Рішення № 137497380, 18.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 Справа № 908/3497/25 (908/104/26)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вул. Електрична, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014, код ЄДРПОУ 00130850, ел. пошта: kanc@tec.dp.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Тетера Олександр Володимирович, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 33 560, 65 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

До підсистеми "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшла позовна заява (вх. № 149/08-07/26 від 13.01.2026), в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39821153) на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (ідентифікаційний код 00130850, місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1) - збитки в сумі 33 560, 65 грн.

2. Стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер № 908/104/26) за вище зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 13.05.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вх. № 149/08-07/26 від 13.01.2026) до відповідача - ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення 33 560, 65 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви; ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Зобов`язано позивача надати докази направлення розпоряднику майна Сєдовій Н.І. копій позовної заяви та доданих до неї документів.

Копію ухвали від 13.05.2026 направлено до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі "Електронний суд". Згідно з довідками про доставку електронних листів ухвалу доставлено до електронних кабінетів сторін у встановленому порядку.

21.05.2026 на виконання вимог ухвали від 13.05.2026 до підсистемі "Електронний суд" надійшло клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" з доказами направлення розпоряднику майна Сєдовій Н.І. засобами поштового зв`язку копії позовної заяви з додатками (супровідний лист від 20.05.2026 за вих. № 3535/09, опис вкладення у цінний лист, квитанція про відправлення). Клопотання задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Відзив на позовну заяву у строки, встановлені ухвалою суду від 13.05.2026, відповідач до суду не подав; заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надійшло. Інші учасники справи письмових позицій щодо позовних вимог не висловили.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом до електронного кабінету відповідача копії ухвали суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 1, абз. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику чи боржником. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 18.12.2025 зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Наразі процедура розпорядження майном ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" триває, повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2022 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі - Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (далі - Постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № СК0011/65 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов`язується у 2022 - 2023 році передати Покупцю бензин А-92, дизельне паливо (Товар) за скретч-картами (код за ДК 021:2015 "09130000-9" Нафта і дистиляти), а Покупець - оплатити і прийняти вказаний Товар у скретч-картах.

Пунктом 3.1 Договору установлено, що ціна Договору становить 945 327, 11 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 7 % складає 66 172, 90 грн.; загальна ціна Договору з ПДВ - 1 011 500, 01 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у день виписки рахунку на Товар.

Згідно п. 4.5.1 Договору після отримання оплати Товару Постачальник зобов`язаний протягом 5 робочих днів передати Покупцю, а Покупець зобов`язаний отримати від Постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару.

28.11.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою змінено ціну за одиницю Товару (бензин А-92 - 50, 00 грн. з ПДВ за літр, дизельне паливо - 53, 00 грн. з ПДВ за літр) без зміни загальної ціни Договору.

05.12.2022 укладено Додаткову угоду № 2, якою ціну за одиницю Товару змінено відповідно на 51, 00 грн. та 54, 00 грн. з ПДВ за літр.

На виконання Договору позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату Товару, зокрема:

- згідно з платіжним дорученням № 321 від 22.11.2022 сплачено 254 000, 00 грн. (у тому числі ПДВ 7 % - 16 616, 82 грн.); призначення платежу: "Оплата за бензин А-92 та дизпаливо дог. СК0011/65 від 21.11.2022, рах. 0011/0000155 від 22.11.2022";

- згідно з платіжним дорученням № 399 від 29.11.2022 сплачено 259 000, 00 грн. (у тому числі ПДВ 7 % - 16 943, 93 грн.); призначення платежу: "Оплата за бензин А-92 та дизпаливо дог. СК0011/65 від 21.11.2022, рах. 0011/0000175 від 29.11.2022".

Загальна сума сплаченого позивачем ПДВ за зазначеними платіжними дорученнями становить 33 560, 65 грн. (16 616, 82 + 16 943, 93).

У подальшому в межах Договору сторонами здійснено поставку Товару (бензин А-92 та дизельне паливо за скретч-картами) на загальну суму 1 011 345, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0011/0000133 від 22.11.2022, № 0011/0000165 від 30.11.2022, № 0011/0000197 від 06.12.2022, № 0011/0000247 від 19.12.2022, а також карткою рахунку 631 за період з 18.10.2022 по 12.12.2025.

Сторони підтверджують, що всі взаєморозрахунки за Договором проведені, претензій щодо поставки Товару та його оплати сторони одна до одної не мають.

Водночас на дату виникнення податкових зобов`язань за вказаними передоплатами відповідач, у порушення ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 33 560, 65 грн. до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

На підтвердження відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН за платіжними дорученнями № 321 від 22.11.2022 та № 399 від 29.11.2022 позивач надав скріншот з електронного кабінету платника податків за період з 17.11.2022 по 16.12.2025 (засвідчена копія), згідно з яким відповідач здійснив лише часткову реєстрацію податкових накладних в ЄРПН за всіма укладеними між сторонами договорами; податкові накладні, що мали бути зареєстровані за вищезазначеними платіжними дорученнями, в ЄРПН відсутні.

26.08.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 8348/06 з вимогою сплатити 33 560, 65 грн. збитків, завданих внаслідок не реєстрації податкових накладних.

Як вбачається з повернутого поштового відправлення (рекомендоване повідомлення № 0600956403593), вказану претензію відповідач не отримав; конверт повернувся до позивача із відміткою про закінчення встановленого строку зберігання. Станом на час розгляду справи відповідач жодних дій щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН або відшкодування збитків не здійснив.

Враховуючи, що граничний строк у 1 095 днів для реєстрації податкових накладних за зазначеними передоплатами на час звернення позивача з позовом сплинув (відповідні строки обчислюються з 22.11.2022 та 29.11.2022 відповідно), можливість здійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН та реалізації позивачем права на податковий кредит за цими операціями втрачена.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Відносини сторін за укладеним Договором врегульовані цивільним і господарським законодавством, зокрема ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації.

Оскільки оплата Товару у сумі 254 000, 00 грн. та 259 000, 00 грн. була здійснена позивачем платіжними дорученнями № 321 від 22.11.2022 і № 399 від 29.11.2022 - тобто до відвантаження Товару (поставки за видатковими накладними), - датами виникнення податкових зобов`язань відповідача за цими операціями є дати зарахування коштів від Покупця на банківський рахунок Постачальника за вказаними платіжними дорученнями.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За змістом п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних за податковими зобов`язаннями, що виникли внаслідок передоплати позивача за платіжними дорученнями № 321 від 22.11.2022 та № 399 від 29.11.2022, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості включити суми ПДВ у розмірі 33 560, 65 грн. до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на цю суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (п. 6.14), збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України (чинного на момент спірних правовідносин) є порушення зобов`язання.

Статтею 224 ГК України (чинного на момент спірних правовідносин) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 225 ГК України (чинного на момент спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода).

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Щодо протиправної поведінки та наявності вини відповідача. Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем товарів/послуг. Тому, з огляду на положення ст. 201 ПК України, саме на відповідача - ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (як продавця/постачальника за Договором) було покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 02.05.2024 у справі № 910/155/23, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача та порушення ним господарського зобов`язання (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21 та від 07.06.2023 у справі № 916/334/22).

Отже, наявність вини у такому випадку презюмується і не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на належне виконання обов`язку з реєстрації податкових накладних за передоплатами від 22.11.2022 та 29.11.2022, у тому числі доказів подання таких накладних на реєстрацію та зупинення/відмови в їх реєстрації контролюючим органом, відповідач до суду не надав.

Не надано також доказів оскарження відповідачем дій (бездіяльності) контролюючого органу або судових рішень, ухвалених на користь платника податку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН є наслідком виключно бездіяльності відповідача.

Щодо наявності збитків та причинно-наслідкового зв`язку. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки (п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 зазначила, що при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, де Верховний Суд, зокрема, зазначив: "… Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. … у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 07.06.2023 у справі № 916/334/22, які судом враховуються в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком безпосередньо перед позивачем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Відсутність реєстрації податкових накладних протягом тривалого часу (понад три роки) створила ситуацію фактичного позбавлення АТ "Криворізька теплоцентраль" можливості скористатися правом на податковий кредит, що є майновою шкодою (збитками) у розумінні ст. 22 ЦК України.

Розмір збитків у вигляді сум ПДВ, які мали б бути включені до податкового кредиту, документально підтверджений матеріалами справи: платіжними дорученнями № 321 від 22.11.2022 (ПДВ - 16 616, 82 грн.) та № 399 від 29.11.2022 (ПДВ - 16 943, 93 грн.); карткою рахунку 631 за період з 18.10.2022 по 12.12.2025; видатковими накладними № 0011/0000133 від 22.11.2022, № 0011/0000165 від 30.11.2022, № 0011/0000197 від 06.12.2022, № 0011/0000247 від 19.12.2022; засвідченою копією витягу з електронного кабінету платника податків за період з 17.11.2022 по 16.12.2025, з яких вбачається, що відповідачем не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за вказаними передоплатами на суму ПДВ 33 560, 65 грн.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин збитки АТ "Криворізька теплоцентраль" полягають у реальних майнових втратах, пов`язаних із неможливістю включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 33 560, 65 грн. за податковими зобов`язаннями, що виникли після сплати передоплати за Договором за платіжними дорученнями № 321 від 22.11.2022 та № 399 від 29.11.2022.

Отже, в межах розгляду цієї справи судом встановлено усі обов`язкові елементи складу господарського правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача (нереєстрацію податкових накладних в ЄРПН), наявність збитків у позивача у розмірі 33 560, 65 грн., прямий причинно-наслідковий зв`язок між цією бездіяльністю та збитками, а також вину відповідача, яка презюмується і не була ним спростована.

Доказів відшкодування збитків у розмірі 33 560, 65 грн. відповідач суду не надав, як і не надав належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 цього Закону).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. ст. 73, 74, 76 - 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних за податковими зобов`язаннями, що виникли внаслідок сплати позивачем передоплат за платіжними дорученнями № 321 від 22.11.2022 та № 399 від 29.11.2022, що призвело до неможливості включення суми ПДВ у розмірі 33 560, 65 грн. до податкового кредиту позивача; з огляду на те, що факт завдання позивачу збитків підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, а доказів відшкодування збитків у зазначеному розмірі відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" 33 560, 65 грн. збитків є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вул. Електрична, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014, код ЄДРПОУ 00130850) суму 33 560 (тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 65 коп. збитків та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронного кабінету).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 18.06.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