Рішення № 137503279, 17.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Київ справа №320/2808/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Подільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Подільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Подільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням чотирнадцятирічного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Подільський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням чотирнадцятирічного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Подільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 із заявою щодо видачі паспорта громадянина України від 28.11.2025 року, у відповідь на яку отримано відмову. Така відмова відповідача у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки не лише суперечить Положенню про паспорт № 2503-ХІІ та зразковій справі Великої Палати Верховного Суду № 806/3265/17, а й порушує право особи, яка досягла 14 річного віку, на отримання паспорта без примусу до визначеної державою форми такого документа.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/2808/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у повному обсязі. Вказується, що законодавством встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки. Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.11.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Київ, син позивача народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини 2 статті 21 "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 зобов`язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному Законом.

Окрім цього, відповідач вказує, що здійснено перевіркою відомостей стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління процесами ДМС України (далі - ЄІАС УМП) та встановлено, що позивач документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі 06/10/2021, термін дії до 06.10.2025, орган видачі 8017 (стан документа "діючий"); паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , дата видачі 12.03.2025, термін дії до 12.03.2029, орган видачі 8017 (стан документа "діючий"). Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 здійснено на підставі заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру із присвоєнням заявниці Унікального номеру запису в реєстрі (далі - УНЗР). Тобто, батько позивача ОСОБА_3 , та мати - ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , власним підписом у відповідній графі заяви - анкети надали згоду на обробку персональних даних із присвоєнням йому УНЗР, після чого інформацію було внесено до Реєстру. Натомість, позивач не бажає отримувати паспорт громадянина України у формі ID-картки, а має намір отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки. Проте, відповідно до пп. 1 п. 3 Тимчасового Порядку територіальні підрозділи ДМС України здійснюють оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. особі, яка досягла 16-річного віку. Зазначене свідчить про те, що звернення до суду позивача є передчасним, так як позивач не досягнув віку, встановленого законодавством, для отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.

У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача та просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що чинне законодавство України не містить заборони або прямого вікового обмеження щодо можливості оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки особі, яка не досягла 16-річного віку. Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ, залишається чинним та не скасованим у встановленому законом порядку і не встановлює виключного правила про неможливість отримання паспортної книжечки до досягнення 16 років. Вказане Положення визначає форму паспорта громадянина України як паспортну книжечку, при цьому не пов`язує можливість її отримання виключно з досягненням особою 16-річного віку. Натомість норма про оформлення паспорта з 16 років була запроваджена підзаконними нормативно-правовими актами, які за своєю юридичною силою не можуть обмежувати або звужувати зміст та обсяг прав, визначених актом Верховної Ради України. Крім того, практика оформлення документів, що посвідчують особу, свідчить про те, що держава визнає можливість ідентифікації особи до досягнення 16-річного віку, зокрема шляхом оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який видається з народження. Така практика підтверджує, що вік сам по собі не є перешкодою для належної ідентифікації особи та реалізації її прав. У цьому контексті відмова у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки особі лише з підстав недосягнення 16-річного віку є непропорційною, формальною та такою, що не має прямого законодавчого підґрунтя.

Також, зазначає позивач, на момент отримання паспортів громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ОСОБА_2 не мав сформованих релігійних переконань, які б впливали на його ставлення до способу ідентифікації особи та форми документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон, а саме:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі 06/10/2021, термін дії до 06.10.2025, орган видачі 8017;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , дата видачі 12.03.2025, термін дії до 12.03.2029, орган видачі 8017.

Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 здійснено на підставі заяв-анкет від 25.09.2021 року та від 28.02.2025 року для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру із присвоєнням Унікального номеру запису в реєстрі.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 , яка як його законний представник звернулась 28.11.2025 року із заявою до відповідача щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта-книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

Вимоги вказаної вище заяви обґрунтовані ти, що ОСОБА_2 відмовляється від отримання паспортної ID-картки через свої релігійні переконання, які не дозволяють йому використовувати цифрову ідентифікацію та обробку персональних даних в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР). Він вважає, що присвоєння унікального номера запису (УНЗР) та використання біометричних технологій порушить його правила віри, є втручанням в особисте та духовне життя. Крім того його переконання не дозволяють йому користуватися електронними документами з носієм інформації, що містить цифрові ідентифікатори, штрих-коди або QR-коди. Водночас стосовно пропозиції отримати паспортну ID-картку, яка видається на підставі закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" повідомлено про відмову ОСОБА_2 від отримання такої картки. Не дає згоди на збір і обробку персональних даних ОСОБА_2 . Категорично забороняє передачу будь-яких даних про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування по відношенню до ОСОБА_2 . УНЗР унікального номера запису в Реєстрі (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо); забороняє використання щодо ОСОБА_2 будь-яких засобів ЄДДР. При чому зразкове рішення Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17) є обов`язковим до виконання ДМС України як суб`єктом владних повноважень (її відокремленими структурними підрозділами), та поширюється на всіх, хто заявляє аналогічні вимоги в аналогічних відносинах, що регулюються одними нормами права. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 має підтверджене Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № НОМЕР_4 .

До заяви від 28.11.2025 року позивачем долучено: заява про видачу паспорта за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 22.11.2011 р.; копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 та РНОКПП.

За результати розгляду заяви позивача від 28.11.2025 року відповідач відмовив у її задоволенні згідно листа від 03.12.2025 року №Б-24/6/8031-25/8031/28-25, оскільки видача документа, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка з безконтактним електронним носієм), неможлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". Звертається увага, що паспорт громадянина України є необхідним документом для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третіми особами тощо. Враховуючи викладене, у Подільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області відсутні законні підстави для оформлення та видачі на звернення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Визначення Єдиного державного демографічного реєстру міститься у частині 1 статті 4 Закону № 5492-VI та означає електронну інформаційно-телекомунікаційну систему, яка призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 4 статті 21 Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Водночас за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 12 Положення № 2503-XII видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін.

Відповідно пункту 13 Положення № 2503-XII для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

В силу пунктів 1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 затверджено також зразки бланка та технічного опису.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку № 302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Згідно пункту 4 Порядку № 302 паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років, а особам, які досягли шістдесяти п`яти років, - безстроково.

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

За змістом пункту 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Відповідно пункту 35 Порядку № 302 (у редакції станом від 29.05.2024 року) заявник для оформлення паспорта подає: 1) свідоцтво про народження (за наявності) або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (за наявності), або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження); 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі строк дії якого закінчився (для особи, яка постійно проживає за кордоном або яка постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну, або для особи, яка набула громадянство України за кордоном); 3-1) заява про зняття з консульського обліку (для особи, яка досягла 14-річного віку, постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну) за встановленою формою (далі - заява про зняття з консульського обліку); 4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); 7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів); 10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмову заяву в довільній формі, в якій зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про свідків, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи відповідно до абзацу третього пункту 43 цього Порядку. Працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснюється перевірка відомостей та документів, поданих свідками за наявними обліками ДМС, іншими державними та єдиними реєстрами, іншими інформаційними базами, що перебувають у власності держави; 11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби).

Згідно з пунктом 32 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку № 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо:

1) особа не є громадянином України;

2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання);

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;

5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;

6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), згідно з пунктом 1 розділу I "Загальні положення" якого визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до розділу І Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".

Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС):

1) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто;

2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною,- на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).

Відповідно пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім`я якої оформлюється паспорт.

За відсутності таких документів стосовно цієї особи проводиться процедура встановлення особи, визначена в розділі VIII цього Тимчасового порядку. У такому випадку заявник подає письмове звернення у довільній формі, у якому зазначаються адреси місць проживання, навчання, роботи, перебування в установах виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які залучатимуться до проведення процедури встановлення цієї особи.

Згідно розділу Х Тимчасового порядку №456 територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо:

1) особа не є громадянином України;

2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);

3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;

4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;

5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;

6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.

Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Приписами частин 5, 6 статті 6 Закону № 2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що паспорт громадянина України видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, кожному громадянинові України після досягнення 14-річного віку.

При цьому бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Наведене свідчить, що Положенням № 2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.

Отже, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Це узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 року у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 року у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 року у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 року у справі № 240/575/20 та від 08.06.2023 року у справі № 380/5977/21.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини стосуються оформлення та видання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку у формі книжечки на підставі Положення № 2503-XII, тобто зразка 1994 року, без надання згоди на обробку персональних даних та присвоєння унікального номера запису (УНЗР).

Звертаючись до органу міграційної служби законний представник позивача у заяві зазначив, що ОСОБА_2 відмовляється від отримання паспортної ID-картки через свої релігійні переконання, які не дозволяють йому використовувати цифрову ідентифікацію та обробку персональних даних в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР). Він вважає, що присвоєння унікального номера запису (УНЗР) та використання біометричних технологій порушить його правила віри, є втручанням в особисте та духовне життя. Крім того його переконання не дозволяють йому користуватися електронними документами з носієм інформації, що містить цифрові ідентифікатори, штрих-коди або QR-коди. Не дає згоди на збір і обробку персональних даних ОСОБА_2 . Категорично забороняє передачу будь-яких даних про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування по відношенню до ОСОБА_2 . УНЗР унікального номера запису в Реєстрі (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо); забороняє використання щодо ОСОБА_2 будь-яких засобів ЄДДР.

Заява також містить посилання на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року справі № 806/3265/17 (П3/9901/2/18, Провадження № 11-460за18), на яку також посилається позивач в обґрунтування позовних вимог як на зразкову, і яка відповідно підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, у зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Варто зауважити, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач -суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 року № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.

Повертаючись до матеріалів даної справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон, а саме:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі 06/10/2021, термін дії до 06.10.2025, орган видачі 8017;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , дата видачі 12.03.2025, термін дії до 12.03.2029, орган видачі 8017.

Відповідно до пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ №152 від 07.05.2014 року, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, у тому числі осіб, уповноважених відповідно до законодавства інших держав на представлення інтересів дитини щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон (далі - законні представники);.

Отже, оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється на підставі відповідної заяви анкети законного представника, який діє в інтересах неповнолітньої дитини.

В даному випадку оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 здійснено на підставі заяв-анкет від 25.09.2021 року та від 28.02.2025 року для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру із присвоєнням Унікального номеру запису в реєстрі.

Вказане вище не заперечується сторонами.

Поряд з цим, судом встановлено, що підставою ж для відмови відповідачем у задоволенні заяви позивача, згідно листа від 03.12.2025 року №Б-24/6/8031-25/8031/28-25, стало те, що видача документа, який посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка з безконтактним електронним носієм), неможлива без обробки персональних даних особи.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Отже, доводи позивача щодо віднесення цієї справи до типової відносно зразкової справи №806/3265/17 є помилковими.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21.12.2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Тобто, суд вказує на те, що УНЗР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було присвоєно за власним волевиявленням у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно частини 1 та 2 статті 9 Закону №5492-VI кожна особа, персональні дані (інформація про особу) якої внесені до Реєстру, має право на:

1) отримання інформації про наявність запису в Реєстрі стосовно неї;

2) вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї;

3) забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено;

4) безоплатне отримання довідки про внесення інформації до Реєстру або витягу з Реєстру;

5) отримання від уповноважених суб`єктів на безоплатній основі повідомлення про кожен випадок звернення щодо передачі інформації про неї з Реєстру.

Перелік прав, передбачений частиною 1 цієї статті, не є вичерпним, законами України можуть бути передбачені інші права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Отже, використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон для її дитини, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та її дитини та в будь-якому разі не є втручанням у їх приватне та сімейне життя.

Подібний правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 року у справі № 380/5977/21.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на відмову у задоволені позову розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Подільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.