Рішення № 137497705, 22.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3740/25

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Ройляну В.К. розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я Агро», Житомирська обл., Бердичівський р-н., с. Ягнятин

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010», Київська обл., Бучанський р-н., смт. Макарів

про стягнення 432 040 грн. 09 коп.

Представники сторін:

позивача Шпортило Я.І.;

відповідача Гула М.С.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я Агро» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про стягнення інфляційних витрат в сумі 338 100 грн. 62 коп. та 3% річних в сумі 93 939 грн. 47 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав грошові зобов`язання по договору поставки № 204/1021-П від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2025 по справі № 911/1651/24.

27.01.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» поданий відзив на позов, в якому вважає, що задоволення нарахованих позивачем штрафних санкцій не сумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Просить суд зменшити розмір штрафних санкцій

Сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору, а кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Також відповідач вважає завищеним розмір витрат на професійну правничу допомогу.

26.02.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому посилається на те, що інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою та не можуть бути зменшені судом. Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то позивач здійснив нарахування процентів річних на заборгованість відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ухвалою суду від 11.03.2026 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повномуобсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01 квітня 2025 року по справі № 911/1651/24 позовні вимоги ТОВ «Сузір`я Агро» задоволені частково, стягнуто з ТОВ «Полісся 2010» на користь позивача 2 150 441 грн. 28 коп. передоплати за непоставлений товар по договору № 204/1021-П від 25.10.2021 р., 260 409 грн. 60 коп. пені, 430 088 грн. 26 коп. штрафу та 42 614 грн. 09 коп. судового збору.

Відмовляючи у стягненні суми інфляційних втрат та 3 % річних в даному рішенні вказано, що моментом трансформації зобов`язання відповідача з поставки товару у грошовий обов`язок з повернення попередньої оплати та настання такої події відбувається зі зверненням позивача до суду з цим позовом. Тому Господарський суд, під час розгляду справи № 911/1651/24 зазначив, що грошовий обовязок відповідача з повернення попередньої оплати є таким, що настав з моменту звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Постановою північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1651/24 залишено без змін.

Оскільки дане рішення набрало законної сили та не були виконано відповідачем, позивач нарахував 3 % річних за період з 27.06.2024 по 05.12.2025 в сумі 93 939 грн. 47 коп. та інфляційні втрати з липня 2024 по листопад 2025 в сумі 338 100 грн. 62 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили,не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц зазначила про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц зазначила, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Таким чином суд відхиляє заперечення відповідача стосовно нерозумного нарахування позивачем розміру штрафних санкцій.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання рішення суду, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню штрафні санкції.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнутиз Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» (08001, Київська область, Бучанський район, смт. Макарів, вул. Ярослава Мудрого, буд. 59-б, код ЄДРПОУ 37341509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я Агро» (13631, Житомирська область, Бердичівський район, с. Ягнятин, вул. Перемоги, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 42173172) 93 939 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 47 коп. 3 % річних, 338 100 (триста тридцять вісім тисяч сто) грн. 62 коп. інфляційних втрат та 5 184 (п`ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 49 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.06.2026 року.

Суддя Л.Я. Мальована