Рішення № 137502969, 18.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1658/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Закарпатській області, в якому просить: 1) Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн, у 2024 році у розмірі 3 028,00 грн, у 2025 році у розмірі 3 028,00 грн.; 2) Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Закарпатській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн.; 3) Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 рік; 4) Визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо невиплати грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у розмірі місячного грошового забезпечення у 2024 та 2025 роках; 5) Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період проходження ним служби в Бюро економічної безпеки України грошове забезпечення: у 2023 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн; у 2024 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн; у 2025 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум; 6) Зобов`язати Територіальне управління у Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період проходження ним служби в Територіальному управлінні у Закарпатській області грошове забезпечення у 2023 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн, з урахуванням раніше виплачених сум; 7) Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 рік, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в БЕБ; 8) Зобов`язати Бюро економічної безпеки України виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 та 2025 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження служби відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення у заниженому розмірі, а саме виплачував посадовий оклад, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн. На думку позивача, грошове забезпечення мало виплачуватись з урахуванням ч. 3 ст. 31 Закону України «Про бюро економічної безпеки України» та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України» - шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу. Крім того, позивач вказує, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 роки. Також, позивач вважає, що має право на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 та 2025 роки.

Представники відповідачів надали суду відзиви на позовну заяву, відповідно до яких просять відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру (стаття 19 Закону про БЕБ), яка врегульована спеціальним законодавством, а тому для визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Отже, саме цей показник у розмірі 2102 грн. підлягає застосуванню для визначення посадових окладів працівників БЕБ у 2023 - 2025 роках. Також, відповідач - 1 зазначає, що нарахування та виплата грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку в 2023-2024 роках позивачу не здійснювалась, відповідно до пункту 67 Положення № 1333, оскільки вказаний період не є роком звільнення позивача. Крім цього, Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» не містить положень, які б передбачали таку соціальну гарантію, як виплата грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, що виключає можливість визнання її складовою грошового забезпечення або обов`язковою до застосування у спірних правовідносинах.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Територіального управління БЕБ у Закарпатській області від 13.03.2023 року № 9-к/ДСК, ОСОБА_1 було призначено 14.03.2023 року на посаду старшого детектива ТУ БЕБ у Закарпатській області.

Наказом Територіального управління БЕБ у Закарпатській області від 15.03.2023 року № 10-к/ДСК, ОСОБА_1 було направлено для подальшого проходження служби до Бюро економічної безпеки України, звільнивши з посади старшого детектива ТУ БЕБ у Закарпатській області.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 15.03.2023 року № 64-к/ДСК-ДП, ОСОБА_1 призначено з 16 березня 2023 року на посаду детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 29.06.2024 року № 355-к/ДСК-ДП, ОСОБА_1 призначено з 01 липня 2024 року у порядку просування по службі, як переможця конкурсу на вищу посаду - керівника відділу Головного підрозділу детективів (на правах департаменту) Бюро економічної безпеки України.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 26.12.2025 року № 262-к/ДСК-ДП, ОСОБА_1 звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України з 29 грудня 2025 року, та визначено виплатити за 2025 рік грошову компенсацію за 13 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та за 14 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки.

Таким чином, позивач проходив службу у період з 14.03.2023 року по 15.03.2023 року (включно) у Територіальному управлінні БЕБ у Закарпатській області, а у період з 16.03.2023 року по 29.12.2025 року у Бюро економічної безпеки України.

Листом від 03.03.2026 року БЕБ України повідомлено позивача, що під час проходження служби в БЕБ України позивач використав: за 2024 рік - 05 календарних днів щорічної основної відпустки; за 2025 рік - 15 календарних днів щорічної основної відпустки. При звільненні позивачу виплачено грошову компенсацію, відповідно до п. 67 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою КМУ від 29.11.2022 № 1333, за 2025 рік за 13 календарних днів щорічної основної відпустки та за 14 календарних днів щорічної додаткової відпустки. Також повідомлено, що за час проходження служби в БЕБ України матеріальна допомога на оздоровлення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідачами не заперечувався факт того, що за спірний період грошове забезпечення нараховувалось позивачу без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно з ч.1, 2 ст.1 Закону №1150-ІХ БЕБ України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань БЕБ України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частиною 1 ст.14 Закону №1150-ІХ визначено, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

За приписами ст. 19 Закону №1150-ІХ до працівників БЕБ України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до ст.31 Закону №1150-ІХ заробітна плата працівників БЕБ України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання БЕБ України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ (далі - Умови №1068).

Згідно з п.2 цих Умов посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначається спеціальним законодавством, а саме: ч.3 ст.31 Закону України №1150-ІХ та п.2 Умов №1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий урегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа №120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Відтак розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Аналізуючи зміст викладених норм, суд робить висновок, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 2025 та 2026 роки разом із установленням станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 2026 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2481,00 грн, 2684,00 грн, 3028,00 грн, 3328,00 грн), був уведений новий вид прожиткового мінімуму, зокрема прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону №1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання, у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV, щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом №1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас приписи Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 2025 та 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена ч. 1 ст. 5 Закону №1150-ІX.

Суд враховує, що Закони України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача, у період з 14.03.2023 по 29.12.2025 мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн».

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 роки, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

У силу приписів ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (ст. 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

При цьому варто відзначити, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення цього рішення в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №1150-IX служба в БЕБ України є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в БЕБ України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

За змістом положень ч. 4, 5 ст. 19 Закону №1150-IX трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. Порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Як вже зазначалось судом, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону №1150-IX Держава забезпечує соціальний захист працівників Бюро економічної безпеки України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Аналізуючи викладене, слід відзначити, що Закон №1150-IX не визначає умови надання, тривалість та порядок виплати компенсації у разі невикористання днів щорічних основних та додаткових відпусток особами, які мають спеціальні звання БЕБ, а натомість передбачає, що такі особи користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Отже, до правовідносин, пов`язаних з соціальним захистом осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, застосуванню підлягають відповідні норми Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Розділ ІХ Закону №580-VIII визначає соціальний захист поліцейських, а враховуючи положення ч. 2 ст. 30 Закону №1150-IX - також соціальний захист осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1-4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч. 8-11 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2023 №1333 затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (далі - Положення №1333), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Бюро економічної безпеки України, їх права та обов`язки.

За приписами п. 59, 60 Положення №1333 особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням. Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.).

Згідно з п. 61 Положення №1333 тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.

Відповідно до п. 63 Положення №1333 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Пунктом 67 Положення №1333 встановлено, що за не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити наступні висновки.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу БЕБ України, в силу положень ч. 2 ст. 30 Закону №1150-IX визначені у ст. 92 Закону № 580-VIII, аналіз якої дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу Бюро економічної безпеки України можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення ч. 8, 11 ст. 93 Закону № 580-VIII, згідно з якими поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Подібні норми містить Положення №1333, відповідно до п. 70 якого відкликання особи, яка має спеціальне звання БЕБ, із щорічної основної відпустки керівником, який її надав, допускається лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.

Таким чином, законом не виключаються випадки, коли особою, яка має спеціальне звання БЕБ, відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи, яка має спеціальне звання БЕБ, права на відпустку, яке вона уже отримала в попередньому календарному році. Водночас надано право невикористану частину щорічної основної відпустки переносити на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.

Звідси, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа, яка має спеціальне звання БЕБ, має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою, яка має спеціальне звання БЕБ, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового регулювання спірного у цій справі питання нормами Закону № 580-VIII, який в силу положень ч. 2 ст. 19 Закону №794-VIII поширюється на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань у частині соціальних гарантій, і Положенням № 1333 при вирішенні цього спору, який стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки таким особам за минулі роки підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Як уже зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення осіб, що мають спеціальні звання БЕБ, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Подібна правова позиція, яка стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки поліцейським за минулі роки, викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20 та від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19, які суд враховує в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Зважаючи на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що як стосовно поліцейських, так і стосовно осіб, що мають спеціальні звання БЕБ, які користуються соціальними гарантіями, передбаченими для поліцейських, законодавство передбачає можливість виплати компенсації за невикористану виключно у році звільнення відпустку.

Відтак, при звільненні зі служби в БЕБ позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані у 2023-2024 роках дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки, а тому відповідач протиправно не виплатив позивачу таку компенсацію при звільненні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання БЕБ України виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 та 2025 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Разом з тим, Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» не містить положень, які б передбачали таку соціальну гарантію, як виплата грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, що виключає можливість визнання її складовою грошового забезпечення або обов`язковою до застосування у спірних правовідносинах.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (м. Київ, вул. Шолуденка, 31, код ЄДРПОУ 44168316), Територіального управління БЕБ в Закарпатській області (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тур`ї Ремети, вул. Народна, 1, код ЄДРПОУ 44855362) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ в Закарпатській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.03.2023 року по 15.03.2023 року (включно), без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн.

3. Зобов`язати Територіальне управління БЕБ в Закарпатській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 14.03.2023 року по 15.03.2023 року (включно) грошове забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.03.2023 року по 29.12.2025 року, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн., у 2024 році у розмірі 3 028,00 грн., у 2025 році у розмірі 3 028,00 грн.

5. Зобов`язати Бюро економічної безпеки України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 16.03.2023 року по 29.12.2025 року грошове забезпечення, у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684,00 грн., у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028,00 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 роки.

7. Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 роки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби.

8. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька