Ухвала суду № 137497982, 17.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

17 червня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/706/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 8685/26 від 12.06.2026 р.) керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, пров. Пожежний, 3; код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області (56002, Миколаївська область, Баштанський район, с. Казанка, вул. Миру, 194; код ЄДРПОУ 42228027) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (54003, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Гречишникова, буд. 52В; код ЄДРПОУ 32938047) про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 116319,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору № тТВ-206, укладеної 22.06.2021 між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Казанківської селищної ради Миколаївської області та ТОВ «Кворум-Нафта»;

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 до договору № тТВ-206, укладеної 02.08.2021 між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Казанківської селищної ради Миколаївської області та ТОВ «Кворум-Нафта»;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 до договору № тТВ-206, укладеної 25.10.2021 між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Казанківської селищної ради Миколаївської області та ТОВ «Кворум-Нафта»;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» на користь Відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області надмірно сплачених коштів в сумі 116319,30 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачем вимог Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення додаткових угод №2 від 22.06.2021 р., №3 від 02.08.2021 р., №4 від 25.10.2021 р. до договору №тТВ-206 від 18.01.2021 р., укладеного між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Казанківської селищної ради Миколаївської області та ТОВ «Кворум-Нафта». Так прокурор вказує, що укладаючи спірні додаткові угоди, сторони посилались на цінові довідки ТПП Миколаївської області як на підставу наявності коливання ціни на ринку природного газу та підставу для внесення змін щодо обумовленої ціни за договором. Однак, на переконання прокурора, зазначені цінові довідки ТПП Миколаївської області ні за своєю суттю, ні за змістом, не містять інформації щодо коливання ціни на ринку палива, оскільки наведена в них інформація визначає орієнтований рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на конкретну дату. Більш того, прокурор вказує, що зазначені цінові довідки безпосередньо в своєму змісті містять посилання на те, що ці довідки носять виключно інформативний характер. У зв`язку з наведеним, на думку прокурора, вказані додаткові угоди є недійсними на підставі ст. 215 ЦК України.

Також прокурор зазначає, що внаслідок безпідставного збільшення ціни за бензин та дизельне паливо згідно вказаних додаткових угод на рахунок відповідача було надмірно сплачено кошти у розмірі 116319,30 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 216, 1212 ЦК України.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Поряд з цим в силу приписів ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 164 ГПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Судом встановлено, що подані прокурором до позовної заяви додатки є нечитабельними, зокрема: цінова довідка №26-0085 від 22.06.21021 р., додаткова угода №1 від 18.06.2021 р., документ, що викладений на ст. 5-6 файлу « 2 додаткові угоди до договору.pdf». Також судом встановлено, до матеріали позовної заяви не містять копії додаткової угоди №3 від 02.08.2021 р., про визнання якої недійсною просить прокурор.

Також згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 164 ГПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Як встановлено судом, у п. 5 прохальної частини позовної заяви прокурором зазначено реквізити рахунку, на які прокурор просить перерахувати стягнутий з відповідача судовий збір. Разом з цим, судом встановлено, що матеріали позовної заяви не місять відповідних документів, що підтверджують наявність такого рахунку.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення вказаних норми закону дозволяє дійти висновку, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка свідчить про те, що вказаний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Водночас, частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, в позовній заяві прокурором зазначено, що Баштанською окружною прокуратурою попередньо до пред`явлення позову повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, при цьому до матеріалів позовної заяви прокурором подано копію листа (повідомлення) від 09.06.2026 р. №52/1-2910Вих-26 (файл « 16 попереднє повідомлення про пред`явлення позову.pdf»).

Водночас, судом встановлено, що прокурором не додано до позовної заяви доказів направлення (вручення) позивачу повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення до суду із даним позовом - до подання позову.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 910/5367/20, у випадку якщо прокурор, звертаючись з позовом, посилається на обставини, які можуть бути підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді, однак не надає суду обґрунтування про наявність цих підстав з відповідними доказами, суд залишає позовну заяву без руху для усунення цих недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Баштанською окружною прокуратурою Миколаївської області при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не дотримано вимоги ч. 3, 7 ст. 162, ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 116319,30 грн. залишити без руху.

2. Встановити Баштанській окружній прокуратурі Миколаївської області 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Баштанській окружній прокуратурі Миколаївської області, що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили 17.06.2026 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Ільєва