Рішення № 137493100, 12.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2605/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Журавльов С.Г., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № TDB.2021.0001.5242 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. За умовами вказаного договору банк відкрив відповідачці поточний рахунок у гривні, який обслуговувався за дебетово-кредитною схемою, та надав можливість користуватися кредитними коштами шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку.

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши відповідачці рахунок та надавши їй можливість користуватися кредитними коштами. Відповідачка користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками по рахунках, однак належним чином зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 30 460,83 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 998,12 грн та заборгованості по сплаті процентів у розмірі 20 462,71 грн.

Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від Акціонерного товариства «Мегабанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» на підставі договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року, укладеного за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року. У подальшому, 27 грудня 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість у розмірі 30 460,83 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 998,12 грн та заборгованості по сплаті процентів у розмірі 20 462,71 грн, а також судові витрати.

Від представника відповідачки адвоката Ващишиної О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила поновити строк на подання відзиву, позов задовольнити частково та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 9 998,12 грн, а в решті позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору та наявність заборгованості за основним боргом у розмірі 9 998,12 грн. Водночас вона заперечує проти стягнення процентів у розмірі 20 462,71 грн, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить конкретизації порядку нарахування процентів, періоду їх нарахування, застосованої процентної ставки та розміру процентів за відповідні періоди. З виписок по рахунках також не вбачається, за якою саме процентною ставкою та за який період нараховано заявлені до стягнення проценти. Крім того, у відзиві зазначено про необхідність захисту прав відповідачки як споживача фінансових послуг, яка не є фахівцем у галузі права та банківських послуг. Представник відповідачки також вказує, що позивач не подав детального розрахунку процентів та не заявляв клопотання про витребування додаткових доказів на підтвердження їх розміру. Щодо судових витрат представник відповідачки зазначає, що вони підлягають розподілу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. У зв`язку з цим у разі задоволення позову лише в частині основного боргу просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 795,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу у зменшеному розмірі 1 000,00 грн. Розгляд справи просить провести за відсутності відповідачки та її представника.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на подачу відзиву, суд враховує наявність об`єктивних причин вказаних представником відповідачки, які унеможливили завчасну подачу відзиву та слугують причиною для поновлення пропущеного строку, відтак судом поновлено строк на подачу відзиву, а його зміст суд враховує при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № TDB.2021.0001.5242 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Із вказаної заяви-договору вбачається, що кредитний договір складається з публічної частини договору, якою є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, та індивідуальної частини, якою є підписана відповідачкою заява-договір.

Відповідно до п. 1 розділу «Запевнення та умови» заяви-договору, підписанням цієї заяви-договору клієнт підтвердив прийняття у повному обсязі публічної пропозиції Акціонерного товариства «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, згоду з умовами договору та положеннями всіх додатків до нього, а також укладення з банком договору шляхом приєднання до нього.

За змістом п. 2 розділу «Запевнення та умови» заяви-договору, банк на підставі отриманої від клієнта заяви відкрив відповідачці поточний рахунок у гривні, який обслуговується за дебетово-кредитною схемою, а також поточні рахунки у доларах США та євро, які обслуговуються за дебетовою схемою, і видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Відповідно до п. 4 розділу «Запевнення та умови» заяви-договору, на поточний рахунок у гривні банк надає клієнту кредит шляхом встановлення доступного ліміту кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії. Цим же пунктом передбачено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі готівки на суму, що перевищує залишок власних коштів на рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії.

У п. 4 розділу «Запевнення та умови» заяви-договору сторони погодили основні умови кредитування, зокрема максимальний ліміт кредитної лінії, строк кредиту, пільговий період, розмір процентної ставки, розмір обов`язкового мінімального платежу та строк його сплати.

За змістом п. 6 розділу «Запевнення та умови» заяви-договору, договір набирає чинності з моменту підписання заяви-договору та діє протягом трьох років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Згідно з підпунктами 1, 3 п. 7 розділу «Запевнення та умови» заяви-договору, сторони погодили, а клієнт своїм підписом підтвердив, що заява-договір, договір з додатками, у тому числі тарифи, у сукупності складають єдиний договір. Відповідачка також підтвердила, що з усіма умовами договору, публічною частиною договору, додатками та тарифами ознайомлена і згодна.

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту за кредитним продуктом todobank, який стосується договору № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року, а також копію додатку №1 «Тарифний пакет «todobank» до кредитного договору. Вказані документи визначають умови користування кредитним продуктом, порядок обслуговування рахунку і платіжної картки, розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші умови кредитування.

Судом також досліджено довідку про відкриття рахунку, яка підтверджує відкриття ОСОБА_1 банківського рахунку для обслуговування банківського продукту todobank.

Із виписки за рахунком боржника за період з 02 березня 2021 року по 02 грудня 2022 року вбачається рух коштів за рахунками ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року. У виписці відображено операції за рахунками відповідачки, користування кредитними коштами, здійснення окремих платежів, а також облік простроченої заборгованості за кредитом і процентами. Зокрема, станом на 02 грудня 2022 року залишок простроченої заборгованості за кредитом становив 9 998,12 грн.

Матеріали справи також містять виписку по особових рахунках за період з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року. У цій виписці відображено подальший облік заборгованості відповідачки за тим самим кредитним договором, зокрема операції щодо обліку основної заборгованості та нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Отже, надані виписки у сукупності підтверджують факт користування відповідачкою кредитними коштами, наявність непогашеної заборгованості за кредитом у розмірі 9 998,12 грн та нарахування процентів за кредитним договором.

Крім того, матеріали справи містять довідку-розрахунок заборгованості, відповідно до якої станом на 03 вересня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року становить 30 460,83 грн, з яких 9 998,12 грн заборгованість за кредитом, 20 462,71 грн заборгованість по сплаті процентів.

Оцінюючи довідку-розрахунок заборгованості, суд враховує, що вона узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема заявою-договором, паспортом споживчого кредиту, тарифним пакетом, довідкою про відкриття рахунку та виписками по рахунках відповідачки. У сукупності ці докази підтверджують укладення кредитного договору, відкриття рахунку, користування відповідачкою кредитними коштами, наявність непогашеного основного боргу, нарахування процентів та загальний розмір заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів, банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на наведені норми, відповідачка, уклавши кредитний договір, отримавши можливість користуватися кредитним лімітом та фактично користуючись кредитними коштами, була зобов`язана повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку і розмірі, визначеному договором.

Доводи представника відповідачки про те, що позивач не довів підстави для стягнення процентів у розмірі 20 462,71 грн, суд вважає необґрунтованими.

Такі доводи фактично зводяться до того, що у довідці-розрахунку не деталізовано формулу нарахування процентів, а у виписці не зазначено окремо процентну ставку. Однак суд оцінює не один доказ ізольовано, а всю сукупність доказів у справі. Процентна ставка та умови її застосування визначені у кредитній документації, зокрема у паспорті споживчого кредиту та тарифному пакеті. Водночас виписки за рахунком відображають конкретні операції з нарахування процентів за конкретні періоди та конкретні суми таких нарахувань. Тому довідка-розрахунок лише узагальнює кінцевий розмір заборгованості, який підтверджується банківськими виписками.

При цьому банківські виписки містять рух коштів по рахунках відповідачки, записи про операції, здійснені за відповідні банківські дні, а також відомості про нарахування процентів за кредитним договором. Такі виписки є належними письмовими доказами у цій категорії спорів, оскільки саме вони відображають фактичний рух коштів, користування кредитним лімітом, погашення окремих сум та формування заборгованості.

Суд також оцінює доводи відповідачки у частині того, що вона є споживачем банківських послуг та не є фахівцем у сфері права чи банківського кредитування. Такі обставини самі по собі не спростовують факту укладення кредитного договору, користування кредитними коштами та невиконання обов`язку щодо їх повернення. Матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачка була позбавлена можливості ознайомитися з умовами договору, не розуміла характеру правочину або була введена банком в оману щодо істотних умов кредитування. Відповідачка не заявляла вимог про визнання кредитного договору чи окремих його умов недійсними, не заперечила факту користування кредитними коштами та фактично погодилася з наявністю основного боргу.

Суд бере до уваги і те, що у паспорті споживчого кредиту зазначено строк кредитування 12 місяців, тоді як заява-договір передбачає строк дії договору три роки з автоматичною пролонгацією у разі відсутності заяви сторін про його розірвання. Оцінюючи ці документи у сукупності, суд виходить з того, що паспорт споживчого кредиту є документом, який містить інформацію про основні умови кредитування для споживача, однак договірні правовідносини сторін визначаються усім комплексом документів, що складають кредитний договір, а саме заявою-договором, публічною частиною договору, паспортом споживчого кредиту та тарифами.

Матеріали справи не містять доказів того, що будь-яка зі сторін за 30 календарних днів до закінчення трирічного строку дії договору заявляла про його розірвання. Отже, з урахуванням умов заяви-договору про автоматичну пролонгацію, відсутні підстави вважати, що на момент нарахування спірних процентів кредитні правовідносини між банком і відповідачкою припинилися. Крім того, проценти, які є предметом стягнення у цій справі, були нараховані первісним кредитором Акціонерним товариством «Мегабанк» до дати відступлення права вимоги 03 вересня 2024 року. Позивач не заявляє до стягнення будь-яких додаткових процентів, штрафів, пені чи комісій, нарахованих ним після набуття права вимоги.

За таких обставин посилання відповідачки на недоведеність процентів не спростовують наданих позивачем доказів. Суд приходить до висновку, що заборгованість по сплаті процентів у розмірі 20 462,71 грн підтверджена належними і допустимими доказами та підлягає стягненню.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Із протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року вбачається, що відбувся електронний аукціон з продажу пулу активів Акціонерного товариства «Мегабанк», а саме прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами, дебіторської заборгованості фізичних осіб та майнових прав за дебіторською заборгованістю. Номер лота GL1N426240. Переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс». Ціна продажу лота становила 23 425 777,00 грн.

Платіжною інструкцією № 66895 від 31 липня 2024 року підтверджено перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» коштів у розмірі 23 425 777,00 грн за лот GL1N426240 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року.

03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. За умовами цього договору банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до боржників за основними договорами, зокрема кредитними договорами та договорами про надання кредиту у формі овердрафту, згідно з відповідним реєстром.

У подальшому 27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. За умовами цього договору первісний кредитор відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників за основними договорами, у тому числі права вимоги за кредитними договорами, які первісний кредитор набув від Акціонерного товариства «Мегабанк» за договором № GL1N426240 від 03 вересня 2024 року.

З матеріалів справи також вбачається, що розрахунки за договором № 1/12 були здійснені шляхом перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», зокрема за платіжною інструкцією № 1074 від 27 грудня 2024 року у сумі 8 030 000,00 грн, за платіжною інструкцією № 1091 від 31 січня 2025 року у сумі 9 200 000,00 грн та за платіжною інструкцією № 1822 від 22 вересня 2025 року у сумі 5 500 000,00 грн.

Відповідно до реєстру боржників, який є додатком до договору про відступлення прав вимоги, серед боржників зазначена ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року із заборгованістю за основним боргом у розмірі 9 998,12 грн, заборгованістю за відсотками у розмірі 20 462,71 грн та загальною сумою заборгованості 30 460,83 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Оскільки матеріали справи містять договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року, договір № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, докази проведення розрахунків за такими договорами, а також реєстр боржників, у якому прямо зазначено відповідачку та її заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0001.5242, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» належним чином довело набуття права вимоги до відповідачки.

Доводи відповідачки не спростовують переходу права вимоги до позивача. Навпаки, у відзиві фактично визнається, що відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідачки у загальному розмірі 30 460,83 грн, у тому числі 9 998,12 грн за основним боргом та 20 462,71 грн за процентами.

Оцінюючи позицію сторони відповідачки про часткове задоволення позову лише в розмірі основного боргу, суд зазначає, що така позиція не ґрунтується на повному аналізі всіх письмових доказів у справі. Відповідачка фактично визнає наявність кредитного зобов`язання, факт користування кредитними коштами та розмір основного боргу. При цьому заперечення щодо процентів зводяться лише до критики довідки-розрахунку, однак не спростовують змісту кредитної документації та банківських виписок, у яких відображено конкретні операції з нарахування процентів за відповідні періоди.

Відповідачкою не надано власного альтернативного розрахунку заборгованості, не подано доказів повного чи часткового погашення спірних процентів, не спростовано достовірність банківських виписок та не доведено неправильність застосованої банком процентної ставки. Тому суд не має підстав для виключення зі складу заборгованості процентів у розмірі 20 462,71 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. З ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 30 460,83 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 998,12 грн та заборгованості по сплаті процентів у розмірі 20 462,71 грн.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц, де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторони під час розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Підсумовуючи викладене, суд виходить з того, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність, необхідність та розумність розміру, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних робіт та значення справи для сторін.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», реєстр боржників від 21 липня 2025 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12114937 від 14 серпня 2025 року, а також документи, що підтверджують повноваження представника позивача.

Із зазначених документів убачається, що правнича допомога надавалася саме у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року.

Із змісту акта приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12114937 від 14 серпня 2025 року вбачається, що позивачем заявлено до відшкодування 11 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказана сума складається з 1 200,00 грн за проведення юридичного та фінансового аналізу одного боржника та 10 000,00 грн за складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з одного боржника.

Сторона відповідачки у відзиві заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі та просила зменшити їх до 1 000,00 грн, посилаючись на неспівмірність таких витрат зі складністю справи, ціною позову, фактичним обсягом наданих послуг та типовим характером спору.

Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки, суд враховує як надані позивачем докази на підтвердження таких витрат, так і заперечення сторони відповідачки щодо їх розміру. При цьому суд виходить не лише з факту документального підтвердження витрат, але й із критеріїв співмірності, розумності та необхідності таких витрат.

Суд бере до уваги, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не є складною за характером спірних правовідносин, стосується типової категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребувала значного обсягу додаткових процесуальних дій, участі представника позивача у судових засіданнях чи формування нової або складної правової позиції.

Крім того, суд враховує ціну позову, характер спору, обсяг фактично наданих послуг, типовість підготовлених процесуальних документів, відсутність необхідності у тривалому судовому розгляді та те, що справа не містить складних фактичних або правових питань, які б об`єктивно вимагали значного обсягу часу адвоката.

Аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, їх відповідність критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи характер спору, обсяг фактично наданих послуг, ціну позову, а також принцип розумності та пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн є завищеним і не відповідає критерію співмірності.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу саме до 1 000,00 грн, як про це просить сторона відповідачки, оскільки матеріалами справи підтверджено надання позивачу правничої допомоги, пов`язаної з підготовкою та поданням позовної заяви до суду, а також попереднім аналізом документів щодо заборгованості відповідачки.

За таких обставин, з урахуванням характеру спору, ціни позову, обсягу виконаних робіт та принципу розумності, суд вважає співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення решти витрат на правничу допомогу у розмірі 6 200,00 грн слід відмовити.

Крім того, позивачем були понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією №4641 від 13 листопада 2025 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» слід стягнути судові витрати у загальному розмірі 7 422,40 грн, з яких: 2 422,40 грн судовий збір, 5 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1054, 1056-1, 1069 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0001.5242 від 02 березня 2021 року у розмірі 30 460,83 грн (тридцять тисяч чотириста шістдесят гривень 83 коп.), яка складається із: 9 998,12 грн заборгованості за кредитом; 20 462,71 грн заборгованості по сплаті процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» судові витрати у загальному розмірі 7 422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), з яких: 2 422,40 грн судовий збір, 5 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

У решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 17 червня 2026 року о 16-00 год.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», місцезнаходження: пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, 49001, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , виданий 11 квітня 2019 року органом 5617.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.