Рішення № 137501847, 17.06.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2/484/1232/26

Справа № 484/1409/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Шикері І.А., за участю секретаря судових засідань - Туркалової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.11.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 24056 в електронному вигляді, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 7000 грн. строком на 730 днів, до 27.11.2026 року, зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Кредитний договір укладено шляхом реєстрації відповідачки на вебсайті https://procent.com.ua з підтвердженням через електронний підпис із одноразовим ідентифікатором. Грошові кошти були перераховані на банківську картку відповідачки, емітовану в АТ "ПУМБ". Відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 20.02.2026 заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам, за період з 27.11.2024 по 10.02.2026, становить 30800 грн. та 14000 грн штраф за порушення умов кредитного договору. Позивач також поніс судові витрати, в розмірі 2622,40 грн та витрати на правничу допомогу, в розмірі 10000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в позові просив про розгляд справи відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, проте подала до суду відзив у якому заперечуючи проти позову зазначила, що оскільки, кредитний договір був укладений нею 17.11.2024 р., тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України сума заборгованості за штрафними санкціями, в розмірі 14000 грн. не підлягає стягненню з неї і у її задоволенні необхідно відмовити. Також зазначила, що кредитний договір від 17.11.2024, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості були сформовані самим кредитором, а тому не можуть вважатися безспірним доказом проведення її ідентифікації при укладенні договору. У позивача зазначення у тексті договору особистих даних відповідача не підтверджує підписання останнім кредитних договорів в електронній формі. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували отримання нею грошових коштів від ТОВ «ФК» Процент», а наданий розрахунок заборгованості від 07.02.2024 вважала не достатніми для висновку про існування боргу у заявлену позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок, умови кредитування (надання позики) тощо, є внутрішніми документами та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Також, розмір нарахованих процентів за весь період кредитування перевищує більше ніж в 3,65 рази розміру основної заборгованості, тому вважала, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високим. Щодо паспорту споживчого кредиту відповідачка зазначила, що позивачем не доведено, що вона надала ТОВ «ФК» Процент» підтвердження про ознайомлення з інформацією щодо умов кредитування станом на 17.11.2024. Окрім цього, вважала, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000 грн., є завищеним, належним чином не обґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, тому просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

У відповіді на відзив представник позивача виклав твердження аналогічні тим, які містяться у позові, крім того зазначив, що кредитний договір, був укладений з відповідачем відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію». При цьому, укладення відповідачем Договору № 24056 від 27.11.2024 року це право, а не обов`язок відповідача, яке було реалізовано нею на власний розсуд. До того ж, відповідач не була обмежена ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором. Також відповідач не була обмежена у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «ФК «Процент» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування. Стосовно нарахування відсотків зазначив, що їх нарахування здійснювалось виключно згідно умов договору і внесення змін до кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, не вносилось. Стосовно застосування до даних правовідносин вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023, яким було внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону, про те, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно), зазначив, що така норма буде розповсюджуватись на договори про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. Крім того, посилаючись на вимоги пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про споживче кредитування», вважав, що нарахування штрафу за порушення умов кредитного договору, в сумі 14000 грн. відповідає чинному законодавству. Також, заявлені вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в сумі 10000 грн. вважав обґрунтованими і документально підтвердженими, а заперечення відповідача щодо здійснення адвокатом адвокатської діяльності будучи ФОП вважав необґрунтованими, так як факт перебування особи на спрощеній системі оподаткування жодним чином не впливає на професійний статус особи, яка надає професійну правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, заяви сторін у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.12.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24313 шляхом підписанням електронним підписом, згідно з яким відповідачка приймає умови цього договору та підтверджує, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується їх виконувати.

Відповідно до умов вказаного кредиту (п.1.1., п. 1.2., п.1.3, п.1.4, п.1.7) ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надало відповідачці кредит у розмірі 7000 грн., строком на 730 днів, тобто до 27.11.2026, шляхом переказу на її платіжну картку НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % від суми кредиту за кожний день користування, 365,00% річних.

Кредитні кошти, в сумі 7000 грн. були перераховані відповідачці на банківську картку відповідачки, емітовану в АТ "ПУМБ", що підтверджується інформацією ТОВ "Пейтек" № 20260218-25 від 18.02.2026, а також інформацією АТ «ПУМБ», наданою на виконання ухвали суду від 20.05.2026.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 по нарахованим та несплаченим процентам, за період з 27.11.2024 по 10.02.2026, становить 30800 грн. та 14000 грн. штраф за порушення умов кредитного договору.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 126912 направлявся ОСОБА_1 27.11.2024 о 17:40:38 шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в Кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 27.11.2024 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 126912 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким відповідачка ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «Процент», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us, чим погодила умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Зазначений договір укладений в електронній формі в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, в сумі 7000 грн., які були переказані ОСОБА_1 27.11.2024 на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПУМБ», що підтверджується довідкою платіжної установи, листом АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/9379 БТ від 29.05.2026 з якого вбачається, що за платіжною картою НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 наявний фінансовий номер НОМЕР_3 та на банківський рахунок відповідачки було зараховано 7000 грн., у зв`язку з чим у неї виникло зобов`язання повернути їх у розмірах та у строки, визначені кредитним договором.

Наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам Договору про надання кредиту: у ньому відображено всі факти видачі суми кредиту, нарахування процентів, у розмірі та порядку, визначеному Договором.

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості, а відтак з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам, за період з 27.11.2024 по 10.02.2026, в сумі 30800 грн.

Таким чином, заперечення відповідачки щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та неправомірного нарахування відсотків, є необґрунтованими і повністю спростовуються матеріалами справи.

В той же час вимога позовної заяви про стягнення з відповідача 14000 грн. суми штрафу задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності; розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано копію договору № 03.06.2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг; копію Свідоцтва № 2412 від 23.10.2018; копію довіреності, виданої ТОВ «ФК «Процент» адвокату Руденку К.В.; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 103 від 26.01.2026 року; копію Витягу з Реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 103 від 26.01.2026 року; копію платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу на суму 10000 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки позов задоволено частково, на підставі, ст.137, ч.10 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині вимог, тобто в розмірі 68,75 % від сплаченої суми судового збору та суми витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 259, 265,268,274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам, за період з 27.11.2024 по 10.02.2026, в сумі 30800 (тридцять тисяч вісімсот) грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент", витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1830 (однієї тисячі восьмиста тридцяти) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент", витрати на правову допомогу, в розмірі 6875 (шести тисяч восьмиста сімдесяти п`яти) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.06.2026.

Відомості про сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: І.А.ШИКЕРЯ