Рішення № 137497583, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/2821/26за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7"

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг"

про зобов`язання укласти договір пайової участі та стягнення коштів у розмірі 12 486 181,01 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" про зобов`язання укласти договір пайової участі та стягнення коштів у розмірі 12 486 181,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.04.2026.

23.03.2026 від позивача надійшли додаткові документи та клопотання про визнання причин неподання поважними.

01.04.2026 від відповідача 2 надійшов відзив на позов.

03.04.2026 від відповідача 1 надійшов відзив на позов.

07.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.

08.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1.

У підготовче засідання 08.04.2026 прибули представники сторін. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 22.04.2026.

09.04.2026 від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

10.04.2026 від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 22.04.2026 прибули представники сторін. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 27.05.2026.

У підготовчому засіданні 27.05.2026 судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2026.

10.06.2026 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 10.06.2026 представники сторін прибули.

Представник позивача підтримав позов, представники відповідачів проти позову заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл ТОВ "АТП-13057-7" № ІУ113173632120 на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва.

В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є ТОВ "АТП-13057-7".

08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" (далі - позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" (далі - відповідач 2, сторона-2) укладено договір №1 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав, який викладений у новій редакції додатковим договором про внесення змін та доповнень до договору №1 від 08.07.2016 від 14.05.2017 (далі - додатковий договір).

Як вбачається з преамбули додаткового договору, сторони уклали цей договір у зв`язку з наявністю наміру реалізувати проект забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15.

Відповідно до п.3.1 договору (тут і далі в редакції додаткового договору) предметом цього договору є надання стороною-1 виключних повноважень (функцій замовника будівництва) стороні-2 на виконання всіх дій, в тому числі на вчинення правочинів щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням, що стосуються проектування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об`єктів будівництва на земельній ділянці для реалізації проекту забудови, для набуття кожною із сторін у свою власність майнових прав на об`єкти нерухомого майна в об`єктах будівництва та об`єктів нерухомого майна відповідно до умов цього договору.

При виконанні цього договору сторона-2 не набуває права оренди (орендаря, суборендаря) на земельну ділянку (п. 3.2 договору).

Укладанням цього договору сторона-1 надала повноваження стороні-2 здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва об`єкту, які визначені законодавством і належать стороні-1, а саме вчиняти інші дії, які замовник проектування та/або будівництва об`єктів будівництва зобов`язаний чи вправі вчинити відповідно до законодавства України, нормативних документів, договорів, інших правочинів чи на іншій підставі з метою належного проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництва, в т.ч. компенсувати стороні-1 грошові кошти, які та сплатила або зобов`язана сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 5.1.23 договору).

За умовами п. 5.2 договору у випадку, якщо чинним законодавством не передбачена можливість одноособово стороною-2 укладати вищевказані у п. 5.1 договору договори чи вчиняти відповідні дії, а така можливість передбачена спільно у обох сторін, то сторона-1 зобов`язана вчинити такі дії спільно зі стороною-2, а у випадку якщо чинним законодавством не передбачена можливість укладення обома сторонами вищевказаних у цьому пункті договору договорів чи вчиняти відповідні дії, а так можливість передбачена виключно для сторони-1, то сторона -1 зобов`язана укласти відповідні договори та вчинити відповідні дії від свого імені, або надати визначеній стороною-2 особі довіреність на вчинення відповідних дій (в тому числі, але не виключно, на укладення відповідних договорів). При цьому, у випадку, якщо чинним законодавством не визначено іншого, сторона-2 вправі самостійно визначати умови вищевказаних у цьому пункті договору договорів та осіб, з котрими укладаються такі договори.

Сторона-2 несе всі витрати, пов`язані з реалізацією проекту забудови, окрім тих, щодо яких вказаний обов`язок покладений на сторону-1 (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2.5 договору до витрат сторони-2 належать у тому числі, але не виключно, сплата або компенсація стороні-1 пайової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі, передбаченому договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з п. 9.3.5 договору сторона-2 зобов`язана нести всі витрати, які має понести сторона-1 в зв`язку із пайовою участю сторони-1 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, в зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 12.4 договору).

Вказані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.10.2024, залишеному в силі постановою Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №910/10549/24.

Так, заступником керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДБІЛДІНГ" про стягнення 18 578 941,72 грн з підстав невиконання відповідачем всупереч вимог законодавства обов`язку щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва (справа №910/10549/24).

Розглядаючи справу №910/10549/24 Господарський суд міста Києва у рішенні від 24.10.2024, залишеному в силі постановою Верховного Суду від 06.08.2025, зокрема, зазначив наступне.

Як вбачається із Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ113173632120 від 29.12.2017, який виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, вказаний дозвіл виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7 як замовнику на "Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва".

В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є ТОВ "АТП-13057-7".

Так, з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що 08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" (сторона-2) укладено договір №1 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав, який викладений у новій редакції додатковим договором про внесення змін та доповнень до договору №1 від 08.07.2016 від 14.05.2017. Як вбачається з преамбули додаткового договору, сторони уклали цей договір у зв`язку з наявністю наміру реалізувати проект забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15.

Водночас, відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон в редакції станом на 29.12.2017, тобто на дату видачі дозволу на будівельні роботи) замовник - фізична або юридична особа, - яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Крім того, визначення поняття замовника будівництва передбачено також Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженим затвердженого рішенням КМР від 15.11.2016 № 411/1415.

Зокрема, пунктом 2.1. Порядку визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин).

Статтею 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

У той же час частиною 7 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що У разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни, протягом трьох днів з дня їх настання.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції станом на 14.09.2021, тобто на дату видачі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Указаними вище нормативно-правовими актами передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території повинна подати у встановленому законом порядку заяву про намір такої забудови, а також отримати передбачені чинним законодавством дозвільні документи.

У разі ж зміни замовника або делегування його функцій іншій особі, змовник у визначений законом строк зобов`язаний повідомити про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим як установлено вище, 29.12.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл № ІУ113173632120 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: "Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва" саме ТОВ "АТП-13057-7" як замовнику.

В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є ТОВ "АТП-13057-7".

Будь-яких доказів зміни замовника або ж передачі його функцій іншій особі з належним повідомленням про такі зміни органу державного архітектурно-будівельного контролю, сторонами не надано.

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що у всіх дозвільних документах щодо об`єкту будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва, замовником визначено саме ТОВ "АТП-13057-7".

Крім того, згідно з п. 9.3.5 договору, на який посилався прокурор в обґрунтування позовних вимог, сторона-2 зобов`язана нести всі витрати, які має понести сторона-1 в зв`язку із пайовою участю сторони-1 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, в зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

Водночас матеріали справи не містять жодних договорів про сплату коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, де було б передбачено додаткову відповідальність ТОВ «Будбілдінг».

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями ст. 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містять прямої вказівки щодо застосування субсидіарної відповідальності поряд із зобов`язаннями забудовника (замовника будівництва).

Матеріали справи не містять договору, в якому б ТОВ «Будбілдінг» брав на себе зобов`язання щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва.

Положеннями п. 5.1.23 договору від 08.07.2016 в редакції додаткового договору від 14.05.2017 передбачено обов`язок компенсувати ТОВ "АТП-13057-7" грошові кошти, які те сплатило або зобов`язано сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Разом з тим, зобов`язання щодо відшкодування витрат або їх компенсації, які виникають у ТОВ "АТП-13057-7" та ТОВ "Будбілдінг", ніяким чином не породжують і не встановлюють обов`язки ТОВ "Будбілдінг" перед позивачем (Департаментом), оскільки останній не є стороною цього договору та у договорі відсутні положення, що передбачають право Департаменту вимагати у ТОВ "Будбілдінг" сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Зважаючи на вищевикладене суд у справі №910/10549/24 дійшов висновку, що Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва звернувся до суду з вказаним позовом до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Так, Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024, залишеному в силі постановою Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №910/10549/24, у задоволенні позову відмовлено.

Як зазначив позивач, звертаючись з цим позовом до суду, 18.08.2025 відповідач 1 направив вимогу №050/08-3224 до позивача в сумі 22 149 431,58 грн.

Судом встановлено, що відповідно до виконаного Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунку пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва для ТОВ «АТП-13057-7» розмір пайового внеску за об`єкт "Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва" саме ТОВ "АТП-13057-7", сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс), №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс), №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс), складає 12486181,01 грн. (1 п.к. ІІ черга 1376187,32 грн., 2 п.к., ІІ черга - 5530217,95 грн.), 1 п.к. IV черга - 5579775, 74 грн.

Судом також встановлено, що прокурор в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «АТП-13057-7» про стягнення 21 950 863, 07 грн. (12 486 181, 01 грн. коштів пайової участі, а також інфляційних втрат ї 3% річних). Розгляд справи №910/11061/26 триває.

Спір у даній ж справі, що розглядається судом, виник з підстав невиконання відповідачем 2 умов додаткового договору щодо сплати грошових коштів, які покривають витрати позивача у зв`язку з пайовою участю у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено договору пайової участі, однак перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом, і саме положення відповідного договору повинні визначати належну до перерахування суму, позивач просить суд:

-визнати укладеним між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва щодо будівництва житлового комплексу «Бережанський» за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Бережанська, 15: II черга 1-й пусковий комплекс, II черга 2-й пусковий комплекс, IV черга 1-й пусковий комплекс, в редакції проекту договору, доданого до цієї позовної заяви, із сумою пайової участі в розмірі 12 486 181 (дванадцять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят одна) гривня 01 копійка, відповідно до розрахунку Департаменту економіки та інвестицій, без нарахування будь-яких штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, процентів річних за прострочення;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» грошові кошти у розмірі 12 486 181 гривня 01 копійка, або в іншому розмірі, визначеному судом, - суму пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва на виконання зобов`язань за Договором №1 від 08.07.2016 року (в редакції Додаткового договору від 14.05.2017 року).

Відповідач 1, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність обов`язку з укладення договору пайової участі з огляду на те, що норма, яка зобов`язувала сторони укласти відповідний договір, втратила чинність, а тому вимога позивача до відповідача 1 є неналежним способом захисту.

Відповідач 2 проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено наявності визначеного та існуючого грошового обов`язку відповідача 2 зі сплати пайової участі (відсутній договір про пайову участь), що міг би бути предметом компенсації за умовами додаткового договору, а самі вимоги ґрунтуються на припущеннях щодо можливого виникнення таких зобов`язань у майбутньому.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги до відповідача 1 не підлягають задоволенню, а вимоги до відповідача 2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідно до преамбули додаткового договору, сторони уклали цей договір у зв`язку з наявністю наміру реалізувати проект забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15.

Відповідно до п.3.1 договору (тут і далі в редакції додаткового договору) предметом цього договору є надання стороною-1 виключних повноважень (функцій замовника будівництва) стороні-2 на виконання всіх дій, в тому числі на вчинення правочинів щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням, що стосуються проектування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об`єктів будівництва на земельній ділянці для реалізації проекту забудови, для набуття кожною із сторін у свою власність майнових прав на об`єкти нерухомого майна в об`єктах будівництва та об`єктів нерухомого майна відповідно до умов цього договору.

При виконанні цього договору сторона-2 не набуває права оренди (орендаря, суборендаря) на земельну ділянку (п. 3.2 договору).

Укладанням цього договору сторона-1 надала повноваження стороні-2 здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва об`єкту, які визначені законодавством і належать стороні-1, а саме вчиняти інші дії, які замовник проектування та/або будівництва об`єктів будівництва зобов`язаний чи вправі вчинити відповідно до законодавства України, нормативних документів, договорів, інших правочинів чи на іншій підставі з метою належного проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництва, в т.ч. компенсувати стороні-1 грошові кошти, які та сплатила або зобов`язана сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 5.1.23 договору).

За умовами п. 5.2 договору у випадку, якщо чинним законодавством не передбачена можливість одноособово стороною-2 укладати вищевказані у п. 5.1 договору договори чи вчиняти відповідні дії, а така можливість передбачена спільно у обох сторін, то сторона-1 зобов`язана вчинити такі дії спільно зі стороною-2, а у випадку якщо чинним законодавством не передбачена можливість укладення обома сторонами вищевказаних у цьому пункті договору договорів чи вчиняти відповідні дії, а так можливість передбачена виключно для сторони-1, то сторона -1 зобов`язана укласти відповідні договори та вчинити відповідні дії від свого імені, або надати визначеній стороною-2 особі довіреність на вчинення відповідних дій (в тому числі, але не виключно, на укладення відповідних договорів). При цьому, у випадку, якщо чинним законодавством не визначено іншого, сторона-2 вправі самостійно визначати умови вищевказаних у цьому пункті договору договорів та осіб, з котрими укладаються такі договори.

Сторона-2 несе всі витрати, пов`язані з реалізацією проекту забудови, окрім тих, щодо яких вказаний обов`язок покладений на сторону-1 (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2.5 договору до витрат сторони-2 належать у тому числі, але не виключно, сплата або компенсація стороні-1 пайової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі, передбаченому договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з п. 9.3.5 договору сторона-2 зобов`язана нести всі витрати, які має понести сторона-1 в зв`язку із пайовою участю сторони-1 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, в зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

Дослідивши зміст додаткового договору, суд дійшов висновку, що даний правочин є змішаним договором за ст. 628 ЦК України, що містить ознаки таких цивільно-правових договорів - комісії, підряду, управління майном тощо.

За наведених обставин, з огляду на умови п. 6.2.5., 9.3.5. додаткового договору, саме відповідач 2 як особа, що набула права замовника будівництва за укладеним в межах реалізації принципу свободи договору та обов`язковим до виконання правочином - додатковим договором, зобов`язаний нести всі витрати у зв`язку з існуванням у позивача обов`язку пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

В той же час, як встановлено судом, договір пайової участі ні позивачем, ні відповідачем 2 з відповідачем 1 щодо спірного об`єкту та відповідних пускових комплексів не укладено.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 40 Закону № 3038-VI. Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 3038-VIзамовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Відсутність укладеного договору про пайову участь не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми.

Так, суд зазначає, що обов`язок замовника будівництва з оплати пайового внеску на розвиток інфраструктури населеного пункту виник за фактом отримання відповідного дозволу на будівництво та здійснення будівництва в силу закону (у відповідній редакції), а не за фактом укладання договору пайової участі, відтак, посилання відповідача 2 на відсутність грошового обов`язку зі сплати пайової участі (зокрема через відсутність договору про пайову участь), що міг би бути предметом компенсації, судом не відхиляються як необґрунтовані.

Більше того, як встановлено судом, умови додаткового договору в їх системному аналізі встановлюють для відповідача 2 обов`язок не лише з компенсації фактично вже понесених витрат позивача щодо сплати пайової участі, а навпаки, враховуючи передання відповідачу 2 всього спектру повноважень для здійснення прав і обов`язків замовника, навіть за умов невнесення відповідних змін щодо особи-замовника у дозвільну документацію, саме відповідач 2 як особа з фактичними повними повноваженнями замовника повинна нести весь тягар майбутніх витрат позивача по сплаті пайового внеску як замовника юридичного у цих правовідносинах. Наведене прямо випливає з формулювань «сторона-2 несе всі витрати, пов`язані з реалізацією проекту забудови…», «сторона-2 зобов`язана нести всі витрати, які має понести сторона-1 в зв`язку із пайовою участю…».

Саме такий підхід забезпечуватиме справедливий баланс інтересів сторін та не призводитиме до створення для позивача надмірного майнового тягаря через невиправданий та неприйнятний формалізм. Власне, в контексті наведеного, суд вважає за необхідне згадати, що за умовами п. 7.1. додаткового договору саме відповідач 2 набуває у власність майнові права на об`єкти нерухомого майна площею 85,5% від загальної площі всіх об`єктів.

За наведених обставин, доводи відповідача 2 щодо відсутності в нього обов`язку з оплати позивачу грошових коштів пайового внеску відхиляються судом.

Стосовно ж розміру такого пайового внеску, що підлягає сплаті на користь позивача, суд зазначає таке.

Позивач, зокрема, звернувся з вимогою визнати укладеним між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва з тих підстав, що положення відповідного договору повинні визначати належну до перерахування суму.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX (далі - Закон №132-IX), який набрав чинності 17.10.2019 року, статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено, а інститут пайової участі для нових будівельних проєктів скасовано з 01.01.2020 року. Водночас пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX встановлено особливий правовий режим для об`єктів будівництва, щодо яких виникли відповідні правовідносини до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 26.11.2025 у справі № 910/12059/24, від 17.02.2026 у справі № 916/848/25.

Конституційний Суд у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 наголосив на тому, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, визнання судом укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та встановлення нових цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє за відсутності на час розгляду справи норми статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка зобов`язувала замовника будівництва об`єкта укласти відповідний договір, суперечитиме принципу правової визначеності.

Більше того, суд зазначає, що судовому захисту підлягає наявне законне і порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого права (інтересу) та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Так, доводи позивача щодо необхідності укладання договору пйвоіої участі зводяться фактично до необхідності визначення розміру такої пайової участі, а також з урахування заперечень відповідача 2 щодо відсутності укладеного договору.

Щодо останніх, судом їх відхилено, тоді-як виходячи з того, що необхідність укладення договору пайової участі та визначення її розміру була обумовлена обов`язком попередньої (до введення будинку в експлуатацію) оплати, то за умов, коли обов`язок з оплати пайового внеску виник, але не припинився (зокрема виконанням, проведеним належним чином), а завершений будівництвом об`єкт прийнятий в експлуатацію, то для визначення розміру пайового внеску, що підлягає сплаті та його перевірки судом не є необхідним укладення договору пайового внеску.

За наведених обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання укласти договір пайової участі не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, відповідно до виконаного Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунку пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва для ТОВ «АТП-13057-7» розмір пайового внеску за об`єкт "Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва" саме ТОВ "АТП-13057-7", сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс), №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс), №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс), складає 12486181,01 грн. (1 п.к. ІІ черга 1376 187,32 грн., 2 п.к., ІІ черга - 5530217,95 грн.), 1 п.к. IV черга - 5579775, 74 грн.

Судом встановлено, що Департаментом взято нормативи, визначені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 №119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» та наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 №1230 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (16 982 грн. за м2; 16408 грн. за м2) та площу за кожною чергою, що підлягає сплаті.

Власне, будь-яких заперечень щодо здійсненого Департаментом розрахунку сторони не надали, зокрема, будь-яких доводів, що Департаментом до розрахунку включено зайві площі зазначено не було.

Більше того, у розрахунку зазначено, що його здійснено з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 03.12.2024 у справі №910/6226/23.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що розмір пайового внеску за об`єкт "Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва" саме ТОВ "АТП-13057-7", сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс), №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс), №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс), складає 12486181,01 грн.

Як встановлено судом, позивачем направлено відповідачу претензію про негайнt виконання зобов`язань щодо сплати пайової участі від 02.09.2025 №11, однак, відповідач 2 у відповіді на претензію від 15.09.2025 №15/09-01 зазначив про відсутність у позивача підстав вимагати сплати відповідачем 2 пайової участі.

Враховуючи висновки суду у даній справі щодо обов`язку відповідача 2 зі сплати позивачу коштів, з огляду на те, що відповідачем 2 не надано доказів виконання такого зобов`язання, як і не спростовано його існування, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" про стягнення коштів у розмірі 12 486 181,01 грн. підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору в частині вимог до відповідача 1 покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову в цій частині, судові витрати позивача по сплаті судового збору в частині вимог до відповідача 2 покладаються на відповідача 2 з огляду на задоволення позову в цій частині, з урахуванням визначеного коефіцієнту 0,8 за подання позову через систему «Електронний суд».

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання укласти договір пайової участі - відмовити повністю.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" про стягнення коштів у розмірі 12 486 181,01 грн. - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, ідентифікаційний код 40045466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" (04200, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 15, ідентифікаційний код 30607247) грошові кошти у розмірі 12 486 181 (дванадцять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят одна) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 149834 (сто сорок дев`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 17 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.06.2026

Суддя Н.І. Зеленіна