Рішення № 137503475, 16.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року справа №320/1241/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ІНТЕХЦЕНТР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПрАТ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ІНТЕХЦЕНТР" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2023р. № 717990415.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Балаклицькому А.І.

Київським окружним адміністративним судом (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наданням судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І. відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, протоколом автоматизованого розподілу судової справи, справа розподілена судді Маричу Є.В.

Ухвалою суду справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд у спрощеному провадженні без призначення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Основним видом діяльності Приватного акціонерного товариства "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ІНТЕХЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 21547004) є надання в оренду власного нерухомого майна - код КВЕД « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Товариство володіє нерухомим майном загальною площею 5 766,70 мг, яке розташоване по вулиці Сирецька, 28/2, м. Київ, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

16.02.2022 товариство подало податкову декларацію податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки звітний період 2022 рік (квитанція від 16.02.2022 N?9033264024). Відповідно до даних декларації, позивачем була розрахована річна сума податку в розмірі 402 645,75 гривень.

Податкове зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначене у податковій декларації за звітний рік, сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (пп. 266.10.1 ПК України).

Відповідно, щоквартально було задекларовано до сплати 100 661,44 гривень.

24.02.2022 російською федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв?язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» N?64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 N?2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України.

15.03.2022 Верховна Рада України законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану N?2120-1X встановлює, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року N? 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N? 2102-ІХ, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об?єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації (підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» К України в редакції від 15.03.2022).

Цим же підпунктом визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідний перелік територій Кабінетом Міністрів України визначений не був, то позивач не мав можливості скористатись нормою підпункту 69.22 та відкоригувати нараховані податкові зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

13.07.2022 позивачем був сплачений податок на нерухоме майно за січень 2022 в сумі 33 553,67 гривень (платіжне доручення від 13.07.2022 N?156). 26.08.2022 позивачем був сплачений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за лютий 2022 в сумі 33 553,67 гривень (платіжне доручення від 26.08.2022 N?201).

22.12.2022 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (затверджено наказом від 22.12.2022 N?309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за N?1668/39004 (далі - наказ N? 309)).

Підпунктом 2.11 наказу N?309 вся територія міста Києва була визнана територією активних бойових дій в період з 24.02.2022 до 30.04.2022. Проте, оскільки Перелік територій був затверджений не Кабінетом Міністрів України (як того вимагав підпункт 69.22 ПК України), а Міністерством з питань реінтеграції, то вказаний підзаконний акт не міг застосовуватися при справлянні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на відповідних територіях.

11.04.2023 на адресу Товариства надійшло рішення про опис майна в податкову заставу від 28.03.2023 N?0001340-1303-2615, податкова вимога від 28.03.2023 N?0001340-1303-2615 (форма «Ю») та супровідний лист від 28.03.2023 N?21779/6/26-15-13-03-12 «Щодо надання активів». Відповідно до вказаних документів Позивачу був нарахований податковий борг з платежу «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості 18010400» в розмірі 315 227,08 гривень.

Цього ж дня - 11.04.2023, Верховна Рада України прийняла Закон України N?3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі - Закон N?3050), який набув чинності 06.05.2023.

Законом N?3050 змінено механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а саме - перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пл. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 N?1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі - постанова N?1364) визначається орган виконавчої влади - Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, якому делегуються повноваження щодо затвердження переліку територій та затверджена форма переліку територій.

Враховуючи зазначене, у контексті Закону N?3050 постанова N? 1364 вважається такою, шо встановила порядок визначення Переліку територій. У зв?язку з цим Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N?309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за N? 1668/39004 (далі - наказ N? 309), може застосовуватися при справлянні податку на нерухоме майно, відмінне від змельної ділянки на відповідних територіях.

Не бажаючи паралізації господарської діяльності внаслідок застосування контролюючим органом заходів зі стягнення податкового боргу, 17.04.2023 позивачем був сплачений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за березень-грудень 2022 в сумі визначеній у податковій вимозі, а саме в розмір - 315 227,08 гривень (платіжне доручення від 17.04.2023 N?122).

Відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції нараховується та не сплачується: Закону N?3050 від 11.04.2023) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:

1) за об?єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України: у власності фізичних осіб;

за 2021 та 2022 роки - за об?єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у властності фізичних осіб;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об?єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об?єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності Законом N?3050 задекларували за 2022-2023 роки податкові зобов?язання за об?єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період (абзац 11 підпункту 69.22).

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N?309 (абзац 5 підпункту 69.22).

3 огляду на вищевикладене у платників податків право застосування Переліку виникло лише після внесення змін до ПК України Законом N?3050, а саме з 06.05.2023. При цьому законодавець встановив, що платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності Законом N?3050 задекларували за 2022 та (або) 2023 роки податкові зобов?язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об?єкти, що розташовані на територіях активних бойових дій або територіях тимчасово окупованих російською федерацією, надано право відкоригувати нараховані податкові зобов?язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період березень 2022 - грудень 2022 року шляхом подання в порядку, визначеному ПК України, уточнюючих податкових декларацій.

У зв?язку із зазначеним позивачем було подано податкову уточнюючу декларацію податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки звітний період 2022 рік (квитанція від 18.09.2023 N?9313486038). Відповідно до даних декларації позивачем були відкориговані нараховані податкові зобов?язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 - розрахована сума податку за вказані періоди в розмірі 0,00 гривень.

06.10.2023 позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплачених сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Листом від 09.10.2023 N?94544/6/26-15-04-10-08 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що за Приватним акціонерним товариством «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕХЦЕНТР» обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 31 522,71 гривень (КБК 18010400). При цьому в кабінеті платника такі нарахування були відсутні.

