Рішення № 137497673, 09.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2026Справа № 910/81/26

За позовом Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області;

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;

про визнання недійсним рішення.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Григоренко С. В.

Представники:

Від позивача: Ващук Ю.С., адвокат, ордер серії АМ №1177821 від 05.01.2026;

Від відповідача: Запара А.В., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом в якому просить визнати недійсним рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/212-р/к у справі №109/60/156-рп/к.25 від 23.10.2025 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026, справа № 910/81/26 передана для розгляду судді Бондаренко-Легких Г.П.

Згідно розпорядження від 08.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/81/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026, справа № 910/81/26 передана для розгляду судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 позовну заяву Хорошівської селищної рада Житомирського району Житомирської області залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

19.01.2026 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/81/26; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 03.03.2026.

06.02.2026 Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/81/26 до судового розгляду по суті.

13.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра інвест» подало до господарського суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 28.04.2026 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра інвест» про вступ у справу в якості третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Судом відхилено зазначену заяву, оскільки вона не містить законодавчих обґрунтувань та заявником не надано суду доказів того, що прийняте рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра інвест».

У судовому засіданні 09.06.2026 представник Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судовому засіданні 09.06.2026 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

09.06.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

23.10.2025 Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - Відділення, відповідач) прийняла рішення № 60/212-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення, рішення № 60/212-р/к, спірне рішення, оскаржуване рішення) у справі № 109/60/156-рп/к.25 (далі також - Справа), яким визнала дії Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі також - позивач, Рада), які полягають у встановленні суб`єктам господарювання, які є потенційними конкурентами та діють або можуть діяти на одних товарних ринках, орендної плати за земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням в різному відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки землі, а також без врахування імперативних приписів пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, порушенням, передбаченим абзацом восьмим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами та зобов`язала Хорошівську селищну раду Житомирського району Житомирської області у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, яке полягає у встановленні суб`єктам господарювання, які є потенційними конкурентами та діють або можуть діяти на одних товарних ринках, орендної плати за земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням в різному відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки землі, а також без врахування імперативних приписів пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.

Позивач не погоджуючись з висновками Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі №109/60/156-рп/к.25, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійсним рішення № 60/212-р/к з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного рішення було отримано позивачем 04.11.2025.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 № 60/212-р/к у справі № 109/60/156-рп/к.25 позивач отримав 04.11.2025, останній звернувся до господарського суду з позовом про визнання оспорюваного рішення недійсним в межах строку, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним рішення від 23.10.2025 № 60/212-р/к у справі № 109/60/156-рп/к.25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення від 23.10.2025 № 60/212-р/к у справі № 109/60/156-рп/к.25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як встановлено судом, розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 17.07.2025 № 60/156-рп/к (далі - Розпорядження) розпочато розгляд справи № 109/60/156-рп/к.25, у зв`язку з наявністю в діях Ради ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого абзацом восьмим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Відповідачем у Справі був орган місцевого самоврядування Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області (вул. Героїв України, буд. 13, с-ще Хорошів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12101; ідентифікаційний код юридичної особи 04344587).

Хорошівська селищна територіальна громада утворена у 2020 році, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області». (12) До складу Хорошівської селищної територіальної громади Житомирської області (далі - Хорошівська селищна ТГ) входить 55 населених пунктів, а саме: 2 селища Червоногранітне, Хорошів та 55 сіл Березівка, Будо-Рижани, Вишняківка, Волянщина, Гайки, Галинівка, Грабівка, Грабняк, Гранітне, Грушки, Давидівка, Данилівка, Дашинка, Дворище, Заздрівка, Закомірня, Зелений Гай, Знам`янка, Зубринка, Іванівка, Калинівка, Катеринівка, Комарівка, Копанівка, Копелянка, Коритище, Краївщина, Кропивенка, Крук, Курганці, Лизник, Ліски, Мар`янівка, Михайлівка, Невирівка, Олішівка, Омелівка, Писарівка, Полівська Гута, Поліщуки, Промівка, Радичі, Рижани, Рудня-Шляхова, Сколобів, Солодирі, Ставки, Стебниця, Суховоля, Теренці, Топорище, Торчин, Човнова, Шадура та Яблунівка.

На території Хорошівської селищної ТГ органом місцевого самоврядування Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області.

Згідно з даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Рада є юридичною особою, що здійснює державне управління загального характеру (код за КВЕД 84.11).

Рада здійснює свої повноваження відповідно до положень статті 140 Конституції України, а саме: місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 10 Закону визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34); затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (пункт 35).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з статтею 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, питання передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності, зокрема на території с-ща Хорошів, є виключною компетенцією Ради.

Крім того, згідно із статтею 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» цим законом регулюються відносини, зокрема, органів місцевого самоврядування із суб`єктами господарювання, у зв`язку з економічною конкуренцією.

Отже, сфера застосування Закону України «Про захист економічної конкуренції» поширюється на відносини Ради із суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

дата укладення та строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до абзацу першого пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.4. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1);

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2);

- може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (підпункт 288.5.3).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є:

- платники земельного податку (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування);

- платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Також, згідно з статтею 270 цього кодексу, об`єктом оподаткування земельним податком є: - земельні ділянки, які перебувають у власності; - земельні частки (паї), які перебувають у власності; - земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; - об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

При цьому, частиною другою статті 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Форма типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження типового договору оренди землі», передбачає, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 10 Типового договору).

Крім того, встановлення ставок орендної плати на земельні ділянки має відбуватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, тобто суб`єкти господарювання, що діють на одному товарному ринку, повинні знаходитися у рівних конкурентних умовах.

Як встановлено судом, на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 21.12.2005 № 420, між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАДРА ІНВЕСТ» (далі також - ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ», орендар, Заявник) та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) було укладено договір оренди землі від 22.12.2005 б/н (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Суховільської сільської ради, біля с. Суховоля, площею 3,1510 га, у тому числі під відкритими розробками і кар`єрами - 3,1510 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна - підсобні приміщення, кар`єр. Орендна ділянка з цільовим призначенням -землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що передаються в оренду для промислової розробки Маславського родовища гранітів.

Також, 22.05.2005 проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки площею 3,1510 га, переданої в оренду ТОВ «Надра-Інвест», що підтверджується актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 22.12.2005.

За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 22.12.2005 Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією передано, ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» прийнято в оренду строком на 19 років земельну ділянку загальною площею 3,1510 га, в тому числі під відкритими розробками і кар`єрами - 3,1510 га, для промислової розробки Маславського родовища гранітів. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 590 грн (одна тисяча п`ятсот дев`яносто грн) в рік за 1 га.

Листом від 18.05.2020 № 2202/1-5/5-1844 Житомирська обласна державна адміністрація звернулась до ТОВ «Надра Інвест», в якому вказувала про необхідність розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку, що орендована за Договором, та затвердження такої документації в установленому законом порядку, а також рекомендувала привести договори оренди земельних ділянок у відповідність до норм законодавства в частині орендної плати.

Листом від 01.06.2020 №01-1 ТОВ «Надра Інвест» повідомило Житомирську обласну державну адміністрацію про те, що з 01.01.2018 у відповідності до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України орендна плата за земельну ділянку для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин складає 25 відсотків від 3 відсотків її нормативної грошової оцінки, у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду до Договору в частині зміни орендаря та орендної плати.

До вказаного листа ТОВ «Надра Інвест» було долучено два примірники проекту додаткової угоди.

Листом від 19.06.2020 №2600/1-5/5-1-1069 Житомирська обласна державна адміністрація, посилаючись на роз`яснення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, вказала, що норми пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України поширюються виключно на визначення розміру земельного податку, в той час як підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки, в якому сторони погоджують розмір орендної плати, який не може бути меншим ніж розмір земельного податку.

У грудні 2020 року ТОВ «Надра Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Житомирської обласної державної адміністрації, в якому просило суд визнати укладеною в наведеній Заявником редакції додаткову угоду про внесення змін до Договору.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Надра Інвест вказувало, що Житомирська обласна державна адміністрація протиправно зволікає з укладенням з позивачем додаткової угоди про внесення змін до вказаного договору оренди землі, зокрема, в частині внесення змін до розділу «Орендна плата» Договору, з метою приведення його у відповідність до вимог законодавства України, зокрема, пункту 274.1 статті 274 та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 23.03.2021 у справі № 910/19406/20 зазначив, що стаття 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття плати за землю наведено у підпункті 147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки з одного боку передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого є однією із форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.

Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього кодексу.

Таким чином, у пункті 284.4 статті 284 Податкового кодексу України визначено розмір плати за землю відповідної категорії у виді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.

При цьому, імперативні положення Податкового кодексу України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 27.08.2019 у справі №904/3718/18.

Отже, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин установлено спеціальну ставку плати землю (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18 та від 11.09.2019 у справі № 904/5638/18).

З огляду на зазначене, рішенням від 23.03.2021 № 910/19406/20 та у справі Господарський суд міста Києва вирішив задовольнити позов ТОВ «Надра Інвест» та визнати укладеною між ТОВ «Надра Інвест» та Житомирською обласною державною адміністрацією додаткову угоду про внесення змін до Договору, зокрема, про наступне. Пункт 9 розділу «Орендна плата» викласти в наступній редакції: Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 0,75 % від нормативної Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.02.2026 10 грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1 448 776,09 грн х 1,433 (індекс інфляції 2015 року) х 1,06 (індекс інфляції 2016 року) х 0,75% = 16 504,96 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот чотири грн 96 коп.) в рік виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1 статті 274, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього кодексу.

З дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (27.05.2021) земельні ділянки перейшли у комунальну власність.

При цьому, рішенням Володарсько-Волинської селищної ради від 31.03.2016 №88 «Про перейменування смт. Володарськ-Волинський, Володарсько-Волинської селищної ради та її виконавчих органів» Володарсько-Волинська селищна рада вирішила, зокрема, перейменувати Володарсько-Волинську селищну раду на Хорошівську селищну раду.

Як вже було встановлено вище, Договір укладено на 19 років. Після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору).

Наказом Державної служби геології та надр України від 07.05.2024 № 218 ТОВ «НАДРА-ІНВЕСТ» продовжено строк дії на 20 років Спеціального дозволу на користування надрами (реєстраційний номер 3555).

З огляду на наведене, ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» листом від 25.07.2024 № 14 направило до Ради повідомлення про поновлення договору оренди землі на новий строк, разом із проєктом відповідної додаткової угоди.

При цьому, відповідно до рішення ради від 23.05.2024 № 1728 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Хорошівської селищної ради» Рада вирішила установити на території Хорошівської селищної ради, зокрема, ставки земельного податку. Так, згідно з додатком 1 до рішення Хорошівської селищної ради від 23.05.2024 № 1728 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Хорошівської селищної ради», ставка земельного податку для цільового призначення земель 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що по`вязані з користуванням надрами 2% нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, рішенням Ради від 29.08.2024 № 1944 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та поновлення договору оренди землі на новий строк з ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» кадастровий номер 1821184300:05:001:0108» (далі Рішення № 1944) вирішено, зокрема:

- затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки ТОВ «Надра Інвест» на земельну ділянку площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що по`вязані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області;

- затвердити нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» на земельну ділянку площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що по`вязані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області в сумі 6 632 826 грн 64 коп. (шість мільйонів шістсот тридцять дві тисячі вісімсот двадцять шість грн 64 коп);

- замінити сторону договору орендодавця: Житомирську обласну державну адміністрацію на Хорошівську селищну раду та зареєструвати право комунальної власності;

- встановити ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» річну орендну плату в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 663 282 грн 66 коп.;

- ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» укласти з Хорошівською селищною радою договір оренди на земельну ділянку, площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області.

На виконання положень Рішення № 1944, Рада направила ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» пропозицію про підписання договору оренди земельної ділянки від 12.09.2024 б/н, відповідно до пункту 9 якого, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 663 282 грн 66 коп. (шістсот шістдесят три тисячі двісті вісімдесят дві грн 66 коп).

Не погодившись із запропонованими умовами, ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» у листі відповіді від 01.10.2024 № 21 повідомило Раді про згоду укласти договір на інших умовах, а саме пункт 8 розділу «Строк дії договору» викласти в наступній редакції: «Договір укладено строком на час дії спеціального дозволу на користування надрами до 07.05.2044. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Крім того, ТОВ «Надра Інвест» зазначило у вказаному листі, що Рада протиправно установлює ТОВ «Надра Інвест» річну орендну плату за землю для надрокористування у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 663 282 грн 66 коп. (шістсот шістдесят три тисячі двісті вісімдесят дві грн 66 коп.) в рік.

Також ТОВ «Надра Інвест» повідомило, що при передачі в оренду земель комунальної власності гірничодобувному підприємству для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути вище розміру земельного податку, встановленого для цієї категорії земельної ділянки, тобто не може перевищувати 25 % від 3% нормативної грошової оцінки.

Листом від 03.04.2025 № 03-13/361 (вх. Відділення від 08.04.2025 № 60-01/1843) Рада надала до Відділення реєстр договорів оренди земельних ділянок на території Хорошівської селищної територіальної громади за видом цільового призначення 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами), укладених із суб`єктами господарювання та які були чинними станом на травень 2025 року (далі - Реєстр договорів).

За результатами аналізу Реєстру договорів Відділенням виявлені факти встановлення Радою у договорах оренди земельної ділянки різних відсоткових ставок орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення для суб`єктів господарювання, які, зокрема, мають однакові види економічної діяльності, тобто є потенційними конкурентами один одному. Аналіз інформації наведено у таблиці п. 69 рішення.

Як встановлено Відділенням, різні відсоткові ставки орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення встановлені, зокрема, для наступних орендарів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Лезниківський кар`єр» (далі ТОВ «Лезниківський кар`єр») (рішення Хорошівської селищної ради від 11.08.2022 № 994 - ставка орендної плати 1%);

- Приватне підприємство «Моноліт» (далі ПП «Моноліт») (рішення Хорошівської селищної ради від 03.03.2023 № 1218 ставка орендної плати 2%);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Айс» (далі ТОВ «Блек Айс») (рішення Хорошівської селищної ради від 21.03.2024 № 1701 ставка орендної плати 3%).

Крім того, як було вже зазначено у пункті 63 цього рішення, Рада встановила Рішенням для ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» річну орендну плату в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед спільних видів діяльності вказаних суб`єктів господарювання, зокрема, є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код за КВЕД 08.11).

Отже, ТОВ «Лезниківський кар`єр», ПП «Моноліт», ТОВ «Блек Айс» та ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» є потенційними конкурентами один одному на вказаному ринку (здійснюють один вид господарської діяльності, використовують земельні ділянки за однаковим видом цільового призначення).

Таким чином, Радою встановлено у договорах оренди земельних ділянок різні відсоткові ставки орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення для суб`єктів господарювання, які, зокрема, мають однакові види економічної діяльності, тобто є або можуть бути конкурентами один одному.

Натомість, з урахуванням положень пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України ставка орендної плати на земельні ділянки з цільовим призначенням 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) у межах Хорошівської територіальної громади має становити 0,5% від нормативної грошової оцінки (25% податку, встановленого рішенням Ради від 23.05.2024 № 1728 [2%]).

