Ухвала суду № 137496825, 15.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

15 червня 2026 р. Справа № 902/1309/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Будз О.М.

від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" : Калачик В.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1309/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 11.11.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1309/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 11.11.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Будза О.М..

Також, 14.11.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

02.04.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 02.04.2026 року (вх. № 01-32/495/26) про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 33 091,00 грн у справі № 902/1309/25.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 02.04.2026 року (вх. № 01-32/495/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1309/25, до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2026р. об 11:30 год..

При цьому, ухвалою суду від 12.06.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Калачика В.В. у судовому засіданні, яке призначено на 15.06.2026 р. об 11:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №902/1309/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились арбітражний керуючий Будз О.М. та представник ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Разом з цим, судом встановлено, що 25.05.2026 року до суду від арбітражного керуючого Будза О.М. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-15/45 від 22.05.2026 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1309/25.

Крім цього, 11.06.2026 року до суду від представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Калачика В.В. через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення б/н від 10.06.2026 року по справі № 902/1309/25.

Також, 15.06.2026 року від представника Боржника адвоката Сікорського Я.О. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання б/н від 15.06.2026 року в якому представник Боржника, зокрема, просить суд : розглянути грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.Груп" до боржника ОСОБА_1 без участі боржника та його представника - адвоката Сікорського Ярослава Олександровича; не відкладати розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.Груп" у зв`язку з неявкою боржника та/або його представника, якщо суд не визнає їх явку обов`язковою; за результатами розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.Груп" про грошові вимоги до боржника врахувати висновки, викладені у повідомленні керуючого реструктуризацією вих. № 02-15/45 від 22.05.2026 р., а саме: визнати грошові вимоги у розмірі 31 024,80 грн, з яких: 22700,00 грн - основний борг, 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 5324,80 грн - судовий збір; у решті заявлених вимог відмовити.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, представник ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" просив суд визнати заявлені вимоги до боржника.

Керуючий реструктуризацією вказав, що визнає заявлені вимоги частково та просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю та фактичним обсягом робіт.

В свою чергу, представник ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" погодився із запереченнями до пункту 3 Акту (визначення складу і розміру грошових вимог кредитора) та повідомив, що вказаний розрахунок був здійснений первісним кредитором.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 02.04.2026 року, Боржником 06.06.2025 р. було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8459130625 (надалі - договір) з ТОВ «Іннова-Нова» (далі - Первісний кредитор), відповідно до якого Первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 10000,00 гривень терміном на 360 днів.

В подальшому на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р., право вимоги до Боржника було передано Первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп».

Відповідно до п. 2.2. договору, "На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором "

Пункт 2.3. договору передбачає: "Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000 гривень.»

Відповідно до п. 2.6.1. Договору «За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 2.6.1. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору, 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).»

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за договором надання грошових коштів у кредит №8459130625 від 06.06.2025 р. становить 33 091,00 гривень.

Крім цього, у заяві повідомлено, що кредитор - ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" не має заінтересованості стосовно боржника та є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора до боржника, що складаються з суми 44 415,80 грн, в тому числі: 33 091,00 гривень за договором надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 р.; судового збору у розмірі 5 324,80 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Будза О.М. № 02-15/45 від 22.05.2026 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1309/25, провадження у справі № 902/1309/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відкрито 11.11.2025 р., у зв`язку з чим, відповідно п. 3, ч. 1, ст.120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника.

Відсотки можуть бути нараховані лише по 10.11.2025 року включно.

Нарахування кредитором відсотків за період з 11.11.2025 р. по 06.03.2025 р. суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з розрахунку заборгованості Кредитором неправомірно нараховано відсотки за 116 днів, а саме:

- З 11.11.2025 р. по 03.12.2025 р. включно (23 дні) в сумі 2 300,00 грн з розрахунку 100,00 грн в день.

- З 04.12.2025 р. по 06.03.2026 р. включно (93 дні) в сумі 8 091,00 грн з розрахунку 87,00 грн в день. Всього: 10 391,00 грн.

Таким чином, грошові вимоги кредитора в частині нарахованих відсотків у сумі 10391,00 грн є такими, що нараховані після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та не підлягають визнанню.

Також, вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» у розмірі 6 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу частково не визнаються як такі що не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад законодавства щодо розумності та справедливості, на думку керуючого реструктуризацією, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50% від заявленої суми на правничу допомогу, що становить 3 000,00 грн виходячи з наступного:

У даній справі заявлена сума витрат на правничу допомогу є явно завищеною. Із поданих документів убачається, що: 1) у самій заяві про грошові вимоги кредитор визначив витрати на професійну правничу допомогу саме у розмірі 6000,00 грн; 2) в акті про надання правничої (правової) допомоги в детальному описі робіт від 02.04.2026 року зазначено загальний обсяг витраченого адвокатом часу 6 год.

Зміст наданих послуг є загальним і типовим, а саме:

1) Аналіз документів Клієнта, договорів, факторингових угод, виписок; 1 год. 1000,00 грн;

2) Аналіз ЄДРСР/кредитної документації / обставин щодо боржника; 1 год. 1000,00 грн;

3) Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора; 1 год. 1 000,00 грн;

4) Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45 - 47, 122 КУзПБ; 2 год. 2000,00 грн;

5) Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС; 1 год. 1 000,00 грн.

Заперечення до Пунктів 1 та 2 акту (Аналіз документів Клієнта та аналіз ЄДРСР/ кредитної документації/) - 2 000,00 грн. Аналіз документів є складовою частиною підготовки самого процесуального документа (заяви). Окреме виділення цих дій є дублюванням роботи з метою штучного збільшення вартості. Крім того, кредитор - ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» є професійним учасником ринку (фінансовою компанією), яка передає адвокату вже готовий пакет документів із розрахунком боргу (що підтверджується документами доданими до заяви кредитора).

Заперечення до Пункту 3 акту (Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора) - 1000,00 грн: Кредитор ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» є професійною фінансовою установою і самостійно здійснює бухгалтерський облік заборгованості. Розрахунок заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та комісії автоматично генерується програмним забезпеченням кредитора (що підтверджується документами доданими до заяви кредитора). Адвокат не проводив додаткових розрахунків, тому 1 година, 1000,00 грн на "визначення складу і розміру грошових вимог кредитора " є безпідставною.

Заперечення до Пункту 4 акту (Підготовка заяви про грошові вимоги). Заява про визнання грошових вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи є типовим документом є максимально уніфікованою та типовою. Вона не потребувала дослідження складних правових доктрин чи унікальної судової практики, заява ґрунтується на одному кредитному договорі, одному ланцюгу відступлення права вимоги та стандартному розрахунку заборгованості. Заява кредитора за ст. 45 - 47 КУзПБ є типовим процесуальним документом. Витрати сукупно 5 000,00 грн (пункти 1 - 4 акту) на заяву суперечить критерію розумності.

Заперечення до Пункту 5 акту (Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС). Технічні роботи (сканування документів, формування додатків, завантаження документів у системі «Електронний суд») не є професійною правничою допомогою. Вони належать до технічного забезпечення діяльності адвоката і не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

За таких обставин покладення на боржника 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю та фактичним обсягом робіт.

З огляду на характер цієї справи, обсяг фактично необхідних дій та критерії розумності й пропорційності, обґрунтованим і співмірним є відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі не більше 3 000,00 грн, що відповідає складності даної справи, кількості підготовлених процесуальних документів, кількості судових засідань та обсягу матеріалів.

З огляду на викладене, керуючий реструктуризацією просить суд : зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у справі №902/1309/25, до 3 000,00 грн; визнати заявлені грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до боржника ОСОБА_1 , в сумі: основний борг в сумі 22 700,00 грн, з яких : 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 12 700,00 грн заборгованість за відсотками; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн; судовий збір в сумі 5 324,80 грн; в решті заявлених вимог ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» відмовити.

Відповідно до додаткових пояснень представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 10.06.2026 року по справі № 902/1309/25, враховуючи положення пункту 3 частини 1 статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор погоджується, що проценти, нараховані після відкриття провадження у справі, не підлягають визнанню.

Таким чином, кредитор просить визнати вимоги за кредитним договором у розмірі: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 700,00 грн - заборгованість за процентами. Загальний розмір основної заборгованості становить 22 700,00 грн.

Разом з тим, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" не погоджується з висновком арбітражного керуючого щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 6 000,00 грн до 3000,00 грн.

До заяви про грошові вимоги кредитором було долучено належні та допустимі докази понесення відповідних витрат, а саме : договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт наданих послуг та детальний опис виконаних робіт.

Водночас, арбітражний керуючий фактично здійснив переоцінку вартості наданих адвокатських послуг на власний розсуд, однак не навів належних доказів неспівмірності заявлених витрат та не довів їх надмірності.

При цьому, сам по собі висновок про те, що заява про грошові вимоги є "типовим документом", не може свідчити про відсутність фактично виконаної адвокатом роботи та не спростовує реальність понесених кредитором витрат.

У даному випадку, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн підтверджені належними доказами, є реальними, необхідними та співмірними характеру виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають визнанню у повному обсязі.

Зважаючи на вказане, Заявник просить суд : врахувати дані додаткові пояснення під час розгляду заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог до боржника; визнати грошові вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" у розмірі: 10 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 12 700,00 грн заборгованості за процентами; 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; визнати судовий збір у розмірі 5 324,80 грн у порядку та черговості, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 14.11.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 02.04.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1309/25, надійшла до суду 02.04.2026 року за вх. № 01-32/495/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 02.04.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 06.06.2025 року між ТОВ "Іннова Фінанс" (Кредитодавець) та Ковалем Денисом Миколайовичем (Позичальник) було укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 8459130625 (копія наявна у справі), яким окрім описаних вище умов, передбачені, зокрема, також такі умови :

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери) (п. 2.1.).

Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (п. 2.5.).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 (п. 3.1.).

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 06.06.2025 року або наступний за ним календарний день (п. 3.2.).

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 4.1.).

Сторони домовились, що повернення кредиту, сплата комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 6.3. Договору (п. 6.1.).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов`язань за ним (п. 10.2.).

Також, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- Додаток № 1 до договору про надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року (Графік платежів, підписано Ковалем Д.М. одноразовим ідентифікатором - 1718, 06.06.2025, 23:46);

- Паспорт споживчого кредиту (підписаний Ковалем Д.М. одноразовим ідентифікатором - 8302, 06.06.2025, 23:45);

- Анкета Клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://finsfera.ua/) від 30.03.2026, в якій вказані такі відомості : Позичальник - ОСОБА_1 ; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; сума наданого Кредиту (грн) - 10 000; дата отримання кредиту - 2025-06-05T21:00:00.000Z; електронний платіжний засіб - НОМЕР_2 ;

- Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (підписане ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 9962, 06.06.2025, 23:46).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище договору надання грошових коштів у кредит №8459130625 від 06.06.2025 року, у розділі 11 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Кредитодавця - ТОВ "Іннова Фінанс" договір підписано електронним підписом - Ikm4a6s55, директором Дмитрієв В.Ю., а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано одноразовим ідентифікатором - 1718, 06.06.2025, 23:46, що відповідає описаним вище нормам Закону України "Про електронну комерцію".

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладено у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

Також, як вказано вище та встановлено судом, Позичальнику - Ковалю Д.М. на електронний платіжний засіб - НОМЕР_2 був наданий кредит у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується Анкетою Клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://finsfera.ua/) від 30.03.2026 року.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цій Анкеті Клієнта картка № НОМЕР_2 , вказана у п. 3.1. договору надання грошових коштів у кредит №8459130625 від 06.06.2025 року, як платіжна картка Позичальника № НОМЕР_2 .

Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Іннова Фінанс" по договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року.

Поряд з цим, у поданому клопотанні б/н від 15.06.2026 року, представник Боржника, серед іншого просив суд за результатами розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.Груп" про грошові вимоги до боржника, врахувати висновки, викладені у повідомленні керуючого реструктуризацією вих. № 02-15/45 від 22.05.2026 р., а саме: визнати грошові вимоги, зокрема, 22 700,00 грн - основного боргу.

Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Іннова Фінанс" (Кредитодавець) та Ковалем Денисом Миколайовичем (Позичальник) договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року та надання Кредитодавцем кредиту згідно цього договору Позичальнику у сумі 10000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 06.03.2026 року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Іннова-Нова" (Клієнт) було укладено договір факторингу №06032026, зокрема, на таких умовах :

За цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п. 2.1.3.).

Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору (п. 2.2.).

Фактор сплачує Клієнту Ціну придбання в розмірі 8 842 573 грн 81 коп. (вісім мільйонів вісімсот сорок дві тисячі п?ятсот сімдесят три гривні 81 копійка), без ПДВ на банківський рахунок НОМЕР_4 в АТ "ПУМБ", код ЄДРПОУ Клієнта 44127243, в наступному порядку:

- до 06.03.2026 року (включно) суму в розмірі 2 974 436,06 грн (два мільйони дев?ятсот сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень 06 копійок);

- до 05.04.2026 року (включно) суму в розмірі 2 186 226,06 грн (два мільйони сто вісімдесят шість тисяч двісті двадцять шість гривень 06 копійок);

- до 05.05.2026 року (включно) суму в розмірі 2 181 911,69 грн (два мільйони сто вісімдесят одна тисяча дев?ятсот одинадцять гривень 69 копійок);

- до 13.06.2026 року (включно) суму в розмірі 1 500 000,00 грн (один мільйон п?ятсот тисяч гривень 00 копійок) (п. 4.1).

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 31» грудня 2026 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п. 10.1.).

Сторони домовились, що цей Договір, додатки, додаткові договори (угоди), реєстри, акти приймання-передачі реєстрів та документів до нього можуть бути підписані/укладені, а в ході виконання цього Договору може здійснюватися обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки/рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та ін.) у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП) відповідно до вимог, що встановлені у Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», засобами електронних комунікацій за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як інтернет сервіс «Вчасно» (https://vchasno.ua/). У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або КЕП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або КЕП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним (п. 11.1.).

Слід зазначити, даний договір факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. підписано і скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Іннова-Нова" через сервіс "Вчасно".

Також, 06.03.2026 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Іннова-Нова" обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. (копія наявна у справі).

Водночас, згідно Витягу з Реєстру № 2 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. (копія наявна у справі), який обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Іннова-Нова", за порядковим № 12800 вказано Боржника - Коваль Денис Миколайович (договір № 8459130625 від 06.06.2025 р., заборгованість по тілу кредиту - 10 000,00 грн; заборгованість по відсоткам - 22 134,00 грн. Загальна сума заборгованості 32 134,00 грн).

Слід зазначити, що у розділі 11 "Реквізити та підписи сторін" договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року, зазначено код ЄДРПОУ Кредитодавця - ТОВ "Іннова Фінанс" 44127243 та у згаданому вище Витязі з Реєстру № 2 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р., також вказано тотожний код ЄДРПОУ Клієнта - ТОВ "Іннова-Нова" 44127243.

Крім цього, судом встановлено, що ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" були перераховані ТОВ "Іннова-Нова" грошові кошти в сумі 2 974 436,06 грн та в сумі 1 500 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 1280 від 06.03.2026 р., № 1288 від 10.03.2026 р. відповідно, із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу №06032026 від 06.03.2026 р., без ПДВ.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 по зазначеному вище договору про надання грошових коштів у кредит №8459130625 від 06.06.2025 року, який укладено останнім із ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова").

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. та описаних вище документів до цього договору, набуло від ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова") права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8459130625 від 06.06.2025 року (Позичальник - ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Іннова-Нова", станом на 06.03.2026 року заборгованість складає в загальній сумі 33 091,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 23 091,00 грн - заборгованість по процентах, яка заявлена ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до визнання у цій справі.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що відповідно до даного розрахунку заборгованості, ТОВ "Іннова-Нова" нараховані проценти в сумі 17 900,00 грн за процентною ставкою 1 % (100,00 грн) від суми кредиту 10 000,00 грн за кожний день за період з 06.06.2025 року по 03.12.2025 року, та в сумі 8 191,00 грн за процентною ставкою 0,87 % (87,00 грн) від суми кредиту 10 000,00 грн за кожний день за період з 04.12.2025 року по 06.03.2026 року, що узгоджується із умовами вказаних вище пунктів 2.6.1., 4.1. договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів по вказану кредитному договору склала 26 091,00 грн (17 900,00 грн + 8 191,00 грн).

Водночас, із цього розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 06.06.2025 року по 06.07.2025 року нараховані проценти в сумі 3 000,00 грн, які сплачені Боржником 06.07.2025 р..

Відтак, залишок заборгованості по процентах склав 23 091,00 грн (26 091,00 грн - 3000,00 грн).

Водночас, як вказувалося вище, ухвалою суду від 11.11.2025 року, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/1309/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі №902/1309/25. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 11.11.2025 року.

Суд зважає на те, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника : пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів : зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного вище розрахунку заборгованості, ТОВ "Іннова-Нова" нараховані та заявлені Заявником до визнання 10 391,00 грн - заборгованості за процентами, яка нарахована за період з 11.11.2025 року по 06.03.2026 року, тобто майже за чотири місяці з моменту відкриття провадження у справі №902/1309/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Слід зазначити, що згідно приписів ст. 45 КУзПБ, під час процедури реструктуризації боргів боржника, господарським судом розглядаються вимоги конкурсних кредиторів (відповідні вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), тоді як вимоги поточних кредиторів (відповідні вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) до моменту визнання боржника банкрутом, вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні.

Відтак, з огляду на викладене, а також вказані вище норми ст.ст. 120, 121 КУзПБ та умови договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року, правомірним є нарахування та заявлення до визнання процентів, за період з 06.06.2025 р. по 10.11.2025 р. (до дня відкриття провадження у справі № 902/1309/25 - 11.11.2025 р.).

Водночас, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8459130625 від 06.06.2025 року, після оплати Боржником 06.07.2025 р. нарахованих процентів в сумі 3000,00 грн, ТОВ "Іннова-Нова" розпочато нарахування процентів з 07.07.2025 року за процентною ставкою 1 % (100,00 грн) від суми кредиту 10 000,00 грн за кожний день.

Таким чином, сума нарахуваних процентів за період з 07.07.2025 року по 10.11.2025 року, тобто за 127 днів із розрахунку 1 % (100 грн) від суми кредиту 10 000,00 грн за кожний день склала 12 700,00 грн (127 днів * 100).

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8459130625 від 06.06.2025 року, заборгованість за процентами за період з 06.06.2025 р. по 10.11.2025 р., з врахуванням здійсненої Боржником вказаної вище оплати процентів, складає в сумі 12 700,00 грн, яка відповідає умовам цього договору та обставинам цієї справи, а тому підлягає визнанню.

Поряд з цим, як зазначено вище, у додаткових поясненнях представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 10.06.2026 року у справі № 902/1309/25, Кредитор погодився з тим, що проценти, нараховані після відкриття провадження у справі, не підлягають визнанню, та просив суд визнати заборгованість за процентами в сумі 12 700,00 грн.

Зважаючи на викладені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що нараховані ТОВ "Іннова-Нова" та заявлені Заявником до визнання проценти в розмірі 10 391,00 грн - за період з 11.11.2025 року по 06.03.2026 року по договору надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 року, тобто після відкриття провадження у справі № 902/1309/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є поточними кредиторськими вимогами, а не конкурсними.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що нарахована після відкриття провадження у цій справі заборгованість за процентами в сумі 10 391,00 грн, визнанню не підлягає.

Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8459130625 від 06.06.2025 року станом на 06.03.2026 року, дійшов висновку, що заборгованість за цим договором складає в загальному розмірі 22 700,00 грн, з яких : 10 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 12 700,00 грн - заборгованість по процентах, яка узгоджуються із умовами цього договору та наявними у справі доказами, а тому є правомірною та підлягає визнанню.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" в розмірі 22 700,00 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 02.04.2026 року (вх. № 01-32/495/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1309/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 22700,00 грн - заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит №8459130625 від 06.06.2025 р., які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, долучені до заяви копії таких документів:

- ордер серії АА 1247554 від 18.11.2025 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем на підставі договору про надання правової допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000529 від 30.11.2018 року;

- договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року, який укладено між Адвокатським бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ", в особі керуючого Калачика Володимира Вікторовича (Адвокат) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Клієнт);

- Акт про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2026 року до Договору №8/2025 від 18.11.2025 року, яким передбачено наступне.

Сторони підтверджують, що Адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , справа № 902/1309/25.

Також, у цьому Акті визначено перелік наданих послуг та опис, а саме :

1) Аналіз документів Клієнта, договорів, факторингових угод, виписок - опрацювання всіх наданих матеріалів; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн;

2) Аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника - встановлення обґрунтованості вимог; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн;

3) Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора - розрахунок тіла, процентів, штрафів; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн;

4) Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45 - 47, 122 КУзПБ - Заяву складено; витрачений час - 2,0; вартість - 2 000,00 грн;

5) Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС - Пакет підготовлений для подання через ЄСІТС; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн. Загальна вартість послуг - 6 000,00 грн.

При цьому, у даному Акті Сторони підтверджують, що послуги виконані в повному обсязі, у строки та відповідно до Договору № 8/2025 та Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.

Разом з тим, договором про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року передбачені, зокрема, такі умови :

Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного Акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідно акту, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1.).

Витрати Адвоката, які виникли в процесі надання правової допомоги Клієнту, невідкладно погоджуються з Клієнтом в розрахунку витрат, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.5.).

Цей Договір набирає чинності з 18.11.2025 р. і діє до 18.11.2026 року (п. 2.1.).

За правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг (п. 4.1.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас, як зазначено вище, у своєму повідомленні № 02-15/45 від 22.05.2026 року керуючий реструктуризацією просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1309/25, до 3 000,00 грн.

Відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, підтримано представником Боржника адвокатом Сікорським Я.О. у поданому клопотанні б/н від 15.06.2026 року.

Згідно ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 року у справі № 911/969/24, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема, у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Як вказано вище та встановлено судом, згідно п. 4.1. договору про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року, за правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг.

Так, згідно описаного вище Акту про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2026 року до Договору № 8/2025 від 18.11.2025 року, загальна вартість послуг з правничої допомоги, яка надана Адвокатом Клієнту - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" склала в сумі 6 000,00 грн.

Водночас, суд, надаючи оцінку даному Акту про надання правничої (правової) допомоги, звертає увагу на пункт 3 останнього, а саме : визначення складу і розміру грошових вимог кредитора - розрахунок тіла, процентів, штрафів; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн.

Разом з цим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що долучений до кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8459130625 від 06.06.2025 року, оформлено ТОВ "Іннова-Нова", яким відступлено Заявнику - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. права вимоги до Боржника щодо заборгованості, яка виникла на підставі відповідного кредитного договору.

Отже, розрахунок заборгованості за даним кредитним договором було здійснено ТОВ "Іннова-Нова", а не адвокатом Калачиком В.В. як представником ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Відтак, включена до Акту про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2026 року до Договору № 8/2025 від 18.11.2025 року послуга щодо визначення складу і розміру грошових вимог кредитора - розрахунок тіла, процентів, штрафів на суму 1 000,00 грн, не відповідає реальності виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом Калачиком В.В..

За цих обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Заявником до визнання витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн, які стососуються послуги адвоката щодо визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, визнанню не підлягає.

Разом з цим, суд зважає на те, що відображені у Акті про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2026 року до Договору № 8/2025 від 18.11.2025 року надані адвокатом Калачиком В.В. послуги з правничої допомоги на суму 5 000,00 грн згідно описаних вище пунктів 1, 2, 4, 5 цього Акту, узгоджуються із встановленими у цій справі обставинами надання таких послуг та підтверджуються наявними у справі доказами.

Принагідно, суд зазначає, що заявлений Кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, доведений документально і обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а Боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у відповідному заявленому розмірі.

Водночас, викладені у повідомленні арбітражного керуючого Будза О.М. № 02-15/45 від 22.05.2026 року заперечення щодо пунктів 1, 2, 4, 5 Акту про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2026 року до Договору № 8/2025 від 18.11.2025 року з підстав неспівмірності витрат на правничу допомогу та стосовно фактичного обсягу таких робіт, не підтверджені жодними доказами та спростовуються наявними у справі доказами.

Отже, суд, дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 5 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 5 000,00 грн - витрат на правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 02.04.2026 року (вх.№ 01-32/495/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі №902/1309/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 22 700,00 грн - заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 8459130625 від 06.06.2025 р. (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 5 000,00 грн - витрат на правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1309/25.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 02.04.2026 року (вх. № 01-32/495/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 10 391,00 грн - заборгованість за процентами та в розмірі 1 000,00 грн - витрат на правничу допомогу у справі № 902/1309/25.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Будзу О.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1309/25.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Сікорському Я.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Будзу О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" Шевчук Н.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; представнику ТОВ "Авентус Україна" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.