зазначає, що неповнолітній ОСОБА_1 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, був засуджений 31.10.2024 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу за ч.4 ст. 185, ст. 69, ст. 59-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду.

На даний час неповнолітній ОСОБА_1 влаштований до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» КМР.

Позивач вказує, що відповідачі неодноразово притягувались Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Вважає, що в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 з метою збереження його життя та здоров`я, просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно неповнолітнього, стягувати з відповідачів аліменти на утримання неповнолітнього у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку кожного, але не менше 50 % прожиткового мінімуму. Вказує, що при умові позбавлення відповідачів батьківських прав, неповнолітній перебуватиме у відповідному статусі та матиме повне державне забезпечення як житлом так і фінансуванням для його навчання та проживання.

12 березня 2026 року по справі відкрито провадження.

Відповідачі відзиву на позов не подали.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Зобов`язано позивача забезпечити участь ОСОБА_1 в супроводі психолога КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» КМР в судове засідання на 10.00 год. 07 травня 2026 року для з`ясування думки неповнолітнього щодо позбавлення відповідачів батьківських прав щодо нього.

В судові засідання 31.03.2026 року, 20.04.2026 року, 07.05.2026 року, 27.05.2026 року відповідачі не явилися, хоч належним чином повідомлялися про дату час та місце судового розгляду справи, однак відповідач ОСОБА_1 явився в судове засідання 27 травня 2026 року надав усні пояснення, вказав, що не заперечує проти задоволення позову.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно представленої суду копії свідоцтва про народження, від 01.12.2000р. серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Кривий Ріг, його батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Місце реєстрації Центрально-Міський відділ РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1102 від 01.12.2000р.

Наказом № 121-П від 20.09.2011р. «Про взяття на обік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як таких, що проживають у сім'ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Листом Сектору ювенальної превенції відділу превенції Криворізького районного управління від 16.05.2025 року, зазначено, що ОСОБА_2 ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК відносно виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 , зокрема вона не забезпечує здобуття сином повної загальної середньої освіти. У зв`язку з цим на ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 443856 від 13.05.2025 року за ч.2 ст. 184 КУпАП.

Листом Криворізького міського центру соціальних служб від 19.05.2025 року адресованого Директору КЗО «Криворізька спеціальна школа «Натхнення» повідомлено, що на території Центрально-Міського району проживає родина ОСОБА_2 , яка має на вихованні неповнолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тривалий час члени родини переховувались від правоохоронних органів та фахівців з соціальної роботи, вказували невірні адреси проживання.

12.05.2025 року, фахівцем із соціальної роботи комісійно з спеціалістом ССД та інспектором ювенальної превенції відвідано адресу проживання родини. Умови проживання не придатні для перебування там неповнолітньої дитини: відсутнє водопостачаня, електропостачання, опалення. Дитина немає спального місця, постільної білизни, їжі, одягу за сезоном, шкільного приладдя, тощо. Мати негативно ставиться до зауважень фахівців центру, дає неправдиві відомості, уникає спілкування, не враховує рекомендації лікарів по підтриманню психічного здоров'я сина.

Аналогічного змісту листи містяться в матеріалах справи від Криворізького міського центру соціальних служб адресованого 03.10.2025 року № 01-08/199/7 начальнику служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради.

Листом Сектору ювенальної пробації м. Кривий Ріг Металіргійного районного відділу від 16.10.2025 року, зазначено, що неповнолітній ОСОБА_1 тривалий час не відвідує навчальний заклад. Мати дитини пояснила що вона виховного впливу на сина немає, висловила небажання виховувати і утримувати дитину. У ході бесіди жінка не продемонструвала розуміння своїх обов`язків щодо забезпечення синові права на освіту, належних умов проживання та виховання.

Матеріали справи також містять лист від 14.10.2025 року № 5/33-4436 «Про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР. В якому зазначено про необхідність тимчасового влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР.

Листом Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Служби у справах дітей від 13.02.2026 року № 117, повідомлено, що 13.02.2026 року, швидкою медичною допомогою до КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 8», доставлено неповнолітнього ОСОБА_1 , з діагнозом: колото-різана рана лівого стегна, закритий перелом кісток носа (під питанням), алкогольне сп`яніння. Потерпілого госпіталізовано до дитячої травматології, у відділення реанімації.

Актом обстеження умов проживання від 19.02.2026 року, складеному заступником начальника та завідувачем сектору захисту прав та законних інтересів дітей служби у справах дітей, проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_2 . Умови проживання незадовільні, у кімнатах антисанітарія, речі розкидані. Для виховання та розвитку навчання, неповнолітнього не створені належні умови. В акті зазначено, що за цією адресою проживають та мають постійне місце реєстрації матір ОСОБА_2 , та неповнолітній ОСОБА_1 . В акті зазначено, що в сім'ї постійні конфліктні ситуації між матір'ю та сином. В акті зазначено, що матір ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_1 вживають алкогольні напої, ведуть асоціальний спосіб життя.

Висновком від 08.04.2026 року № 8/33-1478 Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради як органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні 07 травня 2026 року, неповнолітній ОСОБА_1 надав суду свої пояснення. Вказав, що батьків майже не бачить, проживає у Комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради, де і харчується та навчається онлайн. Неповнолітній ОСОБА_1 пояснив, що його матір зловживає алкоголем, не працює, та не знає де вона проживає, на його переконання вона має проблеми з психічним здоров'ям, з нею будь-яких зв`язків не підтримує. Вказав, що батько «він нормальний», вказав, що батько немає місця проживання як і матір, однак якщо він його бачить то батько дає йому цукерки. ОСОБА_1 вказав, що ні матір ні батько не виховують його. ОСОБА_1 не заперечив щодо позбавлення батьківських прав батьків щодо нього.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, вказала, що у випадку позбавлення батьківських прав неповнолітнього, такий набуде офіційного статусу «дитини, позбавленої батьківського піклування». Держава візьме ОСОБА_1 на повне забезпечення, гарантуючи йому право на житлові, майнові, освітні, медичні та соціальні пільги. Вказала, що у випадку задоволення позову, неповнолітнього можна буде влаштувати на навчання до ПТУ з наданням такому кімнати для проживання, та грошове утримання.

В судове засідання 27.05.2026 року, явився відповідач ОСОБА_1 та явилися свідки.

Відповідач ОСОБА_1 , вказав, що він знає, що його син ОСОБА_4 перебуває у КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» КМР, вказав, що там йому добре. Відповідач повідомив, що він сам перебуває у складній життєвій ситуації офіційно не працює, проживає на роботі та бажає для свого сина тільки найкращого, пояснив, що усвідомлює, що у випадку позбавлення його батьківських прав сина, держава забезпечуватиме та піклуватиметься про такого краще ніж він би це робив самостійно. Вказав, що позов щодо позбавлення батьківських прав визнає.

Свідок ОСОБА_5 координатр Криворізького міського центру соціальних служб. Пояснила, в судовому засіданні 27.05.2026 року, що родина ОСОБА_6 перебувала на обліку у їхньому центрі соціальних служб з 2014 року та у зв`язку з тим, що неповнолітній перебуває у КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» родина знята з обліку. Свідок вказала, що батьки систематично не виконують рекомендацій Центру щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 , та не виконують своїх батьківських обов`язків.

Свідок ОСОБА_8 заступник директора з виховної роботи КЗО «Криворізька спеціальна школа «Натхнення» ДОР» зазначила, що у них числиться учень ОСОБА_1 з 2020 року, вказала, що до дитини у Центр соціально-психологічної реабілітації навідуються вчителі, і перебування дитини в центрі значно краще відбивається на психоемоційному стані дитини, покращенні навчання та однозначно сприяє вихованню та соціальній адаптації такого. Вказала, що їй дуже шкода, що дитина швидше не попала у Центр соціально-психологічної реабілітації. Вказала, що батьки не виконують своїх обов`язків відносно неповнолітнього, матір ніколи не бачила.

Суд звертає увагу, що відносно відповідачки за невиконання обов`язків по вихованню дитини, справи про притягнення до адміністративної відповідальності Центрально-Міським районним судом м.Кривого Рогу, розглядалися неодноразово з 2019 по 2025 рік, зокрема має місце притягнення до адміністративної відповідальності відповідачки по справах № № 216/6271/13-п, 216/2635/19, 216/4721/20, 216/7499/24, 216/978/24, 216/6165/24, 216/2040/25.

Сам же неповнолітній ОСОБА_1 також притягувався до адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних напоїв у громадському місці постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 216/9000/25.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Вищенаведені факти свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від виконання батьківських обов`язків, не здійснюють за сином належного догляду, не беруть участі у його вихованні.

Згідно зі статтею 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Положеннями статті 48 та 51 Основного Закону України проголошено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї та обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

За частиною четвертою статті 164 Сімейного кодексу України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Статтею 170 Сімейного кодексу України передбачено, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків або одного із них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей. Відтак, відповідачі протягом тривалого часу не приділяють належної уваги розвитку свого сина, що стало причиною відібрання останнього, ухилялись від виконання своїх обов`язків по його вихованню: не піклувалась про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувалась з сином в необхідному для нього обсязі.

Та обставина, що на час розгляду справи, матеріальним забезпеченням дитини, його вихованням і розвитком батьки не займаються, свідчить про те, що батьки дитини не бажають приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтують батьківськими обов`язками.

Беручи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, достовірно встановивши факт свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, виховання, утримання дітей, відсутність інтересу, любові до них, будь-яких дій, які б свідчили про намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на їх виховання та належне виконання батьківських обов`язків, виходячи з якнайкращих інтересів дітей, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 166 Сімейного кодексу України, особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, як передбачено частиною другою статті 166 вказаного Кодексу.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, що встановлено частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Водночас, згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Виходячи з визначеного законодавством обов`язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів слід визначити, як того вимагають положення ст. 183 СК України, в єдиній частці від заробітку (доходу) матері.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що відповідачі офіційно не працюють, та аліменти вираховуватимуться з середнього розміру заробітної плати по регіону, суд визначає аліменти в розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідачів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня пред`явлення позову, тобто з 06.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, аліменти стягуватимуться з обох відповідачів, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини з урахуванням віку і стану здоров`я та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання дитини.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 , з кожного, в розмірі 1/5 частини їх доходу відповідатиме інтересам дитини, платників аліментів та принципу справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, необхідно стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі по 1664 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст.3, 8, 21, 32, 48, 51, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 150, 155, 164-166, 170, 180 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передати Службі у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради для вирішення його подальшої долі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 , аліменти на його утримання у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.03.2026 року і до досягнення ОСОБА_1 повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Держави судовий збір в сумі 1664,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Держави судовий збір в сумі 1664,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ:04052560, вул. Свято-Миколаївська, 27, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомий, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце реєстрації відсутнє.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: невідомий, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК