Рішення № 137502124, 17.06.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/573/26

Провадження № 2/486/1032/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №55977975 від 12.06.2021 у розмірі 11210 грн. та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та 5500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовна заява обгрунтована тим що 12.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №55977975, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5900 грн. На підставі договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «ПОЗИКА». Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, має заборгованість у розмірі 11210 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5900 грн.; заборгованість за відсотками 5310 грн., заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0 грн., яку позивач разом із судовими витратами просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 04.05.2026 судове засідання відкладено на 17.06.2026, у зв`язку з нез`явленням відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, 16.04.2026 надіслала заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання поштових повідомлень на адресу місця реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду, проте про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, відзив не подав.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту №55977975, який підписано позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Згідно з п.3.1. Договору товариство надає кредит клієнту у розмірі 5 000 гривень 00 копійок, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору, за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3,00% в день.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 12.07.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» було досягнуто згоди з усіх істотних умов та в подальшому укладено кредитний договір №55977975 в електронній формі, який підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом введення одноразового ідентифікатора /977201/ та згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5900 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» виконало умови договору щодо надання кредиту, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», згідно з яким 12.06.2021 було успішно перераховано кошти в розмірі 5900 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

01.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» був укладений Договір факторингу №01092025/01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №55977976 від 12.06.2021.

Згідно з розрахунком ТОВ «Фінансова компанія «Позика» заборгованість відповідача становить 11210 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5900 грн, заборгованість за процентами 5310 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в частині першій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про доведеність позивачем як факту укладання кредитного договору, так і отримання відповідачем, який здійснив процедуру ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» в ІТС позивача, грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також неналежне виконання останнім взятого на себе грошового зобов`язання зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Таким чином, на підставі укладеного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» набуло права вимоги до відповідача за договором №55977975 на загальну суму заборгованості 11210 грн, з яких: 5900 грн заборгованість за тілом кредиту; 5310 грн заборгованість за відсотками.

Відповідачем на спростування своїх заперечень будь-яких доказів не надано, розмір заборгованості, розрахований позивачем не спростовано, контррозрахунок не надано, а тому, позов підлягає задоволенню в розмірі, підтвердженому розрахунком позивача.

При вирішенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договором про надання правової допомоги від №39493634/03 від 02.01.2026, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р. Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості, додатковою угодою №55977975 від 12.06.2021 до договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, актом наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 5 500,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, дійсно, були понесені витрати на правничу допомогу у цій справі.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, чи була їх сума обґрунтованою, а також розумність та реальність таких послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що дана справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах з боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.

Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання правової допомоги у розмірі 2000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю та звернення позивача до суду надано через "Електронний суд", на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,4 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (м. Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за кредитним договором №55977975 від 12.06.2021 у розмірі 11210 (одинадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок, яка складається з 5900 грн заборгованості за тілом кредиту, 5310 грн. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (м. Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634) судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О. О. Волощук