Рішення № 137502406, 18.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокуСправа №160/7537/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

27.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №1153341-2412-0462-UA12020010000033698 від 04.06.2025 року, №1153342-2412-0462-UA12100110000043499 від 04.06.2025 року, №1153338- 2412-0462-UA12020250000010438 від 04.06.2025 року, №1153339-2412-0462- UA12100010000093577 від 04.06.2025 року, №271605-2412-0463- UA12020010000033698 від 07.03.2024 року, №932483-2411-0463- UA12020010000033698 від 25.04.2025 року, №1435508-2413-0408- UA12100010000093577 від 29.04.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області при визначенні податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з фізичних осіб, у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях грубо порушила норми чинного податкового законодавства, оскільки не врахувала всіх обставин та документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 відкрито провадження у справі № 160/7537/26 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

16.04.2026 від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, контролюючим органом, в автоматичному режимі були сформовані ОСОБА_1 податкові повідомлення рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (далі ППР) від 04.06.2025 за податковий період 2020 рік, а саме: - № 1153341-2412-0462-UA12020010000033698 на суму 19 775,68 грн за 2020 рік (місто Дніпро, вулиця Вартових Неба, будинок 39). При автоматичному винесенні ППР розмір податку визначено з урахуванням площі об`єкта з частки власності 1, в той час як відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу в 2020 році належала частка власності 55/100. Отже, податок за 2020 рік підлягає перерахунку. - № 1153342-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 2 257,95 грн за 2020 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, "Лазурь" садівниче товариство, будинок 2). При автоматичному винесенні ППР розмір податку визначено з урахуванням площі об`єкта з частки власності 1, в той час як відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу в 2020 році належала частка власності 1/2. Отже, податок за 2020 рік підлягає перерахунку. - № 1153338-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 79 717,55 грн за 2020 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вулиця Сухомлинського Василя, будинок 110). Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності припинено 05.10.2017. - № 1153339-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 132,46 грн за 2020 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, провулок Мостовий, будинок 7а). Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік було проведено в автоматичному режимі за даними ІКС ДПС України (додається). Враховуючи, що при автоматичному винесенні ППР за 2020 рік невірно визначено частку власності двох об`єктів житлової нерухомості, тому податок за об`єкти житлової нерухомості підлягає перерахунку.

За даними ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700), за земельну ділянку, площею 0,0469 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:02:376:0070). За даними ІКС «Податковий блок», ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, Вільненська сільська рада, площею 21,83 га (кадастровий номер 1223281500:01:081:0254) - для ведення фермерського господарства.

Оскільки, відповідно до даних Державного земельного кадастру України позивач є власником земельних ділянок, спірні податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на землю з фізичних осіб є правомірними.

22.04.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що за даними інформаційно комунікаційної системи ДПС України Рудченко Олександр Миколайович перебуває на обліку в Дніпровській ДПІ ГУ ДПС як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та є власником об`єктів нерухомості, а саме:

- житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 362,30 кв.м., частка власності 1, право власності з 13.12.2017 по 09.09.2022;

- садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 124,10 кв.м., частка власності 1, право власності з 13.12.2017 по 23.05.2023;

- нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вулиця Сухомлинського Василя, будинок 110, загальною площею 1841,30 кв.м., частка власності 1, право власності з 18.01.2017;

- будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 72,80 кв.м., частка власності, право власності з 05.02.2004 по 30.05.2023.

За даними ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700), за земельну ділянку, площею 0,0469 га, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Вартових Неба (Бородинська), 39 (кадастровий номер 1210100000:02:376:0070).

За даними ІКС «Податковий блок», ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, Вільненська сільська рада, площею 21,83 га (кадастровий номер 1223281500:01:081:0254) - для ведення фермерського господарства.

Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення рішення на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а саме: №1153341-2412-0462-UA12020010000033698 на суму 19 775,68 грн. за 2020 рік (місто Дніпро, вул. Вартових Неба, буд. 39); №1153335-2412-0462-UA12020010000033698 на суму 25 122,61 грн. за 2021 рік (місто Дніпро, вул. Вартових Неба, буд. 39); №1153331-2412-0462-UA12020010000033698 на суму 18 144,11 грн. за 2022 рік (місто Дніпро, вул. Вартових Неба, буд. 39); №1153342-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 2 257,95 грн. за 2020 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №1153334-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 2 868,45 грн. за 2021 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №1153327-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 2 410,90 грн. за 2022 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №1153317-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 349,68 грн. за 2023 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №1153338-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 79 717,55 грн. за 2020 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153336-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 110 478,00 грн. за 2021 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153329-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 59 842,25 грн. за 2022 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153320-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 98 693,68 грн. за 2023 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153315-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 65 366,15 грн. за 2024 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153339-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 132,46 грн. за 2020 рік ( АДРЕСА_4 ); №1153332-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 168,27 грн. за 2021 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, пров. Мостовий, буд. 7а); №1153330-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 141,43 грн. за 2022 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, пров. Мостовий, буд. 7а); №1153318-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 20,51 грн. за 2023 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, пров. Мостовий, буд. 7а).

Позивачем було складено та направлено заяву щодо перерахунку вказаних податкових повідомлень-рішень до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №8604/6/04-36-24-12-13 від 06.02.2026 року, скасовано наступні податкові повідомлення-рішення: №1153335-2412-0462-UA12020010000033698 на суму 25 122,61 грн. за 2021 рік (місто Дніпро, вул. Вартових Неба, буд. 39); №1153331-2412-0462-UA12020010000033698 на суму 18 144,11 грн. за 2022 рік (місто Дніпро, вул. Вартових Неба, буд. 39); №1153334-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 2 868,45 грн. за 2021 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №1153327-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 2 410,90 грн. за 2022 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №1153317-2412-0462-UA12100110000043499 на суму 349,68 грн. за 2023 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №1153336-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 110 478,00 грн. за 2021 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153329-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 59 842,25 грн. за 2022 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153320-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 98 693,68 грн. за 2023 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153315-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 65 366,15 грн. за 2024 рік (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 110); №1153332-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 168,27 грн. за 2021 рік ( АДРЕСА_4 ); №1153330-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 141,43 грн. за 2022 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, пров. Мостовий, буд. 7а) №1153318-2412-0462-UA12100010000093577 на суму 20,51 грн. за 2023 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, пров. Мостовий, буд. 7а).

У зв`язку із скасуванням вищевказаних податкових повідомлень-рішень, Відповідачем на підставі п. 266.7 ст. 266 ПКУ було сформовано нові податкові повідомлення-рішення за період 2021-2022 роки, а саме: №0082606-2412-0462-UA12020010000033698 від 06.02.2026 року, на суму 10 705,25 грн. за 2021 рік (місто Дніпро, вул. Вартових Неба, буд. 39); №0082605-2412-0462-UA12100110000043499 від 06.02.2026 року, на суму 1 111,19 грн. за 2021 рік (Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Новоселівка, «Лазурь» садівниче товариство, буд. 2); №0082607-2412-0462-UA12100010000093577 від 06.02.2026 року, на суму 130,37 грн. за 2021 рік ( АДРЕСА_4 ); №0082609-2412-0462-UA12020010000033698 від 06.02.2026 року, на суму 7 731,57 грн. за 2022 рік (місто Дніпро, вул. Вартових Неба, буд. 39); №0082610-2412-0462-UA12100110000043499 від 06.02.2026 року, на суму 802,52 грн. за 2022 рік ( АДРЕСА_3 ); №0082608-2412-0462-UA12100010000093577 від 06.02.2026 року, на суму 94,16 грн. за 2022 рік ( АДРЕСА_4 ).

Також, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення рішення на земельні ділянки за податкові періоди 2024, 2025 роки, а саме: 1. №271605-2412-0463-UA12020010000033698 на суму 440,36 грн. за 2024 рік (місто Дніпро, вул. Бородинська (Вартових Неба), буд. 39); 2. №932483-2411-0463-UA12020010000033698 на суму 493,21 грн. за 2025 рік ( АДРЕСА_2 ); 3. №1435508-2413-0408-UA12100010000093577 на суму 6366,73 грн. за 2025 рік (кадастровий номер земельної ділянки: 1223281500:01:081:0254).

Відтак, позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, спірними податковими повідомленнями-рішенням було здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020 рік за наступними об`єктами нерухомого майна, а саме:

- житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 362,30 кв.м.

- садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 124,10 кв.м.,

- нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 1841,30 кв.м.,

- будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 72,80 кв.м.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2020 рік за ОСОБА_1 обліковувалась наступне нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме за такими адресами:

- АДРЕСА_2 ; У власності ОСОБА_1 перебувала 55/100 частки даного майна;

- АДРЕСА_3 ; Вид спільної власності: спільна часткова;

- АДРЕСА_6 ; Форма власності: приватна спільна часткова; Частка власності: 1/2;

- АДРЕСА_5 ; Скасування/анулювання державної реєстрації права власності 28.09.2017.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

- грошове зобов`язання визначене у податковому повідомленні-рішенні щодо житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , обраховано, виходячи з загальної площі 362,30 кв.м., не враховуючи ту обставину, що нерухоме майно за вказаною адресою належало позивачу у розмірі 55/100 частки даного майна

- грошове зобов`язання визначене у податковому повідомленні-рішенні щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 обраховано, виходячи з загальної площі без врахування обставини, що позивач володів цим нерухомим майном на праві спільної часткової власності. Контролюючим органом не встановлено частку, якою володів позивач;

- грошове зобов`язання визначене у податковому повідомленні-рішенні щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 обраховано, виходячи з 1/2 частки власності, якою володіє саме позивач;

- грошове зобов`язання визначене у податковому повідомленні-рішенні щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 обраховано без врахування обставини, що право власності за цим об`єктом нерухомого майна припинено 28.09.2017.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення пп. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до пп. 266.3.1. п. 266.3. ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1. ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єкта/ об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Згідно з пп. 266.4.2. ст. 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Згідно пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Абзацом сьомим пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

З викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, здійснюється виходячи із загальної площі об`єкта житлової нерухомості зменшеної відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Відповідно до приписів пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні та міські ради або ради об`єднаних територіальних громад повинні встановлювати ставки податків у тому числі і пільги, виходячи із норм пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, слід зазначити, що чинним Податковим кодексом України передбачені випадки у яких застосовується знижена база оподаткування, а саме відповідно до пп. 266.4.1. ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період 2020 року у власності позивача перебувало таке нерухоме майно за такими адресами, а саме:

- АДРЕСА_2 ; У власності ОСОБА_1 перебувала 55/100 частки даного майна;

- АДРЕСА_3 ; Вид спільної власності: спільна часткова;

- АДРЕСА_6 ; Форма власності: приватна спільна часткова; Частка власності: 1/2.

Водночас не зважаючи на вказане, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 04.06.2025 року № 1153339-2412-0462-UA12100010000093577 (правильно розраховано суму податкового зобов`язання, виходячи з 1/2 площі об`єкта)

- від 04.06.2025 року № 1153341-2412-0462-UA12020010000033698 (не правильно розраховано суму податкового зобов`язання площі об`єкта, а саме: не з 55/100 частки даного майна, а за всю площу майна)

- від 04.06.2025 року № 1153342-2412-0462-UA12100110000043499 (не правильно розраховано суму податкового зобов`язання площі об`єкта, а саме: без врахування відомостей про володіння позивачем лише часткою нерухомого майна)

-від 04.06.2025 року № 1153338-2412-0462-UA12020250000010438 (з 2017 року у позивача відсутнє право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_5 ).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при обчисленні суми податку неправильно визначено загальну площу нерухомого майна, з урахуванням того, що естакада, навіси, огородження та замощення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що призвело до неправильного обчислення суми податку з об`єктів житлової нерухомості, які перебували у власності позивача за 2020 рік.

Правомірним та правильним обчисленням суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб є лише обчислення суми податку у податковому повідомленні-рішенні від 04.06.2025 року № 1153339-2412-0462-UA12100010000093577 щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_6 .

Щодо податкових повідомлень-рішень зі сплати земельного податку з фізичних осіб, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №271605-2412-0463-UA12020010000033698 на суму 440,36 грн. за 2024 рік (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 1210100000:02:376:0070);

- №932483-2411-0463-UA12020010000033698 на суму 493,21 грн. за 2025 рік (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 1210100000:02:376:0070);

- №1435508-2413-0408-UA12100010000093577 на суму 6366,73 грн. за 2025 рік (кадастровий номер земельної ділянки: 1223281500:01:081:0254).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 1210100000:02:376:0070 припинено 09.09.2022.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що нарахування контролюючим органом позивачу земельного податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 1210100000:02:376:0070 у 2024 та 2025 році є необґрунтованим та безпідставним.

Окремо, щодо податкового повідомлення-рішення №1435508-2413-0408- НОМЕР_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер: 1223281500:01:081:025, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 21,83 га, кадастровий номер: 1223281500:01:081:0254, для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею від 01.11.2001, серії ДП Нв 000549.

ОСОБА_1 створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «ДЕОНІС», код ЄДРПОУ 31648572, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 01.11.2001 року, серії А00 №429897.

Відповідно до положень статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

З наведеного нормативного регулювання слідує, що на час одержання земельної ділянки така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (який втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство") після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Згідно із Законом України "Про фермерське господарство", прийнятим 19.06.2003, Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

У пунктах 48-51 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палала Верховного Суду зробила висновок про те, що і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

З огляду на законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також на правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендарем та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц зазначено, що фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічні тези містяться також у постановах від 22 лютого 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 1 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19 та інших.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц зробила висновок, що після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах з користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України "Про фермерське господарство", відбувається фактична заміна орендаря й обов`язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (пункт 41).

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок і про те, що для фактичної заміни орендаря та переходу обов`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має значення факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статутного капіталу (пункт 42).

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

Тобто усталена практика Великої Палати Верховного Суду пов`язує момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У пунктах 6.22 та 6.23 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. У цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. Такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Такі ж підходи щодо застосування норм матеріального права демонструє й Верховний Суд у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у своїх постановах від 13.09.2022 у справі №921/112/21 та від 5.09.2023 у справі №924/687/22, від 9.04.2024 року у cправі №925/1331/22, а також у складі Колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема, у постановах від 6.12.2023 у справі №685/487/22, від 13.09.2023 у справі № 388/1201/22.

Отже, в силу наведених підходів, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо оренди, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку виникає дисонанс, коли всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.

Враховуючи обставини справи та неведене, суд доходить висновку про протиправність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №1435508-2413-0408-UA12100010000093577.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №1153341-2412-0462-UA12020010000033698 від 04.06.2025 року, №1153342-2412-0462-UA12100110000043499 від 04.06.2025 року, №1153338- 2412-0462-UA12020250000010438 від 04.06.2025 року, №271605-2412-0463- UA12020010000033698 від 07.03.2024 року, №932483-2411-0463-UA12020010000033698 від 25.04.2025 року, №1435508-2413-0408- UA12100010000093577 від 29.04.2025 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко