Рішення № 137497511, 22.04.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2026Справа № 910/16375/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ"

про стягнення грошових коштів у розмірі 50 569,34 євро, що складає гривневий еквівалент 2 505 973,75 грн,

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 22.04.2026,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2025 року ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ" про стягнення грошових коштів у розмірі 50 569,34 євро, що складає гривневий еквівалент 2 505 973,75 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено Підприємству строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

15.01.2026 через систему "Електронний суд" Підприємством була подана заява про усунення недоліків із доданими до неї документами на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, доказами сплати суми судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/16375/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2026 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 підготовче засідання було відкладене на 25.03.2026.

У підготовче засідання 25.03.2026 прибув представник позивача.

Відповідач представників у підготовче засідання 25.03.2026 не направив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином (у матеріалах справи наявне поштове повідомлення з відміткою про вручення 17.03.2026 поштового відправлення R068071116194 - ухвали суду від 02.03.2026), причини неявки суду не повідомив.

За наслідками підготовчого засідання 25.03.2026 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.04.2026.

У призначене судове засідання 22.04.2026 сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, за висновками суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 22.04.2026.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», як Комісіонером, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ», як Комітентом, був укладений Договір комісії № SТЕ-4-298-Д/К-18 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок Комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо імпорту товару для потреб Комітента.

Пунктом 2.1. Договору було погоджено, що Комісіонер зобов`язаний виконати доручення Комітента, визначене п.1.1. цього Договору, протягом 60 днів з моменту набуття чинності цього Договору та отримання від Комітента авансового платежу у розмірі 50% вартості продукції.

Відповідно до пункту5.3. Договору приймання-передача Продукції проводиться представниками Комісіонера та Комітента з оформленням Акту приймання- передачі продукції (Додаток №2 до цього Договору) не пізніше 2-х днів з моменту фактичної передачі Продукції Комітенту.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що ціна закупівлі продукції встановлюється Комісіонером в розмірі погодженої Комітентом ціни продукції та складає 70 999,00 євро.

Відповідно до пункту 8.1. Договору розрахунки за даним Договором будуть відбуватись наступним чином:

- 50% загальної ціни продукції, буде сплачено в якості авансового платежу на підставі рахунка-фактури прямим банківським переказом протягом 15 днів з дати набуття чинності Договору.

- 50% загальної ціни продукції на підставі рахунка-фактури прямим банківським переказом протягом 15 днів після підписання Акту приймання-передачі та отримання остаточної оплати від кінцевого користувача.

Згідно з пунктом 7.1. Договору за виконання доручення в даному Договорі Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі 5% від загальної погодженої Комітентом ціни закупівлі продукції за цим Договором, і складає 3 549,95 Євро, яка буде сплачена на підставі виставленого рахунку фактури після виконання комісіонером своїх зобов`язань.

На виконання доручення відповідача за Договором, а також з урахуванням раніше отриманої від нього заявки на поставку Продукції (вих. № 20180928-01 від 28.09.2018), ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 8ТЕ-4-181-К/КІ-18 від 05.11.2018 (далі - Контракт) з акціонерним товариством «WB ELECTRONICS» (Республіка Польща) (далі - Постачальник) щодо купівлі та імпорту Продукції, визначеної Договором, з закріпленням у ньому порядку оплати відповідно до пункту 6.4 Договору.

Відповідно до Інвойсу Постачальника та рахунку- фактури позивача, з метою придбання Продукції, відповідач у січні 2019 року перерахував на користь Позивача 1 171 500,00 грн, які 30.01.2019 були використані позивачем наступним чином: Комісіонером було придбано за рахунок коштів Комітента на УМВР валютні кошти у розмірі 35 499,50 євро на суму 1 128 884,10 грн, крім того комісія банку 0,2% - 2 257,77 грн, разом витрачено 1 128 884,10 грн, та перераховано суму в розмірі 35 499,50 євро на користь постачальника.

Наведене підтверджується Звітом Комісіонера від 30.01.2019 за Договором, погодженим (підписаним) Комітентом.

