Рішення № 137501343, 17.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3536/25

Провадження № 2/487/2780/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 9800,00 грн. та судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 19.12.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» (далі ТОВ «ЗАЙМЕР») укладено Кредитний договір №167867, відповідно до умов якого, ТОВ «ЗАЙМЕР» надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 2000,00 грн. на строк 14 днів під 2% в день.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №167867 від 19.12.2021, укладеним між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 .

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість, яка станом на 13.01.2025 року складає 9800,00 грн., з яких: 2000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7800,00 грн. прострочена заборгованість за процентами. Враховуючи викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість у загальній сумі 9800,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 жовтня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» задоволено.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року заочне рішення від 03 жовтня 2025 року скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не прибув, зазначивши в позовній заяві про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сікорська І.С. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Вказувала, що в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачкою кредитних коштів від ТОВ «Займер», а також докази, які б підтверджували наявність у ТОВ "ФК"Кеш Ту Гоу" права вимоги до ОСОБА_2 .

Також вважала, що позивачем не доведено належними доказами виконання обов`язку щодо перерахування грошових коштів на користь відповідача. Вказувала, що надана позивачем довідка про перерахування коштів не містить номер рахунку, на який було перераховано грошові кошти та не вказано, хто є їх отримувачем.

Окрім того позивачем нараховані відсотки за договором після закінчення строку дії кредитного договору.

У відзиві представник відповідачки навела власний розрахунок заборгованості за відсотками згідно кредитного договору, який становить 560,00 грн ( 2000,00 грн х 2 % = 40, 00 х 14 днів ).

Проте, оскільки відповідач є дружиною військовослужбовця учасника бойових дій проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись згідно п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн, то вказана сума не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Представник позивача ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" Пархомчук С.В. надав відповідь на відзив, де зазначив, що укладений між сторонами кредитний договір в електронному вигляді відповідає вимогам Цивільного кодексу України ( далі ЦК України ) та Закону України « Про електронну комерцію», де ними було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, позичальниця була ознайомлена з його умовами та висловила своє волевиявлення шляхом його підписання з використанням електронного підпису.

Щодо перерахування коштів, то представник позивача зазначив, що ТОВ «Займер» не є банком, який має право здійснювати грошові перекази, а тому відповідну операцію було здійснено через платіжного провайдера ТОВ «Платежі онлайн» на підставі укладеного між ними договору. При цьому перерахування кредитних коштів здійснювалося на картковий рахунок відповідачки, який зазначений нею під час реєстрації.

Щодо нарахування відсотків за спірним кредитним договором, то вони розраховані у відповідному відсотку та в межах строку визначеному у договорі з врахуванням його пролонгації .

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, то відповідно до умов договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, первісний кредитор ТОВ «Займер» за плату відступило новому кредитору ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу"належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 167867 від 19 грудня 2020 року. Позивачем до позовної заяви було долучено належним чином засвідчений витяг з реєстру боржників до договору факторингу, який оформлений у відповідності до ч.1, 2 ст.95 ЦПК України.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, то позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір цих витрат та враховано кваліфікацію, досвід та завантаженість адвоката.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19 грудня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту № 167867, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором KL2352 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_2 було пройдено ідентифікацію, що підтверджується довідкою ТОВ «Займер».

Згідно п.1.1 договору предметом договору є фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн, який надано товариством на умовах строковості, зворотності та платності, клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надано на строк 14 днів, тобто до 01.01.2021 року. Строк дії договору 14 днів (п.1.2 договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3 договору).

Сторони також домовилися про те, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором (п.2.2 договору).

В розділі 7 цього договору зазначено анкетні дані сторін договору, в якому вказано номер телефону позичальника ОСОБА_2 та рахунок.

В додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту № 167867 від 19 грудня 2020 року міститься графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту - 2560,00 грн, яка складається із: 2000,00 грн - тіла кредиту та 560,00 грн - нарахованих відсотків за користуванням кредитом.

З інформаційної довідки ТОВ «Профітгід» встановлено, що 19 грудня 2020 року о 19:50:04 год проведена транзакція на суму 2000,00 грн, номер платіжної карти № НОМЕР_1 , видача кредиту №167867.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №167867 ОСОБА_2 , яка сформована ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" та розрахунку заборгованості за вказаним договором, який складений ТОВ «Займер» заборгованість розрахована за період з 19 грудня 2020 року по 13 січня 2025 року та становить 9800,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 7800,00 грн.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021, клієнт відступив факторові право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 167867 від 19 грудня 2020 року, де заборгованість становить 9800,00 грн, з яких: 2000,00 грн - тіло кредиту, 7800,00 грн - несплачені відсотки.

13 січня 2025 року ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" надіслало ОСОБА_2 вимогу про виконання забов`язань за кредитним договором, яка залишена нею без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Займер» та ОСОБА_2 правовідносин у зв`язку з укладенням кредитного договору № 167867 від 19 грудня 2020 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також перерахування кредитних коштів на зазначений відповідачкою у договорі рахунок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору факторингу №01-28/10/2021від 28 жовтня 2021року та витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 167867 від 19 грудня 2020 року, в якому боржником виступає відповідачка по справі ОСОБА_2 .

Оскільки доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надала, право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо виникнення обов`язку зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та періоду, протягом якого вони нараховувалися, то суд зазначає наступне.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Судом встановлено, що згідно п.1.2 кредитного договору №167867 від 19 грудня 2020 року сторони погодили строк кредитування - 14 днів, тобто до 01 січня 2021 року.

В п.2.1 договору зазначено, що сторони домовилися про те, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору .

Суд звертає увагу на те, що в кредитному договорі міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.

Згідно п. 4.3 вказаного розділу договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору, то клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору.

З розрахунку заборгованості, який складений первісним кредитором ТОВ «Займер» встановлено, що відсотки нараховані за період з 19 грудня 2020 року по 13 січня 2025 року, тобто поза межами строку кредитування і товариство нараховувало їх, як користування кредитом, а не як міру відповідальності на підставі п.4.3 кредитного договору та ст. 625 ЦК України.

З огляду на наведене та з урахуванням погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування 14 днів, відсотків -2% на добу, суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише у межах строку кредитування.

Таким чином розмір заборгованості відповідачки за відсотками складає 560,00 грн ( 2 000,00 грн х 2 % /100% х 14 днів), що також узгоджується з графіком розрахунків, який погоджений між сторонами в додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №167867.

Щодо ненарахування процентів за користування кредитом згідно п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 15 стаття 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла на час укладання кредитного договору, тобто 19.12.2020, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються".

Згідно з абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до п.п. 6 п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладений у такій редакції: "15. Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Вказані зміни набули чинності 18.05.2024.

На підтвердження обставин поширення на ОСОБА_2 положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» представник відповідача надала суду: копію посвідчення Учасника бойових дій № НОМЕР_2 від 06.09.2023; довідку Військової частини НОМЕР_3 про те, що ст.солдат за призовом ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_1 ; копію Свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 18.08.2017 серія НОМЕР_4 .

Із даних документів вбачається, що чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі та є учасником бойових дій.

Разом з тим, судом було встановлено судом, договір кредитної лінії № 167867 від 19 грудня 2020 року та ОСОБА_2 був укладений 19.12.2020, тобто до набрання чинності змін у п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Нарахування заборгованості за названим договором, зокрема, відтоків за кредитом також відбулося до набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який вступив у дію з 18 травня 2024 року.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 6618 від 20 березня 2025 року .

Позовні вимоги задоволено на 26,12 % (2560,00 грн х 100% / 9800,00 грн ).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 632,73 грн судового збору ( 2422,40 грн х 26,12 % / 100 %).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі докази: договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, додаткову угоду №1 від 27 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, які укладені між ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу"та адвокатом Пархомчуком С.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8096/10, акт отримання правової допомоги від 28 липня 2025 року та платіжну інструкцію № 3 9486 від 28 липня 2025 року про оплату адвокату правової допомоги в сумі 10 500,00 грн.

Із акта про отримання правової допомоги від 04.08.2025 року встановлено, що адвокат Пархомчук С.В. надав, а клієнт ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за кредитним договором №167867 від 19 грудня 2020 року, де загальна сума послуг складає 10 500,00 грн, з яких: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості - 2 000,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви, аналіз судової практики - 5 000,00 грн, інші клопотання, заяви до суду - 3 000,00 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 742,60 грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, які розраховано в такий спосіб: 10500,00 грн х 26,12 % / 100 %.

Керуючись ст.ст. 141,263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 167867 від 19 грудня 2020 року в розмірі 2560,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 560,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 632,73 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правову допомогу у розмірі 2 742,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу": м. Київ, вул.Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158

Відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 17 червня 2026 року.

Суддя В.О. Гаврасієнко