Ухвала суду № 137503526, 17.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

17 червня 2026 року м. Київ 320/23748/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до 1)

ІНФОРМАЦІЯ_1

2) Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 , які у сукупності призвели до призову позивача на військову службу під час мобілізації та до набуття і підтримання щодо позивача статусу військовослужбовця;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі командира усунути наслідки дій, протиправність яких є предметом спору у цій справі, шляхом ухвалення рішення про звільнення позивача від проходження військової служби, виключення мене зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та вчинення пов`язаних облікових дій, необхідних для припинення нав`язаного позивачу статусу військовослужбовця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якому останній просить суд забезпечити позов шляхом:

1) заборонити відповідачу 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти щодо позивача будь-які обліково-документальні дії, спрямовані на зміну, доповнення або пост-фактум документальне оформлення підстав спірного статусу, а саме:

- 1.1 вносити будь-які зміни, включно з уточненням, виправленням, доповненням, заміною примірників або переоформленням, до первинних документів, записів, реєстраційних/облікових відомостей щодо позивача, які стосуються оформлення та підтримання спірного статусу і прямо пов`язані з предметом спору у цій справі;

- 1.2 оформляти або створювати нові документи чи додаткові документи щодо позивача, які мають на меті підтвердити, обґрунтувати або документально оформити спірний статус та/або спірні дії і рішення, що оскаржуються у цій справі.

2) заборонити відповідачу 2 (військовій частині НОМЕР_1 МО України) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти щодо позивача документальні дії, які змінюють належність позивача, облік або відображення у списках та створюють ризик істотного ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, а саме:

- 2.1 оформляти, ініціювати, погоджувати, направляти або реалізовувати будь-які документи, незалежно від їх назви, форми та способу оформлення, що є підставою для передачі/переведення/передислокації/відрядження позивача до інших військових частин, органів або підрозділів, у тому числі через подання, рапорти, списки, витяги, довідки, облікові картки та інші документи, якщо такі документи спричиняють зміну облікової належності позивача та/або відображення у списках;

- 2.2 вносити зміни до списків особового складу, облікових документів та інших документів щодо позивача, які фіксують належність позивача, статус або підстави перебування у списках особового складу чи на обліку у в/ч НОМЕР_1 , шляхом заміни, уточнення, доповнення, переоформлення або створення нових документів, що стосуються предмета спору.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик того, що до моменту ухвалення рішення по суті відповідачі здійснять обліково-документальні дії щодо позивача, які змінять юридично значущий стан предмета спору, а саме:

а) буде доукомплектовано, переоформлено або створено нові документи щодо підстав, моменту та змісту спірного призову і спірного статусу, зокрема шляхом внесення нових відомостей і змін до документів та облікових даних, що унеможливить встановлення судом первинних фактичних і документальних підстав спірних дій у незмінному вигляді;

б) буде оформлено передачу/переведення/передислокацію/відрядження позивача через документообіг, що призведе або може призвести до зміни облікової належності позивача у в/ч НОМЕР_1 , зокрема шляхом виключення позивача зі списків (обліку) в/ч НОМЕР_1 , та/або включення (відображення) позивача у списках особового складу (обліку) іншої військової частини, внаслідок чого відповідач 2 отримає можливість заперечувати виконуваність майбутнього рішення суду щодо покладених на нього обов`язків (особа не перебуває у списках/обліку, виконання має здійснювати інший суб`єкт).

Таким чином, саме обліково-документальні дії, зокрема внесення змін, створення нових документів, оформлення передачі/переведення через документообіг, створюють ризик, прямо передбачений пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України: невжиття заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Зазначені заборони у пунктах 1 2 спрямовані на недопущення пост-фактум створення або зміни документів щодо позивача, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Суд зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд зазначає, що правомірність та оцінка оскаржуваних дій відповідачів підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження такого рішення та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності рішення відповідача.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з частиною п`ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, - відмовити.

Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Жук Р.В.