Після наведеного 02.03.2019 Продукція в повному обсязі була імпортована до України та передана відповідачу, що визнається та не заперечується ним у власному листі вих. № 06/097 від 18.06.2020 згідно з яким на виконання умов договору комісії № SТЕ-4-298-Д/К-18 від 09.11.2018 ТОВ «ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ» виготовило і поставило вироби та комплекти за договором № 2018-43 від 27.08.2018, укладеного з Державним підприємством «Київський бронетанковий завод». До складу комплектів також ввійшли комплектувальні вироби, поставлені за вищевказаним договором комісії.

Позивач стверджує, що інформація про укладення між Сторонами Акту приймання-передачі продукції, а також будь-яких додаткових Звітів Комісіонера за Договором у нього відсутня через знищення 26.02.2022 шляхом спалювання усіх матеріальних носіїв інформації, зокрема, контрактів та договорів за 2018 рік з усіма додатковими надходженнями, додатковими угодами, актами прийому-передачі, іншими документами, у тому числі первинними документами та наявним листуванням - всі, що знаходились на зберіганні на час знищення, у зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, що підтверджується відповідним Актом № 13вс-2022.

13.07.2021 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» надсилало на адресу відповідача рахунок на оплату за Договором щодо:

- оплати остаточної вартості Продукції за Договором у розмірі 35 499,50 євро, відповідно до пункту 8.1 Договору;

- оплати комісії банку (0,2%) у розмірі 71,00 євро;

- виплати комісійної плати у розмірі 3 549,95 євро (у тому числі ПДВ 20%), відповідно до пункту 7.1 Договору.

Згідно з пунктами 8.1,7.1 Договору виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку протягом 15 днів після підписання Акту приймання-передачі - тобто, протягом 15 днів після фактичного виконання умов Договору.

Беручи до уваги факт повного та належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, що визнається та не заперечується відповідачем, а також направлення 15.07.2021 рахунку на оплату № 15 від 13.07.2021 за Договором, - відповідач зобов`язаний був виконати своє грошове зобов`язання щодо сплати на користь позивача грошової суми в загальному розмірі 39 120,45 євро у будь-якому випадку не пізніше 30.07.2021 включно. Однак наведеного відповідачем здійснено не було.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача Комісіонером була направлена вимога вих. №SТЕ.08/1698/9095-25 від 28.11.2025. Отримання зазначеної Вимоги ТОВ «ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ» підтверджується копією повідомлення АТ «Укрпошта» № RО680 3082 2750 від 04.12.2025.

Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без виконання, ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» звернувся із даним позовом до суду, в якому просив суд стягнути з ТОВ «ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ» заборгованість за договором комісії у загальному розмірі 50 569,34 євро (гривневий еквівалент 2 505 973,75 грн), з яких 35 499,50 євро заборгованості з остаточної оплати вартості поставленої Продукції, 71,00 євро з оплати вартості комісії банку (0,2%), 3 549,95 євро заборгованості з виплати комісійної винагороди, 3 912,04 євро пені за прострочення здійснення розрахунків, 7 536,85 євро три проценти річних за весь період користування чужими грошовими коштами за період з 31.07.2019 по 29.12.2025.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору комісії № SТЕ-4-298-Д/К-18 від 09.11.2018.

Відповідно до приписів статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків).

Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах.

Як вказано судом вище, на виконання договору комісії ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 8ТЕ-4-181-К/КІ-18 від 05.11.2018 з Акціонерним товариством «WB ELECTRONICS» (Республіка Польща) щодо купівлі та імпорту Продукції, визначеної Договором, з закріпленням у ньому порядку оплати відповідно до пункту 6.4 Договору.

Відповідач у січні 2019 року перерахував на користь Позивача 1 171 500,00 грн, які 30.01.2019 були використані позивачем наступним чином: Комісіонером було придбано за рахунок коштів Комітента на УМВР валютні кошти у розмірі 35 499,50 євро на суму 1 128 884,10 грн, крім того комісія банку 0,2% - 2 257,77 грн, разом витрачено 1 128 884,10 грн, та перераховано суму в розмірі 35 499,50 євро на користь постачальника. Наведене підтверджується Звітом Комісіонера від 30.01.2019 за Договором, погодженим (підписаним) Комітентом.

02.03.2019 Продукція в повному обсязі була імпортована до України та передана відповідачу, що визнається та не заперечується ним у власному листі вих. № 06/097 від 18.06.2020 згідно з яким на виконання умов договору комісії № SТЕ-4-298-Д/К-18 від 09.11.2018 ТОВ «ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ» виготовило і поставило вироби та комплекти за договором № 2018-43 від 27.08.2018, укладеного з Державним підприємством «Київський бронетанковий завод». До складу комплектів також ввійшли комплектувальні вироби, поставлені за вищевказаним договором комісії.

Згідно з частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з пунктами 8.1, 7.1 Договору виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку протягом 15 днів після підписання Акту приймання-передачі - тобто, протягом 15 днів після фактичного виконання умов Договору.

Беручи до уваги факт повного та належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, направлення 15.07.2021 рахунку на оплату № 15 від 13.07.2021 за Договором, тому відповідач зобов`язаний був виконати своє грошове зобов`язання щодо сплати на користь позивача грошової суми в загальному розмірі 39 120,45 євро не пізніше 30.07.2021 включно.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині сплати на користь позивача процентів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі, що складається з 35 499,50 євро (що еквівалентно 1 652 686,32 грн) заборгованості з основної оплати, 71,00 євро (що еквівалентно 3 518,42 грн) вартості комісії банку, 3 549,95 євро (що еквівалентно 175 918,48 грн) комісійної винагороди.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 13.3 договору комісії передбачено, що за прострочення розрахунків Комітентом з Комісіонером, на вимогу Комісіонера, Комітент сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний тиждень прострочення, але не більше 10% від загального розміру суми, що не була сплачена вчасно.

Перевіривши розрахунок заявленої пені, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку, що до стягнення з ТОВ «ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ» підлягає пеня у розмірі 3 912,04 євро (що еквівалентно 193 862,00 грн) пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних за період з 31.07.2019 по 29.12.2025, зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, дійшов висновку про правомірність стягнення з ТОВ «ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ» трьох процентів річних у розмірі 7 536,85 євро (що еквівалентно 373 490,10 грн).

Крім того, позивач просить суд у рішенні зазначити про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення три проценти річних до моменту повного виконання рішення суду.

Згідно з приписами частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Отже, з метою позбавлення позивача необхідності повторного звернення до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування трьох процентів річних з наступного дня після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування, тобто з 30.12.2025 до повної сплати суми основного боргу.

Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З урахуванням викладеного, на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування трьох процентів річних з 30.12.2025 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахуванням трьох процентів річних) до моменту сплати суми основного боргу з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (стаття 625 Цивільного кодексу України).

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, три проценти річних нараховуються на залишок боргу, що залишився.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" в повному розмірі .

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" про стягнення грошових коштів у розмірі 50 569,34 євро, що складає гривневий еквівалент 2 505 973,75 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ" (04052, Україна, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, 1, 2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40549281) на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (04073, Україна, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019335) 35 499,50 євро (що еквівалентно 1 652 686,32 грн) заборгованості з основної оплати, 71,00 євро (що еквівалентно 3 518,42 грн) вартості комісії банку, 3 549,95 євро (що еквівалентно 175 918,48 грн) комісійної винагороди, 3 912,04 євро (що еквівалентно 193 862,00 грн) пені, 7 536,85 євро (що еквівалентно 373 490,10 грн) три проценти річних та 30 071,67 грн судового збору.

3. У порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ" (04052, Україна, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, 1, 2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40549281) на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (04073, Україна, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019335) три проценти річних від суми заборгованості у розмірі 39 120,45 євро з 30.12.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: [сума заборгованості]*3*[кількість днів прострочення]/[кількість днів у році]*100.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧЕЗАРА ДЕТАЛЬ" суми основного боргу, нарахування 3 процентів річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.06.2026.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