Рішення № 137503292, 17.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Київ справа №320/44316/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 84 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 02 червня 2025 року;

- зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків: НОМЕР_1 , на його рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО: 305299, грошову компенсацію за невикористані 84 дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 02 червня 2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій, з 07.11.2015 року до 02.06.2025 року включно проходив службу в Національній поліції України та у цей період входив до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Отже, як учасник бойових дій позивач набув право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік, однак своє право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки не використав. Водночас при звільненні зі служби з поліції 02.06.2025 року відповідачем не проведено позивачу грошової компенсації за невикористані 84 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/44316/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач вказує, що позивач є поліцейським, який звільнений зі служби в поліції наказом НПУ від 28.05.2025 № 860о/с. Згідно з вказаним наказом позивачу нараховано та виплачено компенсацію за всі дні невикористаних щорічних основних відпусток та додаткових оплачуваних відпусток за весь період служби, починаючи з 2015 року. Статтею 93 Закону (частина десята) №580-VIII, пунктом 8 розділу ІІІ Прядку № 260 повністю врегульовано питання щодо видів відпусток, які підлягають компенсації при звільненні поліцейського, у вказаній статті конкретно зазначено такі види відпусток, до яких відпустка як учаснику бойових дій не відноситься, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм загального законодавства. Положеннями статті 24 Законом №504/96 та статті 83 КЗпП України чітко встановлені види відпусток, за які працівникам передбачено виплата компенсації в разі їх не використання - не використана відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону №504/96, до таких видів не відноситься і вказаний перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 2017 року, у позивача наявний статус учасника бойових дій.

Позивач проходив службу у Національній поліції України та був звільнений зі служби в поліції з 02.06.2025 року наказом НПУ від 28.05.2025 року № 860о/с.

Позивач із заявою від 28.06.2025 року звернувся до відповідача, в якій просив здійснити розрахунок та виплату компенсації в повному обсязі за невикористані ним протягом 2017-2025 років додаткових оплачуваних відпусток тривалістю 14 календарних днів на рік, на які останній має право як учасник бойових дій.

У відповідь вказане вище звернення відповідач надіслав листа №108921-2025 від 23.07.2025 року, в якому повідомив, що за наявною в Департаменті інформацією кількість невикористаних позивачем днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період проходження служби в поліції складає 84 календарних дні, а саме:

14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017 рік;

14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2021 рік;

14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2022 рік;

14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2023 рік;

14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2024 рік;

14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2025 рік.

Водночас у листі №108921-2025 від 23.07.2025 року зазначено, що законодавством не передбачено поділ, продовження додаткової відпустки як учаснику бойових дій чи її компенсація у зв`язку зі звільненням.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 84 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 02 червня 2025 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини 1, 3 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до частини 1, 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з частиною 10 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до абзаців 7-9 пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби.

При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам установлює та визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 83 КЗпП України.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що додаткова відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII, надається учасникам бойових дій кожного року, є оплачуваною (із збереженням заробітної плати) та за змістом абзацу 5 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №504/96-ВР відноситься до інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, які законодавець відніс до щорічних відпусток.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників, - КЗпП України.

З огляду на відсутність у Законі №580-VIII і Порядку №260 правового врегулювання питання компенсації поліцейським невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 16-2, частини 1 статті 24 Закону №504/96-ВР, пункту 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII та частини 1 статті 83 КЗпП України.

Отже, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII.

Положення Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 07.05.2020 у справі №360/4127/19, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 31.05.2021 у справі №200/13348/19-а, від 31.05.2021 у справі №200/13837/19-а, від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а, від 11.11.2021 у справі №360/1874/20. Таке правозастосування узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 зазначив, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи вказане, суд відхиляє посилання відповідача на те, що частина 10 статті 93 Закону №580-VIII містить вичерпний перелік видів відпусток, за невикористані дні яких поліцейським виплачується грошова компенсація, а тому компенсація за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій не передбачена.

Зазначена норма Закону №580-VIII регулює питання виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки поліцейського, проте не врегульовує питання виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій. За відсутності такого спеціального регулювання застосуванню підлягають загальні норми статті 16-2, частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР, пункт 12 частини 1 статті12 Закону №3551-XII та частина 1 статті 83 КЗпП України, які гарантують виплату компенсації за всі невикористані працівником дні відпустки, у тому числі додаткової.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

З огляду на зазначене суд зазначає, що що на момент видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції відповідачем протиправно не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані 84 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 02 червня 2025 року. Відтак, вказана бездіяльність відповідача є протиправною.

Отже, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу на його рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО: 305299, грошову компенсацію за невикористані 84 дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 02 червня 2025 року.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 84 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 02 червня 2025 року.

Зобов`язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108578) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків: НОМЕР_1 , на його рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО: 305299, грошову компенсацію за невикористані 84 дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 02 червня 2025 року.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.