Ухвала суду № 137499980, 18.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/11296/26

ун. № 759/15324/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання факту приватизації житла та належності на праві особистої власності спадкодавцям, та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду через систему з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання факту приватизації житла та належності на праві особистої власності спадкодавцям, та визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 09.06.2026 року справу передано судді.

Суддя, вивчивши матеріли позовної заяви та додані до неї документи, дійшов висновку про необхідність залишення вказаного позову без руху, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вивчені позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Зміст наведеної норми свідчить про можливість об`єднання позивачем декількох вимог, які пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач заявив позовні вимоги майнового та немайнового характеру.

Згідно з положеннями п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Пунктом 13 вказаної постанови визначено, якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на зазначене, для встановлення ставки судового збору за подання позовної заяви необхідно звернутись до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік».

Відповідно до ст. 7 зазначеного закону, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

Відтак, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 331,20 грн.

Зважаючи на те, що у поданому позові позивачем заявлено одну немайнову вимогу, судовий збір мав був сплачений у розмірі 1 331,20 грн.

Згідно з положеннями ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За майновою вимогою позивача судовий збір мав бути сплачений у розмірі 12 938,20 грн.

До позовної заяви долучено: квитанцію від 22.05.2026 року про сплату судового збору у розмірі 640, 00 грн; квитанцію від 06.05.2026 року про сплату судового збору у розмірі 665,60, грн; квитанцію від 06.05.2026 року про сплату судового збору у розмірі 3076, 90 грн; платіжну інструкцію №МСВК-ЕА94-Х5ВТ-6СМ3 від 26.07.2024 року про сплату судового збору у розмірі 9 861, 30 грн.

Однак, такі квитанції не можуть бути враховані як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у даній справі, оскільки платежі здійснені ОСОБА_2 , в призначенні платежів також зазначено ОСОБА_2 , оплата судового збору.

Так, судовий збір може бути сплачений іншою особою, проте має бути вказане чітке призначення платежу: обов`язково має бути зазначено, що це судовий збір за позовом конкретної особи (П. І. Б. або назва компанії) та вказано суть позову.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Тобто, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору та в якій справі це вчинено, покладається на суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі №823/1940/18 та від 25 січня 2021 року у справі №914/1131/20.

Частина 9 ст. 185 ЦПК України передбачає, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Суд зауважує, що при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за вищевказаними квитанціями про сплату сплату судового збору, автоматизована система документообігу Святошинського районного суду міста Києва надала відповідь: не знайдено підтверджень платежів з Казначейства.

Таким чином, позивач має надати суду належні докази сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн за немайнову вимогу та 12 938,20 грн за майнову вимогу.

Позивач має оплатити судовий збір за реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA708999980313121206000026009, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: 101 ____ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Святошинський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України , якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання факту приватизації житла та належності на праві особистої власності спадкодавцям, та визнання права власності на спадкове майно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

У разі невиконання вимог ухвали у визначений судом строк позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.О. Твердохліб