Ухвала суду № 137496943, 17.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

17 червня 2026 року Справа № 903/495/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/495/26

за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради Володимирського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурштин Енергомаш», м.Івано-Франківськ

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 78 645,82 грн,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: Марценюк В. Д. (довіреність від 25.06.2025),

в судовому засіданні взяв участь Гудков М. В. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №071757 від 01.03.2023),

в с т а н о в и в:

21.05.2026 сформовано в системі «Електронний суд» та зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заява № 50/1-1090вих-26 від 21.05.2026 керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради Володимирського району, в якій керівник Володимирської окружної прокуратури Волинської області просить:

- визнати недійсними: 1) додаткову угоду № 3 від 19.02.2025; 2) додаткову угоду № 4 від 29.10.2025;

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурштин Енергомаш» на користь Поромівської сільської ради в дохід місцевого бюджету 78 645,82 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що спірні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії від 16.12.2024 № 59/01/25/258 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі та п.п.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 № 1178, а тому просить визнати їх недійсними на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім того, враховуючи, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов, призвело до безпідставного збереження відповідачем коштів у сумі 78 645,82 грн, вважає, що останній зобов`язаний повернути їх до бюджету.

Ухвалою суду від 26.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.06.2026; постановлено відповідачу до 12.06.2026 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу, прокурору до 16.06.2026 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

Ухвала суду від 26.05.2026 направлена сторонам 26.05.2026 до їх електронних кабінетів.

11.06.2026 через систему Електронний суд відповідач подав відзив на позов, в якому відповідач просить: залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з відсутністю передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів Поромівської сільської ради в суді; у разі відмови у задоволенні зазначеного клопотання відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

16.06.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій просить: відмовити у задоволенні клопотання представника ТзОВ «Бурштин Енергомаш» про залишення без розгляду позовної заяви у справі №903/495/26; відхилити заперечення відповідача на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.

В судовому засіданні 17.06.2026 представник відповідача підтримав заяву про залишення позову без розгляду та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, посилаючись на її безпідставність.

Позивач повноважного представника у судове засідання 17.06.2026 не направив.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

На обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду відповідач посилається на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24), яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визнані неконституційними.

Відповідач вважає, що у зв`язку із неконституційністю окремих норм спеціального закону, прокурор немає підстав для представництва інтересів держави у суді.

Також відповідач посилається на безпідставність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради, посилаючись на те, що прокурор фактично підмінив собою уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який є самостійною юридичною особою з повною господарською правосуб`єктністю, що суперечить вимогам статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та усталеній судовій практиці.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, враховуючи п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, тобто, до цієї дати положення абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до винесення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.

Керівник Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Бурштин Енергомаш про визнання недійсними додаткових угод, стягнення коштів звернувся з позовною заявою до господарського суду 21.05.2026, тобто, в період, коли приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, залишаються чинними, а тому вони підлягають застосуванню.

Окрім цього, з урахуванням п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України дія Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у справі №903/495/26, оскільки вони виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними. У грудні 2025 року Володимирська окружна прокуратура вперше направила позивачу лист щодо неправомірності укладення додаткових угоди до договору.

За таких обставин заява відповідача про залишення позову керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради без розгляду не підлягає до задоволення, а правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 (п. 139).

Щодо посилань відповідача на те, що прокурор фактично підмінив собою уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який є самостійною юридичною особою з повною господарською правосуб`єктністю, що суперечить вимогам статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та відсутність порушеного інтересу держави.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Водночас, тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Керівник Володимирської окружної прокуратури Волинської області звернувся в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради, Володимирського району.

Як стверджує прокурор, зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави.

Судом встановлено, що прокурором додано до позовної заяви лист від 25.12.2025 № 50/1-2577вих-25, яким повідомлено позивача про наявність порушень при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії. Проте, Поромівською сільською радою не вжито заходів до усунення порушень вказаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про визнання недійсними додаткових угод до договору від 16.12.2024 № 59/01/25/258, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, та стягнення із постачальника електроенергії до бюджету коштів, отриманих за такими угодами.

Поромівська сільська рада листом від 22.01.2026 № 60/01-14 повідомила, що вона не вживала заходи цивільно-правового характеру про визнання недійсними додаткових угод та стягнення зайво сплачених коштів за договором від 16.12.2024 № 59/01/25/258. Цим же листом сільська рада повідомила, що не заперечує проти пред`явлення відповідного позову Володимирською окружною прокуратурою.

Наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а у разі встановлення судом незаконності додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, таке суспільному інтересу не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, Велика Палата зазначила, що прокурор, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

З урахуванням наведеного позов керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради спрямований на захист інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

За таких обставин, в уповноваженого органу, в інтересах якого пред`явлено позов, був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак він не скористався правом звернутися до суду за захистом інтересів держави, що, безумовно, свідчить про невжиття компетентним органам жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

З урахуванням викладеного, у цьому випадку прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Поромівської сільської ради.

Враховуючи обізнаність Поромівської сільської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади; беручи до уваги характер наданої інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та відсутність наміру звертатись до суду самостійно, з огляду на наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні уповноваженим органом функцій із їх захисту, у керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області є підстави для представництва інтересів держави в особі Поромівської сільської ради, а тому у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю передбачених законом підстав для представництва слід відмовити.

Після розгляду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду і відмови у його задоволенні підготовче судове засідання було продовжено.

Прокурор, представник відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження, реалізацією учасниками справи процесуальних прав шляхом подачі відповідних заяв по суті справи, відсутністю станом на 17.06.2026 інших заяв та клопотань від учасників справи, слід закрити підготовче провадження і призначити розгляд справи по суті.

Керуючись ст. ст. 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

постановив:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

2. Закрити підготовче провадження.

3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 22 липня 2026 року на 11:20 год.

4. Звернути увагу учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Відповідно до ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

5. Учасники справи можуть подавати документи засобами поштового зв`язку, електронною поштою або через підсистему Електронний суд.

6. Рекомендувати учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв`язку.

Згідно із ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.

Попередити сторони, що відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя І. О. Якушева