Рішення № 137504756, 16.06.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/237/26

провадження 2/216/2015/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати, стягнення втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працювала на підприємстві відповідача з 21.09.1995 по 31.01.2025 на посаді провідника пасажирського вагона виробничого підрозділа «Криворізька пасажирська вагонна дільниця» філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця». 15.12.2025 з довідки відповідача, позивачу стало відомо про порушення її трудових прав, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення за період роботи 2022-2025 роки не виплачувалась або виплачувалась не у повному обсязі. За підрахунками позивача не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік становить 1500,00 грн, за 2023 рік - 6700,00 грн, за 2024 - 8000,00 грн, за 2025 рік 5346,50 грн, що разом становить 21546,50 грн. Крім цього, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, позивач просить стягнути з відповідача додатково компенсацію втрати частини доходів у розмірі 2705,19 грн. Відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та, враховуючи той факт, що колективний договір Криворізького локомотивного депо не призупиняли у порядку, визначеному законом, зокрема на конференціїї трудового колективу (п. 1.4 Колективного договору Криворізького локомотивного депо), відповідач безпідставно не виплатив матеріальну допомогу на оздоровлення позивачу у повному обсязі. Зважаючи на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача не доплачену частину матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 21546,50 грн та компенсацію втрати частини доходів у розмірі 2705,19 грн.

З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1-8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що наказом від 31.01.2025 №62/ос позивача було звільнено з підстав ст. 38 КЗпП України з виплатою одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше, відповідно до п 3.1.15 Колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 №Ц54-90 Ком.т. виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 Ц-82/63 Ком.т. Наказ про звільнення позивачем не оскаржено, зазначені в Наказі про звільнення протоколи Правління АТ «Укрзалізниця» про нарахування та відстрочку виплат матеріальної допомоги позивачем не оскаржено. Крім цього, АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи. Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період», фінансування заходів щодо підготовки функціонування транспорту в особливий період здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Матеріально-технічне забезпечення єдиної транспортної системи України в особливий період здійснюється за рахунок державних резервів, які створюються і утримуються на підприємствах (об`єднаннях), в установах та організаціях, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, а також підприємств (об`єднань), установ і організацій як транспорту, так і тих, діяльність яких пов`язана з будівництвом та експлуатацією транспортних комунікацій незалежно від форм власності. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №181-р затверджено план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Пунктом 24 зазначеного плану на період воєнного стану визначено такий захід, як забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) АТ «Укрзалізниця» як головного об`єкта національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління, зокрема: надання товариству державного фінансування для забезпечення фінансової ліквідності та спроможності виконання завдань і замовлень органів державної влади і органів військового управління. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №193 з метою забезпечення належного функціонування АТ «Укрзалізниця» виділено кошти з резервного фонду державного бюджету. Згідно з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. Отже, в умовах отримання фінансування з резервного фонду державного бюджету, відповідач не може довільно тлумачити норми, застосовувати їх за аналогією, на власний розсуд розширювати перелік підстав для нарахування матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення та спрямовувати кошти державного бюджету на такі виплати. Враховуючи, що позивачем визначено суму майнових втрат за несвоєчасний розрахунок при звільненні 2705,19 грн, і що позивачка звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію і має дохід у вигляді пенсійних виплат, то заявлені майнові втрати за несвоєчасний розрахунок при звільненні є простим і безпідставним збагаченням.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач працювала на підприємстві відповідача з 21.09.1995 по 31.01.2025 на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Згідно з наказом (розпорядження) №252 від 06.05.2022 позивачу надано щорічну відпустку з 11.05.2022 по 03.06.2022, тривалістю 24 календарних дні з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно з наказом (розпорядження) №432 від 27.09.2023 позивачу надано щорічну відпустку з 13.10.2023 по 05.11.2023, тривалістю 24 календарних дні з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно з наказом (розпорядження) №260 від 07.07.2024 позивачу надано щорічну відпустку з 16.07.2024 по 08.08.2024, тривалістю 24 календарних дні з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно з наказом (розпорядження) №513 від 12.12.2024 позивачу надано щорічну відпустку з 01.01.2025 по 14.01.2025, тривалістю 14 календарних дні з виплатою матеріальної допомоги.

З довідки про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення №74 від 15.12.2025 слідує, що позивачу за період з 21.09.2021 по 20.09.2022 нараховано матеріальної допомоги 6500,00 грн у грудня 2024 та виплачено 07.01.2025; за період з 21.10.2024 по 20.10.2025 нараховано матеріальної допомоги 2041,50 грн у грудні 2024 року та виплачено 26.12.2024; за періоди з 21.09.2022 по 20.09.2023 та з 21.09.2023 по 20.09.2024 матеріальна допомога на оздоровлення не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним робочу.

Згідно зі ст. 2 цього Закону заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочуваних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п.п. 2.3.3 п. 2.3 Розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2014 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, дія якої поширюється на всіх юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи незалежно від форм власності й організаційно-правових форм господарювання, та яка розроблена відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до фонду оплати праці.

Згідно з п. 1.3 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Криворізької пасажирської вагонної дільниці Придніпровської залізниці на 2011 рік зі змінами, внесеними Постановою №П-34 від 31.01.2018, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників дистанції колії, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін і затверджуються на спільному засіданні керівництва дистанції колії і профспілкового комітету, а всі інші на конференції трудового колективу.

