Рішення № 137502279, 05.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Справа № 160/8246/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

03.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2023 року про відмову у фінансуванні витрат на лікування ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити фінансування витрат на лікування ОСОБА_1 згідно із заявою від 27.12.2022 року, на підставі норм Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла станом на 27.12.2022 року).

Ухвалою суду від 08.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 08.04.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2023 року про відмову у фінансуванні витрат на лікування ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити фінансування витрат на лікування ОСОБА_1 згідно із заявою від 27.12.2022 року, на підставі норм Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла станом на 27.12.2022 року).

28.04.2026 року відповідачем до суду подано клопотання про долучення доказів.

06.05.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

07.05.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 05.06.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо строку звернення позивача до суду із цим позовом.

За приписами частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 1-3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, з аналізу зазначених положень процесуального закону і висновків Верховного Суду слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Отже, під час відкриття провадження по справі судом, зокрема, також досліджувалось питання щодо дотримання позивачем встановленого законом строку звернення до суду, за результатами розгляду поданої позовної заяви порушень строку звернення судом не встановлено.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 р. у справі №160/11463/23, що набрало законної сили, встановлено преюдиційний факт: заява позивача про фінансування витрат на лікування подана 27.12.2022 р., коли діяв Закон №1105-XIV.

Вказує, що суд прямо зазначив, що право на відшкодування виникло в грудні 2022 року, а Відповідач (ПФУ) як правонаступник зобов`язаний розглянути заяву за нормами, що діяли на момент її подання.

Однак, рішенням від 08.12.2023 р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області знову відмовило Позивачу у виплаті, помилково застосувавши новий Закон №2620-IX (що діє з 01.01.2023 року).

Вважає, що така позиція Відповідача є протиправною, оскільки порушено ст.58 Конституції України: Закон не має зворотної дії в часі.

Правовідносини виникли у 2022 році, тому нові обмеження закону №2620-IX не можуть застосовуватися до старих зобов`язань.

Ігнорування висновків суду, оскільки відповідач фактично знехтував судовим рішенням від 01.08.2023 р., чим порушив принцип обов`язковості судового рішення (ст. 129-1 Конституції).

Право на соціальний захист зміна суб`єкта владних повноважень (приєднання ФСС до ПФУ) не може бути підставою для припинення соціальних виплат потерпілому на виробництві.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року по справі № 160/11463/23, та розглядаючи звернення ОСОБА_1 ВЕБ-04001-Ф-С-23-271030 від 10.11.2023 року, що надійшло на вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. № 49491/П-0400-23 від 13.11.2023), потерпілому листом за №60915-49491/П-01/8-0400/23 від 05.12.2023 року надано роз`яснення про результати виконання рішення суду, а саме, що відповідно до частини третьої статті 36 розділу V Закону № 1105-ХІV: потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що провадяться відповідно до вимог законів України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я.

Отже, вказують про те, що нормами означеного вище Закону фінансування уповноваженим органом управління відшкодування витрат на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення не передбачено.

Також, посилаються на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач був проінформований про результат виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 по справі №160/11463/23 ще в грудні 2023 року, доводи Позивача щодо поновлення строків звернення до суду є безпідставними.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 до 01.01.2023 року перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві 07.04.1995 року та 09.12.1997 року, а з 01.01.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві 07.04.1995 року та 09.12.1997 року.

Відповідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надані медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 045240, ОСОБА_1 має 30% втрати працездатності, в тому числі 20% - за травмою 1997, 10% - за травмою 1995.

Рішенням ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня№ 6» № 1290 від 21.12.2022 року був поставлений діагноз ОСОБА_1 та призначено лікування лікарськими засобами.

27.12.2022 року позивач звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив організувати цілеспрямоване та ефективне лікування здоров`я та профінансувати витрати на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290 та придбати ліки або виділити фінансові кошти на їх придбання.

Листом Дніпровського відділення управління ВД ФССУ в Дніпропетровській області № 31.1-06/18 від 04.01.2023 року повідомлено, що з 01.01.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 №2620 (далі - Закон України №2620), пунктом другим розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено припинення Фонду соціального страхування України та його робочих органів, реорганізувавши його шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. Закон №2620 не містить норми щодо забезпечення застрахованих осіб і потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі -потерпілі) медичними та соціальними послугами, як це було передбачено відповідно до Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1105). Відповідно до листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 07 грудня 2022 року №04.3-02/4722, Дніпровським відділенням 20.12.2022 завершене фінансування договорів на забезпечення потерпілих медичними та соціальними послугами. На підставі викладеного було повернуто оригінал рішення лікарсько-консультаційної комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» №1290 від 21.12.2022 року без виконання.

28.03.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про врегулювання спору, в якій просив організувати цілеспрямоване та ефективне лікування здоров`я та профінансувати витрати на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290 та придбати ліки з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я або виділити фінансові кошти на їх придбання.

Листом від 26.04.2023 року № 18919-13288/П-01/8-0400/23 на звернення позивача управління повідомило, що частиною першою статті 4 Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620 Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2620) передбачено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Частиною третьою статті 36 Закону № 2620 та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що проводяться відповідно до вимог Закону України від 19 жовтня 2017 року №2168-VІІІ Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та Закону України від 3 грудня 2020 року № 1053-ІХ Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я. Враховуючи вищезазначене, повернення коштів за придбанні медичні препарати не відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України. Органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не було здійснено вчасної організації цілеспрямованого, ефективного лікування та не профінансовано позивачу витрат на медичну допомогу щодо придбання ліків, відповідно до рішення ЛКК № 1290 від 21.12.2022 року в розмірі 2 046,72 грн, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року по справі №160/11463/23 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення з приводу фінансування витрат на лікування на підставі заяви ОСОБА_1 від 27.12.2022 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2022 року та прийняти рішення враховуючи висновки суду.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року по справі № 160/11463/23, та розглядаючи звернення ОСОБА_1 відповідачем було прийнято рішення від 08.12.2023 року про відмову у фінансуванні витрат на лікування ОСОБА_1 .

Так, згідно спірного рішення, відповідач вказує про те, що відповідно до Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 01 січня 2023 року уповноваженим органом в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є Пенсійний фонд України.

На момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме 28.03.2023 року, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 21.09.2022 №2620-ІХ (далі ЗУ №2620) не містив норм, щодо фінансування витрат на лікування.

В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі № 160/11463/23 вказано повторно розглянути заяву від 27.12.2022 року ОСОБА_1 та прийняти рішення.

Результатом повторного розгляду рішення є неможливість оплати лікування ОСОБА_1 по причині відсутності цих витрат у Законі України № 2620-ХІ.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом, за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-XIV (в редакції до 31.12.2022 року) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

З огляду на частину 3 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Зважаючи на пункт 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

При цьому в розумінні пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові випадки за соціальним страхуванням від нещасних випадків нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, шо підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно з пунктом 4 частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

З огляду на пункт 1 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 р. №18 (далі за текстом Положення №18) фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів із аптечними закладами (постачальниками, виробниками), санаторно-курортними, реабілітаційними закладами (відділеннями), закладами охорони здоров`я державної та/або комунальної форм власності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З огляду на пункт 4 Розділу ІІ Положення №18 підставою для фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення є висновок МСЕК про потребу потерпілого у такій допомозі.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Розділу ІІІ Положення №18 підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі.

Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим медичної допомоги у стаціонарах закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), реабілітаційних послуг у закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях) та надання медичної допомоги в амбулаторних умовах під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання.

У разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

З оглядку на приписи Положення №18, фінансування витрат на лікування потерпілих здійснюється за наслідками страхового випадку. При цьому пунктом 4 Розділу ІІІ Положення №18 передбачено відшкодування витрат потерпілим у разі самостійної оплати лікування.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення №18 фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Положення № 18 фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі амбулаторно-поліклінічного лікування здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до чинного законодавства шляхом відшкодування витрат аптечним закладам (постачальникам, виробникам) згідно з укладеними договорами.

Рішення про фінансування витрат на забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення приймається протягом трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації.

Пунктом 7 цього Положення встановлено, що у разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

Таким чином, нормативно-правовим актом виконавчої дирекції ФСС, який регулює механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення виконавчою дирекцією ФСС, чітко визначено процедуру компенсації застрахованій особі вартості самостійно придбаних лікарських засобів, а також витрат на надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги, яка передбачає подання до органу ФСС, зокрема, висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про необхідність в отриманні такої медичної допомоги.

01.01.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ.

Відповідно до пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022р. № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

З 01.01.2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 27.12.2022 року «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 01.01.2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02.01.2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Отже, повноваження Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області були передані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з січня 2023 року.

Відповідно до статті 30 розділу V Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( в редакції від 01.01.2023 року), страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках, за наявності підстав, уповноважений орган управління може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим.

Страхові виплати складаються із:

1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що проводяться відповідно до вимог законів України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я". Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров`я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші сімнадцять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому уповноваженим органом управління. Інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складання) відповідно до вимог Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Потерпілі мають право на забезпечення протезуванням, ортезуванням, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, що надаються відповідно до вимог законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Закупівля соціальних послуг, у тому числі на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється та розраховується відповідно до оцінки потреб потерпілого відповідно до Закону України "Про соціальні послуги". Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до рішення, Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року по справі №160/11463/23, яке набрало законної сили, вбачається, що судом було встановлено про те, що ОСОБА_1 27 грудня 2022 року звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про фінансування витрат на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290 та придбати йому ліки або виділити фінансові кошти на їх придбання.

У відповіді управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області посилається на лист Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області від 07.12.2022 року № 04.3-02/4722, відповідно якого Дніпровським відділенням 20.12.2022 завершене фінансування договорів на забезпечення потерпілих медичними та соціальними послугами та було повернуто оригінал рішення ЛКК комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» №1290 від 21.12.2022 року без виконання.

Отже, станом на 28.03.2023 року, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містив норми, щодо фінансування витрат на медичну допомогу щодо придбання ліків.

При цьому, згідно рішення суду від 01.08.2023 року по справі №160/11463/263 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України, як до правонаступника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з приводу відмови у задоволенні його заяви від 27.12.2022 року про фінансування йому витрат на лікування у грудні 2022 року, а не з окремою заявою про здійснення фінансування витрат на лікування у 2023 році.

Суд, за результатами розгляду справи, №160/11463/23 встановив про те, що на день звернення з заявою 27.12.2022 року позивач мав право на відшкодування таких витрат та звернувся до належного суб`єкта владних повноважень, яким станом на 27.12.2022 року було управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, яке було припинено лише з 01.01.2023 року, шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02.01.2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Отже, судом у справі №160/11463/23 було встановлено, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, протиправно повернуло оригінал рішення лікарсько-консультаційної комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» №1290 від 21.12.2022 року без виконання.

Відповідно вимог Порядку №18, який був чинним станом на 27.12.2022 року та підлягав застосуванню відповідачем, передбачено відшкодування витрат потерпілим у разі самостійної оплати лікування або фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі амбулаторно-поліклінічного лікування, яке здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до чинного законодавства шляхом відшкодування витрат аптечним закладам (постачальникам, виробникам) згідно з укладеними договорами.

Рішення про фінансування витрат на забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення приймається протягом трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації.

Отже, за висновками суду, викладеними у справі №160/11463/23 оскільки позивачем заяву було подано 27.12.2022 року управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області мало бути прийнято рішення з приводу фінансування витрат на лікування за поданою позивачем заявою.

Тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, допустило протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 27.12.2022 року належним чином та з посиланням на майбутні зміни чинного законодавства не прийняло жодного рішення з приводу фінансування витрат на лікування та повернуло висновок без виконання, тим самим позбавивши позивача права на фінансування витрат або відшкодування їх вартості.

Судом було встановлено, та не спростовано учасниками справи, позивач звертаючись з заявою від 27.12.2022 року перебував на лікуванні та враховуючи наданий висновок №1290 від 21.12.2022 року фактично просив здійснити фінансування витрат на забезпечення лікарськими засобами, у зв`язку із чим рішенням суду від 01.08.2023 року по справі №160/11463/23, позов було задоволено частково.

Так, згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за висновками викладеними у рішенні суду від 01.08.2023 року по справі №160/11463/23 оскільки позивачем заяву було подано 27.12.2022 року відповідач має прийняти рішення з приводу фінансування витрат на лікування за поданою позивачем заявою від 27.12.2022 року.

Суд зауважує, що згідно зі ст.22 Конституції України 254к/96-ВР конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії, заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S.W. проти Об`єднаного Королівства, заява № 20166/92, пункт 36).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України, № 20372/11, пункт 65; рішення від 21 жовтня 2013 року у справі Дель Ріо Прада проти Іспанії, заява № 42750/09, пункт 93).

Так, згідно спірного рішення від 08.12.2023 року, Пенсійний орган знов фактично вказує про те, що за результатом повторного розгляду рішення є неможливість оплати лікування ОСОБА_1 по причині відсутності цих витрат у Законі України № 2620-ХІ, що суперечить вказаним вище висновкам суду, здійснених у рішенні від 01.08.2023 року по справі №160/11463/23.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, не виплачуючи позивачу спірні кошти, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому спірне рішення від 08.12.2023 року слід скасувати, та задовольнити вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити фінансування витрат на лікування ОСОБА_1 згідно із заявою від 27.12.2022 року, на підставі норм Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла станом на 27.12.2022 року), задля повного захисту прав позивача.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2023 року про відмову у фінансуванні витрат на лікування ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити фінансування витрат на лікування ОСОБА_1 згідно із заявою від 27.12.2022 року, на підставі норм Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла станом на день звернення із заявою - 27.12.2022 року).

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.06.2026 року.

Суддя В.В. Ільков