Рішення № 137500128, 18.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16799/26

Провадження №2-о/760/406/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» червня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Верганівського Б. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту смерті.

В обґрунтування вимог заяви заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: село Чикєєво, Череповецького району Вологодської області). ОСОБА_1 , є онукою ОСОБА_2 (донькою доньки померлої ОСОБА_2 ), що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 15.10.1976 року, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 24.02.1995 року; свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 14.08.1996 року, свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 від 23.12.2016 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_5 19.03.2020 року, свідоцтвом про шлюб НОМЕР_6 від 25.12.2025 року. Її бабуся ОСОБА_2 , померла у місті Енергодар Запорізької області. На підтвердження відповідного факту наявні наступні докази: - довідка про смерть № С-00392 від 23.04.2026р., видана Територіальним відділом РАЦС міста Енергодар Управління РАЦС Запорізької області; - свідоцтво про смерть, видане Територіальним відділом РАЦС міста Енергодар Управління РАЦС Запорізької області від 23.04.2026 року серія НОМЕР_7 . Відповідно до зазначеної довідки про смерть її бабуся, ОСОБА_2 , померла від фібріляції предсердій та атеросклеротичної хвороби серця. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 було визначено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У відповідності до зазначеного Наказу Міністерства розвитку громад та територій України Енергодарська міська територіальна громада, Запорізької області (до якої належить м. Енергодар, у якому було видано свідоцтво про смерть) визнано тимчасово окупованою територією України із 04.03.2022 року. Таким чином, її бабуся померла на тимчасово окупованій території України. Свідоцтво про смерть, видане Територіальним відділом РАЦС міста Енергодара Управління РАЦС Запорізької області, не відповідає вимогам чинного законодавства України. Уповноважені органи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем смерті/місцем поховання її бабусі також не знаходяться. Будь-яка інша процедура встановлення факту смерті особи на непідконтрольній Україні території законодавством не визначена. Відсутність свідоцтва про смерть бабусі перешкоджає їй в отриманні допомоги на поховання, передбаченої ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та оформленні документів, необхідних для прийняття спадщини. З врахуванням наведеного просила встановити факт смерті громадянки України, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: село Чикєєво, Череповецького району Вологодської області), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Енергодар Запорізької області, причина смерті: фібриляція предсердій та атеросклеротичної хвороби серця.

04 червня 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 09 червня 2026 року.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання заявник не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заінтересована особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до

ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 року, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до а. 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від № 545 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено наступне.

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 23 квітня 2026 року, НОМЕР_9 Територіальним відділом ДРАЦС міста Енергодара Управління ДРАЦС Запорізької області, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Енергодар, Запорізької області, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17).

Як вбачається з довідки про смерть №С-00392 від 23 квітня 2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Енергодар, Запорізької області, Україна, причина смерті: фібриляція передсердій І48, атеросклеротична хвороба серця І25.1 (а.с. 16).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 1976 року, виданого Антрацитським міським відділом ДРАЦС, про що зроблено відповідний запис № 743, батьками ОСОБА_3 , зазначені: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_2 (а.с. 9).

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 24 лютого 1996 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклали шлюб 24 лютого 1996 року, про що зроблено відповідний актовий запис №6, після укладення присвоєно прізвище: чоловіку - ОСОБА_6 , дружині - ОСОБА_6 (а.с. 13).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 14 серпня 1996 року, виданого міським відділом РАГС м. Енергодар, Запорізької області, про що зроблено відповідний запис №399, батьками ОСОБА_7 , зазначені: батько - ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_8 (а.с. 11 - 12).

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого 23 грудня 2016 року, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрували шлюб 23 грудня 2016 року, про що зроблено відповідний актовий запис №2427, після укладення присвоєно прізвище: чоловіку - ОСОБА_10 , дружині - ОСОБА_10 (а.с. 14).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 виданого 19 березня 2020 року Енергодарським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), шлюб між чоловіком ОСОБА_9 та ОСОБА_11 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів уроблено відповідний актовий запис за №17 (а.с. 15).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 виданого 25 грудня 2025 року, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрували шлюб 25 грудня 2025 року, про що зроблено відповідний актовий запис №2140, після укладення присвоєно прізвище: чоловіку - ОСОБА_13 , дружині - ОСОБА_13 (а.с. 10).

З врахуванням наведено, суд приходить до висновку що заявник ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 .

Також, до матеріалів справи долучено копії: копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 (а. с. 5), копію паспорта громадянина України ОСОБА_8 (а. с. 6), копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а. с. 7), довідку переселенця НОМЕР_10 (а. с. 8).

Інших даних судом не встановлено.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь - які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Відповідно до Наказу «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (в редакції, чинній станом на 23.12.2025 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, м. Донецьк, Донецької області з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Оцінюючи свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнаються на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи - громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи - громадянина України.

Згідно ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини. А тому заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за захистом своїх невизнаних прав.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: фібриляція передсердій І48, атеросклеротична хвороба серця І25.1.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 13, 76 - 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті, - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Енергодар, Запорізької області, Україна, причина смерті: фібриляція передсердій І48, атеросклеротична хвороба серця І25.1.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Солом`янському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), провести реєстрацію смерті на підставі даного рішення.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.О. Тесленко