Рішення № 137503407, 18.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Київ № 640/924/20

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач / ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач / контролюючий, податковий орган) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу від 11.11.2019 №Ф-90, рішення про застосування штрафних санкцій від 11.11.2019 №0085204204.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки вважає, що розрахунок суми боргу (недоїмки) та штрафних санкцій не відповідає фактичним даним його господарської діяльності і, як наслідок, не відповідає вимогам законодавства України щодо порядку визначення розміру та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зауважено, що надані під час перевірки первинні документи, які запитувались відповідачем, підтверджують зв`язок понесених витрат на придбання дизельного пального з отриманим доходом у 2016 році у сумі 1 512 879,53 грн, а вказані відповідачем порушення в Акті перевірки, не містять доказів безпідставного заниження позивачем суми доходу, на який нараховано єдиний внесок та включено до витрат суми, які занизили податкові зобов`язання та призвели до несплати єдиного внеску.

За посиланням позивача, за епізодом порушення щодо заниження єдиного соціального внеску за 2016 рік, розрахунки Акта перевірки викладені не чітко, не в повній мірі та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень, не містять детальних розрахунків донарахованих сум та посилання на норми законодавства не відповідають здійсненим відповідачем розрахункам.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2020 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 640/2851/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2019 №0085214204 та №0085234204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2022 поновлено провадження в адміністративній справі.

На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 замінено відповідача по справі №640/924/20 з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141377) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011).

Відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено про правомірність висновків Акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані рішення, вказавши, що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 було віднесено до вартості витрат суми на придбання дизельного пального у 2016 році у сумі 1 512 879,53 грн., у 2017 році у сумі 2 798 433,51 грн та у 2018 році у сумі 4 768 125,52 грн. При цьому, до перевірки та до заперечень не надано первинних документів, що свідчать про транспортування товару до місця призначенням з зазначенням, зокрема, кілометражу, показників спідометрів, тощо, та не надано до перевірки книги обліку доходів і витрат, у зв`язку з чим понесені витрат на придбання дизельного пального не пов`язано з отриманим доходом у відповідних звітних періодах: 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік. Одночасно, ФОП ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу за місцем реєстрації, повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, зокрема, щодо автотранспортних засобів, на які приватним підприємцем списано дизельне паливо. Наголошено, що документи, надані ФОП ОСОБА_1 (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг)) від 18.08.2016 №ОУ-0000128 ТОВ «САВ ТРАНС ГРУП», акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.11.2017 №ОУ-0000188 ТОВ «Гарант Логістік Плюс», акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 24.07.2018 №ОУ-0000214 ТОВ «Гарант Логістік Плюс» не є достатніми для підтвердження списання дизельного пального (не містять кілометражу, пробігу, тощо). Таким чином, за результатами документальної планової виїзної перевірки (Акт від 03.10.2019 №200/26-15-42-04/ НОМЕР_1 ) встановлено порушення вимог пункту 1 частини другої статті 6, частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2016 рік на загальну суму 89887,58 грн., у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.

У відповіді на відзив позивачем вказано про безпідставність висновків Акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані рішення.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.

Головним управлінням ДПС у м. Києві з 06.09.2019 по 26.09.2019 була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , в т.ч. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимога податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 03.10.2019 №200/26-15-42-04/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки) про порушення позивачем:

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, що полягає у не наданні до перевірки книги обліку доходів і витрат;

- п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 067 827,29 грн. (в т.ч. за 2016 рік 272 774,75 грн., за 2017 рік 662 154,47 грн., за 2018 рік 1 132 898,07 грн.);

- пп. 1.1, 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору що підлягає сплаті до бюджету, на суму 172 318,94 грн. (в т.ч. за 2016 рік 22 731,23 грн., за 217 рік 55 179,54 грн., за 2018 рік 94 408,17 грн.);

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 7 Закону №2464 не нараховано єдиного внеску до сплати за 2016 пік у сумі 89 887,58 грн;

- пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, що полягає у не подачі до контролюючого органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем, серед іншого, прийнято вимогу про сплату боргу від 11.11.2019 №Ф-90 на суму 89 887,58 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 11.11.2019 №0085204204 на суму 26 966,27 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 26.12.2019 №14660/6/99-00-08-06-01 оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи вимогу про сплату боргу від 11.11.2019 №Ф-90 на суму 89 887,58 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 11.11.2019 №0085204204 на суму 26 966,27 грн протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару, форму та порядок ведення якої затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 (далі Наказ №481).

Пунктом 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

У свою чергу, положеннями підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, документально не підтверджені витрати.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки, яка оформлена Актом від 03.10.2019 №200/26-15-42-04/ НОМЕР_1 , відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України та занизив податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 067 827,29 грн. (в т.ч. за 2016 рік 272 774,75 грн., за 2017 рік 662 154,47 грн., за 2018 рік 1 132 898,07 грн.).

Відтак, податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2019 №0085214204 форми «Р» позивачу визначено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016-2018 роки у розмірі 3 101 740,94 грн. (в т.ч. за основним платежем 2 067 827,29 грн., за штрафними санкціями 1 033 913,65 грн., що становить 50% від суми нарахованого основного платежу).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, питання щодо правомірності нарахування позивачу єдиного внеску в сумі 89 887,58 грн за спірний період напряму залежить від правомірності інших висновків контролюючого органу, а саме щодо заниження позивачем чистого доходу, виходячи з якого позивачу було здійснено донарахування єдиного внеску (за ставкою 22%).

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 11.11.2019 №0085214204 форми «Р» та інших рішень Головного управління ДПС у м. Києві, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2020 у справі №640/2851/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.11.2019 за №0085214204 в частині застосованої штрафної санкцій у розмірі 516 956,82 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.11.2019 за №0085234204 в частині застосованої штрафної санкцій у розмірі 43 079,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Так, у вказаному рішенні суд дійшов висновку про недоведення відповідачем законності застосованих до підприємця розмірів штрафних санкцій (50%) згідно податкових повідомлень-рішень від 11.11.2019.

При цьому, суд підтримав висновки відповідача про неправомірність включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2016 2018 роки сум витрат на придбання запчастин та утримання (в т.ч. ремонт) основних засобів подвійного призначення (автомобілів), а також витрат на придбане дизельне паливо, достовірність обсягів списання якого за звітні періоди документально не підтверджено належними первинними документами.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, в силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2020 у справі №640/2851/20 набрало законної сили, є обов`язковим для сторін, а встановлені ним обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Отже, суд виходить з того, що вказане судове рішення має преюдиційний характер при вирішенні цієї справи.

Оскільки суд у справі №640/2851/20 визнав неправомірним включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2016 2018 роки сум витрат на придбання запчастин та утримання (в т.ч. ремонт) основних засобів подвійного призначення (автомобілів), а також витрат на придбане дизельне паливо, достовірність обсягів списання якого за звітні періоди документально не підтверджено належними первинними документами, тому вимога про сплату боргу від 11.11.2019 №Ф-90 є такою, що прийнята відповідачем у спосіб, визначений законом.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на те, що суд визнав правомірною оскаржувану вимогу, оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій також є правомірним.

За приписами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.