Рішення № 137496835, 09.06.2026, Господарський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2026 р. Cправа № 902/1757/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" (Сосонське шосе, буд. 10, с-ще Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300)

до: Фермерського господарства "ДИНАСТІЯ - Ю.В." (вул. Шевченка, буд. 42, с. Осічок, Хмільницький район, Вінницька область, 22311)

до: Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000)

про визнання незаконним та скасування пунктів рішення, визнання частково недійсним договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди

та за зустрічним позовом: Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" (Сосонське шосе, буд. 10, с-ще Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним (неукладеним) договору на управління спадщиною

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 24.12.2025 (вх. № 1880/25 від 24.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" до Фермерського господарства "ДИНАСТІЯ - Ю.В." та Хмільницької міської ради, у якій позивач просить суд:

визнати незаконними та скасувати пункти 4, 5 рішення 76 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3658 від 18.07.2025 у частині надання Фермерському господарству "ДИНАСТІЯ - Ю.В." в оренду та укладення з ним договору оренди землі строком на 25 років (але не більше дня державної реєстрації права власності) щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме:

- площею 2,0200 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0024;

- площею 0,8714 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0025;

- площею 0,8129 га, кадастровий номер 0524884500:06:002:0406;

- площею 0,6900 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0026, розташованих на території Хмільницької міської територіальної громади за межами населених пунктів;

визнати частково недійсним Договір оренди землі № 301-25 від 30.07.2025, укладений між Хмільницькою міською радою та Фермерським господарством "ДИНАСТІЯ - Ю.В.", у частині передання в оренду зазначених земельних ділянок;

визнати відсутнім право оренди Фермерського господарства "ДИНАСТІЯ - Ю.В." на вказані земельні ділянки, зареєстроване 30.07.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Договору оренди землі № 301-25 від 30.07.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1757/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.01.2026, про що 29.12.2025 було постановлено відповідну ухвалу.

09.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Хмільницької міської ради надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 09.01.2026 (вх. № 01-34/213/26 від 09.01.2026).

12.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В." - адвоката Путіліна Є.В. надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 12.01.2026 (вх. № 01-34/250/26 від 12.01.2026).

13.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ТОВ "МП-АЛЬФА" - адвоката Захарченка О.В. надійшла відповідь № б/н від 12.01.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд" 12.01.2026) (вх. № 01-34/316/26 від 12.01.2026) на відзив № б/н від 09.01.2026 (вх. № 01-34/213/26 від 09.01.2026).

13.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшла зустрічна позовна заява Хмільницької міської ради № б/н від 13.01.2026 (вх. № 36/26 від 13.01.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА", у якій позивач за зустрічним позовом просить:

визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 5 скликання Лозівської сільської ради № 24 від 12.07.2010, яким надано згоду на укладення договору на управління спадщиною;

визнати недійсним (неукладеним) договір на управління спадщиною, укладений 13.07.2010 між Лозівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА".

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 902/1757/25 раніше визначеному складу суду, 13.01.2026 вказану зустрічну позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку з встановленими судом недоліками зустрічної позовної заяви, які перешкоджали її прийняттю до спільного розгляду з первісним позовом, суд, ухвалою від 15.01.2026, постановив залишити без руху зустрічну позовну заяву Хмільницької міської ради № б/н від 13.01.2026 (вх. № 36/26 від 13.01.2026) та встановив Хмільницькій міській раді строк на усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

15.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Хмільницької міської ради надійшло заперечення № б/н від 15.01.2026 (вх. № 01-34/455/26 від 15.01.2026) на відповідь на відзив № б/н від 12.01.2026 (вх. № 01-34/316/26 від 12.01.2026).

21.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Хмільницької міської ради надійшла заява № б/н від 21.01.2026 (вх. № 01-34/632/26 від 21.01.2026), подана на виконання ухвали суду від 15.01.2026, у якій позивач просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Суд поновив Хмільницькій міській раді строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, прийняв зустрічну позовну заяву Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору на управління спадщиною недійсним (неукладеним) до спільного розгляду з первісним позовом, а також об`єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" до Фермерського господарства "ДИНАСТІЯ - Ю.В." та Хмільницької міської ради про визнання незаконними та скасування пунктів рішення, визнання договору оренди землі частково недійсним та визнання відсутнім права оренди.

Відповідну ухвалу постановлено 23.01.2026.

Суд відклав підготовче судове засідання на 19.02.2026. Крім того, суд витребував у Хмільницької міської ради належним чином засвідчену копію рішення 76 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3658 від 18.07.2025 "Про розгляд листів ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В.". Також суд витребував у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином засвідчені копії державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, а саме:

- кадастровий номер 0524884500:06:003:0024, площею 2,02 га, № паю 55, що належить Лецькій Ніні Трохимівні;

- кадастровий номер 0524884500:06:003:0025, площею 0,8714 га (№ паю 53, площа 1,19 га) та кадастровий номер 0524884500:06:003:0026, площею 0,6900 га, № паю 34, що належать Поліщуку Василю Івановичу;

- кадастровий номер 0524884500:06:002:0406, площею 0,8129 га (№ паю 9, площа 2,3311 га), що належить Вищиревич Надії Михайлівні.

Відповідну ухвалу постановлено 27.01.2026.

05.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ТОВ "МП-АЛЬФА" - адвоката Захарченка О.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 05.02.2026 (вх. № 01-34/1221/26 від 05.02.2026).

Того ж дня, на виконання пункту 4 ухвали суду від 27.01.2026, від Хмільницької міської ради надійшло клопотання № б/н від 05.02.2026 (вх. № 01-34/1224/26 від 05.02.2026) про долучення до матеріалів справи копії рішення 76 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3658 від 18.07.2025 "Про розгляд листів ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В.".

09.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Хмільницької міської ради надійшла відповідь № б/н від 09.02.2026 (вх. 01-34/1304/26 від 09.02.2026) на відзив № б/н від 05.02.2026 (вх. № 01-34/1221/26 від 05.02.2026).

09.02.2026 на адресу суду, на виконання пункту 5 ухвали суду від 27.01.2026, від Відділу № 7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов супровідний лист № 537/475-26 від 05.02.2026 з документами, поданими на виконання вимог ухвали.

18.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Хмільницької міської ради надійшли додаткові пояснення № б/н від 18.02.2026 (вх. № 01-30/1681/26 від 18.02.2026).

За результатами судового засідання 19.02.2026 судом долучено до матеріалів справи зазначені додаткові пояснення Хмільницької міської ради разом із доданими до них документами. Водночас судом задоволено усне клопотання представника Хмільницької міської ради та оголошено перерву в судовому засіданні до 19.03.2026, про що постановлено відповідні ухвали в протокольній формі.

У подальшому, у судовому засіданні 19.03.2026, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2026, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

22.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ТОВ "МП-АЛЬФА" - адвоката Захарченка О.В. надійшла заява № б/н від 22.04.2026, яка зареєстрована загальним відділом "Канцелярія суду" 23.04.2026 за вх. № 01-30/4001/26, про застосування позовної давності відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.

23.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В." - адвоката Путіліна Є.В. надійшло вступне слово № б/н від 23.04.2026 (вх. № 01-30/4002/26 від 23.04.2026).

У судовому засіданні 23.04.2026 суд заслухав вступні слова представників ТОВ "МП-АЛЬФА" та ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В.", після чого перейшов до стадії безпосереднього дослідження доказів, у межах якої, з метою забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин справи суд відклав розгляд справи по суті на 09.06.2026.

09.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Хмільницької міської ради надійшло клопотання № б/н від 09.06.2026 (вх. № 01-30/5905/26 від 09.06.2026) про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з тим, що уповноважений представник Хмільницької міської ради - Буликова Н.А. перебуває на лікарняному.

Того ж дня до суду надійшла заява № б/н від 09.06.2026 (вх. № 01-30/5907/26 від 09.06.2026) представника ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В." - адвоката Путіліна Є.В., у якій останній просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Також представник зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду додатково.

На визначений час у судове засідання 09.06.2026 повідомлені належним чином сторони не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши клопотання Хмільницької міської ради № б/н від 09.06.2026 (вх. № 01-30/5905/26 від 09.06.2026), суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні як необґрунтованого, оскільки перебування представника сторони на лікарняному саме по собі не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, Хмільницькою міською радою не наведено жодних обставин, які б свідчили про неможливість забезпечення участі в судовому засіданні іншого уповноваженого представника.

У порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У судовому засіданні 09.06.2026 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" (позивач за первісним позовом) зазначає, що ним встановлено факт передачі в оренду земельних ділянок, які перебувають в його управлінні на підставі Договору управління спадщиною від 13.10.2010.

Так, відповідно до Договору оренди землі № 301-25 від 30.07.2025, укладеного на підставі рішення 76 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3658 від 18.07.2025, Хмільницька міська рада як орендодавець передала, а Фермерське господарство "ДИНАСТІЯ - Ю.В." як орендар прийняло у строкове платне користування земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади (колишня територія Лозівської сільської ради), загальною площею 27,0926 га згідно із переліком, визначеним договором.

Позивач зазначає, що до вказаного переліку включено земельні ділянки, які перебувають в управлінні ТОВ "МП-АЛЬФА" на підставі Договору на управління спадщиною від 13.07.2010, укладеного між Лозівською сільською радою як установником управління та ТОВ "МП-АЛЬФА" як управителем.

Вказаний Договір укладено відповідно до статті 1285 Цивільного кодексу України з метою утримання, догляду та збереження спадкового майна, що залишилося після смерті громадян, перелік якого визначено в акті опису спадкового майна. Згідно з пунктом 7 Договору строк його дії встановлено з 13.07.2010 до дня оформлення спадщини спадкоємцями померлих громадян. Договір зареєстрований у книзі обліку за № 317/10.

За твердженням позивача, окремі земельні ділянки, передані йому в управління на підставі зазначеного договору, одночасно були передані Хмільницькою міською радою в оренду ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В." за Договором оренди землі від 30.07.2025, а саме:

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:003:0024 площею 2,0200 га (пай № 55);

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:003:0025 площею 0,8714 га (пай № 53);

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:002:0406 площею 0,8129 га (пай № 9);

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:003:0026 площею 0,6900 га (пай № 34).

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно із якими право оренди на вказані земельні ділянки було зареєстровано за ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В." 30.07.2025.

ТОВ "МП-АЛЬФА" зазначає, що протягом 2010-2025 років здійснювало управління зазначеним спадковим майном на законних підставах, що не оспорювалося ні Лозівською сільською радою, ні Хмільницькою міською радою після набуття нею відповідних повноважень у зв`язку з адміністративно-територіальною реформою. У зв`язку з цим позивач вважає, що мав правомірні очікування щодо подальшого здійснення управління спірними земельними ділянками до моменту оформлення спадкових прав спадкоємцями та законний інтерес у реалізації наданих йому Договором повноважень управителя спадкового майна.

На думку позивача, прийнявши рішення № 3658 від 18.07.2025 та передавши ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В." в оренду спірні земельні ділянки строком на 25 років, але не більше ніж до дня державної реєстрації права власності на них відповідними набувачами, Хмільницька міська рада порушила його майнові права та законні інтереси як особи, яка здійснює управління спадщиною, до складу якої входять зазначені земельні ділянки.

Фермерське господарство "ДИНАСТІЯ - Ю.В." (відповідач-1 за первісним позовом) у відзиві на позовну заяву заперечило проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" не надано належних та допустимих доказів внесення договору управління спадщиною від 13.07.2010 до відповідної книги обліку таких договорів у встановленому законодавством порядку.

На думку відповідача, за відсутності належного підтвердження державної реєстрації такого правочину договір не може вважатися належним чином укладеним та таким, що породжує для сторін відповідні права й обов`язки.

З огляду на викладене відповідач вважає, що позивач не набув належного права користування спірними земельними ділянками, а відтак відсутні підстави вважати, що оскаржуваними рішеннями чи правочинами були порушені його права або охоронювані законом інтереси.

Хмільницька міська рада (відповідач-2 за первісним позовом) у відзиві на позовну заяву заперечила проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що земельні частки (паї), на які посилається позивач, на момент прийняття рішення не були сформовані як окремі земельні ділянки у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. Крім того, відомості про такі земельні ділянки не були внесені до Державного земельного кадастру, що відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України є необхідною передумовою для виникнення та державної реєстрації речових прав на земельні ділянки.

За твердженням відповідача, за відсутності сформованих земельних ділянок неможливо встановити їх місцезнаходження, межі та координати, а тому такі земельні частки не існували як самостійні об`єкти цивільних прав. У зв`язку з цим ТОВ "МП-АЛЬФА" не могло набути та зареєструвати право користування чи інше речове право на спірні земельні ділянки, яке підлягало б судовому захисту.

Відповідач також посилається на положення статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", відповідно до яких невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

На думку Хмільницької міської ради, до моменту оформлення права власності спадкоємцями відповідні земельні частки (паї) перебувають у розпорядженні органу місцевого самоврядування та можуть передаватися в оренду для ефективного використання. Відтак, приймаючи рішення № 3658 від 18.07.2025 та передаючи спірні земельні ділянки в оренду ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В.", міська рада діяла в межах наданих їй законом повноважень.

Окремо відповідач зазначає, що Договір на управління спадщиною від 13.07.2010 не може бути ототожнений з договором оренди землі, оскільки не відповідає вимогам статей 13 та 15 Закону України "Про оренду землі", не містить істотних умов договору оренди та не укладений із власником земельних ділянок.

Також відповідач звертає увагу на положення частини другої статті 1031 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню. На думку міської ради, Договір на управління спадщиною від 13.07.2010, укладений між Лозівською сільською радою та ТОВ "МП-АЛЬФА", нотаріально посвідчений не був, а тому є недійсним (нікчемним).

Крім того, відповідач вказує, що земельні частки (паї) були передані в управління без визначення плати за управління спадковим майном. При цьому статтею 206 Земельного кодексу України встановлено принцип платності використання землі, а статтями 1029 та 1030 Цивільного кодексу України передбачено, що управління майном є оплатним, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також Хмільницька міська рада зазначає, що неодноразово зверталася до ТОВ "МП-АЛЬФА" з вимогою привести правовідносини щодо використання земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства та надати інформацію щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні товариства.

Зокрема, листом № 1647/01-18 від 24.08.2025 міська рада просила надати перелік земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів та площ, які зайняті невитребуваними земельними частками (паями) та перебувають у користуванні ТОВ "МП-АЛЬФА". Проте листом № 221 від 14.10.2025 товариство відмовилося від надання запитуваної інформації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА", заперечуючи доводи Хмільницької міської ради у відповіді на відзив, наголошує, що відповідач помилково ототожнює поняття земельної частки (паю) та земельної ділянки.

Позивач посилається на пункт 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", відповідно до якого земельні ділянки, право власності або користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

На думку позивача, земельні ділянки, які належали на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є сформованими у розумінні закону, а тому на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради існували як самостійні об`єкти цивільних прав.

Позивач також зазначає, що при укладенні Договору на управління спадщиною від 13.07.2010 Лозівська сільська рада та ТОВ "МП-АЛЬФА" діяли не у власних інтересах, а з метою забезпечення належного утримання та збереження спадкового майна, зокрема недопущення заліснення земельних ділянок, погіршення якості ґрунтів та інших негативних наслідків їх невикористання.

На обґрунтування своєї позиції ТОВ "МП-АЛЬФА" посилається на частину другу статті 1285 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка управляє спадщиною, має право вчиняти будь-які дії, спрямовані на збереження спадкового майна до появи спадкоємців або до прийняття ними спадщини.

За твердженням позивача, з огляду на характер спірного майна як земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що потребують постійного догляду та належного використання, Лозівська сільська рада не лише мала право, а й була зобов`язана вжити заходів щодо збереження спадкового майна шляхом передачі його в управління до моменту оформлення спадкових прав спадкоємцями.

Позивач наголошує, що укладення договорів на управління спадщиною прямо передбачене положеннями Цивільного кодексу України та є самостійним правовим механізмом охорони спадкового майна.

Крім того, ТОВ "МП-АЛЬФА" зазначає, що не ототожнює договір на управління спадщиною з договором оренди землі та не заявляє про набуття права власності на спірні земельні ділянки. На думку позивача, доводи відповідача-2 щодо відсутності державної реєстрації права оренди є безпідставними, оскільки управління спадщиною та оренда землі є різними правовими інститутами, що регулюються різними нормами законодавства.

Також позивач заперечує доводи відповідача-2 щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договору на управління спадщиною. При цьому ТОВ "МП-АЛЬФА" посилається на роз`яснення Міністерства юстиції України, викладені у листі від 04.10.2005, відповідно до яких вимога про нотаріальне посвідчення договорів на управління спадщиною законодавством не встановлена.

У зв`язку з цим позивач вважає безпідставними твердження відповідача-2 про нікчемність Договору на управління спадщиною від 13.07.2010 та відсутність у нього правових підстав для здійснення управління спадковим майном.

Щодо доводів відповідача-2 про відсутність плати за управління спадщиною позивач зазначає, що відповідно до частини третьої статті 1285 Цивільного кодексу України особа, яка управляє спадщиною, має право на оплату виконання своїх повноважень. Разом із тим, на думку позивача, зазначена норма встановлює право, а не обов`язок управителя на отримання відповідної винагороди. З огляду на це сторони Договору на управління спадщиною правомірно не передбачили у Договорі умову про оплату послуг управителя.

У запереченнях на відповідь на відзив Хмільницька міська рада зазначає, що доводи ТОВ "МП-АЛЬФА" щодо сформованості спірних земельних ділянок лише на підставі наявності державних актів на право приватної власності, виданих у 2002 році, не враховують вимог чинного земельного законодавства.

Відповідач не заперечує, що відповідно до статті 23 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 01.01.2002, право власності на земельну ділянку посвідчувалося державним актом. Водночас, на думку міської ради, сам по собі факт видачі державного акта не є безумовним підтвердженням сформованості земельної ділянки як індивідуально визначеного об`єкта цивільних прав, оскільки має бути забезпечена можливість її належної ідентифікації за місцем розташування, площею та межами.

Хмільницька міська рада також зазначає, що посилання позивача на пункт 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" є неповним, оскільки положення зазначеної норми підлягають застосуванню за умови можливості ідентифікації відповідної земельної ділянки.

На думку відповідача, сам факт виникнення права до 2004 року не звільняє особу від обов`язку довести існування земельної ділянки як індивідуально визначеного об`єкта цивільних прав. При цьому міська рада вказує, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували встановлення меж спірних земельних ділянок у натурі, наявність відповідної землевпорядної документації чи внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що твердження позивача про існування спірних земельних ділянок як сформованих об`єктів цивільних прав є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Крім того, Хмільницька міська рада заперечує доводи позивача щодо правомірності використання земельних ділянок на підставі Договору на управління спадщиною від 13.07.2010. На думку відповідача, збереження спадкового майна не може ототожнюватися з його тривалим господарським використанням. Систематичний обробіток земельних ділянок, вирощування сільськогосподарської продукції та отримання доходу від її реалізації фактично свідчать про користування земельними ділянками, яке повинно здійснюватися на підставі договору оренди або іншого передбаченого законом речового права.

Відповідач також зазначає, що Договір на управління спадщиною від 13.07.2010, укладений між Лозівською сільською радою та ТОВ "МП-АЛЬФА", за своїм змістом та порядком виконання виходять за межі правового режиму управління спадщиною, визначеного статтею 1285 Цивільного кодексу України, та фактично регулюють відносини користування земельними ділянками.

При цьому Хмільницька міська рада наголошує, що для правової кваліфікації договору визначальне значення має не його назва, а зміст прав та обов`язків сторін, мета укладення договору та фактичний характер правовідносин.

Також відповідач зазначає, що багаторічне використання земельних ділянок під виглядом управління спадщиною не відповідає меті статті 1285 Цивільного кодексу України, яка передбачає вжиття тимчасових заходів щодо збереження спадкового майна до моменту прийняття спадщини спадкоємцями або їх появи.

Крім того, Хмільницька міська рада посилається на абзац другий частини першої статті 1285 Цивільного кодексу України, відповідно до якого у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту управителем спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, є відповідна сільська, селищна або міська рада за місцезнаходженням земельної ділянки.

З огляду на наведене відповідач вважає, що ТОВ "МП-АЛЬФА" не наділене законом статусом управителя спадщини у спірних правовідносинах та не має правових підстав претендувати на отримання будь-яких доходів чи інших майнових вигод, пов`язаних із використанням спірних земельних ділянок.

Хмільницька міська рада обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви вказує на те, що внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи та реорганізації органів місцевого самоврядування Лозівська сільська рада перебуває у стані припинення, а Хмільницька міська рада є її правонаступником щодо майнових прав та обов`язків, у тому числі за Договором на управління спадщиною від 13.07.2010.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, під час передачі майна та документації від Лозівської сільської ради Хмільницькій міській раді не було передано відомостей щодо існування вказаного Договору, його предмета, строків дії, фактичного стану використання земель чи наявності будь-яких обтяжень. Крім того, відомості про Договір відсутні у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Хмільницька міська рада зазначає, що лише після прийняття рішень щодо формування земельних ділянок та передачі їх в оренду ФГ "ДИНАСТІЯ - Ю.В." ТОВ "МП-АЛЬФА" почало посилатися на Договір на управління спадщиною від 13.07.2010 як на підставу свого користування спірними земельними ділянками.

На думку міської ради, Договір на управління спадщиною не може бути належною правовою підставою для користування невитребуваними земельними частками (паями), оскільки такі паї є лише правом вимоги на виділення земельної ділянки в натурі та не є сформованими земельними ділянками.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що спадкоємцями не було реалізовано право на виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості), не здійснено формування таких земельних ділянок та їх державну реєстрацію. За таких обставин, на думку міської ради, був відсутній об`єкт нерухомого майна, який міг би бути предметом Договору на управління спадщиною від 13.07.2010.

У зв`язку з цим Хмільницька міська рада вважає, що обраний сторонами правовий механізм не відповідав правовому режиму невитребуваних земельних часток (паїв), а тому не міг бути підставою для виникнення у ТОВ "МП-АЛЬФА" прав щодо спірних земель.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір на управління спадщиною від 13.07.2010 не містить умов щодо винагороди управителя або порядку її визначення, не містить відомостей про кадастрові номери земельних ділянок та не був нотаріально посвідчений, що, на думку міської ради, свідчить про його невідповідність вимогам цивільного законодавства.

Хмільницька міська рада також посилається на те, що передача земель у фактичне користування без визначення винагороди управителя суперечить правовій природі договору на управління майном як оплатного договору та не відповідає положенням цивільного законодавства.

На думку позивача за зустрічним позовом, укладення та виконання спірного Договору без визначення винагороди управителя порушує майнові інтереси територіальної громади, оскільки унеможливлює належний контроль за використанням спадкового майна та створює правову невизначеність щодо змісту прав та обов`язків сторін.

Крім того, міська рада зазначає, що земельні частки (паї), на які посилається ТОВ "МП-АЛЬФА", не були сформовані як земельні ділянки, не мали встановлених меж та не були внесені до Державного земельного кадастру. У зв`язку з цим позивач за зустрічним позовом вважає, що відсутній об`єкт речових прав, а отже відсутні й права, які могли б підлягати судовому захисту.

Також Хмільницька міська рада стверджує, що Договір на управління спадщиною від 13.07.2010 не є правовстановлюючим документом на землю, не породжує речових прав та не може замінювати собою договір оренди земельної ділянки. Окремо зазначається, що Договір не був нотаріально посвідчений, хоча його предметом, на думку міської ради, є нерухоме майно.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що протягом тривалого часу ТОВ "МП-АЛЬФА" не вживало заходів щодо формування земельних ділянок, здійснення їх кадастрової реєстрації та оформлення прав на землю у встановленому законом порядку.

На переконання Хмільницької міської ради, саме бездіяльність ТОВ "МП-АЛЬФА", а не рішення органу місцевого самоврядування, стала причиною виникнення спірних правовідносин, тоді як оскаржуване рішення міської ради було прийнято в межах наданих законом повноважень та в інтересах територіальної громади.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" заперечуючи доводи Хмільницької міської ради, у відзиві на зустрічну позовну заяву, серед іншого, зазначає, що єдиним відповідачем за зустрічним позовом визначено ТОВ "МП-АЛЬФА", однак перша позовна вимога про "визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 5 скликання Лозівської сільської ради № 24 від 12.07.2010, яким надано згоду на укладення договору на управління спадщиною", на думку відповідача, фактично стосується дій Лозівської сільської ради та не може бути адресована ТОВ "МП-АЛЬФА", яке не є належним відповідачем за цією вимогою.

ТОВ "МП-АЛЬФА" також зазначає, що Договір на управління спадщиною був укладений 13.07.2010, у зв`язку з чим саме з цієї дати Лозівська сільська рада могла та повинна була дізнатися про обставини, які, на її думку, свідчать про порушення її прав.

У зв`язку з цим ТОВ "МП-АЛЬФА" вважає, що з моменту укладення Договору сплинув строк позовної давності, який становить понад 16 років, у зв`язку з чим заявлені вимоги подані з його пропуском, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Відповідач за зустрічним позовом також зазначає, що позивачем не наведено доводів щодо неукладеності Договору на управління спадщиною від 13.07.2010, зокрема у частині відсутності згоди сторін з усіх істотних умов. На його думку, Договір був належним чином укладений, підписаний сторонами та фактично виконувався, при цьому заперечень щодо його дії з боку Лозівської сільської ради протягом тривалого часу не надходило.

Крім того, ТОВ "МП-АЛЬФА" зазначає, що позивачем не наведено конкретних підстав для визнання Договору недійсним.

Відповідач також вказує, що чинне законодавство України не встановлює обов`язку укладення договору оренди земельної ділянки з Хмільницькою міською радою у спірних правовідносинах, а тому відповідні доводи позивача є безпідставними.

Окремо ТОВ "МП-АЛЬФА" звертає увагу, що Хмільницька міська рада, посилаючись на наявні у справі державні акти на право власності на земельні ділянки, наполягає на їх віднесенні до земельних часток (паїв), при цьому використовує термінологію "державні акти на право на земельну частку (пай)", яка не передбачена чинним законодавством України.

Хмільницька міська рада, заперечуючи доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" у відповіді на відзив зазначає, що доводи ТОВ "МП-АЛЬФА" про неможливість заявлення вимоги про скасування рішення Лозівської сільської ради № 24 від 12.07.2010 до ТОВ "МП-АЛЬФА" є безпідставними, оскільки зазначене рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки саме ТОВ "МП-АЛЬФА".

Зазначеним рішенням ТОВ "МП-АЛЬФА" було надано право на управління спадщиною, а на його підставі 13.07.2010 між Лозівською сільською радою та ТОВ "МП-АЛЬФА" укладено Договір на управління спадщиною. Таким чином, як спірне рішення, так і укладений на його виконання Договір безпосередньо породжують права та обов`язки саме для ТОВ "МП-АЛЬФА", яке є стороною Договору та набувачем відповідних прав.

У зв`язку з цим вимоги про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення, а також про визнання недійсним (неукладеним) Договору, заявлені до ТОВ "МП-АЛЬФА", є належними та обґрунтованими з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин.

Після набуття Хмільницькою міською радою статусу правонаступника Лозівської сільської ради їй не було передано інформації щодо існування Договору на управління спадщиною від 13.07.2010, його предмета, строку дії, обсягу повноважень управителя, фактичного стану використання земельних ділянок та наявних правових обтяжень. Відомості про зазначений Договір відсутні у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливило його виявлення під час прийняття земель до комунальної власності.

Хмільницька міська рада зазначає, що фактично дізналася про існування спірного Договору та можливе порушення прав територіальної громади лише у зв`язку з поданням ТОВ "МП-АЛЬФА" первісного позову у даній справі.

Порушення прав територіальної громади має триваючий характер, оскільки ТОВ "МП-АЛЬФА" і надалі користується відповідними земельними ділянками без належного правового оформлення. За таких обставин перебіг позовної давності слід обчислювати з моменту, коли правонаступник дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Водночас пунктом 7 спірного Договору визначено строк його дії з 13.07.2010 до моменту оформлення спадщини спадкоємцями померлих громадян. Враховуючи положення цивільного законодавства щодо строків прийняття спадщини, які становлять шість місяців з дня відкриття спадщини, строк існування відповідних правовідносин фактично був обмежений у часі.

Крім того, Хмільницька міська рада зазначає, що аналіз дат смерті осіб, зазначених у додатку до Договору, свідчить про наявність обставин, які викликають обґрунтовані сумніви щодо можливості укладення Договору на управління спадщиною в заявлений період. Зокрема, у разі встановлення факту спливу строку для прийняття спадщини на момент укладення Договору, відсутні правові підстави для його укладення як такого.

За таких обставин питання відповідності спірного Договору вимогам закону, зокрема щодо існування об`єкта управління спадщиною на момент його укладення, має істотне значення для правильного вирішення спору.

Хмільницька міська рада також зазначає, що протягом тривалого часу жодних дій з боку можливих спадкоємців щодо прийняття спадщини не вчинялося, що додатково підтверджує відсутність належної правової основи для подальшого використання майна у порядку управління спадщиною.

Таким чином, на думку Хмільницької міської ради, спірний Договір не створює та не може створювати правомірних довгострокових правовідносин, а фактичне користування ТОВ "МП-АЛЬФА" відповідними земельними ділянками протягом тривалого часу без належного правового оформлення є таким, що суперечить вимогам законодавства та свідчить про наявність підстав для визнання Договору недійсним.

У додаткових поясненнях Хмільницька міська рада зазначає, що з метою перевірки правових підстав для укладення Договору на управління спадщиною нею було направлено офіційні запити до Хмільницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області щодо надання витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті осіб, земельні ділянки яких були передані ТОВ "МП-АЛЬФА" на підставі Договору на управління спадщиною.

Запит стосувався громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У відповіді органу державної реєстрації актів цивільного стану від 11.02.2026 року, як зазначає Хмільницька міська рада, вбачається, що актові записи про смерть ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Факт смерті особи підтверджується свідоцтвом про смерть або відповідним актовим записом, внесеним до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Таким чином, на переконання Хмільницької міської ради, за відсутності актового запису про смерть відсутня належна правова підстава для відкриття спадщини.

Оскільки відкриття спадщини є обов`язковою юридичною передумовою для укладення договору на управління спадщиною, Хмільницька міська рада вважає, що відсутність підтвердженого факту смерті відповідних осіб виключає можливість укладення такого договору.

Відтак, на думку Хмільницької міської ради, Договір на управління спадщиною укладено за відсутності належних правових підстав, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним як такого, що не відповідає вимогам закону.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 12.07.2020 на 29 сесії 5 скликання Лозівської сільської ради прийнято рішення № 24 "Про укладення договору на управління спадщиною (земельних часток (паїв) з ТОВ "МП-АЛЬФА", відповідно до пункту 1 якого вирішено надати дозвіл на укладення договору на управління спадщиною згідно з актом опису (додаток 1).

13.07.2010 між Лозівською сільською радою (Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" (Управитель) було укладено Договір на управління спадщиною, відповідно до пункту 1 якого Установник управління передає, а Управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно акту його опису, що додається, та є невід`ємною частиною цього.

Згідно із п. 2 Договору Управитель зобов`язаний здійснювати управління зазначеним майном в інтересах спадкоємців померлих громадян згідно акта опису, що додається.

Строк дії цього договору з 13 липня 2010 р. до дня оформлення спадщини спадкоємцями померлих громадян (п. 7 Договору).

У договорі також зазначено його реєстраційний номер № 317/10 за книгою обліку.

Додатком до Договору є опис майна, переданого в управління спадщиною, згідно із яким об`єктом управління є 26 земельних ділянок померлих громадян загальною площею 48,1858 га.

26.07.2013 на 24 сесії 6 скликання Лозівської сільської ради прийнято рішення № 28, відповідно до пункту 1 якого вирішено внести зміни до додатку до договору на управління спадщиною від 21.12.2011 11 сесії 6 скликання шляхом виключення низки громадян у зв`язку з оформленням спадщини спадкоємцями.

Пунктом 2 зазначеного рішення надано дозвіл на укладення договору на управління спадщиною щодо низки громадян, серед яких ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до додатку до зазначеного рішення в описі майна (земельних часток (паїв)), переданих в управління спадщиною, значиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2,3311 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 129 від 08.08.2002, та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2,02 га, яка належала ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 106 від 08.08.2002.

21.01.2015 на 33 сесії 6 скликання Лозівської сільської ради прийнято рішення № 10, відповідно до пункту 1 якого вирішено внести зміни до додатку до договору на управління спадщиною від 26.07.2013 24 сесії 6 скликання шляхом виключення низки громадян у зв`язку з оформленням спадщини спадкоємцями.

Пунктом 2 зазначеного рішення надано дозвіл на укладення договору на управління спадщиною щодо низки громадян, серед яких, зокрема, власник земельних ділянок ОСОБА_2 .

Відповідно до додатку до зазначеного рішення в описі майна (земельних часток (паїв)), переданих в управління спадщиною, значаться земельні ділянки № 34 та № 53 площею 0,69 га та 1,19 га відповідно, які належали ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 102 від 08.08.2002.

18.12.2020 на 2 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради прийнято рішення № 24 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Хмільницької міської ради".

Відповідно до пункту 1 зазначеного рішення вирішено розпочати процедуру реорганізації шляхом приєднання до Хмільницької міської ради, зокрема, Лозівської сільської ради (підпункт 1.9 рішення).

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що Хмільницька міська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків, зокрема Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

18.07.2025 на 76 сесії 8 скликання Хмільницькою міською радою прийнято рішення № 3658, відповідно до пункту 3 якого вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади (колишньої Лозівської сільської ради), зокрема щодо земельних ділянок площею 2,0200 га з кадастровим номером 0524884500:06:003:0024, площею 0,8714 га з кадастровим номером 0524884500:06:003:0025, площею 0,8129 га з кадастровим номером 0524884500:06:002:0406 та площею 0,6900 га з кадастровим номером 0524884500:06:003:0026.

Відповідно до пункту 4 зазначеного рішення надано Фермерському господарству "ДИНАСТІЯ - Ю.В." в користування на умовах оренди вказані земельні ділянки, серед інших.

Пунктом 5 рішення вирішено укласти з Фермерським господарством "ДИНАСТІЯ - Ю.В." договір(и) оренди земель строком на 25 років, але не довше дня державної реєстрації права власності (можливим набувачем права) на зазначені земельні ділянки.

30.07.2025 на підставі рішення 76 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради № 3658 від 18.07.2025 між Хмільницькою міською радою (Орендодавець) та Фермерським господарством "ДИНАСТІЯ - Ю.В." (Орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв), що розташовані за межами населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади (колишня територія Лозівської сільської ради).

Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 27,0926 га, у тому числі, зокрема:

земельна ділянка площею 2,0200 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0024;

земельна ділянка площею 0,8714 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0025;

земельна ділянка площею 0,8129 га, кадастровий номер 0524884500:06:002:0406;

земельна ділянка площею 0,6900 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0026.

Умовами пункту 8 Договору передбачено, що Договір укладено строком на 25 (двадцять п`ять) років, але не більше дня державної реєстрації права власності (можливим набувачем права). Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельних ділянок виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі".

Пунктами 15, 16 Договору визначено, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01). Згідно категорій земель - землі сільськогосподарського призначення (п. пп. а ст.19 Земельного Кодексу України).

Договір зареєстровано у Хмільницькій міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 30.07.2025 за № 301-25.

Того ж дня сторонами підписано акт приймання-передачі земельних ділянок, що надаються в оренду, відповідно до якого передано в оренду земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 27,0926 га, у тому числі:

земельну ділянку площею 2,0200 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0024;

земельну ділянку площею 0,8714 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0025;

земельну ділянку площею 0,8129 га, кадастровий номер 0524884500:06:002:0406;

земельну ділянку площею 0,6900 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0026, які розташовані за межами населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади (колишня територія Лозівської сільської ради) та передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01).

Право оренди на вказані земельні ділянки зареєстровано за Фермерським господарством "ДИНАСТІЯ - Ю.В.", що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими 04.08.2025 за №№ 438076452, 438079220, 438077760, 438086900.

29.09.2025 Хмільницькою міською радою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" направлено лист № 1647/01-18 від 24.09.2025, у якому запропоновано у строк до 15.10.2025 надати перелік земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів та площі, які зайняті невитребуваними земельними частками (паями) та перебувають у користуванні ТОВ "МП-АЛЬФА". Одночасно у зазначеному листі також містилося прохання надати копії договорів правонаступнику орендодавця, а саме Хмільницькій міській раді.

У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" листом № 221 від 14.10.2025 повідомило Хмільницьку міську раду про відсутність конкретизації щодо земельних ділянок, інформація стосовно яких запитується, та зазначило, що вся необхідна інформація перебуває у розпорядженні орендодавця, правонаступником якого є Хмільницька міська рада.

Адвокатом Захарченком О.В., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" з метою надання правової допомоги, направлено до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області адвокатський запит від 28.10.2025, у якому, серед іншого, порушувалось питання щодо надання інформації стосовно правовстановлюючих документів, на підставі яких наступним громадянам належать земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади (територія колишньої Лозівської сільської ради), а саме:

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:003:0024 площею 2,02 га, пай № 55, що належить ОСОБА_1 ;

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:003:0025 площею 0,8714 га, пай № НОМЕР_3 (площа паю 1,19 га), що належить ОСОБА_2 ;

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:002:0406 площею 0,8129 га, пай № НОМЕР_1 (площа паю 2,3311 га), що належить ОСОБА_3 ;

земельна ділянка з кадастровим номером 0524884500:06:003:0026 площею 0,6900 га, пай № 34, що належить ОСОБА_2 .

У відповідь на вказаний адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № 5726/475-25 від 03.11.2025 повідомило, що відповідно до відомостей місцевого фонду документації із землеустрою:

гр. ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,02 га, серія ВН № 106, зареєстрований 08.08.2002 за № 82 на території Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області;

гр. ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,86 га (діл. 1 - 0,69 га, діл. 2 - 1,19 га), серія ВН № 102, зареєстрований 08.08.2002 за № 102 на території Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області;

гр. ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3311 га, серія ВН № 129, зареєстрований 08.08.2002 за № 129 на території Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Оскільки рішення Лозівської сільської ради про передачу земельних ділянок в управління спадщиною та Договір на управління спадщиною від 13.07.2010 разом із відповідними додатками та описами майна є чинними, а в судовому порядку недійсними не визнавалися, Хмільницька міська рада, яка є правонаступником Лозівської сільської ради, не перевіривши належним чином правовий статус зазначених правовідносин, передала відповідні земельні ділянки в оренду Фермерському господарству "ДИНАСТІЯ - Ю.В.".

Такі дії призвели, на думку ТОВ "МП-АЛЬФА", до порушення його прав як управителя спадковим майном померлих осіб, що й стало підставою для звернення товариства з відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд при розгляді первісного позову враховує таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з цим частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, в тому числі обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у виді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Звертаючись до суду з первісним позовом про визнання незаконними та скасування пунктів рішення, визнання частково недійсним договору оренди землі № 301-25 від 30.07.2025 та визнання відсутнім права оренди Фермерського господарства "ДИНАСТІЯ - Ю.В." на земельні ділянки площею 2,0200 га (кадастровий номер 0524884500:06:003:0024), площею 0,8714 га (кадастровий номер 0524884500:06:003:0025), площею 0,8129 га (кадастровий номер 0524884500:06:002:0406) та площею 0,6900 га (кадастровий номер 0524884500:06:003:0026), розташовані за межами населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади, Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" зазначає, що спірне рішення органу місцевого самоврядування є таким, що порушує його права та законні інтереси як управителя спадщини, набуті на підставі Договору на управління спадщиною від 13.07.2010, укладеного щодо відповідних земельних ділянок.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 1285 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладення договору на управління спадщиною) якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що укладення договору на управління спадщиною з іншою особою є загальним правилом. Проте, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту щодо спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, особою, яка управляє такою спадщиною є автоматично в силу закону сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, що не потребує додаткового укладення договору на управління спадщиною. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08.11.2018 у справі № 914/2613/17.

З матеріалів справи вбачається, що предметом Договору на управління спадщиною, укладеного 13.07.2010 між Лозівською сільською радою (Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА", є земельні ділянки, які належали померлим особам.

Відповідно до додатка до Договору об`єктом управління є 26 земельних ділянок померлих громадян загальною площею 48,1858 га.

Отже, саме Лозівська сільська рада як орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв), які є предметом дослідження у даній справі, в силу доповнених положень статті 1285 Цивільного кодексу України, є особою, яка повинна була управляти такою спадщиною.

Згідно із частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) є об`єктами земельних відносин.

За приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельні ділянки та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.

Так, за приписами частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 791 Земельного кодексу України).

При розумінні сутності поняття земельна частка (пай) насамперед варто керуватися законодавством, зокрема статтею 25 і "Перехідними положеннями" Земельного кодексу України, Перехідними положеннями Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 (у редакції від 02.10.2003), Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям за № 790/95 від 08.08.1995, постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв (часток)" № 122 від 04.02.2004, постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 801 від 12.10.1995."

Відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" за № 790/95 від 08.08.1995, паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно із пунктами 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (ст.ст. 2, 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Згідно із положеннями частин 1-4 статті 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

За змістом частини 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У зв`язку із набранням чинності 16.01.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" редакція частини 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" та статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазнали змін.

Зокрема, частина 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" передбачала право особи, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі. При цьому, частиною 3 вказаної статті визначено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

За приписами частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній з 16.01.2020) нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

За приписами статей 35, 37 Закону України "Про землеустрій" формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок (часток) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за рішенням відповідної місцевої ради.

Поряд із зазначеним, положення частини 2 статті 1285 Цивільного кодексу України надають право особі, яка управляє спадщиною, на вчинення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

З огляду на те, що невитребувані земельні частки (паї) є спадковим майном, яке потребує належного утримання, охорони та управління, суд дійшов висновку, що Лозівська сільська рада як особа, уповноважена здійснювати управління такою спадщиною, відповідно до наведених норм законодавства не лише мала право, а й була зобов`язана вживати необхідних заходів, спрямованих на збереження спадкового майна до моменту прийняття спадкоємцями спадщини.

Як убачається з матеріалів справи, укладенню Договору на управління спадщиною від 13.07.2010 передувало прийняття Лозівською сільською радою рішення № 24 від 12.07.2010 "Про укладення договору на управління спадщиною (земельних часток (паїв)) з ТОВ "МП-АЛЬФА".

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що воно було прийняте органом місцевого самоврядування на підставі пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та статті 1285 Цивільного кодексу України.

Отже, приймаючи рішення № 24 від 12.07.2010 та укладаючи на його підставі Договір на управління спадщиною, Лозівська сільська рада діяла в межах наданих їй законом повноважень та реалізовувала передбачене частиною другою статті 1285 Цивільного кодексу України право на вчинення дій, спрямованих на збереження спадкового майна.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що рішення Лозівської сільської ради № 24 від 12.07.2010 та укладений на його підставі Договір на управління спадщиною були спрямовані на належне управління, охорону та збереження спадкового майна до моменту прийняття спадщини спадкоємцями або вирішення питання щодо її правового статусу в порядку, встановленому законом.

Крім того, порядок вчинення дій щодо охорони спадкового майна та укладення договору на управління спадщиною на час виникнення спірних правовідносин визначався не лише статтею 1285 Цивільного кодексу України, а й пунктом 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882 (у редакції, чинній на момент укладення спірного Договору).

Відповідно до пункту 195 зазначеної Інструкції договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини з дотриманням вимог частини другої статті 212 Цивільного кодексу України. Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а заноситься до книги обліку таких договорів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що чинним на момент укладення спірного Договору на управління спадщиною законодавством не було встановлено вимоги щодо його нотаріального посвідчення.

З аналізу Договору на управління спадщиною, укладеного між ТОВ "МП-АЛЬФА" та Лозівською сільською радою, вбачається, що він зареєстрований у книзі обліку договорів за № 317/10.

Крім того, суд звертає увагу, що договір управління майном та договір на управління спадщиною є різними за своєю правовою природою, метою укладення та суб`єктним складом.

Так, договір управління майном є інститутом зобов`язального права та регулюється главою 70 розділу III "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України.

Натомість договір на управління спадщиною є інститутом спадкового права та регулюється положеннями глави 87 Книги шостої "Спадкове право" Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 2 статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

У частинах 1-2 статті 1031 Цивільного кодексу України визначено, що договір управління майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Приписами частини 1 статті 1032 Цивільного кодексу України чітко і безальтернативно визначено, що установником управління може бути лише власник майна.

У межах даної справи встановлено, що, вступаючи у правовідносини з ТОВ "МП-АЛЬФА", спрямовані на збереження спадщини, Лозівська сільська рада відповідно до прямої вказівки закону (абзац другий частини першої статті 1285 Цивільного кодексу України) діяла як особа, яка управляє спадщиною, а не як власник майна. Відповідно, вона не наділена повноваженнями установника управління за договором управління майном.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 920/482/18, відповідно до якої договір управління майном та договір управління спадщиною є різними за метою їх укладення, правовою природою і суб`єктним складом.

Отже, доводи Хмільницької міської ради, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що договір на управління спадщиною у разі його укладення не нотаріусом, а органом місцевого самоврядування, за умови управління нерухомим майном підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, а його недодержання тягне недійсність (нікчемність) такого правочину, є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному ототожненні різних за правовою природою договорів.

Як установлено судом вище, договір на управління спадщиною не є тотожним договору на управління майном, а тому наведені Хмільницькою міською радою аргументи щодо застосування до спірних правовідносин вимог про нотаріальне посвідчення договору управління майном є безпідставними.

Зі змісту укладеного між Лозівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" Договору на управління спадщиною від 13.07.2010 вбачається, що він був укладений до моменту оформлення спадщини спадкоємцями померлих громадян.

Наведене свідчить про те, що, взявши на себе зобов`язання щодо охорони та збереження спадщини, що залишилася після смерті власників земельних ділянок (паїв), та належним чином виконуючи такі зобов`язання (докази протилежного у матеріалах справи відсутні), Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" набуло правомірних очікувань щодо користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення протягом визначеного строку (до моменту прийняття спадщини спадкоємцями).

Судом установлено, що за Договором про управління спадщиною від 01.10.2010 (згідно із додатком до нього) об`єктом управління є 26 земельних ділянок померлих громадян загальною площею 48,1858 га.

Рішенням Лозівської сільської ради від 26.07.2013 № 28 (24 сесія VI скликання) внесено зміни до додатку до Договору від 21.12.2011 шляхом виключення окремих осіб у зв`язку з оформленням спадщини, а також надано дозвіл на укладення договору щодо нових осіб, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Згідно із додатком до зазначеного рішення до складу спадкового майна включено земельні ділянки № 9 площею 2,3311 га та № 55 площею 2,02 га, що належали зазначеним особам на підставі державних актів серії ВН № 129 та ВН № 106 від 08.08.2002.

Рішенням від 21.01.2015 № 10 (33 сесія VI скликання) аналогічно внесено зміни до додатку до Договору від 26.07.2013 та виключено окремих громадян у зв`язку з оформленням спадщини, а також надано дозвіл на укладення договору щодо нових осіб, серед яких ОСОБА_2 . Відповідно до додатку до зазначеного рішення до складу спадкового майна включено земельні ділянки № 34 площею 0,69 га та № 53 площею 1,19 га, що належали ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ВН № 102 від 08.08.2002.

ТОВ "МП-АЛЬФА", подаючи позов до суду, посилалося на те, що рішення Лозівської сільської ради про передачу земельних ділянок в управління спадщиною та Договір на управління спадщиною від 13.07.2010 із відповідними додатками є чинними, у судовому порядку недійсними не визнавалися, а Хмільницька міська рада, як правонаступник Лозівської сільської ради, не переконавшись у цьому, незаконно передала зазначені земельні ділянки в оренду Фермерському господарству "ДИНАСТІЯ - Ю.В.", чим, на думку позивача за первісним позовом, порушено його права як управителя спадковим майном.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як установлено судом вище, відповідними рішеннями Лозівської сільської ради було надано дозвіл на укладення договору щодо визначених осіб та включення відповідних земельних ділянок до складу спадкового майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається виключно за згодою сторін, якщо інше не передбачено самим договором або законом.

При цьому зміна договору здійснюється у тій самій формі, що й основний договір, шляхом укладення додаткових угод.

З огляду на викладене, зміна істотних умов Договору про управління спадщиною, зокрема зміна складу об`єкта управління шляхом включення до нього нових земельних ділянок (№ 9 площею 2,3311 га, № 55 площею 2,02 га, № 34 площею 0,69 га та № 53 площею 1,19 га), могла бути здійснена виключно шляхом належного внесення змін до відповідного Договору в установленому законом порядку, у тому числі шляхом укладення додаткових угод між сторонами Договору.

Разом із тим, установлені судом фактичні обставини та наявні у матеріалах справи докази не надають суду можливості дійти беззаперечних та стверджувальних висновків про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" підтверджено факт належного включення до об`єкта управління за Договором на управління спадщиною від 13.07.2010 земельних ділянок № 9 площею 2,3311 га, № 55 площею 2,02 га, № 34 площею 0,69 га та № 53 площею 1,19 га, оскільки самі по собі рішення Лозівської сільської ради від 26.07.2013 № 28 та від 21.01.2015 № 10 не є належним підтвердженням внесення змін до укладеного між сторонами договору.

Відсутність у матеріалах справи додаткових угод або інших належних доказів, які б свідчили про внесення сторонами змін до Договору на управління спадщиною від 13.07.2010 у частині розширення складу спадкового майна, позбавляє суд можливості дійти висновку про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" прав управителя щодо зазначених земельних ділянок.

При цьому суд враховує, що наявні у матеріалах справи додатки до рішень Лозівської сільської ради від 26.07.2013 № 28 та від 21.01.2015 № 10, які містять опис відповідного майна та підписані сторонами, самі по собі не можуть вважатися належними доказами внесення змін до Договору на управління спадщиною від 13.07.2010, оскільки за своїм змістом вони є додатками до рішень органу місцевого самоврядування, а не додатковими угодами до Договору, не містять прямих умов про зміну його істотних умов.

Відтак доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" про порушення його прав унаслідок передачі Хмільницькою міською радою в оренду Фермерському господарству "ДИНАСТІЯ - Ю.В." земельних ділянок площею 2,0200 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0024, площею 0,8714 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0025, площею 0,8129 га, кадастровий номер 0524884500:06:002:0406 та площею 0,6900 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0026, не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду справи.

При цьому відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак належних та допустимих доказів внесення змін до Договору на управління спадщиною від 13.07.2010 у встановленому законом порядку та набуття права управління вказаними земельними ділянками Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" не доведено наявності у нього порушеного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 4, 5 рішення 76 сесії Хмільницької міської ради VIII скликання № 3658 від 18.07.2025 у відповідній частині, визнання частково недійсним Договору оренди землі № 301-25 від 30.07.2025 та визнання відсутнім права оренди Фермерського господарства "ДИНАСТІЯ - Ю.В." щодо земельних ділянок площею 2,0200 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0024, площею 0,8714 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0025, площею 0,8129 га, кадастровий номер 0524884500:06:002:0406 та площею 0,6900 га, кадастровий номер 0524884500:06:003:0026.

При розгляді зустрічного позову суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Судом установлено, що 12.07.2010 на 29 сесії V скликання Лозівської сільської ради прийнято рішення № 24 "Про укладення договору на управління спадщиною (земельних часток (паїв)) з ТОВ "МП-АЛЬФА", пунктом 1 якого вирішено надати дозвіл на укладення договору на управління спадщиною згідно з актом опису (додаток № 1).

Як зазначає Хмільницька міська рада, зазначеним рішенням ТОВ "МП-АЛЬФА" було надано право на управління спадщиною, а на його підставі між Лозівською сільською радою та ТОВ "МП-АЛЬФА" 13.07.2010 укладено Договір на управління спадщиною.

Таким чином, оспорюване рішення безпосередньо породило права та обов`язки для ТОВ "МП-АЛЬФА", яке є стороною Договору, укладеного на його виконання, та набувачем прав, що виникли внаслідок прийняття зазначеного рішення.

Суд бере до уваги, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Таким чином, оскільки позов пред`явленого до неналежного відповідача, то у позові слід відмовити саме з цієї підстави.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі". Сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. правові висновки, які викладено у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Суд враховує, що рішення Лозівської сільської ради № 24 від 12.07.2010 "Про укладення договору на управління спадщиною (земельних часток (паїв)) з ТОВ "МП-АЛЬФА", яким було надано дозвіл на укладення відповідного договору, прийнято саме Лозівською сільською радою як органом місцевого самоврядування, уповноваженим відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішувати питання регулювання земельних відносин.

13.07.2010 на підставі зазначеного рішення між Лозівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" укладено Договір на управління спадщиною, внаслідок чого саме Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" набуло відповідних прав та обов`язків, що випливають із зазначеного правочину.

Разом з тим судом установлено, що рішенням Хмільницької міської ради від 18.12.2020 № 24 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Хмільницької міської ради" розпочато процедуру реорганізації, зокрема Лозівської сільської ради, а пунктом 2 цього рішення визначено, що Хмільницька міська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Лозівської сільської ради.

Отже, внаслідок реорганізації Лозівської сільської ради усі її права та обов`язки перейшли до Хмільницької міської ради, яка фактично стала правонаступником органу, що прийняв рішення № 24 від 12.07.2010 та виступав стороною Договору на управління спадщиною від 13.07.2010.

Водночас заявлені Хмільницькою міською радою позовні вимоги спрямовані на визнання незаконним та скасування рішення Лозівської сільської ради № 24 від 12.07.2010, прийнятого органом місцевого самоврядування, правонаступником якого є сама Хмільницька міська рада.

За таких обставин суд дійшов висновку, що, звертаючись із відповідними вимогами, Хмільницька міська рада як правонаступник Лозівської сільської ради фактично оспорює власні рішення та правочин, укладений її правопопередником, тобто реалізує позовні вимоги, які за своєю суттю спрямовані на оспорення прав та обов`язків, носієм яких унаслідок правонаступництва є сама Хмільницька міська рада.

Враховуючи, що внаслідок правонаступництва відбулося поєднання в особі Хмільницької міської ради прав та обов`язків Лозівської сільської ради, суд зазначає, що позивач фактично оспорює рішення та дії власного правопопередника, тобто у відповідній частині реалізує вимоги, які за своєю суттю зводяться до звернення із позовом до самого себе, що суперечить природі позовного провадження, яка передбачає наявність спору між різними суб`єктами матеріального правовідношення.

За таких обставин заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки відсутній належний суб`єктний склад спору, а Хмільницька міська рада, будучи правонаступником Лозівської сільської ради, не може одночасно виступати особою, права якої підлягають захисту, та фактичним носієм прав і обов`язків суб`єкта, рішення та дії якого нею ж оспорюються.

Заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним (неукладеним) Договору на управління спадщиною, укладеного 13.07.2010 між Лозівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА", Хмільницька міська рада посилається на те, що у спірному Договорі не визначено конкретний склад спадкового майна, відсутні відомості, які дозволяють ідентифікувати об`єкт управління (зокрема адреса, кадастрові номери, опис та правовий режим майна), а також предмет Договору сформульовано узагальнено як "майно, що потребує утримання".

Також Хмільницька міська рада зазначає, що Договір укладено без визначення ціни (винагороди управителя) або механізму її визначення та без нотаріального посвідчення, що, на її думку, свідчить про невідповідність правочину вимогам цивільного законодавства і є підставою для його недійсності.

Водночас у прохальній частині позовної заяви Хмільницька міська рада просить визнати договір недійсним (неукладеним).

Суд зазначає, що поняття "недійсний договір" та "неукладений договір" є різними за своєю правовою природою та наслідками застосування.

З урахуванням змісту позовної заяви та наведених у ній доводів суд доходить висновку, що позивач фактично ставить питання про недійсність укладеного правочину у зв`язку з його невідповідністю вимогам закону, а не про відсутність факту його укладення.

Отже, заявлену вимогу суд розцінює як вимогу про визнання договору недійсним.

Згідно із частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно із частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 74 -78, 101, 103, 111).

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 у подібних правовідносинах, звернуто увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц про те, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 906/633/21.

Цивільний кодекс України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

Суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21.

Отже, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину.

Натомість, у випадку звернення з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Як убачається з матеріалів справи, 13.07.2010 між Лозівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" укладено Договір на управління спадщиною, відповідно до умов якого Установник управління передає, а Управитель приймає в управління майно згідно з актом його опису, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно із додатком до договору об`єктом управління є 26 земельних ділянок померлих громадян загальною площею 48,1858 га. Договір та додаток до нього підписані уповноваженими представниками сторін, що свідчить про його належне укладення та подальше виконання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірний договір від 13.07.2010 виконано сторонами у повному обсязі.

Разом із тим Хмільницькою міською радою заявлено вимогу про визнання зазначеного договору недійсним без одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

За відсутності таких вимог саме по собі визнання правочину недійсним не забезпечує ефективного способу захисту порушеного права, оскільки не вирішує питання правових наслідків виконаного договору.

Відтак, у разі повного виконання договору позов про визнання його недійсним без вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не може розглядатися як належний та ефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Водночас суд акцентує увагу, що висновки, викладені у постанові ВП ВС від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21(12-35гс23), що у випадку, коли правочин визнано недійсним, застосування реституції є обов`язком суду, який ухвалив таке рішення, не підлягає застосуванню у даному спорі, оскільки такий висновок не є релевантним до конкретних правовідносин у розглядуваній справі.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" про застосування строку позовної давності за зустрічним позовом, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом наведеної норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес особи, за захистом якого та звернулася до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права, а отже, і обґрунтованості позовних вимог.

Оскільки, враховуючи висновок суду про обрання Хмільницькою міською радою неналежного способу захисту права та відмову у задоволенні зустрічного позову з цих підстав, положення законодавства щодо позовної давності у даному випадку застосуванню не підлягають, а доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" про сплив строку позовної давності судом не оцінюються.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, відмінних від тих, що були досліджені судом. Відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні обох позовів витрати на сплату судового збору за подання як первісного, так і зустрічного позовів покладаються на їх позивачів.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" відмовити.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-АЛЬФА" у справі № 902/1757/25 залишити за позивачем за первісним позовом.

У задоволенні зустрічного позову Хмільницької міської ради відмовити.

Судові витрати Хмільницької міської ради у справі № 902/1757/25 залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 18 червня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи