Рішення № 137501514, 18.06.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 504/4873/24

Номер провадження 2/489/1196/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі позивач або ПрАТ «СК "Євроінс Україна") до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.04.2021 ОСОБА_1 керуючи т/з ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , що буксирували на гнучкому щепленні у м. Миколаїв, не вжив необхідних заходів та допустив зіткнення з т/з Шевроле Д.Н.З. НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія т/з ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-0239692. Внаслідок вищевказаної ДТП т/з було завдано механічних пошкоджень . Відповідно до постанови суду відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся потерпілий та надав всі необхідні документи. На підставі вищевказаного страхового акту страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 22660,00 грн. Згідно з ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ "Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за збитки.

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 22600 грн. та судові витрати.

Від відповідача надійшов відзив, в якому вказав, що вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У даній справі днем настання події (день ДТП) є 12.04.2021. Отже за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність у три роки починає перебіг 13.04.2021 і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події. З урахуванням наведеного позовна давність спливає у число та місяць останнього третього року, тобто 12.04.2024. А позивач звернувся до суду лише 22.11.2024, тобто після спливу строку позовної давності.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що враховуючи, що останнім днем звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності було 26.09.2020, але враховуючи зупинення строків на час карантину, позовну давність ними не пропущено.

Ухвалою від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 09.04.2026 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.06.2021 у справі №489/2433/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «б», п.23.4, п.10.1 Правил дорожнього руху - не був уважним, не вжив всіх необхідних заходів, дій, щодо справності роботи гальмівної системи та рульового керування, внаслідок чого транспортний засіб марки «ВАЗ2109» державний номерний знак НОМЕР_1 змінив напрямок руху, а саме: виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення із транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo ТС584» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по пр.Богоявленському, зі сторони вул.Космонавтів у бік вул.Хоменка, у крайній лівій смузі, а його дії знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП та кваліфіковані вірно за ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

28.04.2021 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК "Євроінс Україна" із заявою про страхове відшкодування.

28.04.2021 складено Протокол огляду транспортного засобу та страховий акт №37568/21.

Відповідно до розпорядження №37568/21 сума перерахування ПрАТ «СК "Євроінс Україна" отримувачу ОСОБА_2 склала 22660 грн.

19.05.2021 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК "Євроінс Україна" із заявою на виплату та щодо узгодження суми страхового відшкодування у розмірі 22660 грн.

Платіжною інструкцією №9177 від 09.06.2021 ПрАТ «СК "Євроінс Україна" перерахувала кошти на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 22660 грн.

В ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому зазначеним Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»).

Зі статті 1194 ЦК України вбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

На підставі ст.. 993 ЦК України, та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник,що отримав страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Суд вважає, що протиправність дій відповідача ОСОБА_1 щодо порушення ПДР і вчинення ДТП є доведеною, оскільки постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.06.2021 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

Враховуючи наведене, після здійснення потерпілому виплати страхового відшкодування позивач набув право вимоги до відповідача, як винуватця ДТП в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Що стосується твердження відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність за положеннями статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 265 ЦК України).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженому Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.

Отже, передбачений статті 257 ЦК України трирічний строк позовної давності продовжує діяти до завершення воєнного стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, а перебіг позовної давності відновився 04.09.2025.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 12.04.2021, з 17.03.2022 набрав чинності Закону №2120-ІХ, а тому визначений ЦК України загальний строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів позивача не сплинув та діє впродовж дії правового режиму воєнного стану на території України, оголошеного та продовженого за відповідними указами Президента України.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги позивача, ураховуючи те, що закон, яким зупинено перебіг строку позовної давності, набрав чинності 17.03.2022, є обґрунтованими та не виходять за межі строків позовної давності, на підставі чого суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для застосовування наслідків пропуску строку позовної давності.

Таким, чином з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України суд вирішив

Задовольнити позов.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" виплачене страхове відшкодування за завдані збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 22660 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна", код ЄДРПОУ - 22868348, адреса: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 102.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18.06.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв