Рішення № 137503753, 18.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року справа №320/26037/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Державної судової адміністрації України (адреса вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020 ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії в справі.

Представник позивача Державної судової адміністрації України звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом (Документ сформований в системі «Електронний суд») до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, у якому просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 17.04.2025 ВП № 76772194.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 постановлено у задоволенні письмової заяви ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовити.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що постанова державного виконавця від 17.04.2025 у ВП №76772194 про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки невиконання судового рішення було зумовлене об`єктивними причинами, які не залежали виключно від волі ДСА України. Позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №320/21722/23 ДСА України було зобов`язано забезпечити Окружний адміністративний суд міста Києва бюджетними асигнуваннями, необхідними для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023. На думку позивача, виконання такого рішення має здійснюватися з урахуванням спеціального бюджетного механізму, зокрема через бюджетну програму КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», а також відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку №845. Позивач наголошує, що ДСА України вживала заходів, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема неодноразово зверталася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо збільшення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою. Водночас відповідні пропозиції Міністерством фінансів України підтримані не були. Крім того, позивач вказує, що державний виконавець не врахував особливості правового та бюджетного механізму виконання такого рішення, не оцінив наявність об`єктивних причин, які ускладнювали його виконання, та не скористався передбаченим законом правом звернутися до суду із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. Також позивач зазначає, що штраф може бути накладений лише у разі невиконання рішення суду без поважних причин. Оскільки у цій справі існували обставини, які не залежали від волевиявлення ДСА України та були пов`язані зі спеціальним порядком бюджетного фінансування, підстав для застосування штрафних санкцій не було. З огляду на це позивач вважає, що державний виконавець діяв без достатніх правових підстав, а постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

01.07.2025 представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скерував письмовий відзив.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає постанову державного виконавця від 17.04.2025 у ВП №76772194 про накладення штрафу законною та обґрунтованою. Відповідач зазначає, що на підставі виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом у справі №320/21722/23, 12.12.2024 було відкрито виконавче провадження №76772194 та зобов`язано ДСА України виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Постанову про відкриття виконавчого провадження було належним чином направлено боржнику через ЄСІТС та отримано ним 12.12.2024. На думку відповідача, у встановлений строк рішення суду виконано не було, а відомостей про його виконання або належних доказів існування поважних причин невиконання боржник не надав. Лист ДСА України від 07.01.2025 містив лише посилання на особливості бюджетного фінансування та необхідність виконання рішення за рахунок бюджетної програми 0501150, однак не містив інформації про фактичне виконання рішення суду чи про обставини, які б об`єктивно унеможливлювали його виконання. Відповідач вважає безпідставними доводи позивача про те, що рішення підлягало виконанню виключно органами Казначейства. На переконання відповідача, виконавчий лист у справі №320/21722/23 має зобов`язальний характер та покладає на ДСА України обов`язок забезпечити відповідний суд бюджетними асигнуваннями для виплати суддівської винагороди. При цьому судове рішення не містить застережень щодо його виконання виключно в межах певної бюджетної програми. Також відповідач зазначає, що посилання ДСА України на листування з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету та Міністерством фінансів України не підтверджують неможливість виконання саме спірного судового рішення, оскільки таке листування стосувалося ширшого кола бюджетних питань та інших виплат. Крім того, відповідач наголошує, що ДСА України не надала доказів подання відповідних бюджетних запитів, звернення до Вищої ради правосуддя або вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення виконання рішення суду щодо виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 . Відповідач звертає увагу, що ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів у системі правосуддя та відповідно до законодавства здійснює організаційне і фінансове забезпечення діяльності судів. Тому саме на неї покладено обов`язок забезпечення належного фінансування видатків на виплату суддівської винагороди. На думку відповідача, боржник не довів наявності поважних причин невиконання рішення суду та не надав доказів того, що був об`єктивно позбавлений можливості виконати рішення у спосіб, визначений судовим актом. Відсутність посилань на конкретні бюджетні призначення, розмір заборгованості щодо ОСОБА_1 , заходи щодо перерозподілу коштів або ініціювання зміни способу виконання рішення свідчить про відсутність належних дій з боку боржника щодо виконання рішення суду. Відтак відповідач вважає, що невиконання рішення суду у встановлений строк відбулося без поважних причин, а тому державний виконавець був зобов`язаний застосувати передбачений статтями 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» захід примусового виконання у вигляді штрафу. У зв`язку з цим підстави для скасування постанови від 17.04.2025 у ВП №76772194 відсутні.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №320/21722/23 визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Окружного адміністративного суду міста Києва в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 включно, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн та на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн.

Цим же рішенням Державну судову адміністрацію України зобов`язано забезпечити Окружний адміністративний суд міста Києва бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за вказаний період. Також визнано протиправними дії Окружного адміністративного суду міста Києва щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн та зобов`язано Окружний адміністративний суд міста Києва здійснити нарахування і виплату суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 включно, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році у розмірі 2270 грн, у 2022 році у розмірі 2481 грн та у 2023 році у розмірі 2684 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Рішення набрало законної сили.

На виконання зазначеного рішення Київським окружним адміністративним судом 19.11.2024 видано виконавчий лист №320/21722/23.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. від 12.12.2024 відкрито виконавче провадження №76772194 з примусового виконання виконавчого листа №320/21722/23. Постановою боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду протягом десяти робочих днів.

Згідно з Повідомленням №3801966 про доставку документа з автоматизованої системи виконавчого провадження до електронного кабінету ЄСІТС, постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2024 у виконавчому провадженні №76772194 доставлена до електронного кабінету Державної судової адміністрації України 12.12.2024 о 17 год. 49 хв. 30 сек.

Листом від 07.01.2025 №10-312/25 Державна судова адміністрація України повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про неможливість виконання рішення суду у спосіб, визначений виконавчим документом. У листі зазначено, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Також повідомлено, що виконання рішень судів, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Листами від 22.07.2024 №11-14862/24, від 30.09.2024 №11-10400/24 та від 11.10.2024 №11-19998/24 Державна судова адміністрація України зверталася до Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо виділення додаткових бюджетних призначень за бюджетною програмою КПКВК 0501150. У зазначених листах наведено інформацію про наявність виконавчих документів щодо виконання рішень судів на користь суддів та потребу у додатковому фінансуванні у сумі 428,43 млн грн, 318 млн грн та 502,98 млн грн відповідно.

Кошторисом на 2024 рік Київського міського окружного адміністративного суду за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» передбачено видатки у сумі 23 500 грн, у тому числі за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» у сумі 23 500 грн.

Відповідно до Плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2024 рік Київського міського окружного адміністративного суду за бюджетною програмою КПКВК 0501150 передбачено річний обсяг асигнувань у сумі 23 500 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. від 17.04.2025 у виконавчому провадженні №76772194 на Державну судову адміністрацію України накладено штраф у розмірі 5 100 грн за невиконання рішення суду та повторно зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Згідно з Повідомленням №5950567 про доставку документа з автоматизованої системи виконавчого провадження до електронного кабінету ЄСІТС постанова про накладення штрафу від 17.04.2025 у виконавчому провадженні №76772194 доставлена до електронного кабінету Державної судової адміністрації України 17.04.2025 о 10 год. 17 хв. 53 сек.

Також встановлено, що Державна казначейська служба України листом, отриманим ДСА України 07.05.2025, повідомила про опрацювання виконавчих документів, поданих щодо списання коштів з рахунків Державної судової адміністрації України. У листі зазначено, що відповідно до пункту 28 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, для виконання безспірного списання визначено код програмної класифікації видатків 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». У додатку до зазначеного листа серед виконавчих документів наведено постанову від 17.04.2025 у виконавчому провадженні №76772194 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

Представник позивача Державної судової адміністрації України не погоджується з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.04.2025 у виконавчому провадженні №76772194 про накладення штрафу та вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Щодо повторної заяви про вступ у справу №320/26037/25 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про вступ у справу №320/26037/25 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

15.08.2025 до суду повторно надійшла заява ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

У поданій заяві заявник посилається на те, що є стягувачем у виконавчому провадженні №76772194, у межах якого винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України, а також зазначає, що рішення у даній справі може вплинути на реалізацію його прав та інтересів як стягувача.

Однак наведені доводи вже були предметом оцінки суду під час вирішення питання щодо залучення заявника до участі у справі. Повторна заява не містить нових обставин або додаткових обґрунтувань, які б свідчили про наявність безпосереднього впливу рішення у справі №320/26037/25 на права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 .

Суд враховує, що предметом розгляду у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні №76772194. При цьому питання виконання рішення у справі №320/21722/23, визначення розміру належних заявнику виплат або зміни його правового статусу як стягувача не є предметом судового розгляду у даній справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Щодо вимоги визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404- VIII).

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-19 (далі - ЗУ «Про виконавче провадження») дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з п. 1 та п. 16 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

З огляду на зазначене, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип "res judicata" (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Як встановлено судом, після відкриття виконавчого провадження №76772194 Державна судова адміністрація України листом від 07.01.2025 №10-312/25 повідомила державного виконавця про порядок виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, та зазначила, що їх виконання здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Також матеріали справи містять листи Державної судової адміністрації України від 22.07.2024 №11-14862/24, від 30.09.2024 №11-10400/24 та від 11.10.2024 №11-19998/24, адресовані Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, щодо збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою КПКВК 0501150. У зазначених листах наведено інформацію про потребу у додатковому фінансуванні для виконання судових рішень на користь суддів.

Крім того, у матеріалах справи наявні кошторис та план асигнувань Київського міського окружного адміністративного суду на 2024 рік за бюджетною програмою КПКВК 0501150, а також лист Державної казначейської служби України щодо безспірного списання коштів за виконавчими документами за рахунок коштів зазначеної бюджетної програми.

Про наведені обставини та свою позицію щодо порядку виконання судового рішення Державна судова адміністрація України повідомила державного виконавця листом від 07.01.2025 №10-312/25.

Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови встановлення факту невиконання рішення без поважних причин. При цьому для вирішення питання про правомірність застосування штрафу підлягають оцінці не лише обставини невиконання рішення, а й дії боржника, спрямовані на його виконання, а також обставини, які, на думку боржника, ускладнювали або перешкоджали виконанню рішення суду.

Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.

Суд зазначає, що виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №320/21722/23 пов`язане із забезпеченням бюджетними асигнуваннями видатків на виплату суддівської винагороди та здійснюється в межах бюджетного процесу із застосуванням механізмів, визначених бюджетним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що Державна судова адміністрація України повідомляла державного виконавця про те, що виконання судових рішень на користь суддів здійснюється за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», а також надавала інформацію про звернення щодо збільшення бюджетних призначень за зазначеною програмою.

Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проєктів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (ч.1 ст.48 БК України).

Суд зауважує, що наведені позивачем обставини щодо бюджетного механізму виконання судового рішення та наявності бюджетних обмежень потребували оцінки державним виконавцем під час вирішення питання про наявність чи відсутність поважних причин невиконання рішення суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Державною судовою адміністрацією України до прийняття оскаржуваної постанови було повідомлено державного виконавця про обставини, які, на її думку, впливали на порядок та можливість виконання рішення суду, а також надано інформацію щодо бюджетного механізму виконання судових рішень на користь суддів та вжитих заходів, пов`язаних із збільшенням бюджетних призначень за програмою КПКВК 0501150.

Разом із тим, із змісту оскаржуваної постанови не вбачається надання державним виконавцем оцінки зазначеним доводам та документам, поданим боржником, а також мотивів, з яких наведені обставини не були визнані поважними причинами невиконання рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент винесення постанови від 17.04.2025 у виконавчому провадженні №76772194 державним виконавцем не було належним чином з`ясовано питання наявності чи відсутності поважних причин невиконання рішення суду, що є обов`язковою умовою для застосування штрафу відповідно до статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята без належного дослідження обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент винесення постанови від 17.04.2025 у виконавчому провадженні №76772194 державному виконавцю були відомі доводи Державної судової адміністрації України щодо порядку виконання судового рішення, застосування бюджетної програми КПКВК 0501150, а також обставини, на які позивач посилався як на такі, що впливають на можливість виконання рішення суду.

Водночас із змісту оскаржуваної постанови не вбачається належної оцінки наведених боржником обставин та мотивів, з яких державний виконавець дійшов висновку про відсутність поважних причин невиконання рішення суду. При цьому статті 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язують можливість накладення штрафу не лише з фактом невиконання рішення, а й із встановленням відсутності поважних причин такого невиконання.

Окрім цього, суд враховує, що надані ДСА України документи не підтверджують безпосереднього виконання рішення у справі №320/21722/23. Водночас зазначені документи були подані державному виконавцю як обґрунтування причин невиконання рішення та підлягали оцінці при вирішенні питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.04.2025 у виконавчому провадженні №76772194 прийнята без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафу.

Так, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією № 316 вiд 04.06.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

З огляду на зазначене, з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Державної судової адміністрації України (адреса вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020 ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 17.04.2025 ВП № 76772194.

Стягнути на користь Державної судової адміністрації України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.