Ухвала суду № 137498069, 17.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"17" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3841/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Дністровського міжрайонного управління водного господарства

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС»

про визнання додаткових угод недійсними, стягнення 587638,60 грн,

за участю представників:

від прокуратури Бойчук М.

встановив:

Керівник Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Дністровського міжрайонного управління водного господарства звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,УКР ГАЗ РЕСУРС , в якій просить:

- визнати недійсною додаткову угоду від 16.09.2021 р. № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.06.2021 р. № 65, укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ ,,УКР ГАЗ РЕСУРС;

- визнати недійсною додаткову угоду від 23.09.2021 р. № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.06.2021 р. № 65, укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ ,,УКР ГАЗ РЕСУРС;

- визнати недійсною додаткову угоду від 25.10.2021р. № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.06.2021р. № 65, укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ ,,УКР ГАЗ РЕСУРС;

- стягнути з ТОВ ,,УКР ГАЗ РЕСУРС на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства безпідставно одержані кошти в сумі 587638,60 грн.

Підготовче засідання призначено на 17.06.2026.

19.01.2026 відповідач подав клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, враховуючи, що місцезнаходження відповідача є м. Київ.

Прокурор заперечує проти зазначеного клопотання відповідача.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю, виходячи з наступного.

За загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи -підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (частини 1, 2 статті 27 ГПК України).

Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 1 статті 29 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Отже, у питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).

Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина 5 статті 29 ГПК України не містить.

Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

Таким чином, для застосування встановленого частиною 5 статті 29 ГПК України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділено обидві сторони договору.

До договірних спорів належать, зокрема, спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні правочинів, а також тлумаченні їх умов.

Спір про визнання договору недійсним, як і про застосування наслідків його недійсності, є спором, що виникає з договору, оскільки такий спір полягає в оспорюванні правомірності правочину. Якщо суд установить, що договір є недійсним, це призведе до відсутності юридичних наслідків, які породжує його дійсність.

З`ясування наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним безпосередньо пов`язане із дослідженням змісту оспорюваного правочину та перевіркою дотримання вимог законодавства при його укладенні.

У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними трьох додаткових угод до договору № 65 і повернення коштів, сплачених через збільшення за їх умовами ціни за одиницю товару.

Правовідносини між сторонами цієї справи виникли на підставі зазначеного договору, за яким ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" - постачальник, а Дніпровське міжрайонне управління водного господарства - споживач.

Оспорюваними угодами, якими вносилися зміни до договору про закупівлю електричної енергії, містять погоджені сторонами умови, відповідно до яких змінилася визначена у договорі ціна за одиницю товару, і їх укладення призвело до зміни прав та обов`язків Товариства як постачальника та управління як споживача за цим договором.

Отже, спір у справі № 916/3841/25 є спором, що виник із договору.

Враховуючи специфіку відносин із постачання електричної енергії, місцем виконання такого договору, як правило, є місце, де електроенергія переходить від постачальника до споживача. Це може бути:

1) електроустановчий пункт споживача - місце, де знаходиться обліковий пристрій (лічильник) і здійснюється фактичний прийом електроенергії;

2) точка приєднання до електричної мережі - місце, де споживач приєднується до системи електропостачання;

3) інша локація, погоджена сторонами - наприклад, спеціально визначене місце передачі електроенергії, яке відповідає вимогам нормативно-правових актів та умов договору.

Якщо у договорі про постачання електричної енергії не вказано місце поставки, то за загальним правилом воно визначається як місце, у якому встановлено обладнання для обліку електроенергії або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності згідно з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309).

Судом встановлено, що у цьому разі у пункті 2.7 договору № 65 визначено місце поставки (передачі) за місцем знаходження об`єктів Дністровського МУВГ на території Одеської області Біляївського та Овідіопольського районів на межі балансової належності електроустановок замовника.

З огляду на наведене між сторонами справи виник спір із договору, в якому визначено місце його виконання.

Тобто наявна перша (у договорі визначено місце його виконання) із передбачених частиною 5 статті 29 ГПК України підстава для пред`явлення позову за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору.

Водночас здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов`язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається і у цій справі очевидно не має значення, оскільки спір між ними виник із договору, однак не стосується невиконання чи неналежного виконання якогось із договірних зобов`язань.

Отже, зважаючи на предмет та підстави заявленого у справі позову, її підсудність має визначатися з урахуванням встановленого у частині 5 статті 29 ГПК України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто - до юрисдикції Господарського суду Одеської області.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23.

26.05.2026 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", провадження по якій відкрите ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Прокурор подав заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження, виходячи з наступного.

Для застосування вищезазначеної норми відповідач зобов`язаний довести одночасну наявність двох умов: існування іншої справи в порядку конституційного провадження; об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до завершення такого провадження.

Дійсно, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України 06.05.2026 відкрила конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26).

Разом з тим, конституційне провадження за скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» не встановлює фактичних обставин, що мають преюдиційне значення для справи № 916/3841/25. Предметом розгляду КСУ є виключно питання відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» - тобто правова оцінка норми, а не встановлення фактів.

Натомість, фактичні обставини цієї справи можуть бути встановлені господарським судом самостійно: факт укладення додаткових угод № 3, 4, 5 до Договору № 65 від 01.06.2021 підтверджується матеріалами справи; розмір збільшення ціни за одиницю товару (з 2,15 грн до 2,72 грн з ПДВ, тобто на 26,5 %) не потребує конституційного тлумачення; відсутність належного документального підтвердження коливань ціни на ринку є фактичною обставиною, встановленою з наявних доказів; розмір надмірно сплачених коштів (587 638,60 грн) підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунками.

Аналогічна правова позиція щодо змісту «об`єктивної неможливості» розгляду справи в розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України системно викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 904/89/19, від 13.10.2020 у справі № 924/827/19, від 16.01.2024 у справі № 916/3122/22, відповідно до яких під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, а пов`язаність справ полягає у тому, що рішення в іншій справі встановлюватиме обставини, що впливатимуть на збирання та оцінку доказів у цій справі та які мають преюдиційне значення. Результат конституційного провадження не встановлює жодних преюдиційних фактів для цієї справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України та законів України.

До моменту прийняття Конституційним Судом України рішення про невідповідність Конституції України оспорюваного положення закону воно вважається конституційним та підлягає застосуванню судами при здійсненні правосуддя. Господарський суд не наділений повноваженнями самостійно вирішувати питання конституційності законів і зобов`язаний застосовувати чинне законодавство. Сам факт відкриття конституційного провадження не призупиняє дії закону та не звільняє суд від обов`язку його застосовувати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 06.06.2023 у справі № 905/55/22, зазначивши, що відкриття конституційного провадження за конституційною скаргою щодо положень закону, що підлягає застосуванню у справі, не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі, оскільки правозастосовний орган (суд) діє відповідно до принципу презумпції конституційності закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Спірні додаткові угоди № 3, 4 та 5 до Договору № 65 від 01.06.2021 укладено у вересні жовтні 2021 року. Правомірність їх укладення підлягає оцінці виходячи з тих норм матеріального права, що були чинними на момент вчинення цих правочинів відповідно до статті 5 ЦК України.

Навіть якщо Конституційним Судом України буде визнано пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» таким, що не відповідає Конституції України, таке рішення набере чинності виключно з дня його ухвалення і не змінить правової підстави для оцінки правовідносин, що виникли у 2021 році. Зворотна дія рішень КСУ є винятком, що має бути прямо передбачений у самому рішенні, однак жодних підстав очікувати такої ретроспективної дії ні з матеріалів справи, ні з клопотання відповідача не вбачається.

Таким чином, результат конституційного провадження не зможе змінити правові наслідки дійсного спору.

Задоволення клопотання призведе до безпідставного затягування розгляду справи та порушення принципу розумних строків судочинства.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у численних рішеннях проти України (зокрема, «Меріт проти України», «Літовченко проти України», «Іванов проти України») визнавав, що тривале невиправдане зупинення провадження у справі порушує право заявника на розгляд справи упродовж розумного строку.

Правова позиція щодо неприпустимості безпідставного зупинення провадження викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2424/15, від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15.

З огляду на викладене, керуючись ст. 29, 227, 234, 235 ГПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про зупинення провадження у справі та про передачу справи за підсудністю.

Ухвала набрала законної сили 17.06.2026 та не підлягає оскарженню окремо від судового рішення.

Суддя В.В. Литвинова