Рішення № 137503454, 18.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Київ № 320/22872/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.06.2023 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності №262240020324;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за періоди трудової діяльності:

з 20.07.2001 по 01.10.2001 (період роботи помічником комбайнера);

з 09.02.2004 по 19.06.2008 (період проходження служби Позивача в ПМОП Беркут);

з 04.07.2013 по 16.12.2016 (страховий стаж позивача як ФОП);

з 10.07.2006 по 21.12.2007 з урахуванням пільгового обрахування вислуги років з розрахунку один місяць за три;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію інвалідності, починаючи з 06.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки позивач вважає, що ним було надано всі підтверджуючі документи для призначення пенсії разом із заявою від 06.06.2023 №3346.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Голосіївським РУ ГУМВС України в місті Києві 06.05.2008.

Позивач має статус особи з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №770220.

Користуючись своїм правом, позивач 06.06.2023 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.06.2023 №262240020324 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу позивачу не зараховані:

- періоди роботи та навчання за записами трудової книжки від 30.11.2003 серії НОМЕР_2 , оскільки дата заповнення трудової книжки (2003) не відповідає даті про зарахування на роботу (2001);

- за доданою довідкою від 29.05.2003 №626 не враховані суми грошового забезпечення, оскільки некоректно зазначено підставу видачі довідки, а саме: особові рахунки за 1992 1994 роки;

- страховий стаж за періоди трудової діяльності: з 20.07.1991 по 01.10.2001 (період роботи помічником комбайнера); з 09.02.2004 по 19.06.2008 (період проходження служби позивача в ПМОП Беркут з 04.07.2013 по 16.12.2016 (страховий стаж позивача як ФОП); з 10.07.2006 по 21.12.2007 з урахуванням пільгового обрахування вислуги років з розрахунку один місяць за три (відсутні підстави).

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, а саме, громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 32 вказаного Закону визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 вказаного Закону визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що до трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Приписами пункту 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що всі записи в трудовій книжці ОСОБА_1 від 30.11.2003 серії НОМЕР_2 виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займані посади, реквізити наказів, на підставі яких вони винесені, підписи уповноважених осіб та печатки підприємства.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

При цьому суд зазначає, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працювала позивач.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Окрім того, у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Матеріали справи не містять, а судом не встановлено, що відповідач звертався до уповноважених органів МВС України для отримання відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем у спірний період, а тому сумніви відповідача, щодо несплати роботодавцем позивача страхових внесків саме по собі не можуть бути підставою для неврахування підтвердженого періоду роботи позивача до його страхового стажу.

Водночас, суд звертає увагу, щор несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Аналагічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №144/669/17.

Разом з тим, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаного періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник.

Наведене відповідає правовим висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення протиправно не зараховано періоду проходження служби позивача в ПМОП Беркут з 09.02.2004 по 19.06.2008, що підтверджується записом в трудовій книжці від 30.11.2003 серії НОМЕР_2 (наказ про прийняття на роботу від 09.02.2004 №24 о/с, наказ про звільнення від 19.06.2008 №116 о/с) та довідками, які були надані відповідачу, а саме: довідка від 29.05.2023 №625 та довідка від 29.05.2023 №626.

Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_1 з 09.02.2004 по 19.06.2008 проходив службу в ПМОП «Беркут», із яких з 10.07.2006 по 21.12.2007 (відповідно до наказів МВС України від 07.07.2006 №381 о/с, від 19.07.2007 №938 о/с, від 31.08.2007 №1172, від 29.12.2007 №1787 о/с) перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово, спеціального миротворчого центру Київського національного університету внутрішніх справ на посаді водія 3-го оперативного взводу.

Вищевказані обставини підтверджуються постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2009 по справі №2а-6195/09/2670 та довідками про доходи та відрахування за 2006 рік та аналогічною довідкою за 2007 рік.

Окрім того, у довідці Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово від 10.12.2007 №K1-864/1 зазначено, що у відповідності із пунктом 3 статті 8 Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» від 23.04.1999 №6/99-ВР, час перебування ОСОБА_1 у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово підпадає під дію даного Закону в частині пільгового обрахування вислуги років з розрахунку один місяць за три.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні вказано, що у позивача загальний страховий стаж становить 5 років 10 місяців 1 день, однак такий висновок є помилковий оскільки відповідачем не враховано страховий стаж позивача:

- з 20.07.2001 по 01.10.2001 (період роботи помічником комбайнера);

- ???з 09.02.2004 по 19.06.2008 (період проходження служби позивача в ПМОП Беркут, що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_2 (наказ про прийняття на роботу №24 о/с від 09.02.2004 та наказ про звільнення від 19.06.2008 №116 о/с) та довідкою про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 29.05.2023 №625, та від 29.05.2023 №626;

- ???з 04.07.2013 по 16.12.2016 страховий стаж Позивача як ФОП, за які він сплачував ССВ за вказані періоди починаючи з часу його введення;

- ???з 10.07.2006 року по 21.12.2007 року з урахуванням пільгового обрахування вислуги років з розрахунку один місяць за три.

Таким чином, рішення відповідача від 13.06.2023 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності №262240020324 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності, починаючи з 06.06.2023, суд враховує таке.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2023 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду, а саме з зарахуванням стажу роботи позивача: з 20.07.2001 по 01.10.2001 (період роботи помічником комбайнера); з 09.02.2004 по 19.06.2008 (період проходження служби Позивача в ПМОП Беркут); з 04.07.2013 по 16.12.2016 (період здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем); з 10.07.2006 по 21.12.2007 з урахуванням пільгового обрахування вислуги років з розрахунку один місяць за три.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.06.2023 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності №262240020324.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 06.06.2023 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду, а саме з зарахуванням до страхового стажу таких періодів: з 20.07.2001 по 01.10.2001 - періоду роботи помічником комбайнера; з 09.02.2004 по 19.06.2008 - періоду проходження служби в ПМОП Беркут; з 04.07.2013 по 16.12.2016 - періоду здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем; з 10.07.2006 по 21.12.2007 - із застосуванням пільгового обчислення вислуги років з розрахунку один місяць служби за три місяці.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.