Рішення № 137497333, 09.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/239/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Справа №908/3996/25

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи Запорізької обласної прокуратури 02909973) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивач: Запорізька міська рада (проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя,69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

до відповідача: Акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНКА» (бул. Центральний, 26, м. Запоріжжя, 65005, ідентифікаційний код юридичної особи 13617802)

про стягнення 2 771 721,18 грн,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Стешенко Віталій Євгенович (в залі суду) посвідчення №075793 від 01.03.2023;

від позивача: Савченко Ігор Геннадійович (в залі суду) самопредставництво юридичної особи, виписка з ЄДР, посвідчення №1600 від 20.05.2024;

від відповідача: Кучерук Олександра Володимирівна (в залі суду) ордер серії АР №1276067 від 15.01.2026.

РУХ СПРАВИ.

31.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах позивача Запорізької міської ради, до відповідача Акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНКА» (скорочене найменування АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА»), про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 2771721,18 грн, з яких: 2152847,93 грн безпідставно збережених коштів, 486340,39 грн інфляційних нарахувань, 132532,86 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 справу №908/3996/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву прокурора залишено без руху; надано прокурору строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі в сумі 33260,65 грн.

07.01.2026 через систему «Електронний суд» прокурором до суду надано заяву про усунення недоліків з докази сплати судового збору в розмірі 33260,65 грн. Сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 12.01.2026 відкрито провадження у справі №908/3996/25; присвоєно справі номер провадження 3/239/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 05.02.2026 10:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

15.01.2026 до суду надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» Кучерук Олександри Володимирівни.

27.01.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем надано суду відзив на позовну заяву.

02.02.2026 через систему «Електронний суд» від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.

03.02.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.02.2026 відкладено підготовчого засідання до 25.02.2026 о 14:00 год.

09.02.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач просить суд долучити до матеріалів справи №908/3996/25 наступні докази:

- адвокатський запит № 30/01/26 від 30 січня 2026 року;

- копію листа департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради про результати розгляду адвокатського запиту, зареєстрованого від 06.02.2026 №04.01-05/0416.

23.02.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області через систему «Електронний суд» до суду надійшли пояснення у справі.

Ухвалою суду від 25.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 17.03.2026 об 11:00 год.

17.03.2026 від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

17.03.2026 відкладено підготовче судове засідання до 09.04.2026 об 11:00 год.

27.03.2026 до суду від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на додаткові пояснення Запорізької міської ради.

Ухвалою суду від до 09.04.2026 закрито підготовче провадження у спрраві та признасено справу до судового розглядуц по суті на 07.05.2026 о 12:00 год.

27.04.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області через систему «Електронний суд» до суду надійшов документ під назвою «Відзив», який відповідно до його змісту являється поясненням у справі, і саме так його оцінює суд.

У судовому засіданні 07.05.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача (Запорізької міської ради) позов прокурора підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві та поясненнях.

У судовому засіданні 07.05.2026 суд заслухав вступне слово представників сторін та оголосив перерву у судовому засіданні до 09.06.2026 до 11:00 год.

05.06.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області через систему «Електронний суд» до суду надійшов документ під назвою «Відзив», який відповідно до його змісту являється поясненням у справі, і саме так його оцінює суд.

У судовому засіданні 09.06.2026 суд продовжи розгляд справи. У судовому засіданні судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 09.06.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що відповідач зобов`язаний сплатити кошти за участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Запорізької міської територіальної громади у зв`язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Перемоги/бульвар Центральний у місті Запоріжжі у розмірі 2152847,93 грн, які є безпідставно збережені віповідачем, а також просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 486340,39 та 3% річних у розмірі 132532,86 грн.

Зазначає, що оскільки АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» договір про пайову участь з Запорізькою міською радою не укладено, а будівництво об`єкта розпочато у жовтні 2020 року, у замовника виник обов`язок упродовж 10 днів після 06.01.2020 звернутися до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Однак, відповідач протягом 10 робочих днів після початку будівництва (06.10.2020) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва до Запорізької міської ради не звернувся та до ведення об`єкта будівництва в експлуатацію (до 12.10.2023) кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплатив

Замовники будівництва у 2020 році не звільнялися від пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач (Запорізька міська рада) 17.03.2026 надав письмові пояснення, яких просив задовольнити позовні вимоги у справі №908/3996/25 у повному обсязі.

Крім того, у вказаних поясненнях плозивач надав відповіді на питання поставлені судом в ухвалі суду від 25.02.2026.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позову заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що дійсно Замовником будівництва по об`єкту: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Перемоги/бульвар Центральний у місті Запоріжжі» виступає АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ВОЗНЕСЕНКА».

Зазначає, що виходячи з пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», згідно з яким розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Звертає увагу суду на те, що при проведенні розрахунку прокуратурою не враховано рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя» (далі Рішення), яким встановлений менший розмір пайової участі.

Надає власний конррозрахунок, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період з 13.10.2023 до 31.10.2025 становить 1385949,05 грн (один мільйон триста вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 05 копійок).

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ. Стислий виклад.

Під час розгляду даної справи її учасниками неодноразово подавались заяви по суті спору.

Прокурор 02.02.2026 надав відповідь на відзив, в якому вказує, що на момент прийняття в експлуатацію спірного об`єкта Відповідача у жовтні 2023 році рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя» було скасовано (рішенням міської ради від 22.12.2021 №73).

Оскільки Відповідач протягом 10 днів з дня початку будівництва і до введення об`єкта в експлуатацію до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі не звернувся, відповідно правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту між сторонами у цій справі на підставі рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя» не виникли.

Спірні правовідносини між Відповідачем і Позивачем виникли на підставі Закону №132-IX, а тому розрахунок пайового внеску, зазначений у позовній заяві, здійснений прокурором на підставі норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону.

03.02.2026 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної тасоціальної інфраструктури м. Запоріжжя» (далі Рішення) офіційно оприлюднене на сайті Запорізької міської ради 27.12.2018, яке встановлює менший розмір пайової участі.

Відповідно до п. 4 рішення до 31.12.2020 ставку пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя встановити: для нежитлових будівель та споруд 1% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 1% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Обов`язок Відповідача щодо сплати коштів пайової участі виник 19.10.2020. Таким чином, Порядок діяв з 27.12.2018 по 23.12.2021 на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (01.01.2020), на момент початку будівництва об`єкта (06.10.2020), та на момент виникнення обов`язку Відповідача по сплаті коштів пайової участі (19.10.2020), а отже, застосування цього Порядку до спірних правовідносин є законним та обґрунтованим.

23.02.2026 та 27.04.2026 прокурор надав пояснення у справі, де зазначив, визначити розмір пайової участі, який встановлений безпосередньо Рішення №58 неможливо у зв`язку з відсутністю відомостейпро загальну кошторисну вартість будівництва об`єкта.

Визначена пунктом 3.4. Порядку ставка пайової участі у розмірі 4% є більшою, від визначеної Законом №132-IX 2%

Для об`єктів, щодо яких не зазначено таких відомостей за рішенням погоджувальної комісії розмір пайової участі визначається за формулою, наведеною у додатку 3 до Порядку із використанням відсотку від загальної вартості будівництва, визначений згідно з Порядком (4%) та загальної площі об`єкта будівництва 13183,7 кв.м, а не лише площі квартир 8 576,4 кв.м.

Ключовою умовою для застосування ставки, яка визначена п. 4 рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58, є визначений розмір загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. За змістом спірних правовідносин вказана умова відсутня, що, як закономірний наслідок, виключає можливість застосування п. 4 такого, що втратив чинність рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58.

Ураховуючи виникнення обов`язку Відповідача сплатити кошти пайової участі у період дії рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 та відсутності кошторисної вартості будівництва об`єкта (умови для застосування його п. 4), необхідно керуватись ставками, визначеними затвердженим цим же рішенням Порядком.

Відповідні розміри ставок (4% для житлових будинків) та порядок їх застосування врегульовано п. п. 3.3., 3.4. Порядку, затвердженого рішенням від 19.12.2028 №58.

Зважаючи, що вищевказана ставка є вищою, ніж визначена підпунктом 1 частини 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ (далі Закон №132-ІХ), до спірних правовідносин застосовується остання 2%.

Також 05.06.2026 прокурор надав пояснення щодо судової практики у подібних спорах.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

06.10.2020 Державною архітектурно будівельною інспекцією України видано дозвіл №ІУ 012201006154 на виконання будівельних робіт на об`єкт: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Перемоги/бульвар Центральний у місті Запоріжжі».

Замовником будівництва об`єкта визначено АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» (відповідач у справі).

Код відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд: 1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови.

Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:006:0023 площею 1.3703 га, з цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва щодо дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ012201006154 від 06.10.2020 у розділі «Проектна документація» вказаний код проєктної документації: PD01:5290-9369-9312-1450, дата розпорядчого документа: 19.09.2023.

12.10.2023 Державною інспекцією архітектури та містобудування видано сертифікат № ІУ 122230929711, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Відповідно до зазначеного сертифікату об`єкт будівництва має такі основні показники:

- найменування об`єкта згідно з проєктом: «Нове будівництво багатоквартирного житловогобудинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Перемоги/бульвар Центральний у місті Запоріжжі»;

-загальна площа будівлі 13183,7 кв.м;

- загальна площа квартир 8576,4 кв.м;

- загальна кількість квартир 132.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва щодо видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, терміни будівництва: дата початку будівництва 06.10.2020, закінчення робіт грудень 26.07.2023.

Як в дозвілі №ІУ 012201006154 на виконання будівельних робіт від 06.10.2020, так і в сертифікаті №ІУ 122230929711 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту кошторисна вартість об`єкта будівництва не зазначена.

У розділі «пайова участь» зазначено про наявність підстав для звільнення від сплати пайової участі, а саме пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019.

Відповідно до інформації Запорізької міської ради від 03.09.2025 №19439/03.3-20/03 замовник будівництва АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» від сплати пайової участі у створені і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури по вищевказаному об`єкту будівництва не звільнявся.

Звернень до міської ради від АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Перемоги/бульвар Центральний у місті Запоріжжі» не надходило, у зв`язку з чим договір пайової участі не укладався, кошти пайової участі до бюджету Запорізької міської територіальної громади не сплачувались.

Прокурор посилається на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі Закон №132-ІХ), яким встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2);

- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (підпункт 6 частини 2).

За розрахунком прокурора розмір коштів пайової участі, які зобов`язано сплатити АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» за участь у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури Запорізької міської територіальної громади у зв`язку з із новим будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Перемоги/бульвар Центральний у місті Запоріжж, складає 2152847,93 грн, та розраховано відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ (у розмірі 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розрахований відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 №151, та для Запорізької області становила 12551 грн, а саме: 8576,4 кв.м * 12551 грн * 2% = 2152847,93грн).

Відповідно до матеріалів справи на час виникнення спірних правовідносин у м. Запоріжжі діяло рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя» (далі Рішення).

Відповідно до вказаного рішення воно набирає чинності з моменту його офіційного опублікування. Офіційне оприлюднення Рішення відбулось:

- на сайті Запорізької міської ради 27.12.2018;

- в газеті «Запорозька Січ» 02.02.2019 №019 (6716).

Рішенням затверджено:

- Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя (пункт 1 рішення);

- Форму договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя (пункт 2 рішення).

Відповідно до пункту 3 рішення Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя (надалі - Порядок), затверджений даним рішенням, набирає чинності з моменту оприлюднення цього рішення, крім пункту 3.4 Порядку, який набирає чинності з 01.01.2021.

Пунктом 4 Рішення встанолено, що до 31.12.2020 ставку пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя встановити:

- для нежитлових будівель та споруд 1% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків 1% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

22.12.2021 на сесії Запорізької міської ради було прийнято рішення №73 «Про скасування рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя» (далі Рішення №73), яке набрання чинності з моменту його оприлюднення.

Офіційне оприлюднення Рішення №73 відбулось на сайті Запорізької міської ради 23.12.2021.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 №151 були затверджені показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 квітня 2020 року), відповідно до яких вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Запорізької області становила 12551 грн (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій №311 від 16.12.2020).

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 27.07.2023 №647 були затверджені показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 липня 2023 року), відповідно до яких вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Запорізької області становила 20521 грн (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури №1010 від 02.11.2023)

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо повноважень прокурора.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З положень статті 1311 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Позивачем у позовній заяві визначено Запорізьку міську раду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі. Дана позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 09.10.2024 у справі №918/728/23

В матеріалах справи містяться копія листа Вознесенівської окружної прокуратури Запорізької області від 17.07.2025 №52-2455ВИХ-25 в якому викладені виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та наявності підстав для вжиття відповідних заходів, у тому числі в судовому порядку.

Запорізька міська рада у листами від 03.09.2025 №19439/03.3-20/03 та від 26.11.2025 №04.01-08/5033 повідомила окружну прокуратуру, що департаментом правового забезпечення не вживалися заходи претензійно-правового характеру щодо стягнення з АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» коштів пайової участі до бюджету Запорізької територіальної громади.

Вказане свідчить про нездійснення Запорізькою міською радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень який обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

В матеріалах справи міститься адресоване Запорізькій міській раді повідомлення Вознесенівської окружної прокуратури Запорізької області від 04.12.2025 №52-103-9570ВИХ-25 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до господарського суду з позовною заявою.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача Запорізької міської ради.

Щодо заявлених позовних вимог. Загальні положення.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI.

З 01.01.2020 набули чинності пункти 10-13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 (далі також - Закон №132-IX), якими виключено частину 5 статті 30 та статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», остання з яких регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до приписів розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX вбачається, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Абзацом 1 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено (абзац другий пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX), що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Верховний Суд у поставнові від 29.07.2022 у справі №910/9548/21 виснував, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У цих двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Враховуючи наведене, відповідач зобов`язаний був у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта, звернутися до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі і до введення об`єкту в експлуатацію сплатити відповідні пайові внески, незалежно від наявності відповідного договору, чим спростовуються посилання відповідача на звільнення його від сплати пайової участі на підставі пункту 13 розділу І Закону №132-IX.

При цьому, обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію (аналогічні висновки викладені постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №909/1402/19 та від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23).

З огляду на такі обставини суд висновує, що в даному випадку відповідач був зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта, тобто до 19.10.2020, звернутися до позивача (органу місцевого самоврядування) із заявою про визначення розміру пайової участі стосовно об`єкта будівництва і до 12.10.2023 (дата введення об`єкта в експлуатацію) сплатити коштів пайової участі до місцевого бюджету.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі №910/6226/23 зазначено: «Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Так, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що в матеріалах справи наявні сертифікати готовності об`єктів, які підтверджують їх готовність до експлуатації, втім ключовим і визначальним у цьому спорі, з врахуванням підстави позовних вимог та можливості застосування статті 1212 ЦК України, є саме строк, коли забудовник порушив визначенні законом зобов`язання. Судами встановлено, що в матеріалах справи наявні сертифікатами готовності об`єктів, зареєстровані Державною інспекцією архітектури та містобудування України: 07 вересня 2021 року за №ІУ123210901416, 30 серпня 2021 року за №ІУ123210827414, 11 жовтня 2022 року за №ІУ123221005681. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача, «як замовника будівництва, що здійснювалося у 2020 році із прийняттям об`єкта в експлуатацію у 2021 році, пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва».

Отже, не сплативши в строк до 12.10.2023 пайову участь до місцевого бюджету попри законодавчо закріплений обов`язок, відповідач, таким чином, зберіг за собою майно (грошові кошти) за рахунок територіальної громади без достатньої правової підстави. Отже, має місце підтвердження порушення прав на захист яких подано цей позов.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В цьому конкретному випадку суд зауважує, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

У своїй постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду у справі №643/21744/19 також вказала, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За таких обставин, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Враховуючи, що Позивачем та Відповідачем договір про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА», у тому числі на виконання вимог Закону № 132, не сплачувалися, відтак, безпідставно збережені кошти підлягають стягненню в порядку ст. 1212 ЦК України на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади.

Щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів пайової участі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Зазначена норма права надає замовникам будівництва, як замовнику будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та уклав договір про пайову участь, так і замовникам, які розпочали його до 01.01.2020 і не уклали договори або розпочали будівництво в 2020 році, однакові можливості (встановлює однаковий розмір пайової участі - розмір, який встановлений рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності Законом №132-IX) щодо сплати пайової участі.

Аналогічна позиця висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 911/65/24 (пункт 57).

Ключовим питанням, що виникло при розгляді цієї справи є питання чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 та, якщо так, чи є встановлений ним розмір пайової участі меншим чи більшим від встановленого Законом №132-ІХ.

За позицією прокурора «…Оскільки Відповідач протягом 10 днів з дня початку будівництва і до введення об`єкта в експлуатацію до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі не звернувся, відповідно правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту між сторонами у цій справі на підставі рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя» не виникли…. Спірні правовідносини між Відповідачем і Позивачем виникли на підставі Закону №132-IX, а тому розрахунок пайового внеску, зазначений у позовній заяві, здійснений прокурором на підставі норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону…».

За позицією Відповідача Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затверджений рішння Запорізької міської ради №58 від 19.12.20218 «… діяв з 27.12.2018 року по 23.12.2021 року на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (01.01.2020 року) та на момент початку будівництва об`єкта (06.10.2020 року), а отже, застосування цього Порядку до спірних правовідносин є законним та обґрунтованим…».

При вирішенні питання чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 суд враховує наступні висновки Верховного суду.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі №910/6226/23 зазначено: «…застосування позивачем при здійсненні розрахунку розміру пайової участі на підставі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку на його сплату, прямо суперечить статті 5 ЦК України. Адже, станом на момент виникнення між сторонами спірних відносин за приписами підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ було чітко визначено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Відтак, пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником збудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються».

У постанові Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі №916/1281/25 вказано:

« 11.13. З наведених норм права та висновків Верховного Суду вбачається, що відповідач протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року мав звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Отримавши таку заяву позивач протягом 15 робочих днів повинен був надати відповідачу розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва, складений відповідно до вартості будівництва об`єкта, розрахованої виходячи з основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади на час здійснення такого розрахунку. Оскільки відповідач, в порушення норм пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, не звернувся до позивача з відповідною заявою, останній (або прокурор, діючи в інтересах держави в особі позивача) мав право самостійно визначити розмір пайової участі відповідно до вартості будівництва об`єкта, розрахованої виходячи з основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли на час самостійного проведення такого розрахунку, але не пізніше введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

11.15. Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин нормативно-правові акти, які були чинними на час початку будівництва, та розрахував розмір пайового внеску на підставі Положення та рішення Крижанівської сільської ради від 20 липня 2016 року, що також є неправильним, оскільки відповідач як забудовник під час здійснення будівництва добровільно не виконав свого обов`язку зі звернення до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі, тому орган місцевого самоврядування (прокурор), звертаючись до суду після закінчення будівництва з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, мав право розраховувати їх розмір на підставі нормативно-правових актів, чинних на час введення об`єкта будівництва в експлуатацію».

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.05.2026 у справі №916/67/25.

Як встановлено судом будівництво спірного об`єкту розпочато відповідачем 06.10.2020, та об`єкт був введений в експлуатацію 12.10.2023.

У період з 27.12.2018 по 23.12.2021 у м. Запоріжжі діяло рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя».

Тобто, станом на день введений об`єкта в експлуатацію рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 №58 втратило чинність, а тому з урахуванням наведених висновків Верховного Суду не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Таким чином, за висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону №132-ІХ та визначена ним ставка пайової участі у розмірі 2%, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2026 у справі №916/1281/25 та від 21.05.2026 у справі №916/67/25.

З урахуванням викладеного суд відхиляє конррозрахунок відповідача наведений у відзиві на позовну заяву.

Перевіривши розрахунок прокурора, наведений в позовній заяві, суд зазначає, що він не в повній мірі відповідає нормам діючого законодавства та вищенаведеним висновкам Верховного Суду, оскільки розрахований відповідно до норм пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, який був дійсним на момент введення об`єкта в експлуатацію та з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 №151, який втратив чинність на момент введення об`єкта в експлуатацію.

Станом на 12.10.2023 (дату введення об`єкта в експлуатацію) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 липня 2023 року), затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 27.07.2023 №647, відповідно до яких вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Запорізької області становила 20521 грн.

Таким чином, з урахуванням діючих станом на момент введення об`єкту в експлуатацію нормативних актів (Закону №132-ІХ та наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 27.07.2023 №647) розрахунок розміру пайової участі складає: 8576,4 кв.м (загальна площа квартир) * 20521 грн (вартість спорудження 1 кв.м житла) * 2% = 3 519 926,09 грн, що є більшим за заявлену прокурором суму безпідставно збережених коштів пайової участі - 2 152 847,93 грн.

Зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог у заявленому прокурором розмірі 2152847,93 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно зі статтями 612, 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно

Переглядаючи справу №910/16997/21 за касаційною скаргою ЗАТ «Українська будівельна компанія», Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 погодився із обґрунтованістю застосування до відповідача відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасно сплачені кошти пайової участі.

Таким чином, час прострочення АТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» проценти та індекс інфляції повинні бути розраховані з моменту прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто з 13.10.2023 (наступний день, після видачі сертифіката про готовність до експлуатації).

Прокурором заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 486340,39 грн та трьох процентів річниху розмірі 132532,86 грн, які розраховані за період з 13.10.2023 по 31.10.2025 на суму безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 2 152 847,93 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що розрахунок виконано у відповідності до положень діючого законодавства, є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги прокурора про стягнення нарахувань в указаних сумах підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається прокурор доводяться інформацією з Єдиної державної електронній системі у сфері будівництва (а.с. 11-22), листуванням прокуратури з Запорізькою міськю радою (а.с. 24 28), іншими доказами в їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі не спростували доводи прокурора, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідач відповідно до ст. 129 ГПК України.

Також суд враховує, що ухвалою суду від 05.01.2026 задоволено заяву Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позовуу справі №908/3996/25; постановлено накласти арешт на нерухоме майно відповідача відповідно до перліку наведеного в резолютивній частині ухвали.

За вказану заяву про забезпечення позову Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3152 від 04.12.2025.

Враховуючи вжиття заходів забезпечення позову за заявою прокурора, суд покладає на відповідача судовий збір, який сплачений прокурора при поданні заяви про забезпечення позову.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНКА» (бул. Центральний, 26, м. Запоріжжя, 65005, ідентифікаційний код юридичної особи 13617802) на користь Запорізька міська рада (проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя,69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) грошові кошти у розміріі 2771721,18 грн (два мільйони сімсот сімдесят одна тисяча сімсот двадцять одна гривеня 21 коп.), з яких: 2152847,93 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 486340,39 грн інфляційні нарахування, 132532,86 грн 3% річних. Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНКА» (бул. Центральний, 26, м. Запоріжжя, 65005, ідентифікаційний код юридичної особи 13617802) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 33260,65 грн (тридцять три тисячі двісті шістдесят гривень 65 коп.) та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.). Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.06.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич