Ухвала суду № 137496988, 17.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення без розгляду заяви про визнання позову

17.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2502/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: Шевчук О. М.

від відповідача: Юсенко Н.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджител" (вх. суду №26866/26 від 01.06.2026) про визнання позову у справі

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2; ідентифікаційний код 44725823)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджител" (49019, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Белелюбського академіка, будинок 68, корпус 2, приміщення 210; ідентифікаційний код 32701799)

про стягнення невикористаної попередньої оплати у розмірі 27 336 306,06 грн

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебуває справа за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджител" про стягнення невикористаної попередньої оплати у розмірі 27 336 306,06 грн.

01.06.2026 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача (вх. суду №26866/26 від 01.06.2026) про визнання позову, у якій представник відповідача заявляє про визнання в повному обсязі позовних вимог.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача усно просив суд залишити без розгляду заяву (вх. суду №26866/26 від 01.06.2026) про визнання позову.

Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

В постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15, від 27 листопада 2019 року у справі №629/847/15-к, від 16 червня 2020 року у справі №922/4519/14, від 13 січня 2021 року у справі №0306/7567/12, від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц.

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15 застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність процесуальної норми, яка б врегульовувала процесуальні наслідки вирішення судом питання щодо відкликання заяви про визнання позову, суд застосовує до спірних правовідносин процесуальну аналогію, а саме: положення пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до даної норми суд залишає позовну заяву без розгляду у випадках, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Суд констатує, що представник відповідача (заявник) у судовому засіданні 17.06.2026 усно заявив клопотання про залишення заяви про визнання позову без розгляду та зняв вказану заяву з подальшого розгляду судом.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви (вх. суду №26866/26 від 01.06.2026) про визнання позову - без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 46, 226, 234, 235, 243 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджител" (вх. суду №26866/26 від 01.06.2026) про визнання позову - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили - 17.06.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Іванова