Ухвала суду № 137497483, 17.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.06.2026Справа № 910/5610/26Господарський суд міста Києва в складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши позовну заяву Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (10014, м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, 20, ідентифікаційний код 3834701425) в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) та

2) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (12265, Житомирська обл., Радомишльський р-н, селище міського типу Городок, вул. Поштова, будинок 23, ідентифікаційний код 24964524)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ ОІЛ ГРУП" (02121, місто Київ, вул. Вербицького Архітектора, будинок 30-А, офіс 1; ідентифікаційний код 45021298)

про стягнення 162 751,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ ОІЛ ГРУП" про стягнення коштів у виді сплаченого ПДВ при виконанні договору № 122 від 27.03.2024 у розмірі 162 751,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 позовну Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду.

25.05.2026 та 26.05.2026 через підсистему «Електронний суд» на виконання вищевказаної ухвали суду, від представника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшли заява про усунення недоліків та доповнення до вказаної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; повідомлено сторін про відкриття провадження у справі без проведення судового засідання.

10.06.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15.06.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.

Дослідивши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Предметом спору в справі є з`ясування наявності/відсутності підстав для стягнення коштів у виді сплаченого ПДВ при виконанні договору про постачання (за кошти Державного бюджету України на 2024 рік) № 122 від 27.03.2024 у розмірі 162 751,40 грн.

При цьому, на думку відповідача, прокуратурою не підтверджено ні бездіяльності Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району, ні Міністерства оборони України щодо захисту інтересів держави, що виключає можливість представництва інтересів прокурором, з огляду на що наявні правові підстави для залишення позовної заяви Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Господарський процесуальний кодекс України у частинах третій та четвертій статті 53 визначає:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

В свою чергу, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

З наведеного вбачається, що окремі положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність з 01.01.2027. Отже, наразі немає підстав для автоматичного залишення без розгляду всіх позовів прокуратури в інтересах держави, які подані не в рамках кримінальних проваджень.

У кожному конкретному випадку господарському суду необхідно досліджувати предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин та за наслідками вирішувати про наявність/відсутність підстав для залишення позову прокуратури без розгляду.

Суд враховує таку функцію передбачену пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокуратура володіє дискреційними повноваженнями та за наявності на те правових підстав, з метою захисту інтересів держави представляє її інтереси в суді.

У даній справі Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони подано позов, серед іншого, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що є центральним органом виконавчої влади.

Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони, звертаючись до суду у позовній заяві, обґрунтувала інтереси держави, які у даному випадку підлягають захисту.

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону у подібних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Судом встановлено, що в цьому випадку МО України та Макарівська КЕЧ, як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснювали.

Так, Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом від 13.03.2026 №62-1536вих-26 повідомила позивачів про те, що мають місце випадки укладення оборонним відомством договорів про постачання пального за кошти Державного бюджету України з оплатою контрагентам ПДВ, що суперечить вимогам постанови №178 і свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та спричинення істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану. При цьому, прокурором наданий строк для вжиття заходів (до 01.04.2026).

У відповідь, листом від 01.04.2026 № 220/74/вихЗПІ/74, МО України в особі її Головного управління військової юстиції повідомило, що ним «здійснюється збір та аналіз» матеріалів/інформації, а тому про вжиті заходи буде повідомлено додатково.

Макарівська КЕЧ взагалі не надала жодної відповіді на вказане повідомлення прокурора у визначений ним строк.

Надалі, 09.04.2026 Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону вдруге листом №62-2270вих-26 повідомила про бездіяльність позивачів і вкотре спонукала позивачів вжити заходів реагування, про що інформувати прокурора до 17.04.2026.

У відповіді від 17.04.2026 №220/74/вихЗПІ/87 Головне управління військової юстиції МО України інформувало, що позов так і не пред`явлено, заходів не вжито, а вказане питання має досліджуватись у межах кримінального провадження.

Макарівська КЕЧ у листі від 17.04.2026 №564/725 повідомила, що з огляду на висновки рішення суду у справі № 240/15351/25, такий позов має пред`являти Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, чим засвідчила відсутність наміру повернути державі зайво сплачені кошти відповідачу у вигляді ПДВ.

Водночас, відповідь Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 30.04.2026 №260608-14/1064 засвідчує, що останнім позов не пред`явлено й управління не має наміру вчиняти такі дії.

Відтак, позивачі неодноразово проігнорували повідомлення прокурора і жодних заходів до повернення державі коштів не вжили.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району, прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зазначив підстави для звернення до суду з позовом, існування нагальної потреби у захисті порушених інтересів держави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов подано прокурором як повноважною особою, яка має право на представництво інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району, які самостійно не вчиняли дій для відновлення порушених інтересів держави.

Висновок суду узгоджується із висновкам Верховного Суду у постанові від 19 червня 2023 року в подібній справі №310/18/17.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №310/7/17.

Під час розгляду даної справи має бути встановлено наявність/відсутність підстав для стягнення коштів у виді сплаченого ПДВ при виконанні договору про постачання (за кошти Державного бюджету України на 2024 рік) № 122 від 27.03.2024 у розмірі 162 751,40 грн.

Оскільки правовідносини між позивачами та відповідачем виникли щодо виконання договору про постачання (за кошти Державного бюджету України на 2024 рік), предметом якого є товари оборонного призначення, а підставою для його укладення є введення воєнного стану, то суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ ОІЛ ГРУП" про не доведення прокурором необхідності захисту інтересів держави. Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не обґрунтоване та задоволенню не підлягає.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції Господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд, враховує, зокрема, ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів позову, справа є малозначною та відноситься до переліку справ, які можуть бути розглянуті у спрощеному позовному провадженні, вона є нескладною, предметом спору є стягнення коштів у виді сплаченого ПДВ при виконанні договору про постачання, характер спірних правовідносин є зрозумілим, при цьому кількість доказів не складає значного обсягу матеріалів.

Вказані обставини були враховані судом ще під час відкриття провадження у справі в ухвалі суду від 02.06.2026, а нових обставин та відповідних доводів заявник не навів.

Крім того, відповідачем не доведено наявність необхідності для проведення судового засідання та неможливість надання своїх доводів в заявах по суті або окремих клопотаннях.

Однак з цього приводу суд зазначає, що згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи не позбавлені права надавати пояснення, докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, за змістом указаних приписів закону позивач та відповідач мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, відповідачем не доведено наявність необхідності для проведення судового засідання та неможливість надання своїх доводів в заявах по суті або окремих клопотаннях.

Таким чином, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність даної справи, обсяг та характер доказів у справі та те, що справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, а характер спірних правовідносин та предмет доказування в справі на даний час не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, зважаючи на те, що учасниками справи жодним чином не доведено необхідність проведення судового засідання з викликом сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи № 910/5610/26 за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 226, ст. 233, 234,247, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ ОІЛ ГРУП" про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ ОІЛ ГРУП" про розгляд справи № 910/5610/26 за правилами загального позовного провадження - відмовити.

Ухвала набирає чинності 17.06.2026 та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Андреїшина