Рішення № 137503433, 18.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року № 320/37148/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача Мандрикіна Віктора Михайловича звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 із заробітної плати у розмірі 1 413,00 крб за період роботи в зоні відчуження з 30.10.1986 по 30.11.1986 на підставі довідки про заробітну плату № 2-37 від 03.03.2008, з урахуванням пільг по обчисленню середнього заробітку відповідно до статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 22.01.2025;

-Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 із заробітної плати у розмірі 1 413,00 крб за період роботи в зоні відчуження з 30.10.1986 по 30.11.1986 на підставі довідки про заробітну плату № 2-37 від 03.03.2008, з урахуванням пільг по обчисленню середнього заробітку відповідно до статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 22.01.2025;

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування";

-Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із її збільшенням на 27% заробітку за 27 років понаднормового стажу, відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 22.01.2025, з урахуванням проведених виплат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року ухвалено позовну заяву залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 адміністративний позов у частині позовних вимог, які стосуються спірного періоду по 21.01.2025 ухвалено вважати неподаним та повернути позивачу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року відкрито провадження у частині позовних вимог, які стосуються періоду з 22.01.2025.

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. У період з 31.10.1986 по 30.11.1986 Позивач брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за що отримав заробітну плату у розмірі 1413,00 крб, що підтверджується довідкою про заробітну плату №2-37 від 03.03.2008. 01.02.2022 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив: провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати у розмірі 1413,00 крб за роботу в зоні відчуження відповідно до довідки №2-37 від 03.03.2008, обчисливши розмір пенсії згідно з частиною першою статті 27 Закону №1058-IV; здійснити обчислення та виплату пенсії за віком зі збільшенням її розміру на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу, але не більше 75 відсотків заробітку, відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV та частини другої статті 56 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; провести перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, починаючи з 26.04.2021. Листом від 29.03.2022 №5642-4279/М-02/8-2600/22 Відповідач повідомив Позивача про відсутність правових підстав для врахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження у розмірі 1413,00 крб за період з 31.10.1986 по 30.11.1986. Також Відповідач зазначив, що Позивачу здійснюється доплата за понаднормовий стаж відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV. Не погодившись із такими діями Відповідача, Позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22 позовні вимоги Позивача були задоволені, зокрема суд: зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії Позивача із заробітної плати у розмірі 1413,00 крб за період роботи в зоні відчуження з 30.10.1986 по 30.11.1986 на підставі довідки №2-37 від 03.03.2008 з урахуванням пільг щодо обчислення середнього заробітку, передбачених статтею 57 Закону №796-XII, починаючи з 01.02.2022; зобов`язав здійснити обчислення та виплату пенсії за віком зі збільшенням її розміру на 27 відсотків заробітку за 27 років понаднормового стажу відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV та частини другої статті 56 Закону №796-XII, починаючи з 01.02.2022; зобов`язав провести перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі 9118,81 грн відповідно до статті 40 Закону №1058-IV. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №640/7494/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Однак листом від 09.07.2025 №2600-0202-8/124326 Відповідач повідомив Позивача, що під час виконання рішення суду та проведення перерахунку пенсії із збільшенням її розміру на 27 відсотків заробітку за понаднормовий стаж було встановлено, що такий перерахунок призводить до зменшення розміру пенсії. У зв`язку з цим Відповідач дійшов висновку про недоцільність виконання рішення суду. При цьому розмір пенсії за двоскладовою формулою фактично не був обчислений. На думку Позивача, зменшення розміру пенсії стало наслідком того, що Відповідач під час виконання судового рішення фактично здійснює нове призначення пенсії із застосуванням положень частини другої статті 27 Закону №1058-IV, яка передбачає визначення частини пенсії за страховий стаж, набутий до набрання чинності цим Законом, за раніше чинним законодавством, а частини пенсії за страховий стаж, набутий після набрання чинності Законом, відповідно до його положень. Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними, оскільки вони свідчать про невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

14.08.2025 сторона відповідача скерувала до суду письмовий відзив.

Відповідач зазначає, що 01.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із зверненням, яке зареєстровано 09.02.2022 за №4279/М-2600-22. За результатами розгляду зазначеного звернення листом від 29.03.2022 №5642-4279/М-02/8-2600/22 Позивачу було надано відповідні роз`яснення з порушених питань. Як зазначає Відповідач, не погодившись із наданими роз`ясненнями, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом. Відповідач вказує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві: перерахувати пенсію Позивача із заробітної плати у розмірі 1413,00 крб за період роботи в зоні відчуження з 30.10.1986 по 30.11.1986 на підставі довідки про заробітну плату №2-37 від 03.03.2008 з урахуванням пільг по обчисленню середнього заробітку відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; здійснити обчислення та виплату пенсії за віком із збільшенням її розміру на 27% заробітку за 27 років понаднормового стажу відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини другої статті 56 Закону України №796-XII; а також здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі 9118,81 грн. Також Відповідач зазначає, що не погодився із зазначеним рішенням суду та звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №640/7494/22 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 залишено без змін. Посилаючись на положення статей 19, 129-1 Конституції України, статей 14, 255, 370, 372, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідач зазначає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання та виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов`язань і наданих законом повноважень. Водночас Відповідач вказує, що процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень, а положення статей 382 та 383 КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання таких рішень. Крім того, Відповідач зазначає, що представник Позивача Хомич І.О. звернувся з адвокатським запитом №3727-03/25 від 04.07.2025, зареєстрованим 07.07.2025 за №38186/8, щодо надання інформації про застосування двоскладової формули при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22 та щодо здійснення перерахунку пенсії без застосування такої формули. Як зазначає Відповідач, листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.07.2025 №2600-0202-8/124326 надано відповідь на зазначений адвокатський запит. У відповіді повідомлено, що під час проведення перерахунку пенсії із її збільшенням на 27% заробітку за 27 років понаднормового стажу відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини другої статті 56 Закону України №796-XII управлінням встановлено, що розмір пенсії зменшується, у зв`язку з чим зроблено висновок про недоцільність виконання рішення суду у справі №640/7494/22. Також зазначено, що 28.10.2024 ОСОБА_1 було направлено лист №2600-0308-8/207442 щодо вирішення питання стосовно виконання рішення суду та що станом на дату надання відповіді розмір пенсії за двоскладовою формулою не обчислено. З огляду на викладене Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Окремо, суд вважає необхідним зазначити, що 21.08.2025 відповідач надав необхідні докази витребувані ухвалою суду, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

З копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 вбачається, що воно видане на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У посвідченні зазначено номер особового рахунку НОМЕР_2 , вид пенсії довічно, дата видачі посвідчення 16.11.2006.

З копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_3 вбачається, що воно видане ОСОБА_1 та підтверджує його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, категорія 2.

З довідки про роботу в зоні відчуження та заробітну плату вбачається, що ОСОБА_1 працював у населеному пункті Чорнобиль зони відчуження у період з 31.10.1986 по 30.11.1986. У довідці зазначено, що направлення на роботи здійснювалося згідно з наказом №3416-кс від 28.10.1986, місце роботи АТП-33003. Також відповідно до відомості за листопад 1986 року №1330 йому виплачено заробітну плату у сумі 1431 крб. 60 коп., а при її обчисленні застосовано коефіцієнт 2,371 відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7.

Окремо суд зазначає, що у довідці №2-37 від 03.03.2008 містяться відомості про виплату позивачу заробітної плати у сумі 1431 крб 60 коп., однак предметом розгляду у справі №640/7494/22 та у даній справі є право позивача на перерахунок пенсії із заробітної плати у розмірі 1413,00 крб, визначеному позовними вимогами та встановленому судовим рішенням, яке набрало законної сили.

01.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження відповідно до довідки №2-37 від 03.03.2008, здійснити обчислення та виплату пенсії за віком зі збільшенням її розміру на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу відповідно до частини другої статті 56 Закону №796-XII, а також провести перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки.

Листом від 29.03.2022 №5642-4279/М-02/8-2600/22 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для врахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження у розмірі 1413,00 крб за період з 31.10.1986 по 30.11.1986 та зазначило, що Позивачу здійснюється доплата за понаднормовий стаж відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV.

Не погодившись із зазначеними діями, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати у розмірі 1413,00 крб за період роботи в зоні відчуження на підставі довідки №2-37 від 03.03.2008 з урахуванням пільг по обчисленню середнього заробітку відповідно до статті 57 Закону №796-XII, здійснити обчислення та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 27 відсотків заробітку за 27 років понаднормового стажу відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV та частини другої статті 56 Закону №796-XII, а також провести перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.07.2025 №2600-0202-8/124326, наданого у відповідь на адвокатський запит адвоката Хомича І.О. №3727-03/25 від 04.07.2025, зареєстрований 07.07.2025 за №38186/8, вбачається, що під час виконання рішення суду у справі №640/7494/22 та проведення перерахунку пенсії із її збільшенням на 27% заробітку за 27 років понаднормового стажу управлінням було встановлено, що розмір пенсії зменшується, у зв`язку з чим зазначено про недоцільність виконання вказаного судового рішення. Також у листі зазначено, що 28.10.2024 ОСОБА_1 було направлено лист №2600-0308-8/207442 щодо вирішення питання стосовно виконання рішення суду, а станом на дату надання відповіді розмір пенсії за двоскладовою формулою не обчислено.

Окрім цього, з наданого відповідачем розрахунку перерахунку пенсії (рішення №930020806245 про перерахунок пенсії) вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У розрахунку вказано коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 0,47000, середньомісячний заробіток 12724,67 грн та розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у сумі 5980,59 грн. Також зазначено доплату за понаднормовий стаж відповідно до статті 28 Закону №1058-IV за 22 роки у розмірі 519,42 грн, у зв`язку з чим загальний розмір пенсії визначено у сумі 6500,01 грн.

Крім того, у розрахунку зазначено додаткову пенсію особам, віднесеним до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 170,82 грн та компенсаційну виплату особі, яка досягла 70-річного віку, у розмірі 300,00 грн. Розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 6970,83 грн щомісячно, починаючи з 01.03.2025.

ОСОБА_1 вважає дії Відповідача протиправними, оскільки вони свідчать про невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.

Відповідно до частини статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина друга статті 8 Конституції України).

В силу вимог частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до звуження обсягу уже існуючих на момент такого прийняття прав і свобод людини.

Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.

Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого зазначено, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому Конституційний Суд України підкреслив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.

Таким чином, суд, виходячи зі змісту статті 16 Конституції України, доходить висновку про те, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом надання відповідних пільг, компенсацій та гарантій.

У рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 зазначено про недопустимість скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави (пункт 4 мотивувальної частини).

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 також наголосив, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон України № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що скасування пільг, компенсацій та гарантій, передбачених для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає викладеному у статті 16 Конституції України конституційному обов`язку держави, який полягає, зокрема, у здійсненні захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України № 796-ХІІ.

Наведені заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки № 2-37 від 03.03.2008 з урахуванням пільг, передбачених статтею 57 Закону № 796-XII, без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України №796-XII встановлено, що призначення та виплата пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Статтею 57 Закону України №796-XII визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

У разі обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.27 Закону України №1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з подаванням по заробітку на основній роботі.

Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до ст.54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Статтею 27 Закону України №1058-IV встановлювалось, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп/Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до ст.40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст.25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.1 та 2 ст.42 цього Закону.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Згідно приписів ст.40 Закону України №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абз.3 ч.1 ст.24 Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю 1 групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 01.07.2000 до 01.01.2005, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до п.7, 8, 9 і 14 ст.11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 01.01.1992 при визначені коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

З аналізу наведених положень законодавства випливає наявність у застрахованої особи права обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлено загальним Законом №1058-IV або спеціальним, тобто Законом №796-XII.

Так, відповідно до обставин справи, заробітна плата позивача в травні 1986 року становила 1 413,00 крб. Страховий стаж позивача на день звернення із заявою про перерахунок пенсії становить 47 років і 1 день. Середня місячна заробітна плата позивача в травні 1986 року складала 1 413,00 крб.

Водночас судом встановлено, що питання щодо права позивача на перерахунок пенсії із заробітної плати у розмірі 1413,00 крб за період роботи в зоні відчуження з 30.10.1986 по 30.11.1986 на підставі довідки про заробітну плату №2-37 від 03.03.2008, з урахуванням пільг по обчисленню середнього заробітку відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вже було предметом судового розгляду у справі №640/7494/22.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати у розмірі 1413,00 крб за період роботи в зоні відчуження з 30.10.1986 по 30.11.1986 на підставі довідки про заробітну плату №2-37 від 03.03.2008, з урахуванням пільг по обчисленню середнього заробітку відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.02.2022, та зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже вирішено спір щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження та застосуванням пільг, передбачених статтею 57 Закону №796-XII, а також покладено на відповідача обов`язок здійснити відповідний перерахунок.

Водночас, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії Позивачу без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також зобов`язання здійснити такий перерахунок.

Таким чином, ОСОБА_1 пов`язує порушення своїх прав саме із застосуванням відповідачем частини другої статті 27 Закону №1058-IV та відмовою провести перерахунок пенсії без застосування зазначеної норми.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві під час виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22 фактично проведено перерахунок пенсії Позивача із застосуванням частини другої статті 27 Закону №1058-IV або прийнято рішення про проведення такого перерахунку.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.07.2025 №2600-0202-8/124326 вбачається лише те, що під час проведення відповідних розрахунків управлінням було встановлено можливе зменшення розміру пенсії, у зв`язку з чим зазначено про недоцільність виконання рішення суду у справі №640/7494/22. Крім того, у вказаному листі прямо зазначено, що станом на дату надання відповіді розмір пенсії за двоскладовою формулою не обчислено.

Отже, наведений лист не підтверджує факту проведення Відповідачем перерахунку пенсії із застосуванням частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а також не свідчить про прийняття рішення щодо здійснення такого перерахунку.

Фактично доводи позивача ґрунтуються на припущенні, що повідомлення Відповідача про можливе зменшення розміру пенсії у разі проведення відповідного перерахунку свідчить про застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV. Водночас належними та допустимими доказами така обставина не підтверджена.

Суд зазначає, що сам по собі висновок відповідача про можливі наслідки проведення перерахунку не є тотожним фактичному проведенню такого перерахунку або прийняттю рішення про його здійснення із застосуванням частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено ані факту проведення перерахунку пенсії Позивача із застосуванням частини другої статті 27 Закону №1058-IV, ані факту відмови у проведенні перерахунку саме з підстав застосування зазначеної норми.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено порушення його прав у спосіб, зазначений у позовних вимогах.

При цьому суд звертає увагу, що заявлені у даній справі позовні вимоги сформульовані не як вимоги про визнання протиправною відмови Відповідача виконати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22, а як вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови провести перерахунок пенсії без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Водночас питання належності виконання рішення суду у справі №640/7494/22, а також правомірності дій відповідача щодо його виконання загалом не є предметом розгляду у цій справі та не підлягають оцінці судом при вирішенні заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із збільшенням її розміру на 27 % заробітку за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, суд зазначає таке.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 КСУ вказано, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Пункт 2 статі 56 Закону України № 796-ХІІ (у редакції на час призначення позивачу пенсії) передбачав, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон України № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону України № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось з 11.10.2017, поставивши в залежність передбачену Законом України № 796-ХІІ можливість збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону України № 1058-IV.

У даній справі ключовим є питання про поширення пункту 2 статті 56 Закону України №796-XII в редакції змін, внесених Законом України №2148-VIII, на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за правилами якого умовою для збільшення громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України №1058-IV.

Під час розгляду справи №640/7494/22 суд дійшов висновку про наявність у позивача права на обчислення та виплату пенсії за віком із її збільшенням на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону України №796-XII.

Водночас судом встановлено, що питання щодо права позивача на обчислення та виплату пенсії за віком із її збільшенням на 27 відсотків заробітку за 27 років понаднормового стажу відповідно до частини першої статті 27 Закону України №1058-IV та частини другої статті 56 Закону України №796-XII вже було предметом судового розгляду у справі №640/7494/22.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити обчислення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із її збільшенням на 27 відсотків заробітку за 27 років понаднормового стажу відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини другої статті 56 Закону України №796-XII, починаючи з 01.02.2022.

Цим же рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити обчислення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із її збільшенням на 27 відсотків заробітку за 27 років понаднормового стажу відповідно до частини першої статті 27 Закону України №1058-IV та частини другої статті 56 Закону України №796-XII, починаючи з 01.02.2022.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже вирішено спір щодо наявності у позивача права на обчислення та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 27 відсотків заробітку за 27 років понаднормового стажу та покладено на відповідача обов`язок здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд виходить із того, що предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також вимога про зобов`язання здійснити такий перерахунок без застосування двоскладової формули обчислення пенсії.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що під час виконання зазначеного судового рішення відповідачем фактично здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням частини другої статті 27 Закону №1058-IV або прийнято рішення про проведення такого перерахунку.

Навпаки, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.07.2025 №2600-0202-8/124326 вбачається, що під час опрацювання питання виконання рішення суду управлінням було встановлено можливе зменшення розміру пенсії у разі проведення відповідного перерахунку, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про недоцільність виконання рішення суду. При цьому у вказаному листі прямо зазначено, що станом на дату надання відповіді розмір пенсії за двоскладовою формулою не обчислено.

Отже, наведений лист свідчить лише про позицію відповідача щодо можливих наслідків проведення відповідного перерахунку, однак не підтверджує факту здійснення такого перерахунку із застосуванням частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Фактично доводи позивача ґрунтуються на припущенні про те, що відповідач має намір застосувати частину другу статті 27 Закону №1058-IV під час виконання рішення суду у справі №640/7494/22. Водночас належних та допустимих доказів фактичного застосування відповідачем зазначеної норми права, прийняття відповідного рішення чи здійснення перерахунку пенсії за двоскладовою формулою матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту прийняття відповідачем рішення про перерахунок пенсії із застосуванням частини другої статті 27 Закону №1058-IV, не доведено факту відмови у проведенні перерахунку саме з підстав застосування зазначеної норми, а відтак не доведено порушення його прав у спосіб, визначений заявленими позовними вимогами.

Суд окремо зазначає, що предметом розгляду у цій справі не є питання належності чи повноти виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №640/7494/22, а також не є питання застосування передбачених процесуальним законом механізмів судового контролю за виконанням судового рішення. Позовні вимоги сформульовані не як вимоги про визнання протиправною відмови відповідача виконати судове рішення, а як вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови провести перерахунок пенсії без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

При цьому сам по собі факт повідомлення відповідачем про недоцільність виконання рішення суду не є тотожним факту застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV, на який посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV та про зобов`язання здійснити такий перерахунок відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.