Рішення № 137492745, 18.06.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа №533/471/26

Провадження № 2/533/450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

18 червня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М. М.,

за участю: секретаря судового засідання Шуліки Л. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В

15.05.2026 представник позивача ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.12.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2027935517. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором.

АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання надати грошові кошти за кредитним договором виконав в повному обсязі. Натомість відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

24.03.2023 між первісним кредитором АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2027935517 від 12.12.2019, що підтверджується реєстром прав вимоги №265, у загальному розмірі 14590,06 грн з яких: 8500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6090,06 грн заборгованість за відсотками.

З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих зобов`язань, та наявність заборгованості, позивач вимушений звернутись до суду та просить вказаний борг стягнути із відповідача на його користь в примусовому порядку.

Згідно ухвали суду справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.06.2026 відповідачем ОСОБА_1 направлено відзив, з якого вбачається, що відповідач дійсно отримала кредитні кошти, користувалася ними, проте заявлена позивачем сума вимог виникла не внаслідок реального використання кредитного ліміту, а через безпідставне та протиправне нарахування відсотків та комісій поза межами строку дії договору. Відповідно до матеріалів справи, останній платіж за вказаним договором було здійснено 31.05.202, тому саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності. Позовну заяву позивачем подано лише у 2026 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Позивачем не надано жодних доказів того, що саме військові дії чи карантинні обмеження об`єктивно завадили йому звернутися до суду вчасно в законні строки, тому позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову.

Окрім цього, відповідач з огляду на важкий матеріальний стан просить звільнити її від відшкодування будь-яких судових витрат, а також розстрочити виконання рішення суду терміном на 24 місяці рівними частинами (а.с.64-80).

09.06.2026 через систему «Електронний суд» віл представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, згідно якої вбачається, що позовна заява подана в межах строку позовної давності з урахуванням законодавства яке діяло на період дії карантину та воєнного стану. Відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги, не надано належних та допустимих доказів на спростування вимог, а всі доводи зазначені у відзиві підлягають відхиленню, як безпідставні (а.с.83-84).

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує (а.с. 8).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити та застосувати строк позовної давності (а.с.66-67).

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.12.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №2027935517 (а.с. 19).

Відповідно до п.1.1 договору банк надає кредит в загальному розмірі 5389,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 12.09.2020. Комісія за управлінням кредитом щомісячно, у розмірі 3% від суми кредиту.

Відповідно до п.1.2 договору визначено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися: фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних.

Відповідно до п.2.1 Заяви-анкети про надання банківських послуг відповідачу було відкрито рахунок та видано картку, що підтверджується її власноручним підписом.

Заяви - Анкети, визначено умови обслуговування кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення Заяви - Анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. На дату укладення Заяви - Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01% річних. Всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено у інформаційному листку.

Таким чином, 12.12.2019 відповідач звернувся до Банку із вимогою відкриття рахунку із кредитною лінією, тим самим підписавши Заяву - анкету про надання банківських послуг та безумовно прийняв пропозицію Банку та погодився із тим, що Договір разом із Правилами користування карткою, Інформаційного листка, Тарифами Банку, є невід`ємною його частиною та погоджується з ними та зобов`язується належно їх виконувати.

Відповідачем також було підписано власноручним підписом паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту (а.с.20).

Окрім цього, відповідно до паспорту споживчого кредиту вбачається, що при невиконання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка0,1 % на суму простроченої заборгованості за кредитною лінією процентів за день.

Із наданої виписки з рахунку приватного клієнта №2027935517_CARD за розрахунковий період з 12.12.2019 по 24.03.2023 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами (а.с. 37-41).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №2027935517_CARD від 12.12.2019 картковий рахунок НОМЕР_1 станом на 24.03.2023 заборгованість становить 14590,06 грн, із яких: 8500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6090,00 грн - заборгованість по відсотках (а.с.23-36).

24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265 (а.с.10-14).

Згідно п.1.1. Договору факторингу, Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості.

Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов Договору (п.1.2. Договору факторингу).

За цим Договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними Договорами (п.1.3. Договору факторингу).

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набув право грошової вимоги до відповідача у сумі 14590,06 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 8500,00 грн та заборгованості по відсотках в сумі 6090,06 грн (а.с.15).

Отже, відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема за кредитним договором №2027935517 від 12.12.2018 року, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , що підтверджується копією Договору факторингу №24/03/23, Витягу з Додатку №1 до Договору Факторингу №24/03/23, платіжного доручення №46 від 24.03.2023 року про сплату коштів за Договором Факторингу №24/03/23.

Також судом встановлено, що 28.11.2025 на адресу відповідача була надіслана вимога про погашення кредитної заборгованості, в якому відповідач повідомляється про наявну в неї заборгованість за кредитним договором та відступлення права вимоги (а.с.42).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 цієї статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.2, 4 ст.77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст.89 ЦПК України).

Тобто, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на його користь, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Судом було встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку, станом на час відступлення прав вимоги загальний розмір заборгованості становить 14590,00 грн, з яких: 8500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6090,00 грн - заборгованість за відсотками.

28.11.2025 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості. Дана вимога відповідачем була отримана, але так і не була виконана.

Отже, суд дослідивши надані позивачем докази вважає їх належними та допустимими доказами та такими, що доводять факт укладення кредитного договору, отримання та користування відповідачем кредитними коштами, наявність та розмір заборгованості відповідача, а також наявності у позивача права вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, заборгованість не сплатила, не спростувала наявності вказаної заборгованості та її розміру, а лише вказала за позовну давність, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволенню у повному обсязі.

Щодо застосування строку позовної давності

Приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 Верховний Суд зазначив, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено воєнний стан, дію якого було неодноразово продовжено і на час розгляду справи.

Відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону № 540-IX, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в установленому порядку позову до суду.

Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набув чинності 04 вересня 2025 року, зазначений пункт виключений з Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Закон не має зворотної дії в часі, тому обчислення позовної давності матиме початок з 04.09.2025 року.

Отже, відповідно строк позовної давності щодо позовних вимог був продовжений на строк дії карантину та воєнного стану, тобто позов, з урахуванням положень наведеного законодавства, подано в межах строку позовної давності.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» та з врахуванням ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору №02/01-26 про надання правової допомоги від 02.01.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», копію додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, копію Акта про надання правової допомоги №0505-26/Б винагорода адвоката становить 5500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Чміль Юлії Володимирівни, ордер на надання правничої допомоги (а.с.45-51).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Крім цього, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати судових витрат позивача.

Щодо розстрочки виконання рішення суду.

04.06.2026 відповідач ОСОБА_1 у відзиві просила суд, розстрочити виконання рішення на 24 місяці рівними частинами.

На обґрунтування заяви відповідач зазначила, що на даний момент виконати рішення суду не може у зв`язку з її тяжким матеріальним становищем. ЇЇ дохід у місяць становить близько 9000,00 грн з яких 3069,00 грн уже стягується щомісячно впродовж 12 місяців за іншим рішенням суду. Окрім цього, вона має на утриманні двох дітей (14 та 18 років, старша навчається на контрактній основі). З чоловіком спільно не проживає (хоча офіційно шлюб не розірвано), аліментів на утримання дітей не отримує.

Судом встановлено, що за рішенням суду відповідач зобов`язана буде сплатити 14590,06 грн та судові витрати позивача, які пов`язані з розглядом справи у загальному розмірі (судовий збір у розмірі 2422,20 грн + витрати на професійну правничу(правову) допомогу у розмірі 2000,00 грн) = 4422,20 грн, а всього у розмірі 19012,26 грн.

Заборгованості за кредитним договором, судові витрати та витрат на професійну правничу допомогу, що підлягатимуть до стягнення з відповідачки буде обтяжливою фінансово для одноразової виплати. Разом з тим, відповідач погоджується здійснювати виплати самостійно, у разі встановлення їй розстрочення виконання рішення.

Суд, вирішуючи клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення, ураховуючи дохід відповідача, керуючись ст. 265, 435 ЦПК України, уважає за можливе розстрочити виконання судового рішення строком на один рік, встановивши розстрочення виплати суми заборгованості, суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу строк 12 місяців шляхом сплати рівними частинами, тобто по 1584,36 грн щомісяця.

Таке розстрочення виконання рішення суду, спонукатиме відповідачку до добровільного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, позивач не витрачатиме фінансовий ресурс на примусове виконання рішення суду, та таке розстрочення в цілому не призведе до порушення права позивача на отримання присуджених коштів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 259, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд,

ухвалив

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, заборгованість за заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 20279355117_CARD від 12.12.2019 року 14590,06 грн, що складається: заборгованості по тілу кредиту 8500,00 грн., заборгованість по відсотках 6090,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, судовий збір у розмірі 2422,20 грн. та судові витрати на професійну правничу(правову) допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Розстрочити ОСОБА_3 виконання рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 18.06.2026 в частині стягнення заборгованості, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу строк 12 місяців, шляхом сплати рівними частинами, тобто по 1584,36 грн щомісяця (до 10 числа відповідного місяця), починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили, про що повідомляти суд щомісячно.

Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Оксенюк