Рішення № 137503135, 18.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. справа № 300/8901/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Дуткевич Михайло Васильович (далі представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, Головне управління, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №092850026059 ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 22.08.2025 про відмову у зарахуванні до трудового (страхового) стажу періоди роботи водієм першого класу з 06.01.1998 по 05.07.1998 Закритого акціонерного товариства "Заоенергопроммонтаж" у м. Суртуг Тюменської області російської федерації та водієм першого класу з 06.07.1998 по 15.01.2013 Закритого акціонерного товариства Промислово-будівельна компанія "Мармітакс" у м. Сургут Тюменської області російської федерації у відповідності за записів 11-14 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 14.07.1982 на прізвище ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до мого - ОСОБА_1 трудового (страхового) стажу періоди роботи на території російської федерації: водієм першого класу з 06.01.1998 по 05.07.1998 Закритого акціонерного товариства "Заоенергопроммонтаж" у м. Суртуг Тюменської області та водієм першого класу 06.07.1998 по 15.01.2013 Закритого акціонерного товариства Промислово-будівельна компанія "Мармітакс" у м. Сургут Тюменської області у відповідності за записів 11-14 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 14.07.1982 на прізвище ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового (страхового) стажу періоди роботи на території російської федерації у місцевості, яка прирівняна до району Крайньої півночі, водієм першого класу з 06.01.1998 по 05.07.1998 Закритого акціонерного товариства "Заоенергопроммонтаж" у м. Суртуг Тюменської області та водієм першого класу 06.07.1998 по 15.01.2013 Закритого акціонерного компанія "Мармітакс" у м. Сургут Тюменської області трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 14.07.1982 року на прізвище ОСОБА_1 , у пільговому обчисленні із розрахунку 1 рік та 6 місяців страхового стажу за 1 рік роботи.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по віку з 10.08.2025 з урахуванням страхового стажу за періоди роботи на території російської федерації з 06.01.1998 по 05.07.1998 та з 06.07.1998 по 15.01.2013 на пільгових умовах із розрахунку 1 рік та 6 місяців страхового стажу та 1 рік роботи у місцевості, яка прирівняна до району Крайньої Півночі рф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши віку 60 років та маючи необхідний страховий стаж відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто одержав право на пенсію по віку. Трудовий стаж підтверджується записами в трудовій книжці. Однак, рішенням №092850026059 від 22.08.2025 відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу, оскільки стаж станом на 22.08.2025 становив 18 років 1 місяць 18 днів, при необхідному 32 роки. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 06.01.1998 по 05.07.1998, з 06.07.1998 по 15.01.2013, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено. Позивач вважає таке рішення протиправним.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.44-45).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 15.12.2025, що підтверджено довідкою про електронну доставку листа, та вважається врученою відповідачу належним чином (а.с.48).

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 4 ухвали про відкриття провадження від 15.12.2025.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 24.07.2025, звернувся до Долинського сектору обслуговування громадян ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком (а.с.11).

Листом за №0900-0208-8/39141 від 05.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивач, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 31.07.2025 за №092850026059, відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV), у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Страховий стаж становить 16 років 1 місяць 18 днів (а.с.12, 13, 14).

07.08.2025 позивач звернувся через веб портал електронний послуг Пенсійного фонду України із заявою з проханням призначити пенсію за віком та врахувати період роботи з 20.11.1985 по 20.11.1987, та з 06.01.1998 по 05.07.1998, з 06.07.1998 по 15.01.2013 з урахуванням роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього союзу РСР (а.с.15-16).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 листом від 15.08.2025 за №0900-0208-8/40979, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058-IV, у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Страховий стаж особи становить 18 років 01 місяць 18 днів (а.с.17, 18, 19).

В подальшому 15.08.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення за №092850026059 від 22.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058-IV, у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 06.01.1998 по 05.07.1998, з 06.07.1998 по 15.01.2013, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено (а.с.27).

Відповідачем на підставі заяви позивача від 15.08.2025, номер ПС: 0925850026059, за формою РС-право здійснено обчислення стажу за алгоритмом розрахунку "пенсія за віком (ЗУ №1058)":

- 14.07.1982 - 14.10.1983: трудова діяльність, стаж на право: 1 рік 3 місяці 1 день;

- 24.10.1983 - 20.11.1985: військова служба: 2 роки 0 місяців 27 днів;

- 21.11.1985 - 20.11.198: трудова діяльність: 2 років 0 місяців 0 дні;

- 11.03.1988 - 01.01.1998: трудова діяльність: 9 років 9 місяців 21 день;

- 12.10.2021 - 31.01.2022: трудова діяльність: 0 років 3 місяці 20 днів;

- 15.02.2022 - 15.02.2022: безробіття: 0 років 0 місяців 22 дні;

- 16.02.2022 - 01.08.2024: трудова діяльність: 2 роки 6 місяців 22 дні;

- 14.08.2024 - 17.10.2024: безробіття: 0 років 2 місяці 17 днів,

всього: 18 років 1 місяць місяців 18 днів (а.с.26).

Листом від 22.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про прийняте рішення за №092850026059 від 22.08.2025 (а.с.25).

Позивач вважає рішення за №092850026059 від 22.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним, тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Згідно з частиною третьою статті 23 Загальної декларації прав людини, пунктом 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

За змістом статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

В розумінні статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 18 років 1 місяць 18 днів страхового стажу.

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 6 Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, для встановлення права на пенсію громадянам враховують трудовий стаж, набутий на території колишнього СРСР до 13.03.1992.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Тобто, дія вказаної Угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду російської федерації виник з 01 січня 2012 року.

При цьому, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених правових норм видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як видно з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області прийняло рішення за №092850026059 від 22.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058-IV. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів 11- 14 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.07.1982:

- період роботи в російській федерації з 06.01.1998 05.07.1998;

- період роботи в російській федерації з 06.07.1998 15.01.2013, оскільки відсутні будь-які двосторонні угоди між Україною та російською федерацією щодо пенсійного забезпечення.

При цьому, факт роботи позивача у період:

з 06.01.1998 05.07.1998 водієм першого класу в Закритому акціонерному товаристві "Заоенергопроммонтаж" у м. Суртуг Тюменської області рф,

з 06.07.1998 15.01.2013 водієм першого класу в Закритому акціонерному товаристві Промислово-будівельна компанія "Мармітакс" у м. Сургут Тюменської області рф підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 14.07.1982 (а.с.10).

Записи у трудовій книжці є чіткими та містять записи про прийом на роботу, запис про звільнення та посилання на накази.

Суд зазначає, що покликання пенсійного органу на відсутність будь-яких двосторонніх угод між Україною та російською федерацією щодо пенсійного забезпечення є необґрунтованими і безпідставними, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року була чинна як для України, так і для росії в спірні періоди роботи позивача, а тому такі обставини як повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та військова агресія по відношенню до громадян України, не може бути підставою для відмови пенсійним органом у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії, які мали місце до вказаних подій.

Суд звертає увагу на те, що право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Таким чином, суд висновує, що роботи позивача у період з 06.01.1998 05.07.1998 водієм першого класу в Закритому акціонерному товаристві "Заоенергопроммонтаж" у м. Суртуг Тюменської області рф та з 06.07.1998 15.01.2013 водієм першого класу в Закритому акціонерному товаристві Промислово-будівельна компанія "Мармітакс" у м. Сургут Тюменської області рф підлягають необхідно зарахувати до загального трудового стажу позивача.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди його роботи в районах Крайньої Півночі Російської Федерації з водієм першого класу з 06.01.1998 по 05.07.1998 Закритого акціонерного товариства "Заоенергопроммонтаж" у м. Суртуг Тюменської області та водієм першого класу 06.07.1998 по 15.01.2013 Закритого акціонерного компанія "Мармітакс" у м. Сургут Тюменської області, з обчисленням цих періодів роботи у півторакратному розмірі, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 5 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Згідно із статтю 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі також - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Так, Верховний Суд у справах № 302/662/17-а, № 263/13671/16-а, № 352/1612/15а (2а/352/70/15), № 348/2208/16-а, № 265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Разом з цим, такі висновки Верховного Суду сформовані у правовідносинах, які стосувались обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі за періоди такої роботи до 01.01.1991.

Водночас у справі, яка розглядається, спір виник щодо визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, і після 01.01.1991.

З цього приводу суд зазначає, що Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та Законом № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996 № 10-3).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах щодо пільгового зарахування до страхового стажу періоду роботи в районах Крайньої Півночі, викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 348/2974/14-а, від 08.07.2021 у справі № 459/2778/16-а, від 18.11.2021 у справі № 348/1366/17, від 17.06.2021 у справі № 352/200/16-а, від 14.03.2023 у справі № 160/20914/21.

Враховуючи вищенаведене, суд висновку, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, в ході розгляду справи, суд встановив, що відповідачем на підставі заяви позивача від 15.08.2025, номер ПС: 0925850026059, за формою РС-право здійснено обчислення стажу за алгоритмом розрахунку "пенсія за віком (ЗУ №1058)", серед інших періодів позивачу зараховано до страхового стажу: період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 14.08.2024 по 17.10.2024: 0 років 2 місяці 17 днів (а.с.26).

В той же час, як свідчать записи № 19 - 20 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 14.07.1982, ОСОБА_1 , з 14.08.2024 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", 08.08.2025 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (зворотній бік а.с.10).

Період виплати допомоги по безробіттю позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 14.08.2024 по 08.08.2025 становить 11 місяців 26 днів.

Однак, відповідач зарахував до трудового стажу ОСОБА_1 не весь період отримання матеріальної допомоги по безробіттю, а лише - 2 місяці 17 днів, що підтверджує розрахунок стажу, форма РС-право, алгоритм розрахунку пенсія за віком (ЗУ №1058) (а.с.26).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 14.08.2024 по 08.08.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III) для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку) ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено допомоги по безробіттю.

Як передбачено у пунктом 12 частини 1 статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Згідно абзацу третього частини 1 статті 24 Закону № 1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача весь період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 14.08.2024 по 08.08.2025 (11 місяців 26 днів), а тому цей період підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Відтак, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №092850026059 від 22.08.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

При цьому суд констатує, що позивачу враховано до страхового стажу - 18 років 1 місяць 18 днів, додавши загальну тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу за період роботи в російській федерації з 06.01.1998 по 15.01.2013 - 15 років 10 днів, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 14.08.2024 по 08.08.2025 11 місяців 26 днів, то загальний страховий стаж заявника складе більше 32 років і такий є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вже зазначалось судом вище, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає, що необхідно зобов`язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу періоди його роботи на території російської федерації: з 06.01.1998 по 05.07.1998 та з 06.07.1998 по 15.01.2013, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 14.08.2024 по 08.08.2025, відповідності до за записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція № 1.310727555.1 від 16.09.2025 (а.с.41).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1090,08 гривень, що пропорційно становить 90 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №092850026059 від 22.08.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до загального трудового стажу періоди його роботи на території російської федерації за періоди з 06.01.1998 по 05.07.1998, з 06.07.1998 по 15.01.2013, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 14.08.2024 по 08.08.2025, у відповідності до за записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.08.2025.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 1090 (одну тисячу дев`яносто) гривень 08 копійок.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.