Ухвала суду № 137497002, 12.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

12.06.2026м. ДніпроСправа № 904/3265/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Губи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Дніпровської міської ради від 02.06.2026 про забезпечення позову у справі

за позовом Дніпровської міської ради м. Дніпро

до фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1449394грн62коп

Суддя Новікова Р.Г.

представники:

від позивача: Білан С.А. в порядку самопредставництва

від відповідача: Білий Є.В. - паспорт

Хандога А.В. на підставі ордеру АЕ №1512761 від 08.06.2026, адвокат

ВСТАНОВИВ: Дніпровська міська рада звернулась до ОСОБА_1 з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1449394грн62коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: вул. Олександра Щербакова (вул. Леоніда Стромцова), 4А, м. Дніпро, на якій знаходяться належні йому на праві власності об`єкти нерухомості.

Позивач послався на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно і зазначив про розміщення належного відповідачу на праві власності майнового комплексу автостоянки (літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м) на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (вул. Леоніда Стромцова), 4А.

Позивач вказав, що з 19.10.2020 у Білого Є.В. виник обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір, оформити речові права на земельну ділянку) та сплачувати за користування земельною ділянкою, якою користується. Відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно до теперішнього часу належним чином не оформив речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Відповідач не є власником земельної ділянки або постійним землекористувачем, а відтак не є платником земельного податку. Відповідач не є юридичною особою, яка звільняється від обов`язку сплати коштів за користування земельною ділянкою відповідно до статті 297 Податкового кодексу України.

Позивач повідомив, що Інспекція з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснила обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул. Леоніда Стромцова (вул. Олександра Щербакова), 4А та склала акт обстеження земельної ділянки від 18.02.2025 №0065.

Позивач вказав, що за результатами обстеження земельної ділянки було встановлено:

- доступ до земельної ділянки вільний, територія огороджена бордюрними блоками, заїзд здійснюється зі сторони вулиці Леоніда Стромцова;

- земельна ділянка використовується Білим Є.В. для провадження господарської діяльності зі зберігання автотранспортних засобів на автостоянці;

- на земельній ділянці розташовано металеву споруду - сторожку охоронця з камерою відеоспостереження та станцію для зарядки електромобілів;

- місця для паркування на автостоянці частково розмічені, автомобілі розміщуються в три ряди, під час обстеження на автостоянці були припарковані двадцять автомобілів;

- відповідно до нанесених графічних матеріалів містобудівного кадастру через територію автостоянки прокладені підземні комунікації (труби каналізаційних мереж діаметром 300мм, тепломереж та водопровідних мереж діаметром 200мм);

- згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони Ж-7 (зона багатоквартирної житлової забудови);

- покриття земельної ділянки - асфальт, що місцями пошкоджений;

- за результатами геодезичних замірів автостоянка займає територію земельної ділянки площею 0,1650га.

Позивач повідомив, що на підставі акта Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 18.02.2025 №0065, звіту щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку нормативної грошової оцінки земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.08.2025 №38964/5/04-36-24-04-10 Комісія з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок сум орендної плати, здійснила та затвердила протоколом від 22.01.2026 №1 розрахунок орендної плати, не сплаченої відповідачем, за період з 01.01.2022 по 22.01.2026 у розмірі 1449394грн.62коп. Ця сума складається з сум

- у розмірі 301928грн43коп за період з 01.01.2022 по 31.12.2022;

- у розмірі 347217грн70коп за період з 01.01.2023 по 31.12.2023;

- у розмірі 364925грн80коп за період з 01.01.2024 по 31.12.2024;

- у розмірі 408716грн90коп за період з 01.01.2025 по 31.12.2025;

- у розмірі 26605грн79коп за період з 01.01.2026 по 22.01.2026.

Позивач пояснив, що розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022-2026роки виконаний Комунальним підприємством «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради з урахуванням рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 суд залишив без руху позов Дніпровської міської ради та запропонував протягом 7 днів з моменту отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви - надати до суду письмові пояснення, в яких визначити особу, до якої заявлені позовні вимоги ( ОСОБА_1 чи фізична особа - підприємець Білий Євген Володимирович).

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках ОСОБА_1 , в межах суми стягнення у розмірі 1449394грн62коп, до набрання рішенням по справі законної сили.

В обґрунтування вжиття заходів із забезпечення позову Дніпровська міська рада вказала таке:

- за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об`єкти, розміщені на земельних ділянках можуть бути відчужені на користь третіх осіб. Метою таких дій може бути, зокрема штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи.

- грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідача, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду.

- обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

- обраний захід забезпечення позову зумовить неможливість затягування розгляду справи шляхом залучення до участі по справі нових учасників; осіб; обраний захід забезпечення позову не порушує права відповідача та інших обраний захід забезпечення позову є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред`явлених позовних вимог; обраний захід забезпечення позову є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу; обраний захід забезпечення позову зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову.

- забезпечення позову в зазначеній справі не може призвести збитків для відповідача або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 суд призначив розгляд заяви позивача від 02.06.2026 про забезпечення позову у судовому засіданні на 12.06.2026.

На адресу суду 09.06.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» пояснення позивача на виконання ухвали суду від 05.06.2026. Позивач зазначив, що позовні вимоги у справі №904/3265/26 заявлені до ОСОБА_1 як до фізичної особи-підприємця.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 01.07.2026 о 10:00год.

На адресу суду 09.06.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» заперечення відповідача від 09.06.2026 щодо заяви позивача про забезпечення позову.

Заперечуючи проти задоволення заяви позивача від 02.06.2026 про вжиття заходів забезпечення позову, відповідач вказав на те, що:

- сплачував в бюджет міста Дніпро та Комунальному підприємству «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради грошові кошти у вигляді плати збору за паркування за використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова (вул. Вакуленчука), буд. 4-А. Тому відсутній факт безпідставного збереження коштів за використання земельної ділянки по вул. Олександра Щербакова, 4-А

- оціночна вартість об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4-А, дорівнює 1778883грн16коп згідно з довідкою Фонду державного майна України від 08.06.2026 №201-20260608-0011854025. Наявне у відповідача нерухоме майно, яке стало приводом до вказаного судового спору, вже саме по собі забезпечує можливість виконання потенційного рішення суду.

- в заяві позивача про забезпечення позову відсутнє належне обґрунтування необхідності забезпечення позову. Позивач не навів конкретної обставини, яка б свідчила про існування ризику невиконання рішення у цій справі.

- накладення арешту на грошові кошти та рахунки фактично створить суттєві перешкоди для здійснення господарської діяльності відповідача та паралізує його діяльність. Наявність арешту грошових коштів може значно ускладнити реалізацію господарської діяльності та потенційно заблокувати діяльність відповідача, може призвести до неможливості сплати відповідачем податків та інших обов`язкових платежів, виплати заробітної плати, тощо.

У засіданні суду від 12.06.2026 відповідач, представник відповідача та представник позивача підтримали раніше викладені правові позиції щодо забезпечення позову.

Розглянувши заяву Дніпровської міської ради від 02.06.2026 про забезпечення позову та заперечення відповідача від 09.06.2026, вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача та представника позивача, суд встановив таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/361/18, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний підхід викладений в постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 10.10.2019 у справі №904/1478/19, від 16.12.2019 у справі №904/3459/19, від 28.05.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, на яку акцентував Скаржник, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 вказано, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Щодо вимоги позивача вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Білого Євгена Володимировича, а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), суд зазначає таке.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/5330/25 за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про:

- зобов`язання фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, площею 0,1650га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101);

- скасування державної реєстрації права приватної власності Білого Євгена Володимировича на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), проведену 19.10.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. (номер запису про право власності 38863333) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2204295612101.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі №904/5330/25 суд задовольнив позовні вимоги Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича та

- зобов`язав фізичну особу - підприємця Білого Євгена Володимировича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, площею 0,1650га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101).

- скасував державну реєстрацію права приватної власності Білого Євгена Володимировича на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), проведену 19.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. (номер запису про право власності 38863333) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2204295612101.

- стягнув з фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову.

Станом на 12.06.2026 триває розгляд Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі №904/5330/25.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25 суд задовольнив заяву Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову та заборонив фізичній особі - підприємцю Білому Євгену Володимировичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2204295612101). Стягувачем за цією ухвалою є Дніпровська міська рада, боржником - фізична особа - підприємець Білий Євген Володимирович.

Станом на 12.06.2026 суду не надані докази скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25. Також суду не надані докази скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25.

З огляду на вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25 заходи забезпечення позову, які є чинними станом на 12.06.2026, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Білого Євгена Володимировича, а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101).

Щодо вимоги позивача вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича в межах суми стягнення у розмірі 1449394грн62коп, суд зазначає таке.

Загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає з наявності у фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.

Тотожна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25, від 02.02.2026 у справі №904/902/1281/25.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою не допустити виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнути виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову. У такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №911/8/21, від 21.01.2022 у справі №910/5079/21, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 16.09.2024 у справі № 927/997/23.

За змістом норм Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №910/7485/, від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 27.09.2024 у справі №910/7489/24.

Досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів суд враховує, що:

- предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1449394грн62коп з фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту грошові кошти;

- сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження фізичною особою - підприємцем Білим Євгеном Володимировичем активами (грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Суд враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття майна з власності відповідача, його зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.

З огляду на зміст статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №918/635/18, від 28.10.2020 у справі №916/2290/18, від 01.04.2021 у справі №905/1360/19.

Відповідно до частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може зобов`язати особу, за заявою якої вжито заходи забезпечення позову, надати зустрічне забезпечення з метою гарантування відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені такими заходами забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до статті 146 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

Згідно зі статтею 141 Господарського процесуального кодексу України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

За правовою природою зустрічне забезпечення є процесуальною гарантією компенсаційного характеру, а не способом вирішення спору по суті чи формою перевірки обґрунтованості позовних вимог. При цьому суд має оцінити, чи доведено реальну ймовірність понесення збитків саме внаслідок вжиття заходів забезпечення позову та розмір потенційних збитків, а також співмірність заявленої суми зустрічного забезпечення характеру та наслідкам забезпечувальних заходів.

Зустрічне забезпечення не є інструментом перевірки правильності чи помилковості забезпечення позову, не спрямоване на нівелювання ризиків, які стали підставою для його застосування, і не може використовуватися як альтернатива заяві про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України.

Сам по собі факт накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову не є підставою для покладення на позивача обов`язку внести на депозит суду ідентичну суму: зустрічне забезпечення має компенсаційну природу та вимагає доведення реальних (ймовірних) збитків і їх орієнтовного розміру.

Аналогічна позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №921/341/24(921/275/25), від 02.02.2026 у справі №904/902/1281/25.

Статтею 141 Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

Суд зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову.

Щодо вимоги заявника про дію заходів забезпечення позову до набрання рішенням по справі законної сили, суд зазначає таке.

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлена тривалість вжитих судом заходів забезпечення позову.

Частинами 7-10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачена тривалість вжитих судом заходів забезпечення позову з урахуванням результатів розгляду справи:

- у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

- у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Крім того згідно з частиною 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє заяву Дніпровської міської ради від 02.06.2026 про забезпечення позову та арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, в межах суми стягнення у розмірі 1449394грн62коп.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 91, 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву Дніпровської міської ради від 02.06.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: вул. Олександра Щербакова, 4 А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, в межах суми стягнення у розмірі 1449394грн62коп до набрання рішенням по справі законної сили

Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса місцезнаходження АДРЕСА_2 ), в межах суми стягнення у розмірі 1449394грн62коп.

Стягувач: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75).

Боржник: фізична особа - підприємець Білий Євген Володимирович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса місцезнаходження АДРЕСА_2 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження».

Дата набрання ухвалою законної сили 12.06.2026

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки 13.06.2029.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред`явлення до примусового виконання.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повна ухвала складена 17.06.2026

Суддя Р.Г. Новікова