Ухвала суду № 137504434, 18.06.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1124/26

провадження № 2-з/179/8/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши заяву представника позивача, адвоката Індюкової Тетяни Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ Служба у справах дітей Магдалинівської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі матері у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ Служба у справах дітей Магдалинівської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі матері у вихованні дитини.

16.06.2026 представник позивача адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна подала заяву про забезпечення позову, яку мотивувала тим, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.07.2025 рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано шлюб. Після розірвання шлюбу малолітня дитина сторін залишилася проживати з батьком. Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 23.05.2025 визначено місце проживання дитини з батьком ОСОБА_2 та роз`яснено ОСОБА_2 не створювати перешкоди матері дитині спілкуватися, приймати участь у вихованні та підтримувати родини стосунки з дитиною.

Проте, ОСОБА_2 періодично чинить позивачці перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні, не дає позивачці спілкуватися з дитиною та проводити з нею час, тобто не виконує зазначене рішення, чим порушує право матері на спілкування та виховання своєї дитини.

Представник позивача вказує, що на час розгляду справи судом, дитина, якій виповнилося 4 роки, емоційно відвикне від позивачки та надалі дитина отримує психологічну травму, оскільки вона з народження проживала з матір`ю.

Оскільки наявні обставини, які позбавляють ОСОБА_1 можливості спілкуватися з дитиною, урахувавши права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, з метою запобігання втрати емоційного контакту мами із донькою, погіршення психоемоційного характеру відносин між матір`ю та малолітньою дитиною, вважає, що заява про забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні та побаченнях з малолітньою дитиною за місцем проживання позивача є необхідними в даному випадку.

Відтак, з метою збереження сімейних зв`язків представник позивача просить суд до ухваленняі судового рішення вжити заходи забезпечення позову у даній цивільній справі, а саме:

- надати можливість матері ОСОБА_1 кожного дня тижня з 18-00 до 20-00 годин, не порушуючи режиму дня дитини ОСОБА_3 , спілкуватися з дитиною в телефонному режимі та за допомогою відео зв`язку, соціальних мереж тощо, попередньо погодивши час з батьком, ОСОБА_2 ;

- надати можливість матері ОСОБА_1 зустрічатися та без перешкод спілкуватися з донькою ОСОБА_3 один день в тиждень (суботу) за попередньою домовленістю з батьком, ОСОБА_2 , з 09-00 до 20-00 години в присутності батька, з урахуванням режиму дня дитини за місцем проживання дитини;

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу із донькою ОСОБА_3 , своєчасно передавати дитину матері для проведення часу, відповідно до визначеного судом графіку;

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною, в тому числі, але не виключно у спілкуванні за допомогою технічних засобів, телефоном, по відеозв`язку тощо під час перебування дитини з батьком.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Вивчивши матеріали поданої заяви, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Частиною 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 153 Сімейного Кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини врегульовано ст. 157 Сімейного Кодексу України, нормами якої передбачено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлюється право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 752/13587/20 (провадження № 61-2036св23) вказано, що «необхідність поновлення та підтримання контакту матері з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Зустрічі матері з дочкою та їх спілкування мали б сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_1 з малолітньою дочкою, що відповідає законним інтересам дитини. Крім того, враховуючи предмет спору, який виник між сторонами, обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому. Отже, у справі належним чином обґрунтована необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, застосованих апеляційним судом. При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20)».

Також, у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 Верховний Суд вказав, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 761/6214/23.

У постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, Верховний Суд звернув увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, необхідність сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю повинна переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із нею. А тому з метою запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню між ними психоемоційного зв`язку на період розгляду справи у суді та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах.

З огляду на вказані норми матеріального права та беручи до уваги наведені правові висновки Верховного Суду та ЄСПЛ, мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Забезпечення позову у спорах між батьками щодо їх участі в житті дітей - це підтримання емоційного зв`язку з тим з батьків, з ким діти не проживають, для чого такі особи повинні мати можливість регулярного спілкування з дитиною з огляду на потреби й інтереси дітей. У справах щодо дітей забезпечення позову, як правило, покликане запобігти відчуженню одного з батьків та зберегти його контакт з дитиною, так як відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дитиною.

Що стосується заборони процесуальними нормами вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Запропонований у заяві про забезпечення позову графік побачень та спілкування з дитиною загалом не співпадає з вимогами, що заявлені у позові, а отже, вимоги заяви про забезпечення позову не можуть вважатися тотожними до позовних вимог та є з ними співмірними.

Отже, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням права матері на спілкування з дитиною, її ставлення до виконання своїх обов`язків, відсутність підстав, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що їх зустрічі будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. При цьому суд також враховує віддаленість фактичного проживання дитини разом з матір`ю від місця проживання позивача, а тому вважає обґрунтованими вимоги заяви щодо попереднього погодження матір`ю дитини часу спілкування позивача з дитиною

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом забезпечення спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем шляхом зустрічей за тимчасовим графіком, а також спілкування телефоном та за допомогою відео зв`язку, відповідає нормам процесуального права.

Разом з тим, суд вважає, що запропонований позивачем графік зустрічей з дитиною один раз на тиждень (субота) кожного тижня відповідає принципу рівності прав обох батьків на участь у вихованні дитини. Однак, з урахуванням віку дитини, суд не в повній мірі погоджується із часом спілкування матері з дитиною.

Враховуючи викладене, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову у справі про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні малолітньої дитини не порушує права відповідача, як батька, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням спору по суті.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача адвоката Індюкової Тетяни Володимирівни про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ Служба у справах дітей Магдалинівської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі матері у вихованні дитини.

До набрання законної сили рішення суду у справі № 179/1124/26 визначити тимчасовий порядок участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- надати можливість матері ОСОБА_1 кожного дня тижня з 18-00 до 20-00 годин, не порушуючи режиму дня дитини ОСОБА_3 , спілкуватися з дитиною в телефонному режимі та за допомогою відео зв`язку, соціальних мереж тощо, попередньо погодивши час з батьком, ОСОБА_2 ;

- надати можливість матері ОСОБА_1 зустрічатися та без перешкод спілкуватися з донькою ОСОБА_3 один день в тиждень (суботу) за попередньою домовленістю з батьком, ОСОБА_2 , з 10-00 до 18-00 години в присутності батька, з урахуванням режиму дня дитини за місцем проживання дитини.

Зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу із донькою ОСОБА_3 , відповідно до визначеного судом графіку.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною, в тому числі, але не виключно у спілкуванні за допомогою технічних засобів, телефоном, по відеозв`язку тощо.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя А.О. Чорна