Ухвала суду № 137499944, 18.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9796/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22025000000000827 від 16.07.2025, стосовно ОСОБА_4 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Подільським районним судом міста Києва здійснюється підготовче судове засідання в кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України.

До обвинуваченої ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений по 20.06.2026, однак завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявляється можливим.

У зв`язку з цим прокурор наполягав на продовженні строку тримання обвинуваченої під вартою, оскільки вважав, що остання може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, наполягаючи, що перелічені останнім ризики втратили свою актуальність, оскільки переховуватись від суду чи іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження обвинувачена наміру не має, просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченої більш м`який запобіжний захід.

Захисник наполягала на зміні запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_4 також просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, стверджуючи, що обвинувачення необґрунтоване, ризики, зазначені прокурором, втратили свою актуальність, просила задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дійшов висновку про таке.

У силу ст. 315, ч. 3 ст. 331 КПК України суд за наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

На стадії підготовчого судового засідання відповідно до положень КПК України, суд з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду та має право прийняти рішення, передбачені КПК України.

Оцінка обґрунтованості підозри, яка відповідно до положень Глави 18 КПК є складовою порядку вирішення питання щодо продовження строку дії застосованого запобіжного заходу, на цій стадії судового провадження виключається.

Таким чином, суд, розглядаючи питання доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) - є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. У своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого особа обмежується у свободі у зв`язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання під вартою особи має відповідати меті п. 1 ст. 5 Конвенції, тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув`язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи. Також, у справі «Лабіта проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності, яка у силу рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

У цьому контексті ЄСПЛ наголосив, що органи державної влади зобов`язані захищати права фактичних і потенційних потерпілих від насильницьких нападів відповідно до статей 2, 3 та пункту 1 статті 5 Конвенції. У своєму рішенні у справі «Мерчеп проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що в деяких випадках стосовно особливо тяжких злочинів великого значення набувають характер і тяжкість висунутих обвинувачень, які свідчать проти звільнення особи та на користь тримання його під вартою.

З викладеного встановлено, що досліджуючи такі факти, суд має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженням матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуть стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання подальшому судовому розгляду кримінального провадження.

Указом Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 на території України введено воєнний стан у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації. З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 інкриміноване збирання упродовж листопада-грудня 2025 року, відомостей, що становлять державну таємницю з метою передачі іноземній організації або її представникам.

З викладеного встановлено, що наведені обставини вчинення інкримінованих обвинуваченій дій, зокрема, шпигунство з метою передачі іноземній організації відомостей, свідчить про наявність у цій справі специфічних ознак у частині вимог задоволення публічного інтересу, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи.

У справі ЄСПЛ «Грубник проти України» ЄСПЛ визначив, що вирішуючи питання щодо тривалого утримання особи під вартою, суд має тлумачити обсяг зобов`язань органів державної влади за пунктом 3 статті 5 Конвенції щодо обґрунтування своїх рішень у спосіб, який відповідає практичним вимогам виконання цього зобов`язання, оскільки неможливість звільнення заявника у цій справі була очевидною з огляду на конкретні обставини справи - його підозрювали в організації та керівництві терористичною групою у складі декількох осіб. На підставі викладеного, суд, не відходячи від засади презумпції невинуватості, зобов`язаний також брати до уваги характер та суспільну небезпечність наслідків інкримінованих обвинуваченій дій, що вчинені під час дії воєнного стану з метою збору та передачі іноземній організації документації, відомості якої становлять державну таємницю. Таким чином, враховуючи обставини вчинення інкримінованих обвинуваченій дій, ступінь їх суспільної небезпечності, суд вважає допустимим висновок щодо критичної оцінки моральних якостей обвинуваченої та наявність високої ймовірності вчинення останньою позапроцесуальних дій з метою ухилення від кримінальної відповідальності, створення перешкод судовому розгляду або ж загрози суспільству. Суд також враховує, що обвинувачена є громадянкою іншої держави, що суттєво полегшує їй можливість залишити територію України, остання не має міцних соціальних зв`язків, сім`ї та утриманців, постійного місця роботи, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити обвинувачену від вчинення дій з метою переховування, тому суд вважає, що наведений вище ризик є обґрунтованим

Враховуючи, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, не має офіційного та стабільного джерела доходів, суд вважає, що ризик вчинення останньою іншого кримінального правопорушення є достатньо високим.

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 , запобіжного заходу, підлягає задоволенню, оскільки ризики та обставини, передбачені ст. 177 КПК України, що існували на момент обрання та продовження запобіжного заходу, в даний час не зменшились і не зникли. ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України. При поданих прокурором доказах обґрунтованості ризиків та наявності обставин, суд не виключає, що обвинувачена може ухилятись від суду, виконання процесуальних рішень, впливати на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні. У суду також відсутні дані про міцні соціальні зв`язки обвинуваченої. Таким чином, на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки слідчого судді під час застосування та продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 не встановлені.

Суд приходить до висновку, що в даний час відсутні підстави для зміни обвинуваченій міри запобіжного заходу. Надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності ризиків, суд вважає доведеними ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої, а саме: можливість переховування обвинуваченої від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання розгляду кримінального провадження іншим чином. За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу та наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчать про обґрунтованість продовження тримання обвинуваченої під вартою.

Обраний запобіжний захід, з урахуванням, в тому числі, його тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та обставинами кримінального правопорушення, на даний час та за даних обставин відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, зокрема, не залишає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду та/або вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується в кримінальному правопорушенні за ст. 114 КК України, вчиненому під час дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 194, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 16 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити обвинуваченій, прокурору, захиснику та в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення.

Cуддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1