При цьому, як було зазначено вище, встановлення ставок орендної плати на земельні ділянки має відбуватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, тобто суб`єкти господарювання, що діють на одному товарному ринку, повинні знаходитися в рівних конкурентних умовах.

Встановлення Радою суб`єктам господарювання, які є потенційними конкурентами та діють або можуть діяти на одних товарних ринках, орендної плати за земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням у різному відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки землі, ущемляє інтереси тих суб`єктів господарювання, які сплачують більшу орендну плату порівняно з їх конкурентами.

Наведені обставини можуть призвести до нерівності ринкової позиції окремих суб`єктів господарювання через погіршення умов їх господарювання порівняно з іншими.

Відповідно до пункту 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування є самостійним видом порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При цьому для кваліфікації таких дій достатньо встановлення факту прийняття органом влади рішення або вчинення дій (бездіяльності), які призвели або могли призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, незалежно від настання фактичних негативних наслідків.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Виконання органами влади та органами місцевого самоврядування зобов`язання щодо сприяння розвитку конкуренції та не вчинення будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію, здійснюється шляхом створення конкурентного середовища для здобуття суб`єктами господарювання переваг над іншими суб`єктами господарювання завдяки власним досягненням, чим забезпечується змагальність між суб`єктами господарювання, що є головною ознакою економічної конкуренції.

Недотримання органами влади та органами місцевого самоврядування зазначених принципів призводить до спотворення конкуренції та відповідно до нездійснення ними заходів щодо сприяння розвитку конкуренції, що є одним із заходів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Так, недотримання зазначених принципів та відсутність контролю з боку органів АМК в частині конкуретних правовідносин, що виникають у зв`язку з реалізацією дискреційними повноваженнями органами місцевого самоврядування, - може призвести до обмеження конкуренції та, відповідно, до не здійснення органами місцевого самоврядування заходів, які сприяють розвитку конкуренції, здійснення яких є одним із заходів, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму.

Відділенням у ході розгляду справи було вірно встановлено, що рішення Хорошівської селищної ради створило привілейовані умови здійснення господарської діяльності для окремого суб`єкта, водночас інші суб`єкти господарювання були позбавлені можливості здійснювати діяльність на рівних умовах. Саме така вибірковість у регулюванні доступу до ресурсів та умов провадження діяльності і є проявом дискримінаційного підходу з боку органу місцевого самоврядування.

Доводи позивача про те, що ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» та інші зазначені в рішенні суб`єкти господарювання не є конкурентами у зв`язку з видобуванням різних видів корисних копалин, не спростовують висновків Відділення.

Антиконкурентні дії органів влади можуть полягати не лише у безпосередньому впливі на конкретний товарний ринок, а й у створенні загальних дискримінаційних умов доступу до господарської діяльності, що потенційно впливає на конкурентне середовище.

Крім того, закон не пов`язує наявність складу порушення, передбаченого статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», виключно з доведенням факту прямої конкуренції між конкретними суб`єктами господарювання.

Достатнім є встановлення того, що рішення органу місцевого самоврядування може призвести до обмеження конкуренції або створення нерівних умов діяльності, що і було встановлено Відділенням в оспорюваному рішенні.

Щодо тверджень позивача стосовно правовідносин з ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» та результатів судового розгляду спорів про оренду землі суд вказує наступне.

Посилання позивача на те, що рішення про встановлення розміру орендної плати приймалося в межах процедури, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», не є підставою для автоматичного виключення можливості порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд зауважує, що дотримання формальної процедури земельного законодавства не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку утримуватися від дій, які призводять або можуть призвести до створення дискримінаційних умов здійснення господарської діяльності.

Суд вказує, що предметом судового розгляду у справах № 906/1220/24 та № 906/1071/24 була правомірність вимог ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» щодо поновлення або визнання укладеним договору оренди землі, а також питання реалізації переважного права орендаря відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Проте, у межах зазначених справ судами не досліджувалося питання відповідності дій Хорошівської селищної ради вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та не надавалась оцінка таким діям з точки зору статей 15 та 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Отже, висновки судів про припинення переважного права ТОВ «НАДРА ІНВЕСТ» у зв`язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди не спростовують встановлених Відділенням обставин щодо створення органом місцевого самоврядування нерівних умов для суб`єктів господарювання.

Крім того, під час розгляду справи Відділення оцінювало не лише правомірність пропозиції встановлення орендної плати у розмірі 10 відсотків, а й сукупність дій органу місцевого самоврядування, їх наслідки та можливий вплив на умови здійснення господарської діяльності іншими суб`єктами. Саме в сукупності такі дії були кваліфіковані як такі, що можуть призвести до створення несприятливих умов діяльності для окремих суб`єктів господарювання.

Посилання позивача на загальні правові позиції Верховного Суду щодо специфіки судового контролю за рішеннями органів Антимонопольного комітету України не спростовують правомірності оскаржуваного рішення, оскільки такі позиції підлягають застосуванню з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної справи.

Відповідно до абзацу першого статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (ч. 1 і 2 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Водночас, згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", до повноважень саме Антимонопольного комітету України належить, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Згідно з положеннями частини третьої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети повинні здійснювати заходи щодо створення та розвитку конкурентного середовища на ринках. Проведення конкурсу стимулює розвиток конкурентного середовища, а також сприяє підвищенню рівня якості даних послуг.

Недотримання норм законодавства у сфері управління багатоквартирними будинками призвело до незабезпечення органом місцевого самоврядування заходів, які сприятимуть розвитку економічної конкуренції.

Отже, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети повинні здійснювати заходи щодо створення та розвитку конкурентного середовища на ринках. Проведення конкурсу стимулює розвиток конкурентного середовища, а також сприяє підвищенню рівня якості даних послуг.

Недотримання норм законодавства у сфері управління багатоквартирними будинками призвело до незабезпечення органом місцевого самоврядування заходів, які сприятимуть розвитку економічної конкуренції.

Суд зазначає, що для кваліфікацій дій органу місцевого самоврядування за статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органам Комітету необхідно встановити наявність принаймні двох умов: по-перше, порушення відбулося в конкурентному середовищі, і, по-друге, мало або могло мати негативні наслідки у вигляді недопущення, усунення, обмеження чи спотворення саме конкуренції, а не взагалі порушення прав чи інтересів суб`єктів господарювання. (Постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/7548/16).

Норма статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визнає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції вказані в ній дії (бездіяльність) не лише в разі призведення ними до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, а й у разі можливості такого призведення. Сама собою наявність відповідної можливості є достатньою підставою для кваліфікації дій (бездіяльності) відповідного органу за статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції». (Постанова Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 922/3715/17, постанова Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 904/4062/20, постанова Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/19109/19).

Отже, як вірно встановлено Відділенням, дії Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, які полягали у встановленні суб`єктам господарювання, які є потенційними конкурентами та діють або можуть діяти на одних товарних ринках, орендної плати за земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням в різному відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки землі, а також без врахування імперативних приписів пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, є порушенням, передбаченим абзацом восьмим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

А відтак, твердження Ради не знайшли свого підтвердження, є законодавчо необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи наявні у справі докази, беручи до уваги обставини, встановлені Відділенням у оспорюваному рішенні, суд погоджується з висновками, викладеними в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правила доказування у господарському процесі визначені у ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України, рішення від 10.02.2010).

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Позовна заява ж Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, містить виключно думку позивача щодо прийнятого Відділенням рішення № 60/212-р/к, не містить жодного документального підтвердження доводів Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, та не спростовує встановлених Відділенням під час розгляду справи обставин та зібраних останнім доказів.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (зі змінами), у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини учасників.

Суд зазначає, що при розгляді справи № 109/60/156-рп/к.25 Відділенням повністю з`ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Відділення у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до Північного міжобласного відділенням Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №60/212-р/к не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.06.2026.

Суддя О.В. Мандриченко