Рішення № 137503224, 17.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Київ справа №320/21622/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 24.03.2025;

- визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 14.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що із оскаржуваними постановами не погоджується, оскільки батько (позивач) виконав рішення суду, надав матері (третя особа) доступ до спілкування з дитиною. Позивач вважає, що постанови винесені з порушенням вимог статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником виконувалась ухвала суду в повному обсязі, хоча дитина постійно виказувала небажання спілкуватися з матір`ю. Незважаючи на глибоке хвилювання за емоційний стан сина, позивач не вчиняв жодних дій, які могли б бути розцінені як перешкоджання виконанню судового рішення, а навпаки створив усі необхідні умови для реалізації права матері на побачення з дитиною: відкрив двері квартири, запросив представників державної виконавчої служби та поліції пройти в приміщення, забезпечив присутність дитини у визначений судом час. Єдиною об`єктивною причиною, через яку ухвала суду не була виконана у повному обсязі, стало відсутність у дитини бажання спілкуватися з матір`ю. Ця обставина перебуває поза межами контролю батька та не може бути розцінена як умисне невиконання рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/21622/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду.

На виконання ухвали суду від 09.05.2025 року надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою та відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року заяву позивача про зміну предмету позову задоволено та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи №320/21622/25 з урахуванням доповнених позовних вимог, а саме:

- визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.04.2025, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до виконання вимог виконавчого документу, а саме: ухвали № 756/11925/23 виданої 21.02.2025.

Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.

27.09.2025 року від третьої особи надійшли пояснення щодо предмета спору, згідно яких вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а постанови державного виконавця прийняті у повній відповідності до закону та мають залишитися в силі. Ухвалою апеляційного суду було чітко визначено графік побачень матері з дитиною та обов`язок батька забезпечити передачу дитини матері у визначені дні та години. Однак передача дитини не відбулася. Позивач намагається виправдати це «небажанням дитини», що не може вважатися поважною причиною невиконання рішення суду. Думка неповнолітньої дитини є важливою, але не може бути абсолютною для суду. Крім того, інтереси дитини не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану. Тож, протилежне тлумачення, запропоноване позивачем, фактично узаконює можливість свавільного невиконання судового рішення авторитет правосуддя. Починаючи з 21.12.2024 року ОСОБА_2 передавши дитину батькові відповідно до рекомендацій органу опіки та піклування, фактично позбавлена можливості бачитися із сином, спілкуватися з ним, а також брати участь у його вихованні. Батько дитини перешкоджав у встановленні контакту між дитиною та матір`ю, що є порушенням її батьківських прав. У ході судового розгляду справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, позивачка, ОСОБА_2 , неодноразово інформувала суд про обставини, що свідчать про загострення конфлікту між сторонами, зокрема про дії батька, спрямовані на відчуження дитини від матері. Невиконання рішення суду стало наслідком навмисних дій боржника, спрямованих на ізоляцію дитини від матері. Такі дії мають системний і свідомий характер та суперечать як законним вимогам виконавця, так і найкращим інтересам дитини.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

03.03.2025 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборовою Анастасією Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77324286 на підставі виконавчого документу ухвали Київського апеляційного суду від 21.02.2025 року у справі № 756/11925/23 про: «Встановити до набранням судовим рішенням законної сили наступний графік зустрічей ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11:00 год. до 19:00 год. неділі. Зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_2 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень.».

03.03.2025 року державним виконавцем складено вимогу державного виконавця про призначення проведення виконавчих дій на 22.03.2025 на 11.00 год., за адресою: АДРЕСА_1 . Повідомлено сторонам виконавчого провадження щодо необхідності обов`язково з`явитись за місцем проведення виконавчих дій у визначений час.

04.03.2025 року державним виконавцем складено вимогу державного виконавця відносно боржника, в якій зобов`язав ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_2 08.03.2025 з 11.00 год. до 19.00 год. 09.03.2025 та негайно повідомити про наслідки виконання державного виконавця у строк до 11.03.2025.

12.03.2025 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборовою Анастасією Миколаївною винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ, якою постановлено залучити 2 працівників Оболонського УП ГУНП у м. Києві, для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавця/ів та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 22.03.2025 на 11.00 год., за адресою: АДРЕСА_1 .

22.03.2025 року державним виконавцем складено акт, яким встановлено: «Виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 встановлено боржником не надано доступ до дитини, ОСОБА_3 . Дитина знаходилась в квартирі, в кімнаті. Стягувач знаходився на порозі квартири, де знаходилась дитина. Боржником було запропоновано державному виконавцю та працівнику поліції пройти до квартири для спілкування з дитиною, проте зайти стягувачу до дитини було категорично заборонено. Дитина перебуваючи на порозі квартири відмовилась від побачення.».

В акті від 22.03.2025 року містяться пояснення боржника, згідно яких останній виконав зі свого боку всі необхідні дії для того, щоб передати малолітнього сина матері (стягувачу) за встановленим графіком, але дитина відмовилась виходити до матері в присутності державного виконавця та поліції.

В акті від 22.03.2025 року також містяться пояснення стягувача, згідно яких рішення суду не було виконано, дитину не було передано матері, батько (боржник) чинив опір і перешкоджав у будь-якому доступі до дитини, не давав побачити дитину. Із співмешканкою боржник провокував на конфлікт, загострював ситуацію. Жодних дій в інтересах дитини не було вчинено, що свідчить про порушення прав дитини та прав стягувача на спілкування, піклування, доступ та побачення.

24.03.2025 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборовою Анастасією Миколаївною винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання вимог виконавчого документу у розмірі 1700 грн. У постанові вказано, що згідно акту державного виконавця від 22.03.2025 року вимоги виконавчого документу не виконано.

04.04.2025 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборовою Анастасією Миколаївною винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні, якою залучено Кротову Тамару спеціалістом у виконавчому провадженні. У постанові вказано, що з матеріалів справи та результатів вчинення виконавчих дій вбачається наявність стійкого конфлікту між сторонами виконавчого провадження, що, в свою чергу, негативно впливає на психоемоційний стан дитини. 24.03.2025 на адресу служби направлено листа про залучення Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб (в особі уповноваженої особи-спеціаліста психолога, медіатора тощо) для участі у виконавчому провадженні № 77324286. Листом від 02.04.2025 Оболонським районним в місті Києві центром соціальних служб повідомлено про визначення відповідальної особи спеціаліста-психолога Кротову Тамару.

04.04.2025 року державним виконавцем складено вимогу державного виконавця про призначення проведення виконавчих дій на 12.04.2025 на 11.00 год., за адресою: АДРЕСА_1 . Повідомлено сторонам виконавчого провадження щодо необхідності обов`язково з`явитись за місцем проведення виконавчих дій у визначений час.

12.04.2025 року державним виконавцем складено акт, яким встановлено: «Виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 встановлено боржником не надано доступ стягувачу до дитини, ОСОБА_3 . Дитина знаходилась в квартирі, в кімнаті. Боржником було запропоновано психологу пройти в квартиру для спілкування з дитиною, проте категорично заборонено пройти стягувачу до дитини. На запитання батька дитина відмовилась від зустрічі з матір`ю. Вимоги виконавчого документу щодо забезпечення надання дитини для зустрічі з ОСОБА_2 без присутності батька та буть-яких інших осіб не виконано. ОСОБА_2 12.04.2025 р. особисто дитину не бачила. Батько умисно не виконав ухвалу суду, чинить тиск на дитину та загострює конфлікт створюючи додаткове психологічне навантаження своїми маніпуляційними діями».

В акті від 12.04.2025 року містяться пояснення боржника, згідно яких останній матір до квартири не запросив так як не є власником цієї оселі. У матері була змога задати питання синові і чути його відповіді. Наразі дитина відмовилась декілька разів виходити до матері, спілкуватись з нею і йти також. Стягувач запросив у квартиру соціального психолога для спілкування з дитиною, яка особисто задала питання йому декілька разів питання щодо зустрічі з матір`ю. Стягувач не вчиняв опору та перешкод для зустрічі сина з його матір`ю.

Згідно акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.04.2025 року, проведеного на підставі заяви позивача з метою обстеження умов проживання дитини, ОСОБА_3 , проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належить на праві власності ОСОБА_4 . Відповідно до реєстру територіальної громади м. Києва, за даною адресою зареєстрований ОСОБА_1 , батько дитини. Зі слів ОСОБА_1 за цією адресою проживають: ОСОБА_1 , батько дитини; ОСОБА_5 , дружина батька; ОСОБА_3 , дитина.

Згідно інформаційної довідки Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб №25-10-274 від 29.04.2025 року на лист державного виконавця залучений до участі у проведенні виконавчої дії психолог Центру Кротова Тамара прибула 12.04.2025 року об 11 год. 00 хв. за адресою: вул. Героїв Дніпра, 36Б. Зазначається, що поведінка ОСОБА_1 до представників виконавчої служби була демонстративною. Він в агресивній формі з`ясовував правомірність присутності в.о. начальник відділу виконавчої служби, психолога центру, адвоката колишньої дружини. З дозволу ОСОБА_1 психолог Центру зайшла у квартиру, щоб подивитися на дитину та з`ясувати, в якому психоемоційному стані вона знаходиться. В кімнаті було чутно гучний голос батька дитини, який кричав запитуючи хлопчика, чи хоче він зустрітися з матір`ю. Дитина з-під покривала відповідала, що ні. Психолог пояснила ОСОБА_1 , що її залучено в рамках впровадження для збереження інтересів дитини, що її задача спостерігати та виключити можливість негативного впливу ситуації, що склалася, на психоемоційний стан дитини. Також ОСОБА_1 провокував матір дитини, ОСОБА_2 , пропонував їй говорити з дитиною зі сходової клітини. Психолог Центру не рекомендувала матері у такому форматі звертатися до дитини. У будь якому разі важливі присутність, зоровий контакт, спокійна атмосфера, спілкуватися з дитиною на відстані, за кількома стінами, не маючи зорового контакту, неприпустимо взагалі. ОСОБА_2 залишилася на сходовому майданчику, не прийнявши той формат спілкування з дитиною, якій їй запропонував колишній чоловік. За підсумком, ОСОБА_1 не взяв до уваги рішення суду і не виконав вимогу. Аналізуючи спостереження психолога Центру під час перебування в кімнаті, де знаходилася дитина, виявлено наявність ознак того, що на дитину чиниться психологічний вплив з боку сім`ї ОСОБА_1 щодо зустрічей та спілкування матері з дитиною. Те, що хлопчик весь час ховався під покривалом, є ознакою того, що дитина не знає, як себе поводити в ситуації, яка знаходиться за межами її розуміння, враховуючи її вік.

14.04.2025 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборовою Анастасією Миколаївною винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання вимог виконавчого документу у розмірі 3400 грн. У постанові вказано, що згідно акту державного виконавця від 12.04.2025 року вимоги виконавчого документу не виконано.

22.04.2025 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборовою Анастасією Миколаївною винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до виконання вимог виконавчого документу, а саме: ухвали № 756/11925/23 виданої 21.02.2025.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанови державного виконавця про накладення штрафу від 24.03.2025 року та 14.04.2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 5 статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно частин 8 статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону №1404-VIII.

Відповідно частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз наведених норм свідчить, що державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду за відсутності поважних причин для такого невиконання.

Суд зазначає, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження.

Також суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Статтею 64-1 Закону №1404-VIII визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частина 2 статті 64-1 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 64-1 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною 1 статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 4 статті 64-1 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Частиною 1 та 2 статті 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.07.2023 року по справа № 380/16763/22 зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи протиправність винесених постанов, позивач фактично зазначає, що рішення суду не виконано через відмову дитини у зустрічі з матір`ю, водночас позивач не вчиняв жодних дій, які могли б бути розцінені як перешкоджання виконанню судового рішення, а навпаки створив усі необхідні умови для реалізації права матері на побачення з дитиною.

У контексті спірних відносин суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

У справі "Вишняков проти України" (рішення від 24 липня 2018 року) ЄСПЛ зазначено, що відсутність механізмів добровільного виконання суттєво зменшила можливості співпраці з тим із батьків, хто чинить перешкоди. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. Суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. Однак жодні примусові заходи також не були застосовані. Державний виконавець мав право накладати штрафи та вносити подання про притягнення до кримінальної відповідальності у зв`язку з невиконанням рішення суду, але з невідомих причин не скористався цими повноваженнями.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Тому, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Поряд з наведеним, суд зауважує, що позивачем не забезпечено виконання приписів судового рішення щодо зустрічей ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 без присутності батька ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб, надання дитини ОСОБА_2 для зустрічей дитини з матір`ю, у зв`язку із чим державним виконавцем було винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу та встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Стосовно доводів позивача про те, що небажання дитини зустрічатися з матір`ю є поважною причиною невиконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, у постанові від 27.01.2021 року по справі №727/3856/18 (провадження №61-16426св20) Верховний Суд зазначив: «Крім того, враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди у спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зав`язків матері та дитини)».

У межах даної справи вбачається наявність стійкого конфлікту між сторонами виконавчого провадження, що, в свою чергу, беззаперечно негативно впливає на психоемоційний стан дитини.

Поряд з цим, суд враховує наявність ознак того, що на дитину чиниться психологічний вплив з боку сім`ї ОСОБА_1 щодо зустрічей та спілкування матері з дитиною, згідно з висновком спеціаліста-психолога, призначеного постановою державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні від 04.04.2025 року.

Верховний Суд у постанові від 08.03.2023 року у справі № 1309/9120/12 зазначив, що «прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути належним чином враховані, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів.».

У вказаній вище постанові Верховний Суд також вказав, що «апеляційний суд дійшов правильного висновку про невжиття державним виконавцем всіх визначених спеціальним законом заходів щодо виконання судового рішення про усунення перешкод для участі у вихованні дитини, зокрема державний виконавець не використовував належним чином надані йому повноваження з накладання штрафів та внесення подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржниці у зв`язку з невиконанням рішення суду.».

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що під час проведення виконавчих дій призначених на 22.03.2025 на 11.00 год. та на 12.04.2025 на 11.00 год. позивачем не забезпечено зустріч ОСОБА_2 з сином без присутності позивача та будь-яких інших осіб.

При чому суд вважає посилання позивача на те, що матір до квартири не було ним запрошено так як позивач не є власником квартири за адресою проведення виконавчих дій обставиною яка не є об`єктивно поважною.

Позивачем не доведено того, яким саме чином відсутність права власності на квартиру, враховуючи реєстрацію та проживання в ній позивачем, запрошення представників державної виконавчої служби та поліції пройти в приміщення, зумовило обставину, яка б перешкоджала у допуску ОСОБА_2 для зустрічі з сином задля виконання покладених на нього зобов`язань.

За результатами розгляду справи суд зазначає, що позивач в добровільному порядку не виконав ухвалу Київського апеляційного суду від 21.02.2025 року у справі №756/11925/23, в частині забезпечення надання дитини ОСОБА_2 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень, без поважних причин, відтак оскаржувані постанови про є законними і обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на відмову у задоволені позову розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.