Рішення № 137503755, 18.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Київ справа №320/12398/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельника Кирила Миколайовича від 23.09.2024 року у межах ВП № НОМЕР_4 про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 23.09.2024 року про накладення штрафу головним державним виконавцем не було дотримано процедури, визначеної статтею 64-1 Закону № 1404-VIII та Інструкцією № 512/5 щодо здійснення перевірки виконання боржником рішення суду у справі № 755/11541/21 та щодо складання акту при виявленні невиконання без поважних причин рішення суду, що є достатньою підставою для визнання постанови про накладення штрафу протиправною та її скасування.

Також, зазначає, що акт державного виконавця від 23.09.2024 року складений на підставі повідомлень стягувача за вх. 14151 від 21.08.2024 року, вх. 14436 від 21.08.2024 року, вх. № 14437 від 23.08.2024 року про невиконання рішення суду боржником, зокрема 17.08.2024 року та 21.08.2024 року. При цьому, позивач відмічає, що акт державного виконавця від 23.09.2024 року не був внесений до АСВП.

Позивач відмічає, що державний виконавець не здійснював перевірку виконання боржником рішення суду 17.08.2024 року та 21.08.2024 року, не встановлював факт невиконання рішення суду, не з`ясовував причини цього невиконання, якщо таке невиконання відбулось, що не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статей 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, про розгляд справи повідомлений належним чином через систему Електронний суд.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року по справі № 755/11541/21 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про зобов`язання не чинити перешкоди в спілкуванні з дитиною та визначення способу порядку участі у вихованні дитини задоволено.

Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_1 , за наступним графіком:

кожної середи з 17:00 години до 20:00 години та кожної суботи з 11:00 години до 20:00 години за місцем реєстрації дитини: АДРЕСА_1 ; у період перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межами території Україні, встановити спілкування батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами електронного зв`язку: telegram, viber, whatsapp, на аккаунт за номером телефону: НОМЕР_1 , в зручний для дитини і батька час кожної середи у проміжку часу з 17:00 години до 20:00 години (за Київським часом (Україна)) та кожної суботи в проміжку часу з 11:00 години до 20:00 години (за Київським часом (Україна)).

16 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі № 755/11541/21 про визначення способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_1 , за встановленим графіком.

17 травня 2024 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником К.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 755/11541/21, виданого 16 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва про визначення способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_1 , за встановленим графіком, а також - постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

22 травня 2024 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником К.М. складено Акт державного виконавця про те, що при виконанні виконавчого листа № 755/11541/21, виданого 16 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва, у присутності стягувача встановлено, що з метою перевірки виконання рішення, а саме спілкування з дитиною засобами електронного зв`язку, оскільки дитина перебуває за межами України, встановлено, що виходом державного виконавця за адресою, визначеною виконавчим документом, а саме АДРЕСА_2 встановлено, що боржник відсутній. Зателефонувавши за номером телефону, зазначеному у виконавчому документі боржниця відповіла та повідомила, що мешкає за кордоном від виконання не відмовляється, проте повідомила, що дитина у школі та те, що надасть до відділу підтверджуючі документи, зазначивши, що за Київським часом дитина закінчує навчання о 19 год. 00 хв.

Акт від 22 травня 2024 року містить підпис державного виконавця та стягувача ОСОБА_2 .

Також з матеріалів справи слідує, що 22.05.2024 року ОСОБА_1 (боржник) надіслала до Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву, яку зареєстровано 23.05.2024 року за вх. № 8751, в якій повідомила про те, що донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує денну школу з понеділка по п`ятницю з 8 год 30 хв. до 17 год. 00 хв. (за лісабонським часом) та щосуботи з 9 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. (за лісабонським часом), про що долучила відповідні докази з перекладом на українську мову з португальської.

26 червня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 26.06.2024 року вх. № 10437), в якій повідомив про те, що боржником рішення не виконувалось.

28 червня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 01.07.2024 року вх. № 10547), в якій повідомив про те, що 26.06.2024 року боржником рішення не виконувалось.

11 липня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 11.07.2024 року вх. № 11268), в якій повідомив про те, що 10.08.2024 року боржником рішення не виконувалось.

11 липня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 11.07.2024 року вх. № 11269), в якій повідомив про те, що 06.07.2024 року боржником рішення не виконувалось.

Постановою державного виконавця відповідача від 11.07.2024 року ВП № НОМЕР_4 на позивача накладено штраф за невиконання вимог виконавчого документу 1700 грн.

17 липня 2024 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником К.М. складено Акт державного виконавця про те, що при виконанні виконавчого листа № 755/11541/21, виданого 16 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва, у присутності стягувача встановлено, що у присутності державного виконавця , за адресою: м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15 каб. 18 під час телефонного дзвінка, а саме за допомогою «viber» по відеодзвінку відбулось спілкування між дитиною та стягувачем без присутності матері.

Акт від 17 липня 2024 року містить підпис державного виконавця та стягувача ОСОБА_2 .

01 серпня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 05.08.2024 року вх. № 13104), в якій повідомив про те, що 27.07.2024 року боржником рішення не виконувалось.

21 серпня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 21.08.2024 року вх. № 14151), в якій повідомив, що боржник часто не виконує рішення суду, просив накласти штраф та надіслати справу в поліцію та поставити заборону на виїзд.

23 серпня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 23.08.2024 року вх. № 14436), в якій повідомив про те, що 27.08.2024 року боржником рішення не виконувалось; не дозволяє спілкуватись; просить вжити заходів, просив накласти штраф та заборону виїзду.

23 серпня 2024 року стягувачем подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 23.08.2024 року вх. № 14437), в якій повідомив про те, що 21.08.2024 року боржник рішення не виконує, переходить на особистість, не дозволяє спілкуватися з дитиною; просив накласти штраф та заборону на виїзд.

23 вересня 2024 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником К.М. складено Акт державного виконавця про те, що при виконанні виконавчого листа № 755/11541/21, виданого 16 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва, у присутності стягувача встановлено, що згідно повідомлення стягувача за вх. 1451 від 21.08.2024 року, вх. № 14436 від 21.08.2024 року, вх. 14437 від 23.08.2024 рішення боржником не виконувалось, зокрема 17.08.2024 року та 21.08.2024 року.

Акт від 17 липня 2024 року містить підпис державного Мельника К.М .

При цьому, суд зазначає, що вказаний Акт від 17.07.2024 року відсутній в автоматизованій системі виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Постановою державного виконавця відповідача від 23.09.2024 року ВП № НОМЕР_4 на позивача накладено штраф за повторне не виконання вимог виконавчого документу у розмірі 3400 грн.

Між цим, судом також встановлено, що 19 вересня 2024 року боржником - ОСОБА_1 було направлено до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 25.09.2024 року вх. № 15904), в якій просила державного виконавця змінити спосіб участі батька у спілкуванні з донькою у період перебування за межами території України засобами електронного зв`язку: whatsapp або telegram акаунт за номером телефону: НОМЕР_2 (особистий номер доньки) у зв`язку з початком нового 2024 -2025 навчального року і врахувати різницю в часі між Києвом (+ 2 год.) та Лісабоном , що унеможливлює її бути поруч з донькою. Жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною вона не чинить.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до довідки з місця проживання Районної ради Бенфіки від 06.09.2024 року № 2068/24, що засвідчує місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідно до наданої інформації з Об`єднання шкіл де Сау Бруно, від 06.11.2023 року, учениця ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахована до навчального закладу на 2023/2024 навчальний рік до 4-ВЛ класу, 1 цикл Базової освіти.

Згідно довідки Українського освітньо-культурного центру «Родина» від 06 листопада 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2023/2024 роках навчається в 5 класі Державного ліцею «Міжнародна українська школа» (м. Київ, Україна) та культурно-освітнього центру «Родина» (м. Лісабон, Португалія) та відвідує уроки в освітньому центрі «Родина» щосуботи з 9:30 до 17:30 год.

Позивачка, вважаючи постанову державного виконавця про накладення штрафу від 23.09.2024 року протиправною, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Правовідносини щодо примусового виконання рішень немайнового характеру врегульовано розділом 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 63 Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», частиною першою якої визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Частиною 3 ст. 64-1 Закону передбачено, що в разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 821/1568/16.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22 викладений правовий висновок щодо накладення штрафу державним виконавцем:

« 55. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

56. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

57. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення».

Аналогічна позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 761/17501/21.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 640/11833/19 звернув увагу на те, що «від дослідження дотримання процедури складення вказаних актів та процедури складення постанов про накладення штрафу на підставі вказаних актів, залежить вирішення питання відповідності дій державного виконавця, під час складання оскаржуваних постанов, вимогам статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд зазначає, що невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесення відповідної постанови про накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження від позивача державному виконавцю була надіслана заява від 22.05.2024 року з відповідними доказами щодо місця проживання та відвідування ОСОБА_3 навчального закладу - школи з відповідним графіком, із зазначенням часу (за лісабонським часом).

Також, 19 вересня 2024 року боржником - ОСОБА_1 було направлено до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву, в якій просила державного виконавця змінити спосіб участі батька у спілкуванні з донькою у період перебування за межами території України засобами електронного зв`язку: whatsapp або telegram акаунт за номером телефону: НОМЕР_2 (особистий номер доньки) у зв`язку з початком нового 2024 -2025 навчального року і врахувати різницю в часі між Києвом (+ 2 год.) та Лісабоном, що унеможливлює її бути поруч з донькою. Жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною вона не чинить.

Вказана заява була зареєстрована органом державної виконавчої служби 25.09.2024 року за вх. № 15904, тобто після винесення державним виконавцем постанови від 23.09.2024 року про накладення повторного штрафу.

За таких обставин суд виходить з того, що на момент винесення постанови від 23.09.2024 року державний виконавець об`єктивно міг бути не обізнаний про обставини, викладені у зазначеній позивачем заяві.

Разом з тим, як встановлено судом, державним виконавцем складено Акт від 23.09.2025 в якому зазначено про те, що згідно повідомлень стягувача за вх.14151 від 21.08.2024, вх. 14436 від 21.08.2024, вх. 14437 від 23.08.2024 рішення боржником не виконувалось, зокрема 17.08.2024 та 21.08.2024 року.

Суд зазначає, що передумовою прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу в межах виконавчого провадження за невиконання боржником судового рішення має бути не тільки встановлений державним виконавцем факт такого невиконання, але й відсутність поважних причин, які його обумовили.

Однак, суд відмічає, що у мотивувальній частині постанови про накладення штрафу від 23.09.2024 року державним виконавцем не зазначено про встановлення невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Сам факт невиконання судового рішення без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для накладення штрафу в порядку приписів статті 63 Закону.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення постанови про накладення на ОСОБА_1 повторного штрафу слугував акт державного виконавця від 23 вересня 2024 року, яким було встановлено факт невиконання позивачкою, як боржником у виконавчому провадженні, судового рішення по цивільній справі №755/11541/21, зокрема 17.08.2024 року та 21.08.2024 року згідно повідомлень стягувача за вх.14151 від 21.08.2024, вх. 14436 від 21.08.2024, вх. 14437 від 23.08.2024

Суд зауважує, що державний виконавець мав пересвідчитись у поважності причин невиконання рішення суду та надати їм обґрунтовану оцінку. Натомість ані акт, ані оскаржувана постанова не містять будь-якої оцінки поважності чи неповажності причин невиконання позивачем судового рішення.

Статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

Згідно з пунктом 7 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувана з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень (пункт 8 розділу І) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП), державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання. Виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Суд звертає увагу, що предметом спору даної справи є не сама по собі оцінка судом поважності причин, а протиправність постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин за відсутності обґрунтування державним виконавцем умови застосування штрафу - поважності причин.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність постанови про накладення штрафу від 23.09.2024 року, зважаючи на відсутність обґрунтування поважності/неповажності причин невиконання судового рішення, які повинні оцінюватись у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення, як то встановлено у правових висновках Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі №640/9234/19, від 17.08.2020 р. у справі №160/4615/19).

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, не довів правомірність прийнятої постанови про накладення штрафу від 23.09.2024 року, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Згідно платіжної інструкції №0.0.4231659379.1 від 07.03.2025 року.

Враховуючи викладене, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельника Кирила Миколайовича від 23.09.2024 року у межах ВП № НОМЕР_4 про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Сверстюка, 15, поверх код ЄДРПОУ 35011660) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.