Ухвала суду № 137498434, 15.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"15" червня 2026 р. Справа № 924/1143/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С., розглянувши матеріали заяви про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради

до Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто Енерджи", с.Якушинці, Вінницький район, Вінницька область

про визнання недійсним додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення 1 831 306,22 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - Лісовий О.І.;

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - Білан В.В., Сорока С.А. в режимі відеоконференцзв`язку.

В судовому засіданні відповідно до ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 11.02.2026 визнано недійсними додаткові угоди №2 від 01.02.2022, №3 від 02.02.2022, №7 від 05.09.2022, №8 від 06.09.2022, №9 від 29.09.2022 до Договору №3112К від 31.12.2021, укладені між Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" (ЄДРПОУ 21321108) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віто Енерджи" (ЄДРПОУ 42046566).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто Енерджи" (вул. Новоселів, 1, с. Якушенці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 42046566) на користь Хмельницької міської ради (вул. Героїв Маріуполя, 3, м. Хмельницький, 29005, ЄДРПОУ 33332218) грошові кошти у розмірі 1 831 306,22грн (один мільйон вісімсот тридцять одна тисяча триста шість гривень 22 копійки), перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов Договору №3112К від 31.12.2021.

Стягнуто з Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" (вул. Юрія Руфа, будинок, 25, місто Хмельницький, Хмельницька область, 29008, ЄДРПОУ 21321108) на користь Хмельницької обласної прокуратури (пров. Військоматський, 3, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 02911102) 7570,00грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто Енерджи" (вул. Новоселів, 1, с. Якушенці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 42046566) на користь Хмельницької обласної прокуратури (пров. Військоматський, 3, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 02911102) 35039,60грн (тридцять п`ять тисяч тридцять дев`ять гривень 60 копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

04.06.2026 через систему Електронний суд надійшла заява ТОВ "ВІТО ЕНЕРДЖІ" про розстрочення виконання рішення суду від 11.02.2026 терміном на 1 рік рівними частинами.

Ухвалою від 05.06.2026 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2026.

Представники відповідача в судовому засіданні заяву про розстрочення виконання рішення суду просили задовольнити.

Прокурор у письмовій позиції та у судовому засіданні заперечував проти розстрочення виконання рішення суду та зазначає, що ТОВ "ВІТО ЕНЕРДЖІ" посилаючись на свій статус критично важливого підприємства, будь-яких доказів у підтвердження тяжкого фінансового стану, зокрема відсутності коштів, збитковості своєї господарської діяльності та іншого не надав. На думку прокурора наведені відповідачем 2 у заяві обставини про розстрочення виконання рішення суду не є тими обставинами, що істотно ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. У заяві просить відмовити.

Інші учасники справи письмових позиції з приводу зазначеної заяви відповідача 2 не подали, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши заяву ТОВ "ВІТО ЕНЕРДЖІ" про розстрочення виконання рішення суду від 11.02.2026 терміном на 1 рік рівними частинами судом взято до уваги таке.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України та п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Згідно ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

3 аналізу вищевикладеного та у розумінні наведених норм слідує, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.

У додаткових поясненнях (від 15.06.2026) до заяви про розстрочення виконання рішення відповідач вказує на скрутне фінансове становище, значний дефіцит обігових коштів, наявність кредитних зобов`язань. Зазначає, що одноразове стягнення 1831306,22грн., а також пов`язаних із виконанням рішення додаткових сум є непропорційним фактичному фінансовому результату товариства та істотно перевищує його квартальний чистий прибуток. При цьому наголошує, що розстрочення виконання рішення не є способом ухилення від виконання судового рішення, а є єдиним реальним та збалансованим механізмом його виконання без блокування поточної господарської діяльності, зриву розрахунків та ін.

Натомість судом береться до уваги, що фінансова нестабільність боржника, не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують обов`язок для суду надати розстрочку виконання рішення, оскільки відповідно до загальних положень цивільного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання (ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України).

У постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13 Верховний Суд виснував, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Обставини, на які посилається боржник, вказують на несприятливість виконання рішення суду саме для нього та можливість настання негативних наслідків для здійснення його господарської діяльності. Водночас, наведені заявником підстави жодним чином не доводять обставини врахування інтересів стягувача у даній справі та відповідно дотримання балансу інтересів між сторонами.

Існування заборгованості, яка підтверджена обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Відповідно, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Судом зауважується, що доказів часткового виконання рішення від 11.02.2026 станом на час розгляду заяви про розстрочення його виконання, матеріали справи не містять.

На думку суду, наведені відповідачем доводи про те, що підприємство має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а тому одноразове стягнення всієї суми за рішенням суду та пов`язане з цим блокування рахунків товариства, не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду в розумінні ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див.§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

При цьому суд враховує, що військова агресія проти України та запровадження на території України правового режиму воєнного стану однаково негативно впливають на обидві сторони справи, а тому вони перебувають у рівнозначному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, оскільки наведені боржником аргументи для розстрочення виконання рішення суду не свідчать про винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення та безумовну неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної господарської діяльності боржника, не доводять порядку та можливості виконання такого рішення боржником у майбутньому, тобто не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої боржником (відповідачем 2) заяви про розстрочення виконання рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У заяві ТОВ "ВІТО ЕНЕРДЖІ" (від 04.06.2026) про розстрочення виконання рішення суду від 11.02.2026 відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили 15.06.2026 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 18.06.2026.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 1 примірник - до матеріалів справи

Прокуратурі, позивачу та відповідачам рішення направлено до Електронних кабінетів в ЄСІТС.