Ухвала суду № 137503215, 18.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 червня 2026 року м. Київ № 320/26589/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємць ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18 червня 2024 року № 936/10-36-24-08/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку та включити його до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

До суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що позовна заява подана з порушенням строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення було направлено позивачу на податкову адресу, яка є чинною та зазначена самим позивачем у позовній заяві. Крім того, відповідач звертає увагу, що за цією ж адресою позивачем було отримано акт камеральної перевірки від 24.05.2024 №32312/10-36-24-08/ НОМЕР_1 . На думку відповідача, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав своєчасно, а наведені ним причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду після відкриття провадження у справі можливе за наявності однієї з таких умов: якщо факт пропуску строку виявлено після відкриття провадження та позивач не заявив про поновлення строку; або якщо позивач заявив про поновлення строку, однак наведені ним підстави суд визнав неповажними.

У цій справі зазначені обставини відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач одночасно з поданням позовної заяви подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Питання щодо дотримання строку звернення до суду було предметом оцінки суду на стадії відкриття провадження у справі. За результатами такої оцінки суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку та поновив позивачу строк звернення до суду.

Доводи відповідача про те, що оскаржуване рішення було направлено на податкову адресу позивача, а тому позивач повинен був своєчасно дізнатися про його існування, суд бере до уваги, однак зазначає, що ці обставини самі по собі не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки питання поважності причин пропуску строку вже було оцінене судом під час вирішення питання про відкриття провадження.

При цьому відповідачем у поданому клопотанні не наведено нових обставин та не подано таких доказів, які б не були або не могли бути враховані судом на стадії відкриття провадження та які б свідчили про очевидну необґрунтованість висновку суду щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Суд також враховує, що позивач у заяві про поновлення строку посилався на те, що фактично дізнався про існування оскаржуваного рішення лише після отримання у травні 2025 року відповіді контролюючого органу на адвокатський запит.

Позивач зазначав, що у період направлення оскаржуваного рішення він проходив військову службу, мав проблеми зі здоров`ям, а з червня 2024 року призупинив підприємницьку діяльність у зв`язку з хворобою, що перешкоджало йому своєчасно отримати відповідну кореспонденцію та звернутися до суду.

Вказані обставини були оцінені судом при вирішенні питання про відкриття провадження та визнані такими, що свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Посилання відповідача на загальний обов`язок платника податків забезпечити отримання кореспонденції за податковою адресою не спростовує висновку суду про поважність причин пропуску строку в конкретних обставинах цієї справи. Такий обов`язок дійсно покладається на платника податків, однак його існування не виключає можливості поновлення строку звернення до суду за наявності обставин, які суд визнав об`єктивними, істотними та такими, що ускладнили своєчасне звернення особи до суду.

Крім того, застосування процесуальних строків не повинно мати надмірно формального характеру та призводити до непропорційного обмеження права особи на судовий захист, особливо у випадку, коли позивач заявив клопотання про поновлення строку, навів обставини, які на його думку перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а суд уже визнав такі обставини поважними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що передбачені частинами третьою та четвертою статті 123, а також пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без розгляду у цій справі відсутні.

Отже, клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №320/26589/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.