Відповідно до п. 3.1.13 вказаного Колективного договору, при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 100% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги починаючи з 01.01.2018.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 3.1.13 Колективного договору носить систематичний характер та входить до структури заробітної плати у розумінні статті 2 Закону України «Про заробітну плату».

Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як зазначено вище п. 3.1.13 Колективного договору, при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 100% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги починаючи з 01.01.2018.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.03.2022 №Ц-54/31 було зупинено здійснення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 №Ц-54/90 Ком.т здійснено нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця» які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого по грудень 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до п.п. 1.1.4 п. 1.1 рішення правління від 14.03.2022. Нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директором з управління персоналом та соціальної політики або особою.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 №Ц-82/63 Ком.т ухвалено виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), виплати яких були призупинені відповідно до п.п. 1.1.4 п. 1.1 рішення правління від 14.03.2022 відновлювати поетапно відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості згідно з п. 2 цього рішення та з урахуванням п. 3 цього рішення. Нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директором з управління персоналом та соціальної політики або особою. Виплату матеріальної допомоги, зазначеної в п. 1 цього рішення, здійснювати в рамках погоджених показників виплат оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів згідно з Порядком формування та виконання консолідованого оперативного плану руху грошових коштів АТ «Укрзалізниця», затвердженим рішення правління від 10.09.2020 зі змінами.

Між тим, згідно з п. 1.4. Колективного договору, необхідні зміни, доповнення до колективного договору можуть вноситися за взаємною згодою сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціально-економічні інтереси працівників, які встановлено чинним законодавством та колективним договором і затверджуються на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету, а всі інші на конференції трудового колективу.

Отже, прийняття рішень правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 №Ц-54/90 Ком.т та від 14.10.2024 №Ц-82/63 Ком.т про обмеження додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, здійснено з порушенням вимог п. 1.4. Колективного договору та є незаконним.

При цьому суд зауважує, що згідно зі ст. 9 КЗпП України умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Вказана правова норма не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством, адже вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

З огляду на викладене питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в данному випадку, колективним договором, а саме, п 3.1.13 згідно з яким при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 100% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги починаючи з 01.01.2018.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача не виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 - 2025 роки у розмірі 21546,50 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому доводи представника відповідача про те, що позивачу було виплачено одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію вперше, відповідно до п. 3.1.15 Колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків, а також, що позивачем не оскаржувались рішення відповідача про нарахування та відстрочку виплат матеріальної допомоги судом до уваги не приймаються, позаяк виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше, проводилась позивачу відповідно до п. 3.1.15 Колективного договору, тоді як виплата недоплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення передбачена п 3.1.13 Колективного договору. Крім цього виплата заробітної плати, а також додаткових виплат, передбачених трудовим договором, згідно із законом є обов`язком роботодавця. Рішення відповідача про нарахування та відстрочку виплат матеріальної допомоги у даному випадку не відповідають положенням ст. 9 КЗпП України, є недійсними та не вимагають оскарження з боку позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача компенсації втраченої частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати або її частини суд приходить до наступного висновку.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (пункт 4) сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

01 січня 2016 року набули чинності зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якими у частину 1 статті 4 внесено зміни згідно із Законом №911-VIII від 24 грудня 2015 року та її редакція викладена таким чином: Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

У статтях 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до постанови КМУ №159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі №118/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (п. 1 резолютивної частини рішення).

Крім того, є також наступна судова практика з цього питання.

Так, ВСУ роз`яснив, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. ВСУ зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанова ВСУ від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16).

З урахуванням наведених вище норм права, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів в сумі 2705,19 грн також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас твердження представника відповідача про те, що вказані суми призведуть до безпідставного збагачення позивача судом до уваги не приймаються та розцінюються судом критично.

Вирішуючи вимоги представника відповідача, щодо застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, то суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати, крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 року №5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати, а отже до позовних вимог щодо спірних правовідносин застосовуються скорочені строки позовної давності, встановлені нормами ст. 233 КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд доходить висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Предметом спору у даній справі є стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, яка підлягала виплаті позивачеві під час надання щорічних відпусток, а саме: за 2022 рік з 11.05.2022 по 03.06.2022; за 2023 рік з 13.10.2023 по 05.11.2023; за 2024 рік з 16.07.2024 по 08.08.2024; за 2025 рік з 01.01.2025 по 14.01.2025.

Отже, до правовідносин сторін застосовуються положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, яка набрала чинності 19 липня 2022 року, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Встановлено, що позивач зверталась до роботодавця із відповідними заявами щодо надання відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення кожного року у період з 2022 по 2025 роки, однак, письмово про призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення їй стало відомо лише 15.12.2025 з довідки про нарахування та виплату матеріальної допомоги і доказів протилежного суду не надано.

Даний позов подано до суду 15 січня 2025 року, тобто в межах строків визначених статтею 233 КЗпП України, у зв`язку з чим підстави для застосування до вказаного спору строків позовної давності і відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог, відсутні.

При цьому, суд зауважує, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення №1-р/2025, яким визнала такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Крім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1331,20 грн, оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 12, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 276-279, 354, 355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати, стягнення втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 21546,20 грн (двадцять одну тисячу п`ятсот сорок шість гривень 20 копійок) та компенсацію втраченої частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у розмірі 2705,19 грн (дві тисячі сімсот п`ять гривень 19 копійок).

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

1) позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

2) відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ: 40075815.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