Ухвала суду № 137502443, 18.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 червня 2026 року Справа №160/11463/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Боженко Н.В. від розгляду справи №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- відновити його (позивача) порушені конституційні права і свободи на отримання достовірної публічної інформації шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) протиправною;

- зобов`язати вчинити певні дії, а саме: надати в паперовому і електронному вигляді повну, розлогу, змістовну достовірну інформацію разом з фотокопіями запитуваних документів, в якості відповіді по суті зазначених запитань, поставлених в прохальній частині інформаційного запиту від 15 квітня 2026 року, раніше спрямованого до установи з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", на який, в порушення чинного національного законодавства України, позивачу було надано недостовірну відповідь.

Ухвалою від 14.05.2026 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

16.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід судді Боженко Н.В.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 заяву розподілено головуючому судді Лозицькій І.О.

Згідно з ч. 9 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

З огляду на вказані приписи, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід головуючого судді Боженко Н.В. від розгляду даної справи, виходячи з наступного.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно ч. ч. 1-3 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною ч. 1 ст. 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Частиною 3 ст. 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно до ч. ч. 3, 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, зокрема, що ОСОБА_2 є фаховим юристом, який мусить знати про викладені у даній заяві юридичні факти, має розуміти всю ступінь персональної відповідальності за прийняття знакових рішень "іменем України" та як порядна, законослухняна людина має конституційний обов`язок не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (згідно ч. 1 ст.60 Конституції України). Повинна неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (згідно ч. 1 ст. 68 Конституції України). А також, має повне право на вільний вибір і зміну роду занять (згідно ч. 1 ст. 312 ЦК України). Водночас, свідоме, добровільне перебування на неутвореній відповідно до Конституції України посаді судді, через незаконне подвійне її призначення до неутвореного в конституційний спосіб (законом) суду, визначення нею належним відповідачем установу у якої відсутня конституційна правосуб`єктність, є беззаперечною ознакою її ( ОСОБА_2 ) готовності до виконання явно злочинного розпорядження чи наказу через прийняття неправосудного рішення, що безумовно викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності судді в даній, конкретній адміністративній справі №160/11463/26, що також за певних непрямих ознак, викликає сумніви щодо її фаховості, як професійного юриста та знавця в галузі права і здатності до об`єктивної оцінки наявних фактів для постановлення адекватного, законного рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи. даною заявою Позивач вкотре (втретє) висловлює повну недовіру судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Наталії Василівні, та заявляє про її відвід від розгляду справи №160/11463/26, з причини присутності явних ознак упередженості і необ`єктивності судді, які полягають у недодержанні самою суддею норм Конституції України і Кодексу адміністративного судочинства України під час визначення стороною по справі "суб`єкта владних повноважень" з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), у якого відсутня будь-яка конституційна правосуб`єктність (правоздатність, дієздатність і деліктоздатність) органу виконавчої влади та водночас органу військового управління, а у його службових/посадових осіб - конституційні повноваження, у відсутність конституційного громадянства Самостійної української держави України. Отже, в контексті наведеного вище та на підставі виключно викладених у цій заяві неспростовних історично-юридичних фактів (які, наразі, в даний історичний момент мають ключове юридичне значення і не потребують доказування у суді) та з урахуванням копій відповідних документів (що додаються до заяви), у відсутність офіційних доказів у вигляді постанови ЦВК щодо офіційного підтвердження юридичного факту затвердження нової Конституції України від 28 червня 1996 року Всеукраїнським референдумом Українського народу Самостійної української держави України виключно Громадянами України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України безпосередньо та офіційно встановлених положеннями абзаців 1 та 7 преамбули нової Конституції України (254к/96 ВР), - у відсутність конституційного громадянства і конституційно утворених державних органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а відповідно - й відповідних державних посад.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги те, що зазначеними у заяві підставами для відводу судді є припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами та позивачем не обґрунтовано та не надано доказів наявності підстав для відводу судді, зазначених в ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, заява позивача про відвід судді є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 37, 39-41, 243, 248 Кодексу адміністративного суду України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді від розгляду справи №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Адміністративну справу передати для продовження розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу суду може бути подано разом із апеляційною скаргою на рішення суду.

Суддя І.О. Лозицька