Рішення № 137497732, 18.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. м. Київ Справа №911/2952/25

За позовом Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 14/17)

до Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15)

про стягнення 1224738,99 грн

Суддя Третьякова О.О.

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглянута справа №911/2952/25 за позовом Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» (позивач) до Броварської міської ради Броварського району Київської області (відповідач) про стягнення 1224738,99 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2026 у справі №911/2952/25 (повний текст складено та підписано 10.06.2026), надалі рішення у справі №911/2952/25, позовні вимоги у цій справі задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 843559,05 грн інфляційних втрат, 381179,94 грн 3% річних та 14696,87 грн судового збору.

При ухваленні рішення у справі №911/2952/25 питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, судом вирішено не було, враховуючи, що позивач під час розгляду справи 05.02.2026 подав заяву про намір подати докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі.

03.03.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, надалі заява про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 99000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

10.03.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суму 99000,00 грн з тих підстав, що розмір цих витрат позивача є завищеним та не відповідає критеріям розумності та реальності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2026 заява позивача про ухвалення додаткового рішення прийнята до розгляду.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та відповідні заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказана заява позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 1 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 цього Кодексу);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 цього Кодкесу): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття цього 129 Кодексу).

Звертаючись у вересні 2025 до господарського суду з позовом до відповідача у цій справі №911/2952/25, позивач в позовній заяві зазначив, що він очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у такому розмірі: 35000,00 грн написання і подання позовної заяви, участь в судовому засіданні від 6000,00 грн в одному засіданні, написання інших процесуальних документів від 3000,00 грн.

Представництво позивача в суді першої інстанції у цій справі здійснював адвокат Куропата О.В. на підставі ордера адвоката від 30.12.2024 та договору про надання правової допомоги від 14.06.2024, копії яких були додані до позовної заяви.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 14.06.2024, укладеним позивачем як замовником із Адвокатським бюро «Куропати Олексія», останнє зобов`язалось в порядку та на умовах, що визначені цим договором, здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги позивачу-замовнику.

Основний текст вказаного договору про надання правової допомоги від 14.06.2024 не містить якого-небудь конкретного виду правової допомоги та умов її надання (строки, обсяг, вартість тощо), у зв`язку із якою позивач-клієнт та адвокат уклали цей договір. Відповідно до пункту 3.1 цього договору від 14.06.2024 вартість послуг за цим договором визначається Адвокатським бюро самостійно та фіксується у відповідних рахунках, які замовник зобов`язаний оплатити протягом 3-х днів з дня виставлення такого рахунку.

Також, до позовної заяви були додані: копія рахунку про надання правничої допомоги від 29.07.2025 на суму 41000,00 грн та копія платіжної інструкції від 30.07.2025 про оплату позивачем юридичних послуг Адвокатському бюро «Куропати Олексія» на суму 41000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 99000,00 грн позивачем разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надано також такі докази:

- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025 №29, який містить 2 позиції наданих послуг на загальну суму 41000,00 грн;

- копію рахунку від 05.02.2026 на суму 58000,00 грн;

- копію платіжної інструкції від 05.02.2026 про оплату позивачем юридичних послуг Адвокатському бюро «Куропати Олексія» на суму 58000,00 грн;

- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2026 №3, який містить 13 позицій наданих послуг на загальну суму 58000,00 грн.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 99000,00 грн та запереченням відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, згідно з частиною 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Аналізуючи надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу щодо підготовки позовної заяви та заявлений їх розмір (позиція №1 акта наданих послуг від 29.07.2025 написання та подання позовної заяви, вартість - 35000,00 грн), суд відмічає, що ця справа №911/2952/25 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних для позивача вже є другою подібною судовою справою між тими ж сторонами, враховуючи наявність раніше справи №911/245/25 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з цих самих же підстав, що і у справі №911/2952/25, але за інший період прострочення. Тому суд погоджується з відповідачем, що за таких обставин справа №911/2952/25 не була складною та не потребувала значного часу для підготовки адвокатом позивача, враховуючи наявність вже аналогічної судової справи між тими ж самими сторонами з тих же правовідносин, але стосовно іншого періоду прострочення. Тому суд вказані витрати позивача, виходячи із критеріїв розумності та реальності витрат на професійну правничу допомогу, обмежує розміром 8000,00 грн.

Аналізуючи надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу щодо участі адвоката позивача в судових засіданнях та заявлений розмір цих витрат (позиція №2 акта наданих послуг від 29.07.2025 та позиції №№1-4 акта наданих послуг від 03.03.2026, загальна вартість - 30000,00 грн, виходячи із ставки 6000,00 грн за одне судове засідання), суд відмічає, що участь позивача в особі його адвоката в судових засіданнях є правом сторони, а явка представника позивача в судове засідання у цій справі обов`язковою не визнавалсь. При цьому відповідач свою правову позицію стосовно позову у цій справі виклав письмово у відзиві на позов, з яким позивач та його представник могли ознайомитись та при необхідності подати відповідь на відзив. За вказаних обставин не всі витрати позивача на участь його представника в судових засіданнях є неминучими витратами сторони. Суд також враховує, що адвокат позивача в засіданнях суду у справі брав участь в режимі відеоконференції, більшість судових засідань не були тривалими та/або були відкладені з різних причин, тобто витрачений адвокатом позивача час на участь в таких засіданнях не був настільки значним, щоб за кожне судове засідання застосовувати розцінки на послуги адвоката в розмірі 6000,00 грн. У зв`язку з цим суд, виходячи із критеріїв співмірності та реальності витрат на професійну правничу допомогу, ці витрати позивача у зв`язку із участю адвоката в судових засіданнях для цілей відшкодування за рахунок протилежної сторони обмежує до розміру сукупно в сумі 4000,00 грн.

Аналізуючи надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу щодо надання решти правничої допомоги та заявлений розмір цих витрат в загальній сумі 34000,00 грн (позиції №№5-7 акта наданих послуг від 03.03.2026 підготовка клопотань, загальна вартість - 9000,00 грн; позиція №8 ознайомлення з матеріалами справи, вартість 6000,00 грн; позиція №9 аналіз відзиву на позовну заяву, вартість 4000,00 грн; позиції №10-12 надання заяв та клопотань щодо доказів понесення витрат на правничу допомогу, загальна вартість 9000,00 грн; позиція №13 акта наданих послуг від 03.03.2026 отримання рішення суду, вартість 6000,00 грн), суд відмічає, що ці витрати повністю або частково не відповідають критеріям неминучості та співмірності судових витрат. Так, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз відзиву відповідача, а також подання клопотань (про участь представника позивача в режимі відеоконференції, про відкладення судового засідання, про долучення доказів тощо) є правом сторони, в той час як здійснення представником сторони цих прав само по собі не свідчить про неминучість та співмірність відповідних витрат на правничу допомогу. Тому суд вказані витрати позивача, виходячи із критеріїв неминучості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, обмежує розміром сукупно в сумі 4000,00 грн.

При цьому стосовно заявлених позивачем витрат на підготовку і складання заяви про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат суд зауважує, що, як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Отже, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн (8000+4000+4000=16000).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» від 03.03.2026 про ухвалення додаткового рішення та стягнення 99000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1406/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15, код ЄДРПОУ 26376375) на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 14/17, код ЄДРПОУ 32768240) 16000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.06.2026.

Суддя О.О. Третьякова