Оскільки в кабінеті платника будь-які нарахування були відсутні, 26.10.2023 позивач повторно звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплачених сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

25.10.2023 позивач звернувся з адвокатським запитом до ГУ ДПС у м. Києві з приводу зазначеного в листі ГУ ДПС у м. Києві від 09.10.2023 N?94544/6/26-15-04-10-08 податкового боргу. Відповідь на запит була надана листом від 30.10.2023 N?100216/6/26-15-04-15-08.

31.10.2023 на адресу Товариства надійшов Акт від 25.10.2023 N?68442/Ж5/26-15-04-15/21547004 за наслідками камеральної перевірки. 22.11.2023 на адресу Товариства надійшло податкове повідомлення-рішення від 16.11.2023 N?717990415.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.11.2023 N?717990415 до ПРАТ «ІНТЕХЦЕНТР» було суму за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості 18010400» у розмірі 31 522,70 гривень.

Не погоджуючись із цим ППР, позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

11.04.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України N?3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набув чинності 06.05.2023. Як зазначав вище, спірне нерухоме майно розташоване на території міста Києва по вулиці Сирецька, будинок 28/2. Підпунктом 2.11 наказу N?309 вся територія міста Києва була визнана територією активних бойових дій в період з 24.02.2022 до 30.04.2022. Відповідно до абзацу третього підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону N?3050 від 11.04.2023) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:

1) за об?єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:

за 2021 та 2022 роки - за об?єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об?єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об?єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Враховуючи зазначене, спірне нерухоме майно є такими, що не підлягають оподаткуванню відповідно до абзацу третього підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Абзацом чотирнадцятим підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно із статтею 266 цього Кодексу, по об?єктах нерухомого майна, визначених у цьому підпункті, по яких не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної діяки підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов?язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - анулюванню.

На підставі спірного акту перевірки від 25.10.2023 N?68442/ж5/26-15-04-15/21547004 контролюючим органом було розраховано суму податкового боргу в розмірі 315 227,27 гривень за - за 2022 рік.

На визначену актом суму податкового боргу, податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2023 N?717990415 до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у 31 522,70 гривень за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості 18010400» за статтею 124 ПК України.

Оскільки, спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом в 2023 році, а також спірним податковим повідомленням-рішенням було визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об?єкти, що не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, то відповідно до абзацу чотирнадцятого підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскаржувне ППР підлягаю скасуваннню.

Також слід звернути увагу, що відповідно до спірного акту перевірки та графи 7 додатку до податкового повідомлення-рішення від 16.11.2023 N?717990415, відповідачем для розрахунку суми за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості 18010400» була використана сума податкового боргу, визначена контролюючим органом по податку на нерухоме майно за об?єкти, що не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Враховуючи, що сума податкового боргу, зокрема за 2022 рік, була визначена контролюючим органом по податку на нерухоме майно за об?єкти, які не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, то відповідно до абзацу чотирнадцятого підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, податковий борг підлягає анулюванню.

Оскільки, сума податкового боргу підлягає анулюванню, то відсутній об?єкт для донарахування суми за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості 18010400».

Отже, відповідно до норми абзацу чотирнадцятого підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, податковий борг за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості 18010400» за 2022 рік підлягає анулюванню, а спірне податкове повідомлення-рішення від 16.11.2023 № 717990415 за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості 18010400» - скасуванню.

Разом з тим, відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Звичайна вина в податковому праві, з огляду на зміст пункту 112.2 статті 112 ПК України, наявна тоді, коли особа не вжила достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності під час вчинення дій або бездіяльності, за які передбачено фінансову відповідальність, і ці обставини було доведено контролюючим органом. Причому усі наведені обставини мають бути наявними у сукупності (нерозумно, недобросовісно та без належної обачності). Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому, маючи змогу поводитися належними чином.

На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов`язку.

Абзацом 2 пункту 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами. Цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов`язків за своїм характером має відрізнятися від власне невиконання податкового обов`язку. Іншими словами, не можна визнати вчинене податкове правопорушення умисним лише за наявності самого факту невиконання вимог законодавства. Невиконання податкового обов`язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов`язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним).

п. 123.1. ст. 123 ПК України, передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/ або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В свою чергу п. 123.2. ст. 123 ПК України передбачено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктами 123.2 статті 123 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Отже, необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктами 123.2 статті 123 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Водночас, в Акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.

Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак, невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Для кваліфікації діянь позивача як таких, що вчинені умисно (що є підставою для застосування санкції за пунктом 123.2 ст.123 ПК України), контролюючий орган має довести існування обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Втім наявність таких обов`язкових передумов під час розгляду цієї справи відповідачем доведена не була.

Так, відповідачем не доведено, в тому числі не надано будь-яких доказів, що позивач діяв удавано, цілеспрямовано, нерозумно, недобросовісно та без належної обачності створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, внаслідок чого він має бути притягнутий до фінансової відповідальності саме як за умисне вчинення податкового правопорушення.

Окремо слід звернути увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Слід також врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справах "Булвес АД проти Болгарії" та "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", які підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Оскільки були наявні всі первинні документи, вони складені без будь-якого порушення, підтверджували реальність проведених операцій, їх використання у власній господарській діяльності, податкові накладні прийняті Відповідачем та зареєстровані у в Єдиному реєстрі податкових накладних, Позивач вважає, що у Відповідача були відсутні підстави для винесення спірних податкових повідомлення рішення і вони є протиправним та підлягають скасуванню.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland") на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можє вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ІНТЕХЦЕНТР" (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; код ЄДРПОУ 21547004) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) від 16.11.2023р. № 717990415.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Приватного акціонерного товариства "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ІНТЕХЦЕНТР" (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; код ЄДРПОУ 21547004) сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісмдесят чотири гривень).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.