Рішення № 137501495, 18.06.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 490/9744/25

Провадження № 2/489/696/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань Савковою К.А.,

за участі представника відповідача Жовтої А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В листопаді 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 200,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 16.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений кредитний договір № 3511858, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 7 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та порядку, визначені умовами договору. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту, відсотків та комісії не виконавла, в зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подання позову склала 22 200,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 15 200,00 грн. заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги.

26.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір про відступлення права вимоги № 26082021, згідно якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1

23.05.2024 укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вищевказаним кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачем заборгованість не погашено до теперішнього часу, позивач звернувся із даним позовом до суду.

У відповідності до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

11.05.2026 року представником відповідача адвокатом Жовтою А.С. на адресу суду скеровано відзив на позовну заяву. Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог, вважали їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Позивачем не надано суду доказів перерахування кредитних коштів на рахунок позивача. 23.05.2024 року позивач набув права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року, проте відповідач не був повідомлений про зміну кредитора за даним кредитним договором, таким чином, вимоги пред`явленого позову недоведені. Крім того, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків зазначені в розрахунку є правильними, враховуючи викладене представник відповідача вважає, що підстави для стягнення на користь на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні. До того ж зазначає, що відсотки за користування кредитом нараховані поза строками кредитування. Також заперечували проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки заявлена сума не є спів мірною з ціною позову.

У відповіді на відзив, які надійшли на адресу суду 15.05.2026 представник позивача заперечував проти доводів представника відповідача та вказав, що новий кредитор не має обов`язку мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення прав вимоги. Стосовно перерахування грошових коштів зазначили, що вказана процедура була здійснена на картковий рахунок, зазначений самим боржником, що підтверджується довідкою про успішне перерахування коштів, яка наявна в матеріалах справи. Вказали, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між сторонами, що викладені в даному договорі, нараховано відсотки в межах дії даного договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, 10.06.2026 надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання частково визнала позовні вимоги, а саме у частині заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині просила відмовити. Також клопотала про зменшення розміру правничої допомоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

16.01.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3511858 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту 7 000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів; стандартна процентна ставка за користування кредитом 1,90 % в день від суми кредиту; знижена процентна ставка 1,805 % в день від суми кредиту, яка застосовується, якщо в межах строку кредиту споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості (а.с. 12-18).

Згідно п. 2.1 договору кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Договір підписано позичальником електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора А351774.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та на умовах, визначених договором, що підтверджується повідомлення ТОВ ФК «Контрактовий Дім» від 16.01.2022 (а.с. 32).

Згідно розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3511858 від 16.01.2021 становить 22 200,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 15 200,00 грн. заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги (а.с. 44, 34-43).

26.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 26082021, відповідно до умов якого кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за вищевказаним договором позики.

23.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, на підставі чого позивач набув право грошової вимоги до відповідача, зокрема за вказаним кредитним договором.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На доводи представника відповідача про ненадання доказів повідомлення про відступлення прав вимоги новому кредитору суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права нового кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти його вимог.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 та постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 681/44/15-ц.

Відповідно до умов кредитного договору № 3511858 від 16.01.2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, останній надано кредит в розмірі 7 000,00 коп. строком на 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:

1) у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору;

2) у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 договору;

3) у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

П. 4.3.1 Договору Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору.

Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між сторонами, що викладені в даному Договорі, нараховано відсотки в межах дії даного договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації, що в повному обсязі спростовує доводи представника відповідач про неправомірність нарахування відсотків поза межами строку кредитування передбачених договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що було укладено кредитні договори, умови яких кредитодавцем були виконані. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за цими договором щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість згідно розрахунку позивача, який відповідає умовам, передбаченим в договорах та узгодженим між сторонами, а також сумам, отриманим відповідачем.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, в тому числі, договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» обґрунтовані та підлягають задоволенню. А саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3511858 в сумі 22 200,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп., суд приходить до наступного.

За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження судових витрат позивачем суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024; копію заявки на надання юридичної допомоги № 211 від 01.10.2025; копію витягу з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 13 000,00 грн., що підтверджується вище переліченими доказами.

В той же час, при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв - дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно висновків Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги складність справи, суму заборгованості відповідача, фактичну відсутність участі представника позивача у розгляді справи, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено, відповідно до статі 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 141-142, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3511858 від 16.01.2021 в розмірі 22 200,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті гривень 00 коп.), яка складається з: 7 000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 15 200,00 грн. заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18.06.2026.

Суддя Г.С.Костюченко