Рішення № 137502509, 17.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокуСправа №160/9329/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.04.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 27.01.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії за (2017-2019) роки в розмірі 7763,17 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Позивач вважає, що під час проведення щорічної індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV орган Пенсійного фонду повинен був послідовно збільшувати саме цей показник середньої заробітної плати на коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України на 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, а саме: 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115. На обґрунтування позову зазначено, що чинне законодавство передбачає щорічну індексацію раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований під час обчислення пенсії. На думку позивача, відповідач безпідставно не застосував зазначені коефіцієнти до показника середньої заробітної плати за 20172019 роки, використаного під час призначення пенсії, а натомість здійснював індексацію із застосуванням показника середньої заробітної плати за 20142016 роки, що суперечить вимогам статті 42 Закону №1058-IV. Позивач зазначає, що 27.01.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення належної індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 20172019 роки на встановлені законодавством коефіцієнти. Однак листом від 25.02.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення такого перерахунку. Вважаючи такі дії протиправними та такими, що порушують її право на належний розмір пенсійного забезпечення, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, а також зобов`язати відповідача провести з 27.01.2026 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням усіх передбачених законодавством коефіцієнтів індексації.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі Відповідач) та отримує пенсію за віком з 10.08.2020 року, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) з урахуванням даних про стаж та заробіток. Згідно до матеріалів пенсійної справи вбачається, що було застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2017 2019 роки - 7763,17 грн.

Згідно з матеріалами пенсійної справи, під час призначення пенсії Позивачу було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Позивач вважає, що при подальшій індексації пенсії відповідачем не було належним чином застосовано передбачені законодавством коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2022 № 127 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2021 році» з 1 березня 2021 року передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» встановлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14, що застосовується з 1 березня 2022 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, який застосовується з 01.03.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» встановлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, що застосовується з 01.03.2024 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, який застосовується з 01.03.2025 року.

Позивач 27.01.2026 року звернулась до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії шляхом застосування вказаних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, врахованого для обчислення її пенсії (за 20172019 роки).

Однак листом від 25.02.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для проведення відповідного перерахунку пенсії.

Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення здійснюється шляхом призначення, перерахунку та індексації пенсій із застосуванням єдиних принципів визначення заробітної плати (доходу) та страхового стажу.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що з метою підтримання купівельної спроможності пенсій щороку з 1 березня проводиться їх індексація шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії.

Реалізація зазначеної норми здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124.

Так, відповідно до пункту 4 Порядку №124, перерахунок пенсій проводиться щороку з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, який щорічно визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.

Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови, якими встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, а саме:

постанова №127 від 22.02.2021 - коефіцієнт 1,11;

постанова №118 від 16.02.2022 - коефіцієнт 1,14;

постанова №168 від 24.02.2023 - коефіцієнт 1,197;

постанова №185 від 23.02.2024 - коефіцієнт 1,0796;

постанова №209 від 25.02.2025 - коефіцієнт 1,115.

Зазначені нормативно-правові акти є актами підзаконного характеру та прийняті на виконання статті 42 Закону №1058-IV.

Разом з тим, у разі колізії між нормами закону та підзаконного нормативного акта, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує акт вищої юридичної сили.

Аналіз положень Закону №1058-IV та Порядку №124 свідчить, що індексації підлягають усі раніше призначені пенсії, а застосування коефіцієнтів збільшення є щорічним механізмом підтримання їх реальної вартості, без обмеження виключно тими пенсіями, які були призначені у певному базовому періоді.

Суд також враховує, що згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексація доходів населення є державною гарантією, обов`язковою для всіх органів державної влади.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають пенсії як складова грошових доходів громадян, а її механізм реалізації визначається з урахуванням положень статті 42 Закону №1058-IV.

Таким чином, правове регулювання індексації пенсій носить комплексний характер та передбачає обов`язковість щорічного перегляду показника середньої заробітної плати із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Суд зазначає, що у випадку, коли пенсія позивача призначена із застосуванням конкретного показника середньої заробітної плати, саме цей показник підлягає щорічному збільшенню на встановлений коефіцієнт індексації, якщо інше прямо не передбачено законом.

Матеріалами справи встановлено, що пенсію позивачу призначено у 2020 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки.

Водночас відповідач при проведенні перерахунків застосовував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та здійснював його збільшення шляхом послідовного застосування коефіцієнтів індексації за 2021-2025 роки, що фактично призвело до застосування непрямого (наростаючого) механізму індексації, який не відповідає положенням статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124.

При цьому доказів проведення у 2019 році первинного перерахунку із застосуванням зазначеного базового показника відповідачем не надано.

Суд критично оцінює таке застосування норм права, оскільки воно призводить до зміни базового показника обчислення пенсії позивача поза межами, встановленими законом, що є неприпустимим відповідно до статті 19 Конституції України.

Крім того, у разі неоднозначного тлумачення норм права, які регулюють соціальні права особи, пріоритет має застосування найбільш сприятливого для особи підходу, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а).

Аналогічні правові висновки щодо застосування коефіцієнтів індексації пенсій містяться у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, а також у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 27.01.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії за (2017-2019) роки в розмірі 7763,17 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